RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Бизнес-Форум

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Что такое проценты годовых?: оригинальная трактовка суда


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
15/03/19 10:24  gloria60 > Rossi    15/03/19 10:12Дерево
всем спасибо большое..

15/03/19 10:21  rommkopf > gloria60    14/03/19 20:20Дерево
Главное, чтобы размер не превышал 2 учётных ставки НБУ согласно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 року: "розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня".

15/03/19 10:12  Rossi > gloria60    14/03/19 20:20Дерево
Корректно. Нередко в договорах устанавливают пеню в размере "двойной учетной ставки НБУ" (сам закон оперирует такой фразой, когда ограничивает максимальный размер пени в хозяйственных денежных обязательствах), а учетная ставка НБУ - это именно годовая ставка.

15/03/19 07:52  Евгений ОсычнюкОтправить письмо > gloria60    14/03/19 20:20Дерево
Корректно как угодно, лишь бы санкция начислялась в % от суммы за определенных срок (это признак именно пени), и чтобы не возникало сомнений, как нужно считать.

14/03/19 20:20  gloria60 > Rossi    11/06/10 14:14Дерево
Прошу совета
Надо сформулировать пункт в договоре на счет ежедневно-начисляемой пени за просрочку возврата займа, но в процентах годовых, то есть условно надо не сформулировать не "сплачує пеню в розмірі 0,01% від простроченої суми", а надо "пеню в розмірі 3,65% річних від простроченої суми" (долго объяснять почему надо именно в % годовых, а не просто в %).
Вопрос собственно: это корректно, на Ваш взгляд,так формулировать штрафную санкцию "пеню в розмірі __ % річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення"?

Всем спасибо!

11/06/10 15:45  Мюри > Rossi    11/06/10 14:14Дерево
Большое спс.

11/06/10 14:14  Rossi > Мюри    11/06/10 12:25Дерево
так, как вы предположили

11/06/10 12:25  Мюри > Rossi    11/06/10 10:56Дерево
Так все же, на что можно расчитывать?

11/06/10 12:13  Мюри > Rossi    11/06/10 10:56Дерево
Писатели одним словом...

11/06/10 10:56  Rossi > Мюри    11/06/10 10:50Дерево
странно ... за одно и то же нарушение и 2УФ, и 10%?

11/06/10 10:50  Мюри > Rossi    10/06/10 16:49Дерево
А если в договоре определена 2 УС НБУ, 3% годовых, и 10 % пени (понятно, что 2УСНБУ и есть пеня), в таком случае на что можно претендовать? Наверно на 2 УСНБУ, 3% год, индекс инфляции, я прав?

10/06/10 16:49  Rossi > Мюри    10/06/10 16:40Дерево
правомерны, получится

10/06/10 16:40  Мюри > Rossi    3/06/10 14:03Дерево
А если в договоре записано, что исковая давность - 5 лет, применяема, в том числе, и к обязательствам по уплате штрафных санкций, кроме того, начисление таких санкций имеет 3-х годичный срок. Правомерны ли такие положения и получиться ли взыскать в суде такие санкции?

3/06/10 14:03  Rossi > aleksei2000    3/06/10 12:41Дерево
На практике проценты годовых и инфляцию не ограничивают ни 6-месячным сроком начисления, ни годичным сроком исковой давности.

3/06/10 12:41  aleksei2000Отправить письмо > Rossi    28/05/10 09:07Дерево
уффф..перечитал кучу постов и сам запутался. 3% + инфляция - удовлетворяют. Если есть пеня в догворе то удовлетворяют 3%+инфл.+пеня (мне именно так удовл. совсем недавно, апел. поддержала)-но из решения Закарпатского суда вижу иное мнеие на сей счет.....
еще вопрос 3% и инфл. можно считать более чем за 6 мес. Ведь это не "штрафные санкци" которые ограничиваются 6 месяцами. По поводу "нештрафных санкций" - мнение той же судьи что удовлетворила 3%+тнфл.+пеня....

28/05/10 09:07  Rossi > dkl    27/05/10 11:17Дерево
Вы это о чем спрашиваете? Если о моем мнении, то "проценты годовых" по ст.625 - суть законная неустойка (пеня), которую стороны, разумеется, могут установить в договоре в ином размере (и не важно, как они это сформулируют: в привязке ко дню или году).
Если о практике, то чтобы суд воспринял вашу идею, необходимо, чтобы стороны прямо в договоре указали, что имеются в виду именно проценты по ст.625. Простого указания на "проценты" недостаточно - пеня то тоже исчисляется в процентах.

28/05/10 08:43  dkl > Дока27    27/05/10 19:56Дерево
Ладно, уговорили. Буду уточняться. Хотя абсурдно это как-то получается, что все зависит от того, какой процент в договоре прописан: годовой, месячный или за каждый день (хотя сумма будет одна и та же).
Всем большое спасибо за обсуждение и помощь!

27/05/10 23:57  Хряпчик > I_G_O_R_E_K    27/05/10 19:14Дерево
то, что у нас на практике взыскивают сразу и пеню и штраф, 3% и индекс инфляции, я знаю конечно. Но справедливо ли так?

27/05/10 19:56  Дока27 > dkl    27/05/10 11:17Дерево
Указать в договоре проценты в день это не тоже самое, что проценты годовые, т.к ответственность по 625 это проценты годовые, та хоть зоо, но проценты годовые. Посему считайте что эти проценты вы не увеличили. Но и неустойку вы чётко не прописали. Поэтому в данном случае вы, согласно ч.6 ст.231 ГКУ имеете право на законную неустойку
6. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
А в вашем договоре указаны "иные проценты", разве нет? Или в договоре ссылка на ЦКУ? А почему не считать, что на ГКУ? но их размер, в свою очередь так же ограничен "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Посему ИМХО правильно сказал Росси 2 УФ НБУ - это "законная пеня"и 3% годовых по "вашей" 623


27/05/10 19:14  I_G_O_R_E_KОтправить письмо > Хряпчик    27/05/10 18:32Дерево
Вот тогда еще одно решение Суда
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.11.2006 р. N 35/194-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Добролюбової Т.
В., суддів: Гоголь Т. Г., Дроботової Т. Б., розглянув матеріали касаційної скарги Відкритого
акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" на постанову від 10.10.2006
року Харківського апеляційного господарського суду у справі N 35/194-06 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології" до Відкритого акціонерного
товариства "Харківський підшипниковий завод" про стягнення 39924,37 грн. (В судовому
засіданні взяли участь представники: від позивача: не з'явилися, повідомлені належно про
час і місце засідання суду, від відповідача: С. Л. Є.).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові технології" у травні 2006 року заявлений
позов, уточнений до прийняття рішення, про стягнення з Відкритого акціонерного
товариства "Харківський підшипниковий завод" 14727,23 грн. основної заборгованості з
урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, 2926,96 грн. - штрафних санкцій, пені з
урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 512,12 грн. - судових витрат у зв'язку з
неналежним виконанням умов договору від 10.12.2004 N 4 на створення науково-технічної
продукції. Позивач посилався на несплату відповідачем, згідно із протоколом узгодження
договірної ціни, вартості виконаних робіт та порушення останнім статей 526, 610, 625
Цивільного кодексу України. При цьому заявник зазначав, що на день звернення з позовом
відповідач зобов'язання щодо розрахунку за спірним договором виконав частково.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.07.2006, ухваленим суддею Швед
Е. Ю., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства
"Харківський підшипниковий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
"Нові технології" 14727,23 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції і 3 % річних, та
294,54 грн. судових витрат. Мотивуючи рішення суд зазначив, що позивачем доведено та
матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань
за договором від 10.12.2004, а відтак і наявність підстав для стягнення заборгованості. В
решті позову припинено провадження у справі на підставі приписів пункту 4 статті 80
Господарського процесуального кодексу України, через перерахування частини
заборгованості позивачеві.
Харківський апеляційний господарський суд у складі головуючого - судді Такмакова Ю. В.,
та суддів Барбашова С. В., Плужника О. В. постановою від 10.10.2006 перевірене рішення
господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Відкрите акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" звернулось з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і
процесуального права, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Скаржник зазначає, що при прийнятті рішення в резолютивній частині у якості відповідача
вказано Закрите акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" однак стороною
у спірному договорі є Відкрите акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод",
а отже судом не встановлений належний відповідач по справі. При цьому, заявник
посилається на не обґрунтованість нарахування позивачем пені, оскільки згідно з умовами
названого договору, між сторонами не було досягнуто домовленості щодо розміру та
порядку притягнення сторін до відповідальності за порушення зобов'язань. А відтак,
відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь
одержувачів коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а приписи статті 3
вказаної норми встановлюють не розмір пені, а лише той розмір пені межі якого сторони не
можуть перевищувати при укладенні договорів. Крім того скаржник посилається, на
порушення судами попередніх інстанцій приписів пункту 6 статті 232 Господарського
кодексу України, якими передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення
виконання зобов'язання, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути
виконано. Строк сплати вартості робіт спливав 24 травня 2005, відтак нарахування штрафних
санкцій після 25.11.2005 не відповідає нормам діючого законодавства.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології" відзив на касаційну скаргу
судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т. В.,
пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та касаційної скарги,
правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій приписів чинного
законодавства, відзначає наступне.
Касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального
законодавства. Постанова апеляційної інстанції переглядається в межах доводів касаційної
скарги.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено і підтверджується
матеріалами справи, що 10.12.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові
технології" - виконавцем та Відкритим акціонерним товариством "Харківський
підшипниковий завод" - замовником укладений договір N 4 на створення науково-технічної
продукції. Відповідно до умов названого договору виконавець зобов'язався виконати
комплекс заходів, щодо введення нового технологічного процесу фінішної обробки торців
роликових підшипників у РПЦ. Пунктом 2.1 спірного договору встановлено, що за виконану
науково-технічну продукцію замовник перераховує виконавцеві відповідно до протоколу
узгодження договірної ціни 78847,00 грн. Порядок розрахунків, передбачений розділом 3
спірного договору, відповідно до якого, оплата здійснюється після виконання комплексу
заходів та підписання акта виконаних робіт, перерахуванням на розрахунковий рахунок
виконавця 60 % договірної суми не пізніше 10 банківських днів від дня підписання акта.
Останні 40 % договірної суми перераховуються після надання з боку ТОВ "Нові технології"
консультаційної допомоги при модернізації та запуску в роботу силами ВАТ "Харківський
підшипниковий завод" другого торцешліфовального станка для доводки торців роликів в
РПЦ. Господарськими судами також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що
позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором в повному обсязі, згідно акта здачі-
приймання виконаних робіт від 10.05.2005. При цьому, 10.01.2006 позивачем було надіслано
на адресу відповідача претензію з вимогою про проведення розрахунків за спірним
договором. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин
регулюються, з урахуванням особливостей, Господарським кодексом України та Цивільним
кодексом України. Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України
зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо
інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України
встановлено, що договір є обов'язковим до виконання. Приписами статті 625 Цивільного
кодексу України зумовлено, що боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми. При цьому, суди встановили факт порушення відповідачем своїх
договірних зобов'язань, а відтак вимоги позивача про стягнення з Відкритого акціонерного
товариства "Харківський підшипниковий завод" заборгованості з урахуванням інфляційних
втрат та 3 % річних в розмірі 14727,23 грн. вірно задоволені судом. В цій частині вимоги
відповідачем визнаються і не оскаржуються у касаційній скарзі.
Щодо доводу скаржника про неправомірність нарахування позивачем пені за неналежне
виконання умов договору, колегія суддів зазначає наступне. За вимогами пункту 3 статті 611
Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,
встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки. З розділу 5 спірного
договору вбачається, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором
виконавець та замовник несуть матеріальну відповідальність у відповідності до вимог
чинного законодавства. Викладене свідчить про те, що між сторонами не було досягнуто
домовленості щодо розміру та порядку притягнення сторін до відповідальності за порушення
зобов'язань. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів
щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Задовольняючі вимоги позивача про стягнення 2926,96 грн. пені за період з грудня 2005 року
до травня 2006 року, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з приписів статті 1
названого Закону України, якими зумовлено, що платники грошових коштів сплачують на
користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється
за згодою сторін. Відповідно до приписів пункту 6 статті 231 Господарського кодексу
України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках,
розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час
користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено
законодавством або договором. Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від
суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки
Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, колегія
суддів визнає, що штрафна санкція нарахована позивачем у відповідності до вимог
Господарського кодексу України. При цьому, доводи відповідача про стягнення пені в
порушення приписів пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України є помилковими,
оскільки з розрахунку позивача вбачається, що пеню стягнуто не більше ніж за 6 місяців.
Крім того, відповідач власного контррозрахунку пені в жодній інстанції господарських судів
не надав. Так, приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України
встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, судова колегія зазначає, що касаційна
інстанція не наділена правом встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішеннях господарських судів чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти їх.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим залишається без змін.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, 11111 Господарського процесуального
кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 залишити без змін.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"
без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Т. Гоголь
Судді:
Т. Дроботова

27/05/10 18:32  Хряпчик > dkl    27/05/10 15:10Дерево
I_G_O_R_E_K, в Лиге старый комментарий. У меня есть новый в виде 2-х томов. Так, там пишется, что 3% нужно рассматривать как вид неустойки и меру гражд.-прав. ответственности. Короче, 3% годовых есть законная пеня.
Аналогично, законная неустойка есть в ч.6 ст. 231 ГК Украины. Я считаю, что 3% это законная пеня и они не могут быть взысканы наряду с пенёй. А решения суда ВСУ вообще на старом кодексе основывается.

27/05/10 15:10  dkl > I_G_O_R_E_K    27/05/10 15:03Дерево
Спасибо, это по делу!

27/05/10 15:03  I_G_O_R_E_KОтправить письмо > dkl    26/05/10 12:33Дерево
п.9 Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань (Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293)
9. Пеню як один із видів неустойки, яка стягується за кожний день прострочки і в межах 6-місячного строку позовної давності, необхідно відрізняти від відсотків за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Стягнення цих відсотків передбачено, зокрема, пунктом 67 Положення про поставки продукції та пунктом 58 Положення про поставки товарів (при повторній оплаті однієї і тієї ж продукції (товарів), неправильному застосуванні цін тощо).

По-друге, коментована стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Таку позицію займає і судова практика (див. напр., постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 серпня 2003 року).



ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ПОСТАНОВА

від 19 серпня 2003 року

Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (далі - Компанія) на постанову Вищого господарського суду України від 3 квітня 2003 р. у справі за позовом Компанії до ВАТ "Закарпатгаз" (далі - Товариство) про стягнення 62002,80 грн., встановив:

У листопаді 2002 р. Компанія звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства про стягнення 62002,80 грн., у тому числі 59856,90 грн. заборгованості, 142,46 грн. інфляційних нарахувань, 1100,32 грн. пені, 903,12 грн. - 3 % річних.

Позивач зазначав, що між ДК "Торговий дім "Газ України" та Товариством було укладено договір від 10 січня 2001 р. на постачання природного газу. За умовами договору та протоколу узгодження розбіжностей до цього договору ДК "Торговий дім "Газ України" зобов'язалася поставити, а Товариство прийняти та оплатити газ за ціною 331,50 грн. за 1000 м3. Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору Товариство повинно було здійснювати оплату грошовими коштами шляхом стовідсоткової поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточно Товариство повинно було розрахуватися за фактично спожитий газ до 10 числа наступного за звітним місяця. Протягом лютого - грудня 2001 р. ДК "Торговий дім "Газ України" поставила Товариству 326,849 тис. м3 природного газу на суму 108350,46 грн., Товариство розрахувалося за поставлений природний газ на суму 48493,56 грн., тобто сума боргу склала 59856,90 грн.

У 2000 р. відбулася реорганізація ДК "Торговий дім "Газ України", внаслідок якої правонаступником ДК "Торговий дім "Газ України" стала Компанія.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що договором передбачена відповідальність сторін у вигляді пені, тому застосування ст. 214 ЦК є неправомірним і суперечить ст. 61 Конституції України.

У процесі розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог у частині стягнення 142,46 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28 січня 2003 р. позов задоволено частково у сумі 1020,42 грн., у тому числі 920,42 грн. - 3 % річних та 100 грн. пені; у частині стягнення 59856,90 грн. заборгованості провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК; у решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 3 квітня 2003 р. зазначене рішення в частині стягнення 920,42 грн. річних скасовано, у решті рішення залишено без змін.

Верховним Судом України 12 червня 2003 р. за касаційною скаргою Компанії порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 3 квітня 2003 р.

У касаційній скарзі Компанії порушується питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 3 квітня 2003 р. з підстав невідповідності оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права. На обґрунтування цих підстав зроблено посилання на постанову Верховного Суду України від 18 лютого 2002 р.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення господарського суду в частині стягнення 3 % річних, Вищий господарський суд України виходив із того, що застосований судом принцип стягнення сум фінансових санкцій за неналежне виконання договірних умов як відповідно до ст. 214 ЦК, так і згідно з договором суперечить вимогам зазначеної вище статті ЦК, оскільки договором між сторонами обумовлено вид майнової відповідальності за порушення встановленого порядку розрахунків у вигляді стягнення пені у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Проте такий висновок суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 178 ЦК пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань. Нею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Згідно з приписами ЦК неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема форми річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

До інших засобів захисту цивільних прав слід віднести річні, передбачені ст. 214 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних із простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У зв'язку з цим господарський суд Закарпатської області дійшов правильного висновку щодо правової природи пені й річних як самостійних способів захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

За таких обставин постанову Вищого господарського суду України, постановлену з порушенням норм матеріального права, слід скасувати, а законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись статтями 11117 - 11120 ГПК, Верховний Суд України постановив:

Касаційну скаргу Компанії задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 3 квітня 2003 р. скасувати.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 28 січня 2003 р. залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

____________

 

Надруковано:
"Постанови Верховного Cуду України та Вищого господарського суду України у господарських справах",
N 7, 2004 р.

 


27/05/10 11:17  dkl > Rossi    26/05/10 16:43Дерево
Но почему? Как же тогда быть с "якщо інший розмір процентів не передбачений договором" (по ст. 625), а также пресловутым принципом свободы договора. Еще раз подчеркну, что у нас в договоре не указано, что это пеня, а указано, что это проценты. Неужели Вы тоже считаете, что камнем преткновения тут является простая арифметика (годовые или не годовые проценты)?

27/05/10 11:11  dkl > zilok    27/05/10 09:32Дерево
"ч. 3 ст. 549 ЦК України: "Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання." (в Вашому договорі написано - "за просрочку оплаты должник оплачивает 0,1% в день"). Таким чином, це пеня!!!!!" - в нашому договорі чітко написано, що за прострочення сплачуються проценти (!!!) в розмірі 0,1% в день, в звязку із чим я посилаюсь на ст. 625 (проценти), а не на 549 (пеня). Ви ж не заперечуєте, що це різні речі? (хоча математичний мамеханізм нарахування однаковий).

"Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом." (в вашому договорі не передбачено інший розмір процентів річних)" - ст. 625 прямо говорить про інщий розмір процентів (будь-яких), а не про інший розмір процентів річних. Проценти річні означають просто, що сума ділиться на 365 і таким чином визначається процент за один день, який множиться на кількість днів прострочення (тобто, механізм нарахування той самий).

"Таким чином, по ст. 625 ЦК України Ви можете просити суд стягнути з боржника суму боргу з врахування інфляції та 3% річних і ніякий інший розмір процентів!!!" - Чому ніякий інший розмір? А якщо він передбачений договором, як це прямо передбачено ст. 625?

"Всі інші питання про позовну давність, період нарахування штрафних санкцій - це питання десяте. Якщо Ви пропустили строки або не настав строк оплати, то все це інші питання і не можна їх сплутувати з заявленим предметом обговорення. Ви займаєтесь самообманом і хочете щоб на форумі Вам хтось підтвердив Вашу неправильну позицію, щоб в суді впевненіше почуватись. Не вигадуйте колесо, прочитайте уважно закон" - По-перше, не хаміть. Ніяке колесо я не вигадував. Строк позовної давності та інше тут дійсно нідочого, я ці аргументи навів Вам тільки для того, щоб пояснити, чому ми наполягаємо саме на процентах, а не на пені, і в чому різниця між цими двома поняттями з точки зору наслідків застосування.

"Для наглядності спробуйте довести самі собі що формулючання "за прострочку оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 15 % річних" - є таки пенею, а не чимось іншим" - Ви протиречите самі собі. Ви ж самі сказали, що якщо річні - це проценти, а якщо в день - то пеня. Крім того, скажіть мені, будь-ласка, а як Ви будете тлумачити пункт договору, в якому буде зазначено, скажімо, "проценти в розмірі 10% в місяць" або "в тиждень". За Вашою логікою це буде ні пеня (бо не в день), ні проценти за 625 (бо не річні). Так виходить. Але ж це нонсенс.
Моя позиція полягає в тому, що розмежування між пенею та процентами за 625 здійснюється не за порядком нарахування (річні чи в день, чи в місяць тощо (бо математично це все одно одне й те саме), а в залежності від того, що зазначено у договорі: якщо зазначено, що це пеня, то це і буде пеня (навіть якщо буде вказано 15% річних чи місячних). А якщо прямо зазначено, що це проценти (тим більше, якщо посилання на 625 в договорі зроблене), то це і будуть проценти (знов таки, незалежно від того, чи це річні, чи в день, чи за місяць).

Якщо Ви можете цю мою позицію аргументовано спростувати, то, будь-ласка. А хамити не потрібно!

27/05/10 09:40  zilokОтправить письмо > KiViR    26/05/10 17:52Дерево
А я вважаю, що Ви полінувались розібратись і пишите так "аби було", "as is".
Правила визначення виду забезпечення виконання зобов"язання.

Види забезпечення - неустойка, порука, гарантія, заставя, притримання, завдаток.
Для визначення виду забезпечення зобов"язання потрібно:

1. Якщо в якості забезпечення встановлено процент за кожен день прострочки - це пеня.
2. Якщо хочеться такий процент обізвати іншим видом забезпечення виконання грошового зобов"язання - дивись п. 1!!!
....
Далі буде!

27/05/10 09:32  zilokОтправить письмо > dkl    26/05/10 16:21Дерево
Я тако напишу ще раз свою думку із посиланням на нормативку.
ч. 3 ст. 549 ЦК України: "Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання." (в Вашому договорі написано - "за просрочку оплаты должник оплачивает 0,1% в день"). Таким чином, це пеня!!!!!
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом." (в вашому договорі не передбачено інший розмір процентів річних). Таким чином, по ст. 625 ЦК України Ви можете просити суд стягнути з боржника суму боргу з врахування інфляції та 3% річних і ніякий інший розмір процентів!!!
Всі інші питання про позовну давність, період нарахування штрафних санкцій - це питання десяте. Якщо Ви пропустили строки або не настав строк оплати, то все це інші питання і не можна їх сплутувати з заявленим предметом обговорення. Ви займаєтесь самообманом і хочете щоб на форумі Вам хтось підтвердив Вашу неправильну позицію, щоб в суді впевненіше почуватись. Не вигадуйте колесо, прочитайте уважно закон.

Для наглядності спробуйте довести самі собі що формулючання "за прострочку оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 15 % річних" - є таки пенею, а не чимось іншим.

26/05/10 17:52  KiViRОтправить письмо > dkl    26/05/10 12:33Дерево
2. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
245 ЦК України.
"за просрочку оплаты должник оплачивает 0,1% в день" інший вид забезпечення виконання зобов’язання.
Вважаю що суд полінувався розібратись у справі.


26/05/10 16:43  Rossi > dkl    26/05/10 16:21Дерево
Мое мнение - 2 УФ НБУ.
Но с точки зрения практики - 2 УФ НБУ + 3%.

26/05/10 16:21  dkl > Rossi    26/05/10 15:49Дерево
Ну их ВСУ разделил. А каково Ваше мнение относительно данной ситуации? Что, только двойную учетную взыскать можно? Или только 3% годовых (как судья говорит)? Или можно попытаться в размере, предусмотренном договором (как мне бы хотелось:)

26/05/10 15:49  Rossi > dkl    26/05/10 14:02Дерево
Вот такие вот дурные споры возникают из-за разделения неустойки и "процентов годовых"...

26/05/10 14:02  dkl > dkl    26/05/10 13:57Дерево
Если руководствоваться формулой коллеги Игоря Забуты, то можно считать, что у нас в договоре предусмотрено 36,5 % годовых (365*0,1). Если бы так было в договоре сформулировано, можно бы было взыскать?

26/05/10 14:00  старыйОтправить письмо > Ёжик    26/05/10 13:58Дерево
+1

26/05/10 13:58  Ёжик > dkl    26/05/10 13:34Дерево
Вы неправильно поняли.
У Вас процент за каждый день, а это определение пени (част 3 ст. 549). В судебном порядке больше двойной учётной Вам не светит. Помимо этого можете расчитывать на инфляциооные и 3% годовых.

ИМХО судья прав.

26/05/10 13:57  dkl > старый    26/05/10 13:52Дерево
В данном договоре о неустойке не сказано ни слова. Речь идет именно о процентах. Но почему Вы считаете, что иной размер (например 15%) можно установить исключительно применительно к годовым. Почему нельзя установить 15% в месяц, в неделю, в день (не как пеню, а именно как проценты по 625)?

26/05/10 13:52  старыйОтправить письмо > dkl    26/05/10 13:34Дерево
625-я ответственность за ненадлжащее исполнение обязательств. Поэтому стороны могут договориться о том, что в случае .... должник оплачивает долг с учетом индекса инфляции и 15% годовых, поскольку этой статьей указанные 3% годовых являются минимальной процентной ставкой. Т.е. по соглашению сторон данная стака может быть только выше 3%.
Что касается правовой природы "процентов", естественно, она разная - в первом случае речь идет о неустоке, которая применима только в случае прямого указания на это в договоре, а во втором случае речь идет об оветственности по закону, независимо от указания об этом в договоре. Т.ч. при взыскании суммы задолженности Вы начисляете - индекс инфл., 3% годовых + неустойку по условиям договора.

26/05/10 13:34  dkl > старый    26/05/10 13:19Дерево
То, о чем Вы говорите, мне понятно. Пеня в процентах, это ясно. Только, как я понимаю, это по своей правовой природе не те проценты, что предусмотрены ст. 625 (разные последствия). В Вашей логике один существенный пробел - что имеется в виду под "якщо інший розмір процентів не встановлений договором", что указано в ст. 625. По Вашему получается, что любой иной размер процентов - это уже не проценты по 625, а пеня.

26/05/10 13:30  Игорь ЗабутаОтправить письмо > dkl    26/05/10 12:33Дерево
ГК есть ГК - что не запрещено, то дозволено. Где запрет устанавливать %-ную ставку в день / месяц?
Если его светлости так нужно годовые проценты, скажите, что это эквивалентно 0,1*365 годовых.

26/05/10 13:19  старыйОтправить письмо > dkl    26/05/10 13:08Дерево
"что за просрочку оплаты должник оплачивает 0,1% в день" А пеня в чем определяется, в метрах?:). Размер пени и определяется в процентах от суммы задолженности за определенный перид времени (Х% в день, в месяц...)

26/05/10 13:08  dkl > zilok    26/05/10 12:55Дерево
Можливість власної помилки допускаю.

З приводу пені, по-перще, в договорі чітко зазначено, що це проценти. По-друге, якщо посилатись на пеню, то одразу ж виникають додаткові обмеження:
- строк давності - рік;
- нарахування лише за півроку;
- обмеження по сумі - подвійна облікова НБУ.

А з процентами по 625 таких обмежень немає. При цьому там чітко зазначено, що інший розмір процентів може бути передбачений договором. Крім того, є ще ст. 536 ЦК, яка передбачає нарахування процентів за користування чужими коштами та встановлює, що розмір цих процентів може бути передбачений договором.



26/05/10 12:55  zilokОтправить письмо > dkl    26/05/10 12:33Дерево
тобто Ви навіть не допускаєте можливості власної помилки?
з того, що Ви написали я особисто можу лише зробити висновок про те, що в договорі передбачено господарську санкцію неустойку у вигляді пені, а Ви в позові просите суд стягнути недоговірну санкцію, а законну - 3 %. Правова природа цих двох видів процентів різна, ІМХО. Пеня - не більше подвійної облікової за півроку (договір і закон про відповідальність), 3% і інфляція - за тих самих півроку (ст. 625 ЦК.) Можу поритись в своїй переписці і кинути Вам кілька тем в тутешніх форумах.

26/05/10 12:53  старыйОтправить письмо > dkl    26/05/10 12:33Дерево
"что за просрочку оплаты должник оплачивает 0,1% в день" - это точно не годовые. В данном случае, скорее всего ошибка в договоре - пропущенослово "пеня", вот тогда это будет размер неустойки, определенный договором.

26/05/10 12:33  dkl   Дерево
Коллеги, здравствуйте! Недавно столкнулся с таким очередным перлом судейской мысли. Дело о взыскании задолженности. В договоре указано, что за просрочку оплаты должник оплачивает 0,1% в день. В иске я сослался на ст. 625 ГК, где сказано "три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором". Однако "Его Честь" заявил мне о том, что этот "інший розмір", предусмотренный договором, может якобы касаться только именно размера процентов годовых (!) (к примеру, 10% годовых, вместо 3%). И это якобы не дает сторонам право предусматривать и взыскивать проценты за день (а не проценты годовых). Лично я подобного абсурда еще не встречал. Все мы попытки объяснить судье природу процентов годовых были вдребезги разбиты о стену высокомерия и величия судейской мысли. В итоге мне было сказано, что взыскать можно только 3% годовых, а на большее и рассчитывать не стоит.
Внимание вопрос: может кто-нибудь добрый подскажет мне судебную практику или, еще лучше, какие-либо разъяснения (желательно, ВХСУ или ВСУ), в которые я бы мог ткнуть этот благороднейший судейский нос, доказав, что я прав. Заранее благодарю за помощь.

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100