RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Банки: Кредиты / Депозиты

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Валютные кредиты оказывается незаконны)


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы: << ... 11 12 13 14 15 16 17 [18] 19 20 ... >>    Всего: 58


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
13/01/12 19:01  ротор1 > Аварийный комиссар    13/01/12 17:44Дерево
Шо за бред?

13/01/12 17:44  Аварийный комиссар > Rossi    13/01/12 17:16Дерево
А Вы судья?

13/01/12 17:16  Rossi > Аварийный комиссар    13/01/12 17:12Дерево
Это не является вновьоткрывшимся обстоятельством

13/01/12 17:12  Аварийный комиссар > demmien    2/01/12 22:02Дерево
Верховный Суд Украины, опубликовав в "Вестнике Верховного Суда Украины" уведомление об исключении фрагмента обобщений, сыграл на руку заёмщикам, которые не успели подать заявления о пересмотре решений по вновь выявленным обстоятельствам. После решения КСУ в течение ноября-декабря формально существовали оба документа (решение и обобщения) и заёмщики могли подавать заявления о пересмотре решений судов, ссылаясь на решение КСУ (ч. 1 п. 2 ст. 361 ГПК). При этом, решение КСУ не было опубликовано в печатных изданиях (по крайней мере Вестник КСУ с решением я ещё не получил). Но уведомление ВСУ было опубликовано в печатном издании, и ним сообщено об исключении именно того фрагмента текста, который стал препятствием для удовлетворения требований заёмщиков. Т.е. 30-дневный срок на подачу заявлений о пересмотре решений по нововыявленным обстоятельствам начался с момента выхода в свет журнала (он подписан к печати 26.12.2011 г., а фактически доставлен на почту 10.01.2012 г.).

В связи с этим я написал типовое заявление о пересмотре решения суда по вновь выявленным обстоятельствам, в которое необходимо вписать только данные и обстоятельства конкретного дела. Срок на подачу заявлений в суды - до 10.02.2012 года.

Скачать типовое заявление можно здесь - [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите Здесь для Регистрации]

13/01/12 15:25  Аварийный комиссар > Аварийный комиссар    13/01/12 11:27Дерево
Притча. Лежать на гвозде.
Однажды человек шел мимо некоего дома и увидел старушку в кресле-качалке, рядом с ней качался в кресле старичок, читающий газету, а между ними на крыльце лежала собака и скулила, как будто бы от боли.
Проходя мимо человек про себя удивился, почему же скулит собака.
На следующий день он снова шел мимо этого дома. Он увидел престарелую пару в креслах-качалках и собаку, лежащую между ними и издающую тот же жалобный звук. Озадаченный человек пообещал себе, что, если и завтра собака будет скулить, он спросит о ней у престарелой пары. На третий день на свою беду он увидел ту же сцену: старушка качалась в кресле, старичок читал газету, а собака на своем месте жалобно скулила. Он больше не мог этого выдержать.
- Извините, мэм, - обратился он к старушке, - что случилось с вашей собакой?
- С ней? - переспросила она. - Она лежит на гвозде.
Смущенный ее ответом человек спросил:
- Если она лежит на гвозде и ей больно, почему она просто не встанет?
Старушка улыбнулась и сказала приветливым, ласковым голосом:
- Значит, голубчик, ей больно настолько, чтобы скулить, но не настолько, чтобы сдвинуться с места.

13/01/12 11:27  Аварийный комиссар > loginliga    7/01/12 22:56Дерево
Вот ещё одно свежее решение первой инстанции о признании кредитного договора недействительным, со ссылкой на решение КСУ, - судьи тренируются на кредитных союзах... :)

[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите Здесь для Регистрации]

10/01/12 16:43  Аварийный комиссар > demmien    2/01/12 22:02Дерево
В декабрьском номере Вестника Верховного Суда Украины было опубликовано сообщение о том, что на основании Решения КСУ, Верховный Суд исключает из обобщений судебной практики соответствующий абзац.
Вот сканы, в конце статьи - [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите Здесь для Регистрации]

9/01/12 22:06  Аварийный комиссар > loginliga    7/01/12 22:56Дерево
Ещё нет, но думаю вскорости появятся...

7/01/12 22:56  loginliga > Аварийный комиссар    27/12/11 12:45Дерево
Есть ли решения судов о признании кредитного договора с Приватом недействительным? Спасибо

2/01/12 22:02  demmien > Аварийный комиссар    27/12/11 12:45Дерево

27/12/11 12:45  Аварийный комиссар > vipran    21/12/11 09:45Дерево
Решение КСУ уже активно применяется судами. Практика резко изменилась. Вот несколько примеров решений апелляционных судов:

По третейским судам - [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите Здесь для Регистрации]

По условиям кредитного договора - [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите Здесь для Регистрации]

По подсудности - [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите Здесь для Регистрации]

Все эти решения имеют прямую ссылку на решение КСУ.
Это только начало, думаю, вопросы признания договоров недействительными или незаключёнными ещё впереди...

21/12/11 10:54  demmien > vipran    21/12/11 09:45Дерево

21/12/11 09:45  vipran > demmien    20/12/11 14:27Дерево
Я не уловил насчет КСУ, можно ссылку. спс
У меня столько примеров бездарности судебных процессов, что есть четкое понимание... ладно, будем бороться)

20/12/11 14:27  demmien > vipran    19/12/11 23:10Дерево
Ну, КСУ ж как-то убедили. Надо становиться процессуальщиком матерым.

19/12/11 23:10  vipran > demmien    29/11/11 12:33Дерево
благодарю, интересная статья. Есть что подчерпнуть. Но как в нашей прогрузлой судебной системе что то из этого можно добиться? Не одно ходотайство в суде не будет удовлетворено... ( Ведь есть куча способов отказать ответчику (затягивания процесса и тд)

18/12/11 19:54  demmien > Аварийный комиссар    17/12/11 16:03Дерево
"Есть ещё порох в пороховницах...и ягоды в ягодицах..."
Таких людей нужно в депутаты. После победы в КС так и подавно ;-)
А если таких будет 51 депутат, то можно вершить Великие дела!

17/12/11 16:03  Аварийный комиссар > demmien    16/12/11 20:06Дерево
На этот проект постановления практически все учреждения, в которые он предоставлялся, подготовили и подали свои замечания и дополнения.

Я также это сделал - [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите Здесь для Регистрации]

В ближайшее время будем отправлять...

16/12/11 20:06  demmien > demmien    10/12/11 22:10Дерево
ПРОЕКТ

ПОСТАНОВА №

ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

від 2011 року

Про деякі питання судової практики при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин

З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства, що регулює кредитні правовідносини, пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляє дати судам такі роз'яснення:

1. Розгляд справ за позовами, що виникають з кредитних правовідносин, повинен здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки. При вирішенні таких справ суди мають виходити з того, що правова природа кредитних відносин урегульована в главі 71 Цивільного кодексу України, далі - ЦК (""Позика. Кредит. Банківський вклад""), законах України: від 7 грудня 2000 року № 2121-III ""Про банки і банківську діяльність""; від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ ""Про заставу""; від 5 червня 2003 року № 898-ІУ ""Про іпотеку""; від 12 травня 1991 року № 1023-XII ""Про захист прав споживачів""; від 18 листопада 2003 року № 1255-ІУ ""Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень""; Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 ""Про систему валютного регулювання і валютного контролю"" (далі - Декрет про валютне регулювання) та інших нормативно-правових актах, у тому числі виданих Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20 травня 1999 року № 679-ХГУ ""Про Національний банк України"".

2. Оскільки у справах, що виникають з кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 і 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства в разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги є взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це може бути позов банка до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які випливають з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту, так як договір поруки, незважаючи на те, що він є самостійним цивільно-правовим договором, укладається саме для забезпечення виконання основного зобов'язання, а поручитель відповідає перед кредитором солідарно з позичальником. Неможливість їх окремого розгляду може бути пов'язана, наприклад, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.
Разом із тим, беручи до уваги, що пред'явлення позову до солідарних боржників є правом, а не обов'язком банку (частина перша статті 543 ЦК), то у разі пред'явлення позову до кожного з них окремо суди мають враховувати визначені ЦПК правила судової юрисдикції. Наприклад, позов банка і юридичної особи - поручителя із зазначенням фізичної особи - позичальник як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

3. При наявності у кредитному чи іншому відповідному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» про те, що справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) не підлягають розгляду третейськими судами. У зв'язку із цим залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК є недопустимим. Разом із тим це не позбавляє сторін права укладати договір про передачу спору на вирішення третейського суду в інших випадках, в яких не йдеться про захист прав споживачів, наприклад, за позовом банка про стягнення кредитної заборгованості тощо.

4. Позови, що виникають з кредитних правовідносин, пред'являються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу ЦПК.
При цьому суд має враховувати право споживача на пред'явлення позову також за його зареєстрованим місцем проживання чи перебування або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (частина п'ята статті 110 ЦПК).
Позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням (частина сьома статтї 110 ЦПК), проте відповідачем у справі є банк чи інша кредитна організація як юридична особа. Зазначене правило територіальної підсудності розповсюджується на позови споживачів, а не на позови, що пред'являються банками чи іншими кредитними організаціями щодо виконання кредитних зобовязань, оскільки у цьому випадку діють правила статті 109 ЦПК. Правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, в яких предметом є нерухоме майно (наприклад, звернення стягнення іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Недотримання правил підсудності тягне за собою повернення заяви позивачу, про що постановляється ухвала. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до належного суду (частина п'ята статті 121 ЦПК).

5. Позовна заява про вирішення спору, що виникає з кредитних правовідносин, за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленими статтею 119 ЦПК, а також у залежності від предмета, підстави та змісту позову також і вимогам, які містяться в спеціальному законодавстві. Наприклад, у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у заяві мають бути викладені обставини із зазначенням доказів про надсилання відповідачеві письмової вимоги про усунення порушення згідно із вимогами закону та умовами договору (стаття 35 Закону України «Про іпотеку), а також метою дотримання вимог статті 39 цього Закону при ухваленні рішення в заяві мають зазначатись визначені цією нормою права обставини з посиланням на докази.
До позовної заяви мають бути доданий документ, що підтверджує сплату судового збору за ставками відповідно до Закону України від 8 липня 2011 року № 3674- VI «Про судовий збір». При цьому від сплати судового збору, наприклад, за подання апеляційної скарги, у спорах, що виникають з кредитних правовідносин, звільнені споживачі лише в разі, якщо вони виступають в процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів, наприклад, за позовом банка про стягнення кредитної заборгованості.
При пред'явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності, чи позову про звернення стягнення на предмет іпотеки судовий збір обчислюється як із позовної заяви немайнового характеру, оскільки це не є вимогою про стягнення грошового боргу.

6. Заява про забезпечення позову у спорах, що випливають з кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з частиною першою статті 151 ЦПК суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом, а
наведеного виду забезпечення позову ЦПК не передбачає.
Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішуються при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема за позовами, що випливають з кредитних правовідносин, в порядку, передбаченому статтею 377-1 ЦПК.

7. Ураховуючи складність та особливість справ, що виникають з кредитних правовідносин, проведення попереднього судового засідання є необхідним. При його проведенні суд має вчинити дії для врегулювання спору до судового розгляду, а якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою статті 130 ЦПК, то суд має виконати дії, передбачені частиною шостою цієї статті. Зокрема, суд має визначитись, які правовідносини виникли між сторонами та які норми права підлягають застосуванню при вирішенні справи. Оскільки суд визначає, яка правова норма підлягає застосуванню до встановлених обставин (пункт 4 частини першої статті 214 ЦПК), то посилання позивача в позовній заяві на норму права, яка не підлягає застосуванню, саме по собі не є підставою для відмови в задоволенні вимог.

8. Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом: дострокове стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, чи їх одночасне заявления в разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), стягнення простроченої заборгованості чи розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

9. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені чинним законодавством, зокрема ЦК (статті 1048-1052, 1054), Законом України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (стаття 6).
Зокрема, кредитний договір має укладатись обов'язково у письмовій формі (стаття 1055 ЦК), причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. За змістом статей 536, 1054 ЦК істотною умовою кредитного договору, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі, є визначення розміру процентів.

10. При оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, іпотеки іншим з подружжя суди мають виходити з такого.
Положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника як сторони договору (частина перша статті 1054 ЦК).
Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 ЦК) а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, тому до цих відносин положення статті 65 Сімейного кодексу України не застосовуються.
Не є розпорядженням майном подружжя і укладення договору застави (іпотеки). Проте суд має враховувати положення статті 578 ЦК, згідно з якою майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників, які у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно, мають бути залучені до участі у справі.

11. Законодавство України не передбачає обов'язку банка (кредитора) інформування поручителя перед укладанням договору поруки про фінансовий та/або інший стан позичальника. Оскільки особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК), а порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі (право вибору), то незадовільний майновий стан позичальника не є підставою для визнання договору поруки недійсним.

12. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні іноземної валюти. Таких обмежень не міститься і в статті 192 ЦК, яка вказує, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством України не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті, у зв'язку із чим застосовуватись судами не може.

13. У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання), то суд має виходити з того, що
Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на
території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстроване у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно із пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію, та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
У зв'язку із цим суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу жодною зі сторін кредитного договору.

14. У разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті і кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.
Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати або на день вирішення справи.

15. При вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема на світову фінансову кризу суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною третьою цієї статті, при істотній зміні обставин.

16. Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору і у позичальника існувала можливість при належній турботливості та обачності передбачити в момент укладення договору можливої зміни курсу гривні України до іноземної валюти виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808), в якому передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

17. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки належним виконанням зобов'язання є виконання, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

18. Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК і вони не передбачають підставою припинення зобов'язання вчинення виконавчого напису. У зв'язку із цим суди повинні враховувати, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту.
У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про стягнення суми з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору, що діють після дат, визначених виконавчим написом.
У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і в залежності від цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

19. За змістом статті 625 ЦК наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та три проценти не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.


20. Положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки з урахуванням принципу диспозитивності може бути застосоване судом лише за заявою відповідача до процентів , які нараховуються як пеня , оскільки вони є мірою цивільно-правової відповідальності, чи до суми, яка нараховується згідно з частиною другою статті 625 ЦК враховуючи її компенсаційну природу - як варіант. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність з розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу.

21. Положення статті 616 ЦК передбачають право суду при певних умовах зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, яке суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

22. При вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 р. № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.
Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банка у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку лише з 10 січня 2009 року є неправомірними (рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

23. При вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має
враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Таким чином передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним і реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.

24. Вимога про дострокове виконання кредитного договору навіть при належному його виконанні, а якщо вимога не буде задоволена, - право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може бути заявлена заставодержателем лише в чітко визначених законом випадках, наприклад, при переданні заставодавцем/іпотекодавцем предмета застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним (стаття 592 ЦК).

25. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина третя статті 554 ЦК). У зв'язку із цим суди мають виходити з того, що лише в разі, якщо поручителі спільно поручились (одним договором), то вони відповідають перед кредитором солідарно. У разі укладення декількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання, то положення частини третьої статті 554 ЦК не застосовується (діє положення частини першої статті 554 ЦК).
У такому випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, відповідно до яких кожен із поручителів відповідає перед кредитором разом із боржником як солідарні боржники.

26. Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачена можливість зміни
розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без
додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова
договору стала результатом домовленості сторін (банка і поручителя), а, отже,
поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені та з обставин справи не вбачається інформованість поручителя про збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку заявления позовних вимог про визнання договору поруки припиненим законом не передбачено, оскільки передбачена презумпція припинення договору.

27. При вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке.
З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника при умові прийняття спадщини є боржниками перед кредитором в межах вартості майна, одержаного в спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і штрафи тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.
Поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553, 554 ЦК), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено в договорі поруки.
Відповідно до статті 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Таким чином на поручителів може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі в договорі поруки.

Варіант 1: У разі смерті поручителя, враховуючи положення статті 607, частини першої статті 608 ЦК, а також призначенням поруки як особистим зобов'язанням відповідати за належне виконання основного зобов'язання, його спадкоємці не є солідарними боржниками за кредитним договором.
Варіант 2: Оскільки інше не передбачене статтею 559 ЦК порука у зв'язку зі смертю поручителя не припиняється, а обов'язки, що випливають з поруки, переходять у встановленому законом порядку, до спадкоємців, поручителя.

28. Відповідно до частини четвертої статті ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором, так і договором поруки визначені інші умови виконання основного зобов'язання, то при неналежному виконанні позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами.
При цьому умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.


29. Предметом іпотеки, згідно із положенням частини другої статті 5 Закону України «Про іпотеку», може виступати нерухоме майно, зокрема, якщо його будівництво ще не завершено, але яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець при укладенні договору може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так і майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені іпотекодавцем, і на які може бути звернене стягнення.
30. У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих же умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).
Проте, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Отже, правила статті 1281 ЦК щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.

31. Невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо ненаправлення іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов'язання у строк, визначений законом або договором, в якому мають бути зазначені передбачені законом відомості про зміст порушення зобов'язань, є підставою для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом із тим іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя статті 35 Закону України «Про іпотеку»). Доведення зазначених обставин, наприклад, наявність повідомлення про продаж предмета іпотеки тощо, лежить на позивачеві згідно з вимогами статей 10, 58, 59, 60 ІДТГК.
Положення частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про те, що невиконання вимог закону про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, не означає його право на пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки невиконані імперативні вимоги частини першої вказаної статті закону, а лише передбачає право іпотекодержателя на звернення до суду за захистом в інший, передбачений законом спосіб (наприклад, із позовом про стягнення заборгованості тощо).

32. У випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

33. З урахуванням положення частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми
правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
У зв'язку із цим суди мають виходити з того, що наведеними вище нормами права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється із способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

34. Якщо предметом іпотеки є об'єкт незавершеного будівництва, то по закінченню його будівництва іпотека зберігає силу і її предметом є будівля (споруда), що зведена в результаті завершення будівництва. Якщо будівля (споруда), у тому числі й об'єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об'єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований (статті 5, 6, 16 Закону України «Про іпотеку). Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у користуванні іпотекодавця, а на момент вирішення спору - в його власності. У зв'язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій об'єкт нерухомості знаходиться.
35. При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна, так як згідно зі статтею 39 Закону України «Про іпотеку» у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки може бути відмовлено, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має його належним чином мотивувати, співставити спірні обставини зі змістом цього поняття, визначитись чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини, та враховувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті З ЦК).

36. Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогами як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням частини четвертої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний
розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна
предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

37. Вибір способу реалізації предмета іпотеки належить позивачу (кредитору), про що зазначається в позовній заяві (частина перша статті 12 ЦК, статті 38, 39 Закону України «Про іпотеку)
Якщо суд визначає спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, то при визначенні оцінки майна, яке є предметом іпотеки, суд має виходити з того, що початкова ціна предмета іпотеки, як правило, зазначена у відповідному договорі або може визначатись на час розгляду справи виходячи з витягу з державного реєстру на це майно, якщо сторони з такою оцінкою погоджуються. Якщо між сторонами виник спір щодо такої оцінки, то в залежності від того, яка сторона її оспорює, за змістом частини третьої статті 10 ЦПК вона повинна довести інший його розмір, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.
Якщо суд визначає спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання права іпотеко держателю на продаж предмета іпотеки (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»), то оцінка предмета іпотеки визначається згідно зі вказаною нормою права.

38. При вирішенні позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. Отже, виходячи з аналізу вказаних норм права суду належить чітко враховувати вимоги частин другої та третьої статті 40 вказаного Закону України, якими встановлений певний порядок дій іпотекодержателя (банку).
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання положень, встановлених частиною другою статті 40 Закону України «Про іпотеку» щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги одночасно зі вказаним рішенням не можуть бути задоволені, так як на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями (стаття З ЦПК України).
Недотримання визначеної законом процедури при виселенні мешканців житлового будинку чи житлового приміщення в разі звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови в позові.

39. Згідно зі статтею 17 Закону України ""Про охорону дитинства"" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
У зв'язку із цим суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності чи право користування на предмет іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку), як і народження дитини після укладення договору іпотеки не є підставою для визнання такого договору недійсним з підстави невиконання вимог 17 Закону України ""Про охорону дитинства"" Про отримання згоди органу опіки та піклування.
Положення статті 12 Закону України ""Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"", яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права користування якими мають діти, діє з 1 січня 2006 року і на договори, укладені до цієї дати не поширюються (стаття 58 Конституції України).

40. Відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки може бути надана судом за заявою іпотекодавця безпосередньо як у самому рішенні (стаття 217 ЦПК, стаття 39 Закону України «Про іпотеку»), так і після його ухвалення за правилами, встановленими статтею 373 ЦПК.
У разі, якщо суд рішенням стягнув з відповідача кредитну заборгованість, то в порядку статті 373 ЦПК суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки в цьому разі змінюється сама суть судового рішення і такі вимоги мають різні предмет і підстави для їх вирішення.


41. Апеляційним судам постійно аналізувати судову практику розгляду спорів, що випливають з кредитних правовідносин, своєчасно усувати суддівські помилки, приймати заходи щодо підвищення якості та оперативності в роботі судів при розгляді справ цієї категорії.

Голова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Секретар пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ


Л.І. Фесенко

Д.Д. Луспеник

10/12/11 22:10  demmien > demmien    10/12/11 22:00Дерево
Но вот Декрет Кабмина 15-93 нам говорит четко:

Стаття 5. Ліцензії Національного банку України

1. Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

2. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

3. Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

Мнение НБУ о том, что Генлицензия = Дозвил - это МНЕНИЕ НБУ, и оно прямо противоречит Декрету.

10/12/11 22:00  demmien > demmien    10/12/11 21:31Дерево
ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

N 275 від 17.07.2001 Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
від 21 серпня 2001 р.
за N 730/5921


Про затвердження Положення про порядок видачі банкам
банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій
на виконання окремих операцій

5.3. Письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними
цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій
згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за
N 15-93 ( 15-93 ) та може видаватися за умови дотримання банком
відповідних спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів
діяльності, зокрема таких:
неторговельні операції з валютними цінностями;
ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в
іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці
України;
ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і
нерезидентів) в іноземній валюті;
ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у
грошовій одиниці України;
відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках
України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах)
в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку
України;
залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних
ринках;
операції з банківськими металами на валютному ринку України;
операції з банківськими металами на міжнародних ринках;
інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

10/12/11 21:31  demmien > Ромка    9/12/11 19:52Дерево
И они 100% правы.
1. Надання і одержання резидентами кредитів в іноземній
валюті не потребує індивідуальної ліцензії, якщо банк має відповідну ГЕНЕРАЛЬНУ ліцензію Національного банку України на здійснення таких операцій.

У меня в документах, предоставленных банком в суд, в иске по недействительности КД нет генлицензии почему-то?
Банковская лицензия:
[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите Здесь для Регистрации]
ГЕНЕРАЛЬНАЯ ЛИЦЕНЗИЯ:
[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите Здесь для Регистрации]
[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите Здесь для Регистрации]

Найдите отличия?
Ещё:
[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите Здесь для Регистрации]

Интересно, каким способом уравняли Дозвил и Генлицензию? Ведь это не одно и то же.

9/12/11 19:52  Ромка > demmien    8/12/11 21:55Дерево

8/12/11 21:55  demmien > demmien    8/12/11 21:49Дерево

8/12/11 21:49  demmien > Бдыщъ    8/12/11 16:21Дерево
Задайте ему этот вопрос? lisichkin_sergey@mail.ru

8/12/11 17:41  ОК АКА Олюня > demmien    8/12/11 16:01Дерево
эх...
Все выдохнули после Вашего ухода;) ан нет...

8/12/11 16:21  Бдыщъ > demmien    8/12/11 16:01Дерево
Я задумался - на тему кто такой это Сергей Лисичкин и откуда у него в голове такая бурда.

8/12/11 16:01  demmien > InneskaSofi    30/11/11 10:08Дерево
Все задумались?

30/11/11 10:08  InneskaSofi > demmien    29/11/11 12:33Дерево
отличное сообщение!!!!

29/11/11 12:33  demmien > ОК АКА Олюня    27/11/11 22:28Дерево
Интересные рассуждения Лисичкина Сергея (по теме):

БАНКОВСКИЙ КРЕДИТ: ПРАВОВОЙ РЕЖИМ В УКРАИНЕ.

Позвольте поделиться точкой зрения.

Стороны в договоре могут отступить от положений актов гражданского законодательства и урегулировать свои отношения на свое усмотрение (ч.3 ст.6 ГК. НО: при этом содержание сделки ("действия лица, направленного на...") не может противоречить этому Кодексу (ч.1 ст.203 ГК) в том, что по договору займа ЗАЙМОДАТЕЛЬ ПЕРЕДАЕТ В СОБСТВЕННОСТЬ ЗАЕМЩИКА денежные средства (ст.1046 ГК), ибо к отношениям по кредитному договору применяются положения о договоре займа (ч.2 ст.1054 ГК).
Займ (вместе с ним банковский кредит, как разновидность займа) переходит в собственность заемщика (гл.71,72 ч.1 ст.1046 ГК) - возникает АБСОЛЮТНОЕ субъективное право. НО: по договору банковского вклада (ст.1058 ГК), к которому применяются положения гл.72 (банковский счет), банк имеет право использовать ден.средства на счету клиента, гарантируя его право беспрепятственно распоряжаться этими средствами. Банк не имеет права определять и контролировать направление использования ден.средств клиента и устанавливать другие, не предусмотренные договором или законом, ограничения его права распоряжаться денежными средствами на свое усмотрение (ч.2,3 ст.1066 ГК) - это лишь ОТНОСИТЕЛЬНОЕ субъективное право. При этом диспозиция ч.4 ст.1066 ГК ("положения этой главы применяются, если иное не установлено законом") распространяется только на "ИНЫЕ" фин.учреждения, А НЕ БАНКИ. Коллизия в природе права. Невозможно правомерно передать в собственность заемщика материальное благо, не принадлежащее банку на праве собственности. Заемщик в таком случае квалифицируется, как добросовестный приобретатель валютных ценностей по незаконной сделке.
Передача ден.средств по правовой природе не может быть актом временной коммерческой продажи, потому что право собственности не может быть ограничено сроком и товар (займ) переходит в собственность навсегда. И как в купле-продаже такой товар (займ) подлежит плате, которую заемщик обязуется оплатить в определенный срок, и которая состоит из суммы полученного займа и процентов. При этом обязательственно-правовые отношения складываются не между «собственником-займодателем» (как об этом некоторым удобно рассуждать) и заемщиком, а наоборот: между займодателем и собственником-заемщиком (приобретателем права собственности на займ по сделке). Займодатель-банк не имеет правового основания для осуществления такой сделки: невозможно заемщику надлежащим образом приобрести на вещь абсолютное право по сделке, в которой сторона-займодатель выступает лицом, обладающим в отношении вещи относительным правом.
Существует правовая позиция, согласно которой безналичные деньги не являются предметом материального мира и потому не являются вещью и не могут быть предметом права собственности (которое является вещным). И, якобы, относительно безналичных денег возникает не право собственности, а лишь право требования. Отношения же на финансовом рынке рассматриваются как оборот прав требования. Считаю, что это ни что иное, как передержка правовых понятий.
ИМУЩЕСТВОМ, как особым объектом, считаются ПРАВА наряду с вещью и совокупностью вещей (ч.1 ст.190 ГК). Имущественные ПРАВА признаются ВЕЩНЫМИ (ч.2 ст.190 ГК). Объектом безналичных расчетов всегда остаются деньги в обычном выражении денежных знаков. При этом при передаче денег от одного лица к другому передается только определенный ЭКВИВАЛЕНТ СТОИМОСТИ, согласно их номиналу. Потому что сам по себе денежный знак (как бумажка с определенным рисунком) может интересовать стороны сделки исключительно в качестве предмета коллекционирования (но в этом случае деньги утрачивают свои признаки общего эквивалента стоимости). Использование наличных или безналичных средств имеет выраженные особенности, НО объемлется единым понятием ДЕНЕГ. Другое понимание разрывает единство экономических и юридических отношений в сфере денежного оборота и сужает понятие законного средства платежа. Не имеет значения, будут признаны безналичные деньги квазиналичными или фикцией наличных: деньги на счету - это объект права собственности клиента-вкладчика или клиента-заемщика по кредитной сделке. Безналичные средства включены в состав ИМУЩЕСТВА КЛИЕНТА (ст.139 ХКУ). Это подтверждается рядом других норм закондательства.
Для того, чтобы утвердить позицию, замечу, что в качестве ОБЪЕКТОВ в гражданском праве рассматривается ПРАВОВОЙ РЕЖИМ различных благ, а не сами эти блага. Именно правовой режим относительно денег признается в гражданском праве "объектом" и осязаемым объектом материального мира он не является по определению.
Как бы ни хотелось "выкрутиться", но и МинЮст в комментариях специалистов "К вопросу об особенностях предоставления фин.услуг: займ и кредит" (архив 2009) вынужден признать, что в ЗУ "Про финпослугы" при определении перечня фин.услуг все-таки применяется понятие "ЗАЙМ" (п.3 ч.1 ст.1; п.6 ч.1 ст.4). И даже рекомендации судьям применять между "физиками" положения ГК, а между "юриками" и "физиками" ГК+ЗУ "Про финпослугы" никак не облегчает участи банка. Я пока не встречал среди поданных суду документов от банка, лицензии ДКРРФПУ о внесении в реестр КРЕДИТНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ. Потому как именно положение п.2 ч.1 ст.1 ЗУ "Про финпослугы" устанавливает ИСКЛЮЧИТЕЛЬНОЕ ПРАВО (ч.3 ст.5) именно кредитных (а не финансовых) учреждений выдавать "финансовые кредиты" (т.е. "СРЕДСТВА В ЗАЙМ" - п.3 ч.1 ст.1) за счет привлеченных средств.
Не меньшего внимания стоит кредитная эмиссия. Эмиссия кредитных денег совершается на основе "возвратного принципа". Их выпуск в оборот совершается на основании выдачи кредита на условиях возврата в установленное время. Кредитные деньги, обслужив сделку, возвращаются в банк путем погашения обязательств по сделке. Речь идет конкретно о передаче во временное пользование и возврате той же самой эмитированной денежной массы ее собственнику - банку.
Да вот, незадача с этой "нэзалэжной Украйной": согласно ст.1046 ГК возвратной суммой займа считается не "та же самая" а "ТАКАЯ ЖЕ" сумма. По ст.1049 ГК возвратным займом считаются не "те же денежные средства" а "денежные средства "В ТАКОЙ ЖЕ СУММЕ". А понятия "тот же" и "такой же" в теории доказательств таки две большие разницы, Вы уж простите. И, таки, выражения "на, это теперь твое, а мне вернешь такое же" и "на, это мое, попользуешься и вернешь" - чем-то, да отличаются...
В качестве "кредитных операций" законодательно рассматривается именно "размещение привлеченных средств" (ст.49 ЗУ "Про банки"). Никакой кредитной эмиссии не предусмотрено. Если же затронуть понятие "валютные операции" - то "опять двадцать пять": это "операции, связанные с переходом права собственности на валютные ценности" (абз.1 п.2 ст.1 Декрета КМУ № 1593).
О кредитной эмиссии могу добавить следующее. Согласно бухгалтерии за отчетный период выдачи кредита, при сопоставлении и сверке счетов, выясняется интересный момент: от займа, совершенного в пользу заемщика, резервы банка совершенно не меняются (!). Но при этом, средства, выданные в кредит, увеличивают банковский капитал на сумму кредита и процентов по нему. А это весьма нехорошо... Учитывая, что банкам разрешено использование ценных бумаг собственной эмиссии только для "обеспечения" кредитов (подстраховка по невыполненным обязательствам) и лишь с разрешения НБУ. (ст.49 ЗУ "Про банки").
И уж простите, но когда речь заходит о таком правовом понятии, как собственность, правообладатель должен иметь подтверждение тому, что ценная вещь (монетарные, золото-бумажные, бумажно-счетные или счетно-электронные (квазиналичка) деньги) ему принадлежит на праве собственности (законное обладание). Иначе, как Вы можете правомерно заключить сделку с переходом права собственности на валютные ценности, ничего не зная о его правовом статусе? Учитывая, что "черный нал" здесь не уместен, т.к. операции с безналичными активами не бинарны по природе (как с наличкой), а как минимум триарны (и более по количеству участников транзакции). Как видно, банковская бухгалтерия - "ахиллесова пята" монетаристов. Каждому "захудалому" экономисту ясно: чрезмерная эмиссия не в производственный, а именно в потребительский сектор - это преднамеренно преступный толчок к инфляции. А если прибавить к этому заранее заложенную в отношения бомбу замедленного действия под названием "ремиссия" (ведь кредитная эмиссия происходит на условиях возвратности и оплатности) - в конце имеем разоренный до нищеты малый бизнес, стагнацию сектора производства и обесценивание национальной валюты со всеми вытекающими.
Итак, кредитная эмиссия, якобы порождающая право собственности на валютные ценности, не находит правового обоснования в Украине. Кредит также невозможно выдать за счет паевого инвестиционного фонда, осуществляющего деятельность по объединению (привлечению) денежных средств инвесторов, поскольку последний не является юрлицом (ч.3 ст.22 ЗУ "Про інститути спільного інвестування").
В узагальнэннях Дмитрия Дмитриевича Луспеника о практике 2009-2010 г. я вижу только расчет на то, что "прокатит до тех пор, пока не заметят". Ну посмотрите же: "Правова природа кредитних правовідносин урегульована в нормах цивільно-правового зобов’язального інституту «Позика. Кредит. Банківський вклад» (гл. 71 Цивільного кодексу України; далі — ЦК)". И что это меняет??? Или абзац: "предметом кредитного договору є гроші, на відміну від позики". А это что меняет??? Меняется предмет, но не правовая основа: "ДЕНЬГИ ДАЮТСЯ В СОБСТВЕННОСТЬ".
В любом случае по валютной операции (хоть с гривной, хоть с тугриком) происходит переход права собственности на валютные ценности. Или что меняет акцент на том, что в ЗУ "Про оподаткування підприємств" вперше визначено поняття "фінансовый кредит" та "фінансова операція"??? Вот их значения по этому же закону:
Кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються
резидентами або нерезидентами у користування (!!!), ... що
засвідчують відносини позики (!!!)
1.11.1. Фінансовий кредит - кошти, які надаються
банком ... у позику"
И что здесь изменилось? Законодательно все изложено верно, в пользу займа.
В законе "Про оподаткування пидпрыемств" выражен особо новый никому доселе неизвестный вид права: отношения "засвидчують видносини позики", но деньги при этом передаются "у користування". Если это не бред, то что это??? Радует только то, что принят он был в 1994 году и коллизия легко замещается нормами законов, принятых позднее. Но спорный момент только в одном слове: "користування". Все остальное в этом же законе четко подтверждает отношения займа.
О деньгах: во-первых, это ценность. А уже во-вторых, эта ценность - валютная. При выдаче кредитов в банке отношения уже не бинарны, а как минимум триарны и более по количеству участников транзакции (я уже это отмечал). Потому легко доказать или опровергнуть природу происхождения предлагаемых клиенту денег, подняв данные отчетности за период выдачи кредита (по ходатайству с вынесением судом определения о раскрытии банковской тайны). А это указывает на то, что довольно несложно определить, собственник ли банк этих денег, или собственник, все-таки вкладчик? Понимаете? Клиентам крутят голову так, будто мы имеем дело с "налом" в бинарных отношениях, где происхождение капитала определить невозможно, а документ о праве собственности на ценность (валютную) не нужен. Ведь именно "нал" - это нонсенс в системе ценностей. Кроме того, что законам метрологии он уже давно не подчиняется (единого золотого или иного мерила нет), так это еще и единственная в своем роде ценность, право собственности на которую ни чеком, ни иным документом подтверждать не нужно. Мыслимо ли такое, чтобы человек пришел продать золото (совершить сделку с переходом права собственности), при этом не предъявил никаких документов о том, что он владеет им на законных основаниях??? А с наличкой все просто... Но далеко не с банковскими кредитами
Упоминая "нал" как нонсенс, я имел в виду бумажно-счетный вид денежных средств (бумажные купюры и монеты), эмитируемый без обеспечения ценными ресурсами.
Откуда деньги пришли, куда ушли, как происходила транзакция, сколько в ней было участников, пока были выданы клиенту в виде кредита: провести сверку по Плану счетов - Постановление НБУ № 280 от 17.06.2004 (z0919-04) или заказать фин.эконом. экспертизу (кредитную).
Статью 99 Конституции пока еще никто не отменял:
Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня.
Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною
функцією центрального банку держави - Національного банку України.
Достойно цитаты также и следующее: "Согласно Постановлению Верховной Рады Украины № 904-VI от 26.01.2009р. «О деятельности Национального банка Украины в период финансового кризиса и состоянии выполнения решений Верховной Рады Украины по этим вопросам» работа НБУ в период финансового кризиса признана неудовлетворительной.
Объемы и процедуры рефинансирования, которые осуществлялись НБУ в течение октября-декабря 2008 и организация им валютного рынка признаны такими, что привели к масштабной и резкой девальвации национальной валюты и инфляции. Таким образом Верховной Радой Украины признано наличие финансового кризиса и неудовлетворительная работа НБУ относительно стабилизации национальной валюты Украины". Тобто вина НБУ в девальвации гривны признана официально на законодательном уровне.
Такие факты как-то сами собой заставляют вспомнить, что статью 56 Конституции тоже до сих пор никто не отменял:
Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок
держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та
моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними
своїх повноважень.
Так почему же в кредитных спорах Держава "нервно курит в сторонке, платочки в руках теребя"??? Не кажется ли ей, что кое-что нужно "видшкодувать" после того, как "нашкодили"???
Ясно, как божий день, что вступать в кредитные судебные споры следует ИМЕННО ВСТРЕЧНЫМ ИСКОМ (иначе не преодолеть презумпцию правомерности сделки в рамках заявленных истцом требований к заемщику) и ОБЯЗАТЕЛЬНО привлекать к участию в процессе "нашкодивший" НацБанк.
А вот и "нашкодивший" господин Президент, представителей которого было бы очень правильно "затаскать" по судам до "полусмерти" (а это сотни тысяч заемщиков и судебных споров) - Постанова ВРУ (904-17):
2. Визнати роботу Національного банку України в період
фінансової кризи незадовільною.
3. Визнати обсяги і процедури рефінансування, які
здійснювалися Національним банком України протягом жовтня - грудня
2008 року та організацію ним валютного ринку такими, що за
попереднім висновком Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради
України з питань перевірки діяльності Національного банку України
в період фінансової кризи є непрозорими, упередженими на користь
окремих фінансових структур, сприяли різкій девальвації
національної валюти та поглибленню інфляції.
4. У зв'язку з тим, що Верховна Рада України висловила
недовіру Голові Національного банку України Стельмаху В.С., який
відповідно до Закону України "Про Національний банк України"
( 679-14 ) несе персональну відповідальність за діяльність
Національного банку України, двічі звернулася до Президента
України з відповідною пропозицією, а Президент України не вжив
заходів згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ), вважати
неприпустимим подальше перебування Стельмаха В.С. на посаді Голови
Національного банку України.
Итак:
- Стельмах несет персональную "видповидальнисть"(И В ЧЕМ ЖЕ ЭТО ВЫРАЗИЛОСЬ??? В УВОЛЬНЕНИИ??? А ПО СУДАМ КТО "БЕГАТЬ БУДЕТ"???);
- Президент "нэ вжыв заходив" (БЕЗДЕЯТЕЛЬНОСТЬ - ЭТО НЕ НАРУШЕНИЕ, А "НЕСОБЛЮДЕНИЕ");
- НБУ, как регулятор "дияв упэрэджэно на користь окремих финансовых структур, спрыяв девальвации и поглыблэнню инфляцийи" (ТО ЕСТЬ УМЫШЛЕННО СОЗДАЛ ОБСТАНОВКУ)-

А ЗАЕМЩИКА ОГРАНИЧИВАЮТ В ПРАВЕ ВЫЕХАТЬ ЗА ГРАНИЦУ???... Типичная еврейская справедливость: нашкодил один, а наказан другой (козел отпущения).

Первопричины таких громких "ришень" как с ОТП "Банком" (после пересмотра решения молодого ВССУУГД - именно в юриспруденции сторон: "Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявниками обставини В МЕЖАХ ЇХНІХ ДОВОДІВ, Верховний Суд України вважає, що...".
И кричат во весь голос по всем "зомбомедиа": "Ура!!! Вы все видите??? Высшая инстанция подтвердила законность валютных кредитов!!! Бойтесь!!! В спорах поставлена безоговорочная жирная точка!!!".
Так ли это? Может поближе присмотреться? Спор решен в пользу ОТП В ПРЕДЕЛАХ ДОВОДОВ ОБ ИНДИВИДУАЛЬНОЙ ЛИЦЕНЗИИ. Вот о чем говорит это решение. ТАК ЧТО, ДРУГИХ ДОВОДОВ БОЛЬШЕ НЕТ, ЧТО ЛИ?

У меня есть дезодорант. На нем крупным рекламным шрифтом написано: "0% СПИРТА!". Смотрю на заднюю часть, шрифт чуть меньше: "0% СПИРТА!" (типа, для особо недоверчивых). Но что мне реклама, когда я привык смотреть СОСТАВ. И уже там, мелким еле-читаемым шрифтом написано: ..., alkohol, ...". Итак, для толпы:
- "А спирт содержит? - "Нет, ну что Вы: НОЛЬ ПРОЦЕНТОВ!".
- "А из чего состоит?" - "Ну, из спирта и других разных веществ...".
Вот так и живем...
Реальных пути здесь 2 (на мой взгляд, наиболее эффективных):
1. Заемщик желает платить (диспозитивность "прежде всего"), но не может, ибо "увяз" в разнице по завышенному (замечу: коммерческому, который был выше, чем курс НБУ) курсу - раз; в штрафах и пенях за несвоевременную и неполную оплату - два. Банк ему выдвинул требование: вернуть кредит в полном объеме досрочно. Человек "убитый", платить смысла не видит - перестает платить вообще, в ожидании "смертной судебной казни". И хочет "играть по правилам", и уже не может.
Итак, стратегия: реанимация отношений с нормальным продолжением событий. Тактика: возражение на требования банка с указанием обстоятельств вины НБУ и Президента, не требующих доказательств. Если у банка есть претензии по поводу валютной разницы, сбоя в платежах и негативных последствий, с этим связанных - он может обратиться с иском о возмещении вреда к НБУ и Держказначейству (т.к. ДКУ в таких спорах привлекается как соответчик всегда).
При этом заемщиком одновременно подается иск по основаниям гл.82 к тому же НБУ и Держказначейству по тому же поводу: возмещение причиненного материального и морального вреда. Ибо что заемщику с того, что банку возместят вред? Если ему вред причинен не меньший. И уж поверьте, доказать моральный вред при "таком раскладе" - оснований больше, чем предостаточно.
Эти иски требовать объединить в одно производство, потому что решение суда неминуемо повлияет на права и интересы всех перечисленных сторон.

Либо путь 2: "встречка" по основаниям, изложенным в данной теме: отсутствие у банка, как стороны по сделке, надлежащих правовых оснований для ее заключения. С истребованием развернутой выписки платежей, бухгалтерии, документов и информации, связанной с заемщиком, для экспертной оценки и исследования в заседании. При этом абсолютно ничего не мешает подать иск о возмещении вреда, изложенный выше.
Причем подчеркну, что если уж двигаться по первому пути, то ОБЯЗАТЕЛЬНО следует уделить тщательное внимание таким вопросам, как "валютные риски" (которые банк не имеет права ни на кого перекладывать: исключительно "на собственный риск": по подзаконному акту - может, а по Законам - не может), так и на кредитную информацию (предписания НБУ - постановление № 168 и ряд других, ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції", ЗУ "Про захист економічної конкуренції, ЗУ "Про захист прав споживачів"). Тогда уже следует "копать" в сторону ст.230 ГК - сделка, совершенная под влиянием обмана (пассивная форма умалчивания с умыслом). И здесь уже "пахнет" далеко не реституция: здесь очень даже просматривается двойное возмещение ущерба.
И понеслась "душа в рай" по информации:
*значення відсоткової ставки;
*порядок обчислення вісоткових доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;
*перелік комісій (тарифів) банку, що повязані з наданням кредиту;
*перелік комісій (тарифів) банку, що повязані з обслуговуванням кредиту;
*перелік комісій (тарифів) банку, що повязані з погашенням кредиту;
*перелік комісій (тарифів) банку, що повязані з обслуговуванням кредитної заборгованості;
*перелік комісій (тарифів) банку, що повязані з розрахунково-касовим обслуговуванням;
*перелік комісій (тарифів) банку, що повязані із здійсненням валютно-обмінних операцій;
*перелік комісій (тарифів) банку, що повязані з юридичним оформленням;
*перелік комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь страховика у разі страхування предмета застави;
*перелік комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь страховика, у разі страхування життя та працездатності споживача;
*перелік комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь Пенсійного Фонду України у разі сплати відповідних зборів;
*перелік комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь банку під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту;
*перелік комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь банку під час купівлі продажу іноземної валюти для погашення відсотків за користування кредитом;
*перелік комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь третьої особи в разі сплати біржових зборів;
*перелік комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь реєстраторів в разі сплати їх послуг;
*перелік комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь нотаріусів в разі сплати їх послуг;
* *розмір комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь банку під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту;
*розмір комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь банку під час купівлі-продажу іноземнох валюти для погашення відсотків за користування кредитом;
*розмір комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь реєстраторів в разі сплати їх послуг;
*розмір комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь нотаріусів в разі сплати їх послуг;
*розмір комісій інших фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь третіх осіб
*базу розрахунку комісій (тарифів) банку, що повязані з наданням кредиту;
*базу розрахунку комісій (тарифів) банку, що повязані з обслуговуванням кредиту;
*базу розрахунку комісій (тарифів) банку, що повязані з погашенням кредиту;
*базу розрахунку комісій (тарифів) банку, що повязані з обслуговуванням кредитної заборгованості;
*базу розрахунку комісій (тарифів) банку, що повязані з розрахунково-касовим обслуговуванням;
*базу розрахунку комісій (тарифів) банку, що повязані із здійсненням валютно-обмінних операцій;
*базу розрахунку комісій (тарифів) банку, що повязані з юридичним оформленням;
*базу розрахунку комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь страховика у рахі страхування предмета застави;
*базу розрахунку комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь страховика у разі страхування життя та працездатності споживача;
*базу розрахунку комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь Пенсійного фонду України у разі сплати відповідних зборів;
*базу розрахунку комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь банку під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту;
*базу розрахунку комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь банку під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення відсотків за користування кредитом;
*базу розрахунку комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь третьої особи в разі сплати біржових зборів;
*базу розрахунку комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь реєстраторів в разі сплати їх послуг;
*базу розрахунку комісій фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь нотаріусів в разі сплати їх послуг;
*базу розрахунку комісій інших фінансових зобовязань споживача, що виникають за договором на користь третіх осіб.
Подождите, это тоже еще не всё.
Согласно п.3.2 кредитный договор должен содержать график платежей (согласно со сроками, определенными в договоре, - ежемесячно, ежеквартально в т.ч.) в разрезе:
*сум погашення основного боргу;
*сплати відсотків за користування кредитом;
*вартості всіх супутніх послуг інших фінансових зобовязань споживача за кожним платіжним періодом. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Это еще не всё.

Согласно п.3.2 кредитный договор должен содержать график платежей (согласно со сроками, определенными в договоре, - ежемесячно, ежеквартально в т.ч.) в разрезе:
*сум погашення основного боргу;
*сплати відсотків за користування кредитом;
*вартості всіх супутніх послуг інших фінансових зобовязань споживача за кожним платіжним періодом. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

В соответствии с п.3.3 банк обязан в кредитном договоре указать вышеуказанную совокупную стоимость кредита с учетом процентной ставки по нему, стоимости всех сопутствующих услуг и других финансовых обязательств потребителя, связанных с получением, обслуживанием и погашением кредита, а также указать ее в процентном значении и в денежном выражении в валюте платежа по кредитному договору, в виде:
*реальної відсоткової ставки (у відсотках річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту;
*абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (відсотки за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, повязані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Согласно п.3.4 банк обязан в кредитном договоре указать:
*вид кожної супутньої послуги, яка надається споживачу;
*предмет кожної сумутньої послуги, яка надається споживачу;
*обгрунтування вартості супутньої послуги;
*НПА щодо визначення розмірів зборів;
*НПА щодо визначення обовязкових платежів;
*НПА щодо визначення тарифів нотаріусів;
*НПА щодо визначення тарифів страхових компаній;
*НПА щодо визначення тарифів субєктів оціночної діяльності;
*НПА щодо визначення тарифів реєстраторів з надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна;
*НПА щодо визначення тарифів інших реєстрів.

Следует подробнее рассмотреть именно лицензирование деятельности банков по предоставлению кредитов за счет привлеченных средств (поэтому, что такое привлеченные средства, их градация, часть в капитале и правовая природа – рассмотрим чуть позже, слишком долгая песня). Напомню, что а-приори банк кредитным учреждением НЕ ЯВЛЯЕТСЯ. Трансформация фин.учреждения в кредитное происходит путем приобретения права выдачи кредитов за счет привлеченных средств (п.3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про финпослугы»). Замечу, что формулировка здесь не из ген.лицензии НБУ: «має право розміщувати залучені кошти» (общая для банков), а именно «має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити». Это далеко не одно и тоже.
Итак, некоторые выдержки из Постановления ДКРРФПУ № 4802 от 18.10.2005 (z1459-05):

1.3. Кредитна установа може провадити діяльність з надання
фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (у тому числі
здійснювати іпотечне кредитування) ТІЛЬКИ ПІСЛЯ отримання ліцензії
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
(далі - Держфінпослуг) відповідно до цих Ліцензійних умов. На
підставі ліцензії, отриманої відповідно до цих Ліцензійних умов,
кредитна установа має право надавати фінансові кредити за рахунок
залучених коштів (у тому числі здійснювати іпотечне кредитування),
здійснювати згідно з законодавством України обслуговування
кредитів та рефінансування іпотечних кредиторів.

1.10. Після отримання ліцензії відповідно до цих Ліцензійних
умов ліцензіат має право здійснювати діяльність з надання
фінансових кредитів за рахунок залучених коштів на всій території
України. Ліцензіат повинен розмістити отриману ліцензію в
доступному для огляду місці за своїм місцезнаходженням.

1.11. Провадження діяльності з надання фінансових кредитів за
рахунок залучених коштів без отримання ліцензії, після закінчення
строку дії ліцензії, визнання ліцензії недійсною, її тимчасового
зупинення або анулювання не допускається.

Кроме главного, ничего «в глаза не бросается»?.. Нижний абзац п.1.10: «Ліцензіат повинен розмістити отриману ліцензію В ДОСТУПНОМУ ДЛЯ ОГЛЯДІ МІСЦІ за своїм місцезнаходженням». И где она???... Или она должна висеть только в главном отделении банка, а не в филиале? Смотрим:

ЗУ «Про банки»
Стаття 23. Порядок відкриття відокремлених підрозділів банку
на території України

Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії,
відділення, представництва тощо)
Итак, филиалы, отделения и представительства являются этими подразделениями. Смотрим опять Постановление ДКРРФПУ:

4.1. Ліцензіат має право здійснювати діяльність з надання
фінансових кредитів за рахунок залучених коштів через свої
відокремлені підрозділи на підставі отриманої ним ліцензії за
умови виконання таких вимог:
2) передбачення повноважень щодо здійснення діяльності з
надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів у
внутрішньому положенні про відповідний відокремлений підрозділ
кредитної установи;
3) дотримання відокремленим підрозділом цих Ліцензійних умов;
4) наявності копії ліцензії, завіреної підписом керівника та
печаткою ліцензіата, із зазначенням на копії ліцензії назви
відокремленого підрозділу, для якого вона видана.
Выходит, что в филиалах и отделениях на этом самом «доступном для осмотра месте» должна быть размещена заверенная лицензиатом копия этой лицензии… И где она?..
Предварительный объем работы юриста «на первых порах»:
*сделать фото "документов в доступном для осмотра месте", распечатать, получить печать и подпись сотрудника банка о том, что информация на фото соответствует действительности на момент ее заверения;
*запрос по уставным документам и лицензиям на момент заключения договора;
*запрос по документам и информации, прямо или косвенно относящимся к заемщику;
*заявление о предоставлении развернутой выписки платежей;*запрос в ДКРРФПУ по Лицензиату и филиалу на дату заключения договора;
*ходатайство (в суд) о содействии в истребовании *документов, поданных банком для получения лицензии; *описи документов и заявления; *документа об оплате за выдачу лицензии (с подписью ответственного лица на копии описи); *внутреннего Положения филиала на предмет "предусмотрения" в нем полномочий по кредитной деятельности за счет привлеченных средств; *фин.отчетность на период выдачи кредита (для выяснения происхождения кредитных средств и их движения по счетам, в т.ч. сверка по Плану счетов);
*запрос по Реестру (банк и филиал);
*ходатайство о назначении фин.эконом. экспертизы;
Я вернулся к вопросу о лицензировании намеренно, чтобы развеять "смутные сомнения" по поводу достаточности "генералки".
Но есть еще ряд моментов, например таких, как "средства, привлеченные путем кредитования по договору займа" - уже предусматривают "переход права собственности" (по большому счету).
Или, например, уставной, резервный и другие фонды, которые относятся к собственным ресурсам банка (банковский капитал). Не вдаваясь в подробности каждого из видов капитала банка, могу отметить главное: собственный капитал выполняет в основном защитную функцию - страхование интересов вкладчиков и кредиторов, а также покрытие текущих убытков (назначение резервного фонда). Назначение специальных фондов - покрытие убытков от активных операций (вкратце так).
Средства, полученные при помощи облигаций собственным капиталом считаться также не могут. Их можно конвертировать в простые акции (если это предусмотрено условиями эмиссии) и уже тогда, привлеченные с помощью этих акций средства, перейдут в собственный капитал банка. Ну да ладно... Долгая песня...
"Краеугольный камень" в другом: привлеченные средства - это совокупность средств на текущих, депозитных и других счетах клиентов. Ведь "привлеченные средства" делятся на депозитные и недепозитные. И если ранее мною разбиралось, что депозитные не являются собственностью банка, то возникает уместный вопрос о недепозитных. И именно последние - это главным образом займы (обращаю внимание!) на финансовом рынке в форме межбанковских кредитов и кредитов НБУ, операций с ценными бумагами на вторичном фондовом рынке, а также займов на рынке евродолларов.
Для этого случая просто нужно чуть внимательнее читать законы:
ЗУ "Про банки" ст.2:
- "банківська діяльність - залучення У ВКЛАДИ грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення ЗАЗНАЧЕНИХ коштів..."
Здесь ничего не говорится о "привлечении путем займа".
п.3 ч.3 ст.47:
- "до банківських послуг належать: розміщення ЗАЛУЧЕНИХ У ВКЛАДИ (ДЕПОЗИТИ) коштів...".
ч.2 ст.47:
- "банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії ШЛЯХОМ НАДАННЯ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ".
Итак, "размещение" совершается на основании "генералки", а "предоставление кредитов за счет привлеченных средств" совершается на основании лиц. ДКРРФПУ. Эта разница принципиальна в области права.
Еще преинтереснейший момент:
ЗУ "Про финпослугы" п.6 ч.1 ст.4:
- "фінансовими послугами вважаються такі послуги: 6) надання коштів У ПОЗИКУ, в тому числі і на умовах фінансового кредиту".
Собирая все "до кучи" ясно одно:
сделка с переходом права собственности на денежные средства в пользу заемщика за счет депозитов (средств вкладчиков) - является финансовой услугой. Если же усматривается несоответствие (перехода права собственности не происходит) - такая сделка по признакам финансовой услугой не является. Не является также финансовой услугой сделка с участием Стороны, не обладающей надлежащим объемом прав для ее заключения.
А теперь придется снова вернуться к рассмотрению вопроса о том, что если после заключения договора станет очевидным, что услуги, учитывая их цену и характеристики или другие обстоятельства, явно не будут удовлетворять интересы или требования потребителя, исполнитель обязан НЕМЕДЛЕННО уведомить об этом потребителя. Исполнитель обязан таким же образом (НЕМЕДЛЕННО) уведомить потребителя, если стоимость услуг может возрасти существеннее, чем можно было ожидать во время заключения договора (ч.12 ст.10 ЗУ "Про захыст прав спожывачив"). Многие договора предусматривают уведомление о любых изменениях именно В ПИСЬМЕННОМ ВИДЕ.
А соответственно придется "поплотнее" вернуться к следующему: добровольное страхование у конкретного страховика не может быть обязательной предпосылкой при реализации других правоотношений (ч.6 ст.6 ЗУ "Про страхування"). Банкам запрещается требовать от клиента приобретения каких бы то ни было товаров или услуг от банка или от связанного с банком лица в качестве обязательного условия предоставления банковских услуг (ч.3 ст.55 ЗУ "Про банки").
Условия договора являются несправедливыми, если потребитель по ним обязан во время заключения договора заключить другой договор с третьим лицом, определенным кредитодателем (п.2 ч.5 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачыв").
Еще момент: несправедливыми являются условия об установлении требований оплаты потребителем непропорционально большой суммы компенсации (свыше пятидесяти процентов стоимости услуги) в случае неисполнения им обязательств по договору (п.3 ч.5 ст.18 ЗУ "Про захист прав").
Самое интересное, что я работаю с договором, по условиям которого потребитель обязан выплатить (при наступлении случая единовременного невыполнения всех перечисленных договором пунктов) 94,8% ОТ СТОИМОСТИ УСЛУГИ!!!
Или это: условия договора являются несправедливыми, если вопреки принципу добросовестности его последствием является существенный дисбаланс договорных прав и обязательств во вред потребителю (ч.2 ст.18 ЗУ "Про захист прав споживачив»).
И еще один немаловажный момент: банк обязан прикладывать максимальные усилия во избежание конфликта интересов клиентов банка (ст.55 ЗУ "Про банки"). Учитывая, что большинство отношений между "юриками" и "физиками" складываются в формате "ценных писем" и "рекомендованных уведомлений", КАКИЕ УСИЛИЯ БАНК ПРИЛОЖИЛ ДЛЯ УРЕГУЛИРОВАНИЯ КОНФЛИКТА ИНТЕРЕСОВ? В СРАВНЕНИИ С ЧЕМ ПРЕДСТАВЛЯЕТСЯ ВОЗМОЖНЫМ ОПРЕДЕЛИТЬ, ЧТО ТАКОВЫЕ ЯВЛЯЮТСЯ ИМЕННО МАКСИМАЛЬНЫМИ? ГДЕ ПРОПИСАНА НОРМА МАКИСИМАЛЬНЫХ УСИЛИЙ?
Снова к делу.
Учитывая положение ч.1 ст.38 ГК, из валютной операции с переходом права собственности на валютные ценности может следовать только одно: в результате сделки заемщик становится собственником денег вкладчиков (определенной суммы) взамен на такую же сумму ден.средств+проценты рассроченным платежом. Для лучшей видимости разделим на две части:
1. В результате сделки заемщик становится собственником депозитов ("денег вкладчиков в размере кредита" или "суммы денег, переданных лицами кредитному учреждению с целью получить доход в виде процентов");
2. Возвратное обязательство распространяется на "такую же сумму+процент" (а не "ту же сумму").
Нет ни малейшего сомнения в том, что это самая что ни на есть обычная сделка купли продажи: ОТЧУЖДЕНИЕ (передача имущества в собственность другого лица). Ее суть в следующем: заемщик покупает а банк продает деньги вкладчиков за более крупную сумму денег в рассрочку.
С учетом положений ГК о банковском вкладе, очень даже интересно вписывается в наш разговор ч.1 ст.388 ГК:
Стаття 388. Право власника на витребування майна від
добросовісного набувача
1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка
не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг
знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це
майно від набувача лише у разі, якщо..."
Но гораздо интереснее (на мой взгляд) сюда вписывается ст.389 ГК:
Стаття 389. Витребування грошей та цінних паперів
1. Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути
витребувані від добросовісного набувача.
Так что помимо исследования номеров счетов, участвовавших в транзакции, можно придти к следующему выводу: недепозитные счета, задействованные при выдаче кредита, прямо укажут на незаконность сделки в принципе. Потому что банки могут размещать только привлеченные депозитные средства на свой риск.
Но вот ведь незадача: при отчуждении привлеченных вкладов нарушается гарантированное право собственности вкладчика. И когда заемщик перестает платить по кредиту, между банком и вкладчиком возникают очень даже интересные отношения, виновником которых является далеко не "бессовестный" заемщик, а именно банк.
Увеличение прибыли банков в Украине строилось по следующей схеме: получение краткосрочной прибыли за счет увеличения рисков. Это старая схема, где постоянно требовалось искать путь компенсации рисков. Но на Украине пошли "значительно дальше": зачем искать пути компенсации рисков, если их можно "тупо повесить" на заемщиков - и дело с концом! Хотя размещать свои временно свободные ресурсы банки могут только НА СВОЙ РИСК. Итак, банки могут "куралесить без оглядки", а в конце будут виноваты заемщики! Вот где полет мысли!..Но не все гладко пошло, застряли на ЗУ "Про захист прав спожывачив", ЗУ "Про банки" и др. Пришлось позиции "удерживать" силой, улучшать жилищно-материальные условия г-на Луспеника и прочих ему подобных, чтобы загнать "стадо" в стойло, хоть на нужное время. Теперь время вышло, сливки сняты (хоть и не все) и КСУ может привселюдно назвать белое - белым, а черное - черным. Но от этого уже не пострадают прибыли. Теперь можно столкнуть лбами вкладчиков с заемщиками - сами друг друга перебьют. Нужно только подсказать по "зомбоящику" вкладчикам, что их деньги не отдают несознательные заемщики - и "полетела-понеслась". Хохлам "свариться, шо дурному с горы катиться". Управляемый конфликт подается откровенно неприкрыто и брезгливо, как для скота, который все равно ни в чем не разбирается...

Как сказать еще короче?

Кредит - это отчуждение денег вкладчиков в пользу заемщика.
Кредит - это продажа банком денег вкладчиков в рассрочку.
Кредит - это покупка заемщиком денег вкладчиков в рассрочку.
Кредит - это купля-продажа депозитов в рассрочку.
Кредит - это купля-продажа чужих денег.
Кредит - это мошенничество.

Я не знаю, как сказать еще короче...

Из Указа Екатерины II от 3 апреля 1781 года «О разных видах воровства и какие за них наказания чинит»:

«Будь кто на торгу… из кармана что вымет… или внезапно что отымет., или обманом или вымыслом продаст, или весом обвесит, или мерою обмерит, или что подобное обманом или вымыслом себе ему не принадлежащее, без воли и согласия того, чьё оно».

Так определялось мошенничество при Екатерине II.

Для "пущей ясности" рекомендую освежить в памяти содержание и судебную практику по ст. 190, 191, 192 УК; ст. 230 ГК.

Изложение своего понимания я закончил.

С уважением, Сергей.

27/11/11 22:28  ОК АКА Олюня > Аварийный комиссар    25/11/11 13:31Дерево
Он-то в привате адекватен;)

27/11/11 21:08  demmien > ОК АКА Олюня    24/11/11 21:14Дерево
Что, глаза режет?

27/11/11 21:08  demmien > Аварийный комиссар    25/11/11 13:31Дерево
Главу УЭФА.

25/11/11 13:31  Аварийный комиссар > Аварийный комиссар    25/11/11 13:29Дерево
Даже, неверное, не тренера, а директора стадиона... ;) ;) ;)

25/11/11 13:29  Аварийный комиссар > ОК АКА Олюня    24/11/11 21:14Дерево
Это всё равно, что просить тренера футбольной команды угомонить фанатов... ;)
ИМХО.

24/11/11 21:14  ОК АКА Олюня > antiraid    24/11/11 19:58Дерево
плс, угомоните бесплатного ПиАрщика Вашего ресурса:)

24/11/11 21:13  ОК АКА Олюня > demmien    22/11/11 13:57Дерево
хватит флудить. или опять модератор за Вами подтирать будет?

24/11/11 19:58  antiraid > овчарка-2    24/11/11 13:48Дерево
На мой взгляд не может.

2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

24/11/11 13:48  овчарка-2 > Бдыщъ    22/11/11 17:43Дерево
Обьясните мне если Конституционное решение в пользу потребителя, то может ли оно быть основанием для пересмотра ряда решений судов по кредитам?

22/11/11 19:26  demmien > Бдыщъ    22/11/11 17:43Дерево
Шоб я так жил...

22/11/11 17:43  Бдыщъ > demmien    22/11/11 13:57Дерево
Не, как Люсю Янукович.

22/11/11 13:57  demmien > Бдыщъ    22/11/11 09:37Дерево
Оо...меня тут уже цитировать будут, как Мао?

22/11/11 09:37  Бдыщъ > demmien    21/11/11 12:50Дерево
Если в печатном виде то как туалетную бумагу.
Я пожалуй сохраню этот ваш коментарий и буду в вас им тыкать каждый раз когда вы решите что вы юрист)

21/11/11 12:50  demmien > ОК АКА Олюня    19/11/11 00:12Дерево
С чистого листа как говорится. Вопрос: научно-практический комментарий к ЦК. Как можно комментарии к статьям использовать в суде?

19/11/11 00:12  ОК АКА Олюня > demmien    19/11/11 00:01Дерево
тем не менее Вы за счет этого ресурса раскручиваете другой и давно

19/11/11 00:01  demmien > ОК АКА Олюня    18/11/11 22:26Дерево
Перепостить сюда 100 страниц полезной информации по Теме?
Это не реклама - на рекламе зарабатываются деньги, а лишь даю ссылку на информационный источник.

19/11/11 00:00  demmien > tan    18/11/11 22:50Дерево
Аргументация по вопросу темы = 0. Вы меня опечалили.

18/11/11 22:50  tan > demmien    18/11/11 20:57Дерево
Ну,что ж сказать можно молодому да зеленому, да еще с экономическим образованием, в котором очень значимой дисциплиной была политэкономия (которая к данной теме мало какое отношение имеет вообще)? О чем спорить с человеком, который предмета спора не понимает? "Ну, так не пишите сюда вообще" - это не Вам мне советовать, поскольку Форум - не Ваша собственность. И проблемы на личном фронте как раз у того, кто странной лексикой, мало имеющей общего как с данной темой, так и вообще со словарным запасом образованного человека, пытается актуализировать свою значимость в обсуждаемых здесь процессах. Это как раз тот случай, когда говорят, что на воре шапка горит. Судя по всему, Вы здесь недавно, наверное еще правила общения на этих форумах не усвоили. Удачи Вам в Ваших "изысканиях" в области денежного обращения (если такие слова Вам вообще знакомы). И не читайте бульварных газет - Ваш лексикон слишком уж пошлый.

18/11/11 22:28  ОК АКА Олюня > tan    18/11/11 17:17Дерево
бесполезно, я об этом говорила еще в начале темы. "не тратьте, куме, сили";)

18/11/11 22:26  ОК АКА Олюня > demmien    17/11/11 14:46Дерево
Здесь не допускается размещение ... рекламы либо антирекламы, так же не допускается использовать форум, как площадку для рекламы или антирекламы других ресурсов. (с) правила форумов

Вы их нещадно нарушаете

18/11/11 20:57  demmien > tan    18/11/11 17:17Дерево
Вы уморительны. Аргументированного спора не получается. Вы жалки своими потугами кого-то научить. А про то, что вы очень заняты и потому "аргументированно" не успеваете отвечать...ну так не пишите сюда вообще. Раз нечего сказать по сути. В куче ваших сообщений из последнего десятка нет и намека на нормативную документацию...только нравоучения. Рассмешили ))

Вас коробит от слова "рассосана"? У вас проблемы на личном фронте, или это как-то относится к теме?

"В чем виноваты люди, которые благодаря подстрекаемому Вами наглому вору, взявшему в банке кредит и просто не желающему его возвращать, не смогут забрать депозиты?" - и ЭТА тема "рассосана". Все банкиры так говорят...не наступайте на старые грабли ))) Уже все знают, что эти две вещи плохо связаны между собой.

З.Ы. Из классики я больше всего любил в школе Маркеса "Сто лет одиночества", там словечки и покрепче есть.

Страницы: << ... 11 12 13 14 15 16 17 [18] 19 20 ... >>    Всего: 58

Реклама

bigmir)net TOP 100