RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Бизнес-Форум

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Пеня в негрошовому зобовязанні....


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
23/11/12 10:26  vladalawyerОтправить письмо > Yuliya Likhachov    23/11/12 09:42Дерево
По-перше, розберіться в правомірності нарахування будь-яких штрафних санкцій до постачальника, так як з Вашого повідомлення не зрозуміло яку відповідь дала лікарня на лист постачальника про розірвання догоору (чи зупинення поставок).
Не зрозумілим є і те на який період нарахована пеня.

23/11/12 09:42  Yuliya Likhachov > abbat    19/11/12 13:35Дерево
Подскажите, пожалуйста!Между больницей и поставщиком молока в 2011 году заключен договор на бюджетный год. 22 октября 2011 года поставщик обратился с письмом о прекращении поставки товара с 24.10.2011.Остаток сумы по договору составлял 136078,54 грн. Больница в ответ 24.10.2011 направила письмом о наложении пени за "за невиконання зобовязань у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущене прострочення, за кожний день прострочення" в размере 136,08 грн. Окончательно договор был расторгнут с 31.10.2011 г. Правильно ли насчитана пеня?

19/11/12 13:54  abbatОтправить письмо > abbat    19/11/12 13:35Дерево
свеженькое имеется ввиду;)

19/11/12 13:35  abbatОтправить письмо > Saloed    7/06/10 16:45Дерево
коллеги, а есть ли что-то ВСУшное по вопросам пени в неденежном обязательстве?

18/04/11 09:39  TYSON_MОтправить письмо > Saloed    7/06/10 16:45Дерево
Вопрос о взыскании пени по не денежному обязательству в гражданском процессе.
Суд первой инстанции в своем решении указывает следующее:
«….. відповідно до п. 5.10 договору комісії з відповідача повинна бути стягнута сума за неналежне виконання зобов’язання (строку передачі нерухомого майна) у розмірі 0,1 % від суми цього договору за кожен день прострочення, яка по своїй правовій природі є неустойкою у виді штрафу за неналежне виконання не грошового зобов’язання».

в апелляции пишу:
по-перше:
На думку апелянта, судом допущено неправильне застосування норм ст. 549 Цивільного кодексу України щодо можливості застосування неустойки, як відповідальності за неналежне виконання апелянтом зобов’язання, а також саме визначення виду неустойки у вигляді штрафу.
Уклавши Договір, сторони домовилися, про те що апелянт виконує негрошове зобов’язання, яке полягає у передачі позивачу визначеного у Договорі нерухомого майна (квартири), та у випадку порушення апелянтом строків передачі вказаного майна, повинний сплатити неустойку у вигляді пені.
Позивач вважає що, пункт 5.10. Договору, яким встановлена відповідальність відповідача у вигляді пені, не узгоджується з нормами Цивільного Кодексу України, та вказаний сторонами у Договорі з порушенням положень ст. 549 ЦК України, при не повному розумінні умов визначення виду неустойки, як способу відповідальності за невиконання зобов’язань передбачених Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких, надане у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.
Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:
- можливість встановлення штрафу за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).
- обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня характеризується такими ознаками:
- застосування виключно у грошових зобов'язаннях;
- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);
- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;
- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі цивільно-правові санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов'язання понад встановлений сторонами зобов'язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов'язання.
Аналіз положень діючого законодавства, що регулює питання стягнення з боржника пені, зокрема, ч. 3 ст. 549 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», свідчить про те, що платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом. Таким чином, встановлена у п. 5.10. Договору санкція, не відповідає чинному законодавству і суперечить визначенню поняття пені.
У той же час, до санкції визначеної у п. 5.10. Договору, неможливо застосувати положення ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, тобто визначити цю санкцію як штраф, оскільки вказана норма Кодексу вказує на те, що штраф має одноразовий характер та не нараховується протягом певного проміжку часу за кожен день прострочення виконання зобов’язання.
Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення вчинення дій (бездіяльності) боржником та застосовується за порушення виключно грошового зобов'язання, а штраф не залежить від тривалості прострочення та застосовується одноразово за порушення зобов'язання боржником.
Таким чином, нарахування та стягнення з апелянта неустойки у вигляді як пені так і штрафу, є незаконним, зокрема таким, що суперечить положенням частин другої і третьої ст. 549 Цивільного кодексу України, та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

По-друге:

Пунктом 4 частини 1 статті 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини щодо яких встановлена письмова форма.
Згідно положень ч. 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно, ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, умови забезпечення виконання зобовязання мають бути письмово узгоджені сторонами під час укладання основного правочину. Зокрема, визначення сторонами виду неустойки у вигляді пені або штрафу, також повинно відбутися у письмовій формі.
Виходячи з викладеного, _________ міський суд всупереч ч. 2 ст. 547 ЦК України встановивши вид відповідальності за неналежне виконання зобов’язання у вигляді штрафу, самостійно визначив від відповідальності, яка не була письмово узгоджена сторонами, у зв’язку з чим таке забезпечення виконання зобов’язання є нікчемним.

По Вашему мнению состоятельна ли такая позиция в гражданском процессе?

7/06/10 16:51  Secretagent78Отправить письмо > Saloed    7/06/10 16:45Дерево
Спасибо большое.

7/06/10 16:45  SaloedОтправить письмо > Saloed    7/06/10 16:41Дерево
вот свеженькое



ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.01.2009 р.
N 15/288-08


Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 16 квітня 2009 року

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді М. В. Кузьменка, судді І. М. Васищака, судді В. М. Палій, розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.10.2008 р. у справі N 15/288-08 за позовом Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" до Приватного підприємства "Юрмаш-Універсал" про стягнення 21798,0 грн. (за участю представників сторін: від позивача: К. І. С. - [...], від відповідача: Ч. М. М. - [...]), встановив:

Державне підприємство "Одеський морський торгівельний порт" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Юрмаш-Універсал" і просило суд стягнути з останнього 21798,0 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки за договором N КД-10868 від 30.08.2007 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.06.2008 р. (суддя Клепай З. В.) позов задоволено у повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача 21798 грн. штрафу.

Вказане рішення мотивовано порушенням відповідачем строків поставки товару, за яке пунктом 6.2 договору передбачена відповідальність у вигляді сплати пені та штрафу. При цьому, судом першої інстанції залишено без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.10.2008 р. (головуючий, суддя - Антонік С. Г., судді - Мірошниченко М. В., Яценко О. М.) рішення суду першої інстанції змінено. Відповідно до постанови визнано недійсним пункт 6.2 договору поставки N КД-10868 від 30.08.2007 р., укладеного між ДП "Одеський морський торгівельний порт" і ПП "Юрмаш-Універсал", в наступній частині: "За прострочення термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від загальної ціни цього договору (вказаної в п. 3.1 цього договору)". Позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 8820,0 грн. штрафу. В іншій частині позову відмовлено.

Вказана постанова в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 12978,0 грн. пені за прострочення терміну поставки товару мотивована тим, що системний аналіз положень діючого законодавства, що регулює питання стягнення з боржника пені, зокрема, ч. 3 ст. 549 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", свідчить про те, що платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом.

Оскільки зобов'язання відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки позивачу товару, тобто відповідач не несе перед позивачем будь-яких грошових зобов'язань за договором, то стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару є безпідставним. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями п. 1 ст. 83 ГПК України, визнав недійсним пункт 6.2 договору поставки в частині встановлення відповідальності відповідача у вигляді сплати пені за прострочення термінів поставки товару покупцю, як такий, що суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положенням Цивільного та Господарського кодексів України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки N КД-10868 від 30.08.2007 р., за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач - прийняти і сплатити за змінно-запасні частини для ремонту т/х "Труд", в асортименті, кількості, за цінами, вказаними в Додатку N 1 (Специфікація N 1), який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати укладання цього договору.

Загальна вартість товару за цим договором складає 126000,0 грн., у т. ч. ПДВ - 21000,0 грн. (пункт 3.1 договору.).

Відповідно до п. 4.1 договору, датою поставки вважається дата передачі постачальником (відповідачем) покупцю (позивачу) товару згідно до підписаної сторонами товарної накладної.

Пунктом 6.2 договору сторони встановили відповідальність відповідача за прострочення термінів поставки товару у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від загальної ціни цього договору (вказаної у п. 3.1 цього договору), а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) % від вказаної загальної ціни Договору.

Судами встановлено, що товар відповідачем був поставлений у повному обсязі покупцю 10.01.2008 р., тобто з простроченням на 103 календарних дня.

Порушення відповідачем термінів поставки товару стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення з відповідача передбаченої п. 6.2 договору неустойки у розмірі 21798,0 грн., у тому числі 12978,0 грн. пені та 8820,0 грн. штрафу.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог про стягнення 12978,0 грн. пені, оскільки умови пункту 6.2 договору поставки щодо відповідальності відповідача у вигляді сплати пені за прострочення термінів поставки товару покупцю, суперечать приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положенням Цивільного та Господарського кодексів України, а тому пункт 6.2 договору в цій частині є недійсним.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, названа норма не визначає, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, строки виконання якого порушені.

Пунктом 4 названої статті встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Так, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. А відтак, це не повинно бути підставою і для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що умови пункту 6.2 договору частково не відповідають положенням діючого законодавства, що регулюють питання стягнення з боржника пені.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки товару, що також визнається останнім у відповіді на претензію позивача (а. с. 13), то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 6.2 договору неустойки.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів постановила:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" задовольнити.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.10.2008 р. у справі N 15/288-08 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Херсонської області від 24.06.2008 р.



Головуючий, суддя
М. В. Кузьменко

Суддя
І. М. Васищак

Суддя
В. М. Палій





7/06/10 16:41  SaloedОтправить письмо > Saloed    7/06/10 16:40Дерево
изначально после принятия ГК и ХК была волна такая, что пеню можно начислять только на денежные обязательства, потом она диаметрально поменялась. Теперь ссылаються на ХК и начисляют пеню на все обязательства.
Открытым остался воспро о пене в гражданских отношениях

7/06/10 16:40  SaloedОтправить письмо > Secretagent78    7/06/10 16:35Дерево


ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ПОСТАНОВА

від 27 вересня 2005 року

Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства "Газенергокомплект" (далі - АТ "Газенергокомплект") на постанову Вищого господарського суду України від 07.06.2005 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-інвест" (далі - ТОВ "Сервіс-Інвест") до АТ "Газенергокомплект" про стягнення 24754 грн. 51 коп. пені за прострочення поставки продукції, встановив:

З позовом до господарського суду Харківської області ТОВ "Сервіс-Інвест" звернулося 12 жовтня 2004 року, мотивуючи заявлену вимогу фактом прострочення відповідачем поставки продукції за договором поставки від 22.03.2004 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2004 р. визнано недійсним пункт 6.2 договору N 116П/2004 від 22.03.2004 р. та припинено провадження у справі. Рішення обґрунтовано висновком про те, що п. 6.2 договору, на підставі якого заявлено позов, не відповідає положенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, згідно з якими пеня обчислюється у відсотках від суми грошового зобов'язання. А в даному випадку позивач нарахував пеню за прострочення поставки продукції.

Постановою від 11.01.2005 р. Харківський апеляційний господарський суд зазначене судове рішення скасував, а позов задовольнив виходячи з того, що спірні відносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 ГК України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Оскарженою постановою Вищий господарський суд України апеляційну постанову залишив без змін з тих самих підстав.

АТ "Газенергокомплект" просить постанову Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 11118 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України за результатами розгляду справи має право залишити постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова Вищого господарського суду України ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Виходячи з викладеного Судова палата не вбачає підстав для скасування чи зміни оскарженої постанови.

Керуючись статтями 11117 - 11120 ГПК, Верховний Суд України постановив:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Газенергокомплект" залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 07.06.2005 р. без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

____________



(Постанова, Верховний Суд|Судова палата у господарських справах Верховного Суду, від 27.09.2005, "Про стягнення пені за прострочення поставки продукції")


7/06/10 16:35  Secretagent78Отправить письмо   Дерево
Отримала договір на узгодження від ну дуже дорогих юристів і в ньому такий пункт
4.3. У разі прострочення «Виконавцем» надання Послуг (окремого етапу Послуг), зазначених в Додатку №1 до Договору, більше ніж на 10 календарних днів, «Виконавець», починаючи з 11-го (одинадцятого) календарного дня прострочення на вимогу «Замовника» сплачує на користь «Замовника» неустойку (пеню) у розмірі 0,5 % від вартості Послуг, що вказана в п.3.1. Договору, за кожен день прострочення.
ст.549 ЦКУ Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму.
При чому тут пеня?

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100