RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Бизнес-Форум

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Виплати дітям війни. Бездіяльність Президента.


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
27/12/11 17:23  BizzОтправить письмо > СергійП    27/12/11 16:46Дерево
Я це розумію, однак це не привід для президента робити вигляд, ніби все добре. Треба його позовами закидати - хай приймає правильний закон - про повне забезпечення гарантій, якщо до них по іншому не доходить, що ручне регулювання кабміном не дорівнються грошова допомога у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком

27/12/11 16:46  СергійПОтправить письмо > Bizz    26/12/11 11:08Дерево
С большой горки Уряд теперь хотел плевать на всю практику ЕСПЧ после решения Янучарского КСа.

26/12/11 11:08  BizzОтправить письмо > Bizz    5/04/11 10:35Дерево
Отже Президент і партія регіонів продовжують "гарантувати".....

Думаю цей позов і запропонований підхід будуть актуальні і в наступному році

СПРАВА «ПІВЕНЬ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(Заява № 56849/00)
51. Перш за все Суд зауважує, що протягом періоду з квітня 1998 року до березня 2001 року невиконання рішень від 1 квітня 1998 року та 4 березня 1999 року не мало жодної законної підстави, і відсутність бюджетних коштів не може бути такою підставою.

55. Уряд, посилаючись на вищезазначене рішення у справі “Трайковскі”, вважає, що ця відстрочка відповідає свободі розсуду, наданій державам при врегулюванні користування майном та запровадженні щодо нього економічної політики. Проте, беручи до уваги елементи, які знаходяться в його розпорядженні, Суд вважає, що зазначена відстрочка має індивідуальний характер. Насправді Уряд не надав доказів того, що відстрочка мала зв’язок із серією інших заходів, які спрямовані на вирішення проблеми боргів та відсутності ресурсів на основі рішень, що підлягають виконанню. Суд нагадує, що це відбулося через відсутність відповідної нормативної бази щодо завдань, покладених на міністерства у випадку відсутності бюджетних коштів, як це було визначено рішенням Конотопського міського суду від 9 червня 1999 року. [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

Справа "Шмалько проти України" (заява N 60750/00)
33. Відповідно до прецедентної практики Суду термін "потерпілий" у сенсі статті 34 Конвенції означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду; при цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Отже, прийняття рішення чи вжиття заходу на користь заявника, в принципі, не є достатнім для позбавлення останнього статусу "потерпілого", якщо державні органи не визнали порушення Конвенції, чи то безпосередньо чи по суті, і не надали за це порушення компенсації (див. "Далбан проти Румунії", заява N 28114/95, п. 44, ЄСПЛ 1999-VI).

44. Орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Зрозуміло, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що зводить нанівець сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" [GC], заява N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). У справі, що розглядається, не можна було, посилаючись на нібито фінансові труднощі, яких зазнавала держава, перешкоджати заявникові отримати вигоду від ухваленого на його користь судового рішення, що було для нього надзвичайно важливо. Рішення стосувалося надання заявнику компенсації органами державної влади через їх неспроможність забезпечити заявника в період з 1996 до 1998 року безкоштовними ліками, які заявник мав приймати щоденно. Тому Суд вважає, що випадок заявника з огляду на його вік, стан здоров'я та природу інвалідності вимагав від відповідних органів виконати рішення суду та виділити необхідні кошти без неналежних затримок. [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]


[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] Як повідомляв УНІАН, у 2012 році Кабінет міністрів має намір залишити за собою право визначати розміри соціальних виплат, виходячи з фінансових можливостей державного бюджету, а також бюджету Пенсійного фонду. Це передбачено законом про держбюджет наступного року, прийнятим парламентом 22 грудня.

Зокрема, це стосується виплат "чорнобильців", дітей війни, звільнених військовослужбовців, ветеранів війни і т. д.


ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року.
2. Додатки NN 1 - 10 до цього Закону є його невід'ємною частиною.
3. Установити, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статей 5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37, 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами), статті 22 Закону України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20 з наступними змінами), статті 49 Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 53, ст. 793 з наступними змінами), статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 4, ст. 19 з наступними змінами), статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 45, ст. 425 з наступними змінами), статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 4, ст. 18 з наступними змінами), статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 5, ст. 21 з наступними змінами), статті 20 Закону України "Про захист рослин" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 50-51, ст. 310 з наступними змінами), статті 43 Гірничого закону України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 50, ст. 433 з наступними змінами), статей 61, 62, 63, 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 24, ст. 182 з наступними змінами), статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 33, ст. 430 з наступними змінами), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Текст законопроекту до другого читання 21.12.2011 [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

5/04/11 23:18  НатВ > Bizz    5/04/11 21:42Дерево
Погоджуюсь :)
А як щодо запропонованого мною плану дій, підходить?

5/04/11 21:42  BizzОтправить письмо > НатВ    5/04/11 19:46Дерево
Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово - це з Конституції

5/04/11 19:46  НатВ > Bizz    5/04/11 10:33Дерево
Спасибо Вам огромное за Ваш труд и неравнодушие!
По-моему иск - СУПЕР!
Единственное уточнение - в п.3 - «Зобов’язати Президента України подати до Верховної Ради України невідкладний законопроект, який би передбачив…» я бы чуть изменила т.к. «невідкладний законопроект» - это «неотложный законопроект», срочный. Такой категории законопроектов, вроде, нет. Да и по тексту просится «.. невідкладно подати до Верховної Ради України законопроект, який би…». Как думаете?
Я считаю, что перед подачей иска письмо Президенту написать надо, это не долго и ответ придет быстро- наверняка перешлют куда-нибудь и сообщат об этом. Тогда писать, что мол я написал Президенту, но он мое письмо переслал, уклонился от решения моей проблемы, хотя ее решение находится в его компетенции. Ну как-то так…
Еще думаю надо обязательно скоординировать действия, как было при обжаловании Постановы КабМина по упрощенцам - многие же не смогут в Киев ездить, но могли бы доверенности выписать, если бы в Киеве кто-то нашелся, кто был бы готов на себя этот груз взавалить и представлять интересы всех (или части) истцов… То есть сейчас написать письмо к Президенту и потом договориться и ОДНОВРЕНЕННО подать эти иски, чтоб объединили в одно производство и тогда в этом производстве будет видно, что это не один и не два человека, а действительно это проблема многих людей. Прессу можно организовать и освещение в Нете. Поэтому тут важно по времени скоординировать наши усилия, чтоб эта акция была максимально эффективна с одновременной подачей исков.
Еще раз ОГРОМНОЕ Вам спасибо!!!!


5/04/11 10:41  BizzОтправить письмо > Bizz    5/04/11 10:35Дерево
До адміна! Видаліть, будь-ласка, останні три моїх повідомлення в цій темі, бо виявлося, що текст позовної зави вмістився за один раз.

5/04/11 10:35  BizzОтправить письмо > НатВ    1/04/11 11:12Дерево
Це фінальна версія.


До Вищого адміністративного суду України
01029, м. Київ, вул. Московська,8, корп. 5




ПОЗИВАЧ: _______________
__________ (адреса, засоби зв’язку)



ВІДПОВІДАЧ: ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Янукович Віктор Федорович
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11
тел. (044) 255-73-33



ТРЕТЯ ОСОБА, ЯКА НЕ ЗАЯВЛЯЄ САМОСТІЙНИХ ВИМОГ,
НА СТОРОНІ ВІДПОВІДАЧА: Пенсійний фонд України
01601, м.Київ-14, вул.Бастіонна, 9
E-mail:pf-it@gu.kiev.ua
факс 284-73-37




____ _______ 2011 року


ПОЗОВ
про визнання протиправною бездіяльності Президента України та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТУП

___ ___________ 2011 року на моє звернення до Президента України щодо соціального захисту дітей війни я отримала відповідь з Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політики від __________2011 р. під номером ____________, підписану Директором цього департаменту _____________, зі змісту якої я вбачаю, що з боку Президента України має місце протиправна бездіяльність і він не виконує обов’язки, покладені на нього Конституцією, оскільки в зазначеній відповіді вказано, що соціальне забезпечення дітей війни здійснюється за рахунок Державного бюджету та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” відповідно до якої дітям війни підвищення до пенсії проводиться у розмірі 49,80 гривень. Після отримання такої відповіді я була змушена провести вивчення ситуації щодо виплат дітям війни, оскільки зрозуміла, що мене обманюють, і мої права було порушено, про що я не здогадувалася, оскільки не мала підстав не довіряти чи мати сумніви в законності діяльності Пенсійного фонду України, а також Президента України, як представників Української держави.


ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

На підставі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», я маю соціальний статус «Дитини війни». Згідно із вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», всім особам, що мають статус «Дитини війни», з 01 січня 2006 року повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до Висновку Конституційного Суду України від 01.04.2010, № 1-в/2010 "У справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб) вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 80, 105, 108 Конституції України)" Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (частина друга статті 102). Зазначені положення зобов'язують главу держави захищати усіма можливими правовими засобами, зокрема, права і свободи людини і громадянина.

Крім того в Ухвалі Конституційного Суду України від 08.05.1997, № 11-з "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Романчука Миколи Павловича щодо офіційного тлумачення положення статті 102 Конституції України" зазначено, що стосовно тлумачення повноважень Президента та способів їх реалізації, частина друга статті 102 Конституції України проголошує, що Президент є "гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина". За главою держави закріплено широкі повноваження як у вирішенні загальнодержавних проблем, котрі вимагають поєднання політичних, економічних, соціальних та інших аспектів функціонування держави, так, рівнозначно, і у розгляді локальних питань, що стосуються захисту справедливості, прав, свобод та інтересів окремої людини в разі їх порушення будь-ким, в тому числі і державою. Для реалізації цих функцій Президент приймає рішення, які мають силу законодавчих актів, а в разі необхідності - безпосередньо втручається в критичну ситуацію з метою усунення будь-якої загрози для держави та її громадян.

У статті 102 Основного Закону України закріплено функції Президента України: він є главою держави і виступає від її імені; він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Конституція України містить вичерпний перелік повноважень Президента України, якими він наділений для здійснення покладених на нього функцій. В Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2008, № 23-рп/2008 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положення пункту 6 частини першої статті 106 Конституції України (справа про проголошення Президентом України всеукраїнського референдуму за народною ініціативою)" встановлено, що згідно з Конституцією України Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (частина друга статті 102), він зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Відповідно до ст. 93, 106 Конституції України Президент України, зокрема, має наступні повноваження:
- право законодавчої ініціативи. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.
- припинення повноважень Прем'єр-міністра України та прийняття рішення про його відставку;
- припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій;
- скасовування актів Кабінету Міністрів України;
- накладення вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;
- звільнення з посади Генерального прокурора України.
Як зазначено в Рішенні від 11 жовтня 2005 року Конституційного Суду України у справі N 1-21/2005 за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів"
(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.


ОСОБЛИВОСТІ ДІЇ СТАТТІ 6 ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІЙНИ” І ДИСКРИМІНАЦІЯ

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010 р. у справі № К-56181/09 було встановлено, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії дітей війни, передбаченої ст. 6 Закон України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.2010 р. у справі № К-617/10 було встановлено, що правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закон України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 N 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 за N 6-рп/2007 року та від 22.05.2008 за N 10-рп/2008 року, визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та пп. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії у розмірах, передбачених Законом.
За таких обставин Пенсійний фонд України (його територіальні управління) повинен здійснити перерахунок пенсії дітям війни з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.11.2010 р. у справі № К-48666/09 було встановлено, що відповідно до ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії "дитина війни".
Таким чином, є всі підстави для зобов'язання Пенсійного фонду України (його територіальних управлінь) здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року.
Щодо доводів Пенсійного фонду України (його територіального управління) про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни" відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010 р. у справі № К-44616/09 визначено, що свій висновок апеляційний суд обґрунтовував тим, що статтею 71 Закону України від 26.12.2008 року N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою, на думку апеляційного суду, надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами та положення якої до теперішнього часу не визнані неконституційними.
Такий висновок апеляційного суду не відповідає нормам матеріального права.
Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу (базу) її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком, а не виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Крім того, у 2009 році дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не обмежена Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік". Що ж стосується зазначеної постанови Кабінету Міністрів України в частині зменшення розміру підвищення пенсії, то вона не відповідає приписам указаного Закону. Тому в даному випадку необхідно застосовувати положення Закону, який має вищу юридичну силу. За таких обставин суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права. З огляду на викладене, обґрунтованим та законним є висновок суду першої інстанції про здійснення нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 1 січня 2009 року до 31 березня 2009 року.
Такий самий висновок стосується і виплат доплати до пенсії дітей війни до кінця 2009 року, а також за 2010-2011 р., оскільки ані редакція ані дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не змінювалася і не припинялася, однак виплати у розмірі, передбаченому цим Законом здійснювалися лише особам, що зверталися за захистом своїх прав до суду з метою зобов’язання Пенсійного фонду України зробити перерахунок пенсій.
Згідно ст. 20 Цивільного кодексу України нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом. Виявляється, що мене дискриміновано на тій підставі, що я не зверталася до суду, оскільки і тому що з 01 січня 2007 р. по дату подання цієї позовної заяви мені не здійснювалися виплати, передбачені 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що є порушенням ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. Така дискримінація виникла внаслідок бездіяльності Президента України.

5/04/11 10:34  BizzОтправить письмо > Bizz    5/04/11 10:33Дерево

БЕЗЛАД У ПРАВОСУДДІ
Ще однією обставиною, на яку слід звернути увагу, це постійні зміни в 2010 р. в законодавстві, що регулює судочинство. Все почалося зі вступу в силу 10.03.2010 р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, від 18.02.2010 року №1691- IV, однак Конституційний Суд України 9 вересня 2010 року у справі 1-40/2010 за конституційним поданням Верховного Суду України, визнав неконституційним положення цього Закону. Цим Законом була змінена підсудність та інші умови звернення до суду у справах щодо захисту прав дітей війни та соціальних виплат. Зокрема, Положеннями пунктів 1, 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають Конституції України, норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1691-IV та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов’язані із соціальними виплатами, що підлягали розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 3 резолютивної частини названого Рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року № 1691-IV та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як роз’яснив в своєму інформаційному листі Вищий адміністративний суд України від 13.10.2010 № 1425/11/13-10 за таких обставин із 9 вересня 2010 року відновлено дію положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), що діяло до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, зокрема, положення пункту 3 частини першої статті 18, якими встановлювалося, що всі адміністративні справи у спорах фізичних осіб із суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Виходячи з викладеного, з 9 вересня 2010 року розгляд справ, пов’язаних із соціальними виплатами, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
У зв’язку з внесенням Законом України “Про судоустрій і статус суддів” змін до КАС адміністративним судам під час розгляду справ, пов’язаних із соціальними виплатами, необхідно враховувати таке.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дуже цікавою обставиною виявилося те, що 07.07.2010 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", чим внесла зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими дітей війни знову обмежили в строках позовної давності при зобов'язанні управлінь Пенсійного фонду України через судове рішення нарахувати та виплатити надбавку до пенсії лише за шість місяців. Тобто, згідно з ч.2 ст. 99 КАСУ, для звернення до адміністративного суду по захист прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав.
Таким чином, було звужено обсяг моїх прав на звернення до суду, оскільки ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України до 10 березня 2010 року, тобто до вступу в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, від 18.02.2010 року №1691- IV, передбачала строк звернення до суду у один рік.
Після 10 березня 2010 р. і до 9 вересня 2010 року, дня коли Конституційний Суд України прийняв рішення про неконституційність положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, від 18.02.2010 року №1691- IV, при цьому вже діяли зміни до ст. 99 КАСУ, запроваджені Законом України 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", тобто завдяки діям, схожим на змову суддів Конституційного Суду України та інших невстановлених осіб, а також за бездіяльності Президента України, було допущено порушення ст. 22 Конституції України і відповідно моє право, гарантоване нею про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, оскільки було звужено обсяг моїх прав на судовий захист шляхом зменшення строку на звернення до суду з одного року до шести місяців, а також порушено моє право, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, зокрема і через те що до кінця 2010 року суди самі не знали, що робити, тому справи просто не розглядалися.

СВАВІЛЛЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі N 1-34/2010 за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 141 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) від 22 грудня 2010 року конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22).
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005). Зазначеному суперечить та обставина, що до цього часу продовжує діяти постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, на яку у своїх запереченнях в судах постійно посилаються територіальні управління Пенсійного фонду України, і яка не підлягає застосуванню, як було зазначено вище з посиланням на відповідне судове рішення, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010 р. у справі № К-44616/09.

5/04/11 10:33  BizzОтправить письмо > НатВ    1/04/11 11:12Дерево



ЗАПЛЮЩЕНІ ОЧІ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.11.2010, у справі № К-19016/10 встановлено, що системний аналіз положень законодавства України та пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина. Подібна ж позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009, № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України.
Згідно із наказом Генеральної прокуратури України від 18 жовтня 2010 року N 3гн “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів” основними напрямами наглядової діяльності щодо захисту прав і свобод людини і громадянина визначено соціальне, пенсійне забезпечення та соціальне страхування; права осіб, які потребують державної підтримки та допомоги (учасники війни, інваліди, особи похилого віку та інші соціально незахищені верстви населення). Підпорядкована Генеральному прокурору система органів прокуратури України допустила разом з Генеральним прокурором України не притягнення до відповідальності Президента України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, керівників Пенсійного фонду України, його територіальних управлінь та навіть Директора Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політики _____________, який у своїй відповіді до мене послався на те, що застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, за порушення моїх прав, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки ці керівники або не мають відповідну кваліфікацію, не відповідають вимогам до займаних посад або навмисно порушують ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та свої посадові обов’язки.
Президент України не звільнив і не намагався започаткувати процедуру звільнення теперішнього Генерального прокурора України через неналежне виконання ним функцій по забезпеченню наглядової діяльності щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема моїх, щодо прав, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", отже Президент України допустив протиправну бездіяльність в цьому питанні.

НЕПОВАГА ДО МІЖНАРОДНИХ ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ УКРАЇНИ
Ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує кожному право мирно володіти своїм майном. В пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі Moskal v. Poland (N 10373/05) від 15.09.2009 р. визначено, що якщо особа має визначене національним законодавством право на соціальну допомогу, важливість цього інтересу має також бути відображена із застосуванням ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Мене довгий строк позбавлено власності в розумінні ст. 1 Протоколу І, оскільки положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо мене не виконуються, а Президент України через свою бездіяльність не забезпечив їх виконання, хоча відповідно до Конституції України є гарантом додержання цього права, зокрема в силу ст. 46 Конституції України.
Президент України Віктор Федорович Янукович приступив до виконання своїх обов’язків на посаді Президента України 25 лютого 2010 рок. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує держави, їхніх посадових осіб діяти за принципом належного врядування. Як зазначено в п. 51, 72 рішення Європейського суду з прав людини у справі Moskal v. Poland (N 10373/05) від 15.09.2009 р. належне врядування вимагає, щоб у питаннях загального інтересу посадові особи органів влади діяли вчасно, відповідними способами та з необхідною послідовністю, максимальною скрупульозністю, особливо розглядаючи питання, що мають життєву важливість для осіб, такі як, питання соціальної допомоги.

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
З 25 лютого 2010 року Президент України Віктор Федорович Янукович мав достатньо розумний строк, аби на виконання свого обов’язку по гарантуванню прав громадян України в межах своїх повноважень здійснити необхідні заходи по забезпеченню належної реалізації щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак, Президент України Віктор Федорович Янукович не скористався своїми повноваженнями, а саме:
- не вносив до Верховної Ради України невідкладних законопроектів, які б передбачали забезпечення належної реалізації щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема виплати заборгованості з виплати грошової допомоги, починаючи з 01 січня 2007 р. по день подання цієї позовної заяви до суду;
- не вносив до Верховної Ради України законопроектів, які б передбачали забезпечення належної реалізації щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема виплати заборгованості з виплати грошової допомоги, починаючи з 01 січня 2007 р. по день подання цієї позовної заяви до суду;
- не скористався правом вето щодо Закону України 2453-VI від 07.07.2010 р., який порушив ст. 22 Конституції України і звузив обсяг моїх прав на судовий захист;
- не припинив повноваження Прем'єр-міністра України та не прийняв рішення про його відставку, не припинив повноваження членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади через неналежну реалізацію ними відносно мене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"
- не скасовував акти Кабінету Міністрів України, зокрема постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”
- не звільнив з посади Генерального прокурора України за неналежне здійснення прокуратурою України нагляду за дотриманням та забезпеченням керівниками Пенсійного фонду України, його територіальних управлінь, іншими особами щодо мене положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Отже, своєю протиправною бездіяльністю Президент України щодо мене порушив сам і допустив порушення іншими державними установами, зокрема Пенсійним фондом України, його відповідним територіальним управлінням ст. ст. 22, 46, 102 Конституції України, ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 6, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто Президент України Віктор Федорович Янукович не діяв вчасно, відповідними способами, з належною послідовністю, максимальною скрупульозністю у справі гарантування щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та вищезазначених положень законодавства України.
Прошу суд врахувати, що, згідно ч.2 ст.72 КАСУ, вищезазначені обставини, якими обґрунтований позов, є такими, що не потребують доказування, мають загальновідомий характер, а обов’язок доказувати правомірність діянь згідно ч.2 ст. 71 КАСУ покладено на Відповідача. Згідно п. 3 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення КАСУ розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" і становить в цій справі - 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 17 грн. х 0,2 = 3,4 грн.
На підставі викладеного вище, керуючись постановами Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.96 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та №8 від 13.06.07 «Про незалежність судової влади», положеннями Конституції України як актом прямої дії, що передбачені ч.ч. 2 ст. 3 і 6, ст. 8, 19, 22, 46, 48, 55, 56, 64, 68, 92, 95, 152 та ст. 6, 8, 9, 18, 19, 21, 71, 72, 94, 99, п.2 ст.100, 102, 104 -107, 159, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПРОШУ СУД:
1. Прийняти мій адміністративний позов та відкрити провадження по справі;
2. Визнати бездіяльність Президента України Віктора Федоровича Януковича по гарантуванню додержання відносно мене Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, зокрема ст. ст. 22, 46, 102 Конституції України, ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 6, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 25 лютого 2010 р. по час направлення цієї позовної заяви до суду, протиправною;
3. Зобов’язати Президента України подати до Верховної Ради України невідкладний законопроект, який би передбачив забезпечення належної реалізації щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема здійснення повної та протягом одного найближчого бюджетного періоду виплати заборгованості з виплати грошової допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 01 січня 2007 р. по день проголошення судового рішення у цій справі.
4. Мої судові витрати за подання даного позову в сумі 3,4 грн. стягнути з Відповідача.
Додатки:
1. Копія аркушів паспорта позивача;
2. Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду позивача;
3. Копія пенсійного посвідчення з відміткою «Дитина війни»;
4. Копія листа-відповіді Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політики від _________2011 р. під номером _______________;
5. Квитанція про сплату судового збору в сумі 3,4 грн.;
6. Примірник адміністративного позову з додатками до нього для відповідача та третьої сторони..


.......................... 2011 р. ________________


5/04/11 10:33  BizzОтправить письмо > НатВ    1/04/11 11:12Дерево
Це фінальна версія.

До Вищого адміністративного суду України
01029, м. Київ, вул. Московська,8, корп. 5




ПОЗИВАЧ: _______________
__________ (адреса, засоби зв’язку)



ВІДПОВІДАЧ: ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Янукович Віктор Федорович
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11
тел. (044) 255-73-33



ТРЕТЯ ОСОБА, ЯКА НЕ ЗАЯВЛЯЄ САМОСТІЙНИХ ВИМОГ,
НА СТОРОНІ ВІДПОВІДАЧА: Пенсійний фонд України
01601, м.Київ-14, вул.Бастіонна, 9
E-mail:pf-it@gu.kiev.ua
факс 284-73-37




____ _______ 2011 року


ПОЗОВ
про визнання протиправною бездіяльності Президента України та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТУП

___ ___________ 2011 року на моє звернення до Президента України щодо соціального захисту дітей війни я отримала відповідь з Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політики від __________2011 р. під номером ____________, підписану Директором цього департаменту _____________, зі змісту якої я вбачаю, що з боку Президента України має місце протиправна бездіяльність і він не виконує обов’язки, покладені на нього Конституцією, оскільки в зазначеній відповіді вказано, що соціальне забезпечення дітей війни здійснюється за рахунок Державного бюджету та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” відповідно до якої дітям війни підвищення до пенсії проводиться у розмірі 49,80 гривень. Після отримання такої відповіді я була змушена провести вивчення ситуації щодо виплат дітям війни, оскільки зрозуміла, що мене обманюють, і мої права було порушено, про що я не здогадувалася, оскільки не мала підстав не довіряти чи мати сумніви в законності діяльності Пенсійного фонду України, а також Президента України, як представників Української держави.


ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

На підставі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», я маю соціальний статус «Дитини війни». Згідно із вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», всім особам, що мають статус «Дитини війни», з 01 січня 2006 року повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до Висновку Конституційного Суду України від 01.04.2010, № 1-в/2010 "У справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб) вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 80, 105, 108 Конституції України)" Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (частина друга статті 102). Зазначені положення зобов'язують главу держави захищати усіма можливими правовими засобами, зокрема, права і свободи людини і громадянина.

Крім того в Ухвалі Конституційного Суду України від 08.05.1997, № 11-з "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Романчука Миколи Павловича щодо офіційного тлумачення положення статті 102 Конституції України" зазначено, що стосовно тлумачення повноважень Президента та способів їх реалізації, частина друга статті 102 Конституції України проголошує, що Президент є "гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина". За главою держави закріплено широкі повноваження як у вирішенні загальнодержавних проблем, котрі вимагають поєднання політичних, економічних, соціальних та інших аспектів функціонування держави, так, рівнозначно, і у розгляді локальних питань, що стосуються захисту справедливості, прав, свобод та інтересів окремої людини в разі їх порушення будь-ким, в тому числі і державою. Для реалізації цих функцій Президент приймає рішення, які мають силу законодавчих актів, а в разі необхідності - безпосередньо втручається в критичну ситуацію з метою усунення будь-якої загрози для держави та її громадян.

У статті 102 Основного Закону України закріплено функції Президента України: він є главою держави і виступає від її імені; він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Конституція України містить вичерпний перелік повноважень Президента України, якими він наділений для здійснення покладених на нього функцій. В Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2008, № 23-рп/2008 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положення пункту 6 частини першої статті 106 Конституції України (справа про проголошення Президентом України всеукраїнського референдуму за народною ініціативою)" встановлено, що згідно з Конституцією України Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (частина друга статті 102), він зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Відповідно до ст. 93, 106 Конституції України Президент України, зокрема, має наступні повноваження:
- право законодавчої ініціативи. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.
- припинення повноважень Прем'єр-міністра України та прийняття рішення про його відставку;
- припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій;
- скасовування актів Кабінету Міністрів України;
- накладення вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;
- звільнення з посади Генерального прокурора України.
Як зазначено в Рішенні від 11 жовтня 2005 року Конституційного Суду України у справі N 1-21/2005 за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів"
(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.


ОСОБЛИВОСТІ ДІЇ СТАТТІ 6 ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІЙНИ” І ДИСКРИМІНАЦІЯ

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010 р. у справі № К-56181/09 було встановлено, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії дітей війни, передбаченої ст. 6 Закон України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.2010 р. у справі № К-617/10 було встановлено, що правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закон України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 N 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 за N 6-рп/2007 року та від 22.05.2008 за N 10-рп/2008 року, визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та пп. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії у розмірах, передбачених Законом.
За таких обставин Пенсійний фонд України (його територіальні управління) повинен здійснити перерахунок пенсії дітям війни з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.11.2010 р. у справі № К-48666/09 було встановлено, що відповідно до ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії "дитина війни".
Таким чином, є всі підстави для зобов'язання Пенсійного фонду України (його територіальних управлінь) здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року.
Щодо доводів Пенсійного фонду України (його територіального управління) про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни" відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010 р. у справі № К-44616/09 визначено, що свій висновок апеляційний суд обґрунтовував тим, що статтею 71 Закону України від 26.12.2008 року N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою, на думку апеляційного суду, надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами та положення якої до теперішнього часу не визнані неконституційними.
Такий висновок апеляційного суду не відповідає нормам матеріального права.
Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу (базу) її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком, а не виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Крім того, у 2009 році дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не обмежена Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік". Що ж стосується зазначеної постанови Кабінету Міністрів України в частині зменшення розміру підвищення пенсії, то вона не відповідає приписам указаного Закону. Тому в даному випадку необхідно застосовувати положення Закону, який має вищу юридичну силу. За таких обставин суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права. З огляду на викладене, обґрунтованим та законним є висновок суду першої інстанції про здійснення нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 1 січня 2009 року до 31 березня 2009 року.
Такий самий висновок стосується і виплат доплати до пенсії дітей війни до кінця 2009 року, а також за 2010-2011 р., оскільки ані редакція ані дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не змінювалася і не припинялася, однак виплати у розмірі, передбаченому цим Законом здійснювалися лише особам, що зверталися за захистом своїх прав до суду з метою зобов’язання Пенсійного фонду України зробити перерахунок пенсій.
Згідно ст. 20 Цивільного кодексу України нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом. Виявляється, що мене дискриміновано на тій підставі, що я не зверталася до суду, оскільки і тому що з 01 січня 2007 р. по дату подання цієї позовної заяви мені не здійснювалися виплати, передбачені 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що є порушенням ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. Така дискримінація виникла внаслідок бездіяльності Президента України.

БЕЗЛАД У ПРАВОСУДДІ
Ще однією обставиною, на яку слід звернути увагу, це постійні зміни в 2010 р. в законодавстві, що регулює судочинство. Все почалося зі вступу в силу 10.03.2010 р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, від 18.02.2010 року №1691- IV, однак Конституційний Суд України 9 вересня 2010 року у справі 1-40/2010 за конституційним поданням Верховного Суду України, визнав неконституційним положення цього Закону. Цим Законом була змінена підсудність та інші умови звернення до суду у справах щодо захисту прав дітей війни та соціальних виплат. Зокрема, Положеннями пунктів 1, 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають Конституції України, норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1691-IV та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов’язані із соціальними виплатами, що підлягали розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 3 резолютивної частини названого Рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року № 1691-IV та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як роз’яснив в своєму інформаційному листі Вищий адміністративний суд України від 13.10.2010 № 1425/11/13-10 за таких обставин із 9 вересня 2010 року відновлено дію положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), що діяло до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, зокрема, положення пункту 3 частини першої статті 18, якими встановлювалося, що всі адміністративні справи у спорах фізичних осіб із суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Виходячи з викладеного, з 9 вересня 2010 року розгляд справ, пов’язаних із соціальними виплатами, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
У зв’язку з внесенням Законом України “Про судоустрій і статус суддів” змін до КАС адміністративним судам під час розгляду справ, пов’язаних із соціальними виплатами, необхідно враховувати таке.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дуже цікавою обставиною виявилося те, що 07.07.2010 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", чим внесла зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими дітей війни знову обмежили в строках позовної давності при зобов'язанні управлінь Пенсійного фонду України через судове рішення нарахувати та виплатити надбавку до пенсії лише за шість місяців. Тобто, згідно з ч.2 ст. 99 КАСУ, для звернення до адміністративного суду по захист прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав.
Таким чином, було звужено обсяг моїх прав на звернення до суду, оскільки ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України до 10 березня 2010 року, тобто до вступу в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, від 18.02.2010 року №1691- IV, передбачала строк звернення до суду у один рік.
Після 10 березня 2010 р. і до 9 вересня 2010 року, дня коли Конституційний Суд України прийняв рішення про неконституційність положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, від 18.02.2010 року №1691- IV, при цьому вже діяли зміни до ст. 99 КАСУ, запроваджені Законом України 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", тобто завдяки діям, схожим на змову суддів Конституційного Суду України та інших невстановлених осіб, а також за бездіяльності Президента України, було допущено порушення ст. 22 Конституції України і відповідно моє право, гарантоване нею про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, оскільки було звужено обсяг моїх прав на судовий захист шляхом зменшення строку на звернення до суду з одного року до шести місяців, а також порушено моє право, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, зокрема і через те що до кінця 2010 року суди самі не знали, що робити, тому справи просто не розглядалися.

СВАВІЛЛЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі N 1-34/2010 за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 141 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) від 22 грудня 2010 року конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22).
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005). Зазначеному суперечить та обставина, що до цього часу продовжує діяти постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, на яку у своїх запереченнях в судах постійно посилаються територіальні управління Пенсійного фонду України, і яка не підлягає застосуванню, як було зазначено вище з посиланням на відповідне судове рішення, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010 р. у справі № К-44616/09.


ЗАПЛЮЩЕНІ ОЧІ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.11.2010, у справі № К-19016/10 встановлено, що системний аналіз положень законодавства України та пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина. Подібна ж позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009, № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України.
Згідно із наказом Генеральної прокуратури України від 18 жовтня 2010 року N 3гн “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів” основними напрямами наглядової діяльності щодо захисту прав і свобод людини і громадянина визначено соціальне, пенсійне забезпечення та соціальне страхування; права осіб, які потребують державної підтримки та допомоги (учасники війни, інваліди, особи похилого віку та інші соціально незахищені верстви населення). Підпорядкована Генеральному прокурору система органів прокуратури України допустила разом з Генеральним прокурором України не притягнення до відповідальності Президента України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, керівників Пенсійного фонду України, його територіальних управлінь та навіть Директора Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політики _____________, який у своїй відповіді до мене послався на те, що застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, за порушення моїх прав, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки ці керівники або не мають відповідну кваліфікацію, не відповідають вимогам до займаних посад або навмисно порушують ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та свої посадові обов’язки.
Президент України не звільнив і не намагався започаткувати процедуру звільнення теперішнього Генерального прокурора України через неналежне виконання ним функцій по забезпеченню наглядової діяльності щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема моїх, щодо прав, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", отже Президент України допустив протиправну бездіяльність в цьому питанні.

НЕПОВАГА ДО МІЖНАРОДНИХ ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ УКРАЇНИ
Ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує кожному право мирно володіти своїм майном. В пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі Moskal v. Poland (N 10373/05) від 15.09.2009 р. визначено, що якщо особа має визначене національним законодавством право на соціальну допомогу, важливість цього інтересу має також бути відображена із застосуванням ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Мене довгий строк позбавлено власності в розумінні ст. 1 Протоколу І, оскільки положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо мене не виконуються, а Президент України через свою бездіяльність не забезпечив їх виконання, хоча відповідно до Конституції України є гарантом додержання цього права, зокрема в силу ст. 46 Конституції України.
Президент України Віктор Федорович Янукович приступив до виконання своїх обов’язків на посаді Президента України 25 лютого 2010 рок. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує держави, їхніх посадових осіб діяти за принципом належного врядування. Як зазначено в п. 51, 72 рішення Європейського суду з прав людини у справі Moskal v. Poland (N 10373/05) від 15.09.2009 р. належне врядування вимагає, щоб у питаннях загального інтересу посадові особи органів влади діяли вчасно, відповідними способами та з необхідною послідовністю, максимальною скрупульозністю, особливо розглядаючи питання, що мають життєву важливість для осіб, такі як, питання соціальної допомоги.

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
З 25 лютого 2010 року Президент України Віктор Федорович Янукович мав достатньо розумний строк, аби на виконання свого обов’язку по гарантуванню прав громадян України в межах своїх повноважень здійснити необхідні заходи по забезпеченню належної реалізації щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак, Президент України Віктор Федорович Янукович не скористався своїми повноваженнями, а саме:
- не вносив до Верховної Ради України невідкладних законопроектів, які б передбачали забезпечення належної реалізації щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема виплати заборгованості з виплати грошової допомоги, починаючи з 01 січня 2007 р. по день подання цієї позовної заяви до суду;
- не вносив до Верховної Ради України законопроектів, які б передбачали забезпечення належної реалізації щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема виплати заборгованості з виплати грошової допомоги, починаючи з 01 січня 2007 р. по день подання цієї позовної заяви до суду;
- не скористався правом вето щодо Закону України 2453-VI від 07.07.2010 р., який порушив ст. 22 Конституції України і звузив обсяг моїх прав на судовий захист;
- не припинив повноваження Прем'єр-міністра України та не прийняв рішення про його відставку, не припинив повноваження членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади через неналежну реалізацію ними відносно мене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"
- не скасовував акти Кабінету Міністрів України, зокрема постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”
- не звільнив з посади Генерального прокурора України за неналежне здійснення прокуратурою України нагляду за дотриманням та забезпеченням керівниками Пенсійного фонду України, його територіальних управлінь, іншими особами щодо мене положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Отже, своєю протиправною бездіяльністю Президент України щодо мене порушив сам і допустив порушення іншими державними установами, зокрема Пенсійним фондом України, його відповідним територіальним управлінням ст. ст. 22, 46, 102 Конституції України, ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 6, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто Президент України Віктор Федорович Янукович не діяв вчасно, відповідними способами, з належною послідовністю, максимальною скрупульозністю у справі гарантування щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та вищезазначених положень законодавства України.
Прошу суд врахувати, що, згідно ч.2 ст.72 КАСУ, вищезазначені обставини, якими обґрунтований позов, є такими, що не потребують доказування, мають загальновідомий характер, а обов’язок доказувати правомірність діянь згідно ч.2 ст. 71 КАСУ покладено на Відповідача. Згідно п. 3 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення КАСУ розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" і становить в цій справі - 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 17 грн. х 0,2 = 3,4 грн.
На підставі викладеного вище, керуючись постановами Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.96 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та №8 від 13.06.07 «Про незалежність судової влади», положеннями Конституції України як актом прямої дії, що передбачені ч.ч. 2 ст. 3 і 6, ст. 8, 19, 22, 46, 48, 55, 56, 64, 68, 92, 95, 152 та ст. 6, 8, 9, 18, 19, 21, 71, 72, 94, 99, п.2 ст.100, 102, 104 -107, 159, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПРОШУ СУД:
1. Прийняти мій адміністративний позов та відкрити провадження по справі;
2. Визнати бездіяльність Президента України Віктора Федоровича Януковича по гарантуванню додержання відносно мене Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, зокрема ст. ст. 22, 46, 102 Конституції України, ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 6, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 25 лютого 2010 р. по час направлення цієї позовної заяви до суду, протиправною;
3. Зобов’язати Президента України подати до Верховної Ради України невідкладний законопроект, який би передбачив забезпечення належної реалізації щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема здійснення повної та протягом одного найближчого бюджетного періоду виплати заборгованості з виплати грошової допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 01 січня 2007 р. по день проголошення судового рішення у цій справі.
4. Мої судові витрати за подання даного позову в сумі 3,4 грн. стягнути з Відповідача.
Додатки:
1. Копія аркушів паспорта позивача;
2. Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду позивача;
3. Копія пенсійного посвідчення з відміткою «Дитина війни»;
4. Копія листа-відповіді Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політики від _________2011 р. під номером _______________;
5. Квитанція про сплату судового збору в сумі 3,4 грн.;
6. Примірник адміністративного позову з додатками до нього для відповідача та третьої сторони..


.......................... 2011 р. ________________

5/04/11 10:32  BizzОтправить письмо > maikl11    2/04/11 09:52Дерево
З одного боку таке звернення безпосердньо до нього не потрібне, якщо у вас є протягом останніх 6-ти місяців якась відповідь-відписка з Пенсійного чи ще від якоїсь контори з питань виплат. З іншого, може краще і отримати, щоб судді потім не використали аргумент, що ви за захистом не зверталися до Президента. В приницпі позов розроблено для особи, яка взагалі до суду щодо виплат дітям війни ще не зверталась. Я думаю в країні достатньо проблем, за вирішення яких відповідальним є Президент, за що його треба шпиняти кожен день, тому при відповідному аналізі ситуації і зверенненні до нього, а також за допомоги юристів можна робити прив*язки до гарантування прав в сфері охорони здоров*я, освіти, правосуддя, екологічної безпеки і т.п. Мені дуже подобається концепція "належного врядування", але вона зі скрипом буде проходити скрізь судову ситему, враховуючи, що вона розкидана крихтами по законодавству і її лише опосередковано можна застосовувати через небагату практику Європейського суду та нещасну преамбулу Загальної декларації прав людини ООН від 10 грудня 1948 року про те, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення.

3/04/11 01:30  ОК АКА ОлюняОтправить письмо > maikl11    2/04/11 09:52Дерево
а чё к нему обращаться?

2/04/11 09:52  maikl11Отправить письмо > khpg    1/04/11 16:04Дерево
Дайте образец (шаблон) звернення до Президента України

1/04/11 16:38  ОК АКА ОлюняОтправить письмо > khpg    1/04/11 16:04Дерево
з боку Президента України має місце протиправна бездіяльність і не виконуються __ обов’язки, покладені на нього Конституцією...

без ЙОГО

1/04/11 16:04  khpg > Bizz    28/03/11 09:47Дерево
ідея-супер!!
Так що починаємо з дії: "_______ 2011 року на моє звернення до Президента України щодо соціального захисту дітей війни я отримала відповідь з Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політики від ___________ під номером _________, зі змісту якої я вбачаю, що з боку Президента України має місце протиправна бездіяльність і не виконуються його обов’язки, покладені на нього Конституцією, "??

1/04/11 15:43  zet911 > Bizz    1/04/11 12:26Дерево
а эт идейка, подзагрузить суды! )))

1/04/11 12:26  BizzОтправить письмо > НатВ    1/04/11 11:12Дерево
Будь-ласка, використовуйте і передайт далі, він і так готовий, залишилось лише якусь вимогу дописати зобов*язати Президента щось зробити, але в межах перлічених в позові його повноважень, а можна і не дописувати. Я звісно доопрацюю и викладу за декілька днів.

1/04/11 12:04  BizzОтправить письмо > Вредный жук    1/04/11 12:02Дерево
:-)

1/04/11 12:02  Вредный жук > Bizz    1/04/11 11:43Дерево
Мы же юристы, сегодня это норма - щит, а завтра - меч! ;)

1/04/11 11:43  BizzОтправить письмо > Вредный жук    1/04/11 10:58Дерево
Я читав статтю Миколая Дроботенка з приводу загального нагляду [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

Мені подбається його позиція, але хочу не схибити

Ключевые слова – выделены: «...продовжує ...ВІДПОВІДНО ДО ЧИННИХ ЗАКОНІВ». Закон Украины «О прокуратуре» с его шестью прокурорскими функциями был на тот момент «чинний». И прокуратура абсолютно правомерно ПРОДОЛЖИЛА выполнять функцию общего надзора согласно пункту 1 ч.1 ст.5 действующего на тот момент Закона «О прокуратуре». Всё безукоризненно. Было. В течение пяти лет. С 1996-го по 2001 год. Однако в 2001-м году в Закон «О прокуратуре» были внесены изменения. Законодатель взял, да и УРЕЗАЛ в статье 5 Закона функции прокуратуры до конституционных. До четырех. Видать, решил – хватит.

Вот и закончился в 2001-м году прокурорский «общий надзор» за соблюдением законов ВСЕМИ органами, предприятиями, учреждениями, организациями, должностными лицами и гражданами. Это произошло ШЕСТЬ ЛЕТ НАЗАД.

Я первірив чи є закони, які прив*язують прокуроський нагляд за дотриманням законів щодо соціальних виплат, однак, щодо дітей війни їх нема. Однак зустрів це - судові рішення що ніби підтверджують право прокуратури здійснювати загальний нагляд за дотримання законів про прав громадян. Якщо це так, і судячи з того, що ви відповіли, витеж поділяєте позицію про загальний нагляд, то я обгунтую позицію про причетність прокуратури по одному, а якщо ні, тоді треба шукати під який злочин підпадають невиплати дітям війни чи то зловживання службовим становищем чи ще щось і хто займається цими справами.

Системний аналіз положень законодавства України та пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування.

Ухвала від 02.11.2010, № К-19016/10, Вищий адміністративний суд України

і це

Системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру").
Рішення КСУ від 16.04.2009, № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)"


1/04/11 11:25  Вредный жук > Bizz    1/04/11 10:45Дерево
... и статья 19.

Предмет нагляду за додержанням і застосуванням
законів
{ Назва статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:
{ Абзац перший частини першої статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }
1) відповідність актів, які видаються всіма органами,
підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами,
вимогам Конституції України ( 254к/96-ВР ) та чинним законам;

1/04/11 11:12  НатВ > Bizz    28/03/11 09:47Дерево
Идея-СУПЕР!
Предлагаю после выработки окончательного варианта иска сделать его массовым. Помните как Постанову КАМУ по упрощенцам обжаловали благодаря ЛИГЕ, когда здесь иск разместили и сотни людей написали и отправили?
Думаю что если будет тысячи таких исков и в этом случае, их конечно объединят в одно производство, но эффект будет положительный. И уже не рискнут просто футболить.

1/04/11 10:58  Вредный жук > Bizz    1/04/11 10:45Дерево
Стаття 4. Завдання прокурорського нагляду за додержанням
законів

Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне
утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має
своїм завданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР )
незалежності республіки, суспільного та державного ладу,
політичної та економічної систем, прав національних груп і
територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та
міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних,
особистих прав і свобод людини та громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового
статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
{ Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III
( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

1/04/11 10:45  BizzОтправить письмо > Вредный жук    1/04/11 10:39Дерево
О дякую. Взагалі хочу, щоб цей позов став багатьом за основу, але не тільки у справі дітей війни. Про прокурора забув, це ж ст. 106 п. 11 Конституції! Поки ще не шукав, хочу у вас спитати, яким чином прокурор пов*язаний? Прокуратура робить загальний нагляд за цими справами і ініціює розслідування?

1/04/11 10:39  Вредный жук > Bizz    28/03/11 09:47Дерево
Исковое интересное, я бы ещё добавил то, что Президент не уволил Генпрокурора за бездействие в отношении должностных лиц УПФУ, которые продолжают руководствоваться подзаконными НПА вместо Закона, чем либо умышленно превышают свою компетенцию, либо в виду своей низкой квалификации.
Кстати Генпрокурора можно и в соответчики.

28/03/11 09:47  BizzОтправить письмо > Bizz    22/03/11 11:35Дерево
Шановні колеги, прошу критично оцінити проект позовної заяви, запропонувати додаткові обґрунтування, фактичні обставини, позовні вимоги, можливо виправити помилки.

Дякую!


До Вищого адміністративного суду України
_________ (адреса суду)



ПОЗИВАЧ: ______________________________
__________ (адреса, засоби зв’язку)


ВІДПОВІДАЧ: ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Янукович Віктор Федорович
__________ (адреса, і якщо відомі засоби зв’язку)

ТРЕТЯ ОСОБА, ЯКА НЕ ЗАЯВЛЯЄ САМОСТІЙНИХ
ВИМОГ, НА СТОРОНІ ВІДПОВІДАЧА: Пенсійний фонд
України

__________ (адреса, і якщо відомі засоби зв’язку)



____ _______ 2011 року

ПОЗОВ
про визнання протиправною бездіяльності Президента України


_______ 2011 року на моє звернення до Президента України щодо соціального захисту дітей війни я отримала відповідь з Департаменту у справах людей похилого віку та соціальних послуг Міністерства праці та соціальної політики від ___________ під номером _________, зі змісту якої я вбачаю, що з боку Президента України має місце протиправна бездіяльність і не виконуються його обов’язки, покладені на нього Конституцією, оскільки в зазначеній відповіді вказано, що соціальне забезпечення дітей війни здійснюється за рахунок Державного бюджету та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” відповідно до якої дітям війни підвищення до пенсії проводиться у розмірі 49,80 гривень. Після отримання такої відповіді я була змушена провести вивчення ситуації щодо виплат дітям війни, оскільки зрозуміла, що мене обманюють, і мої права було порушено, про що я не здогадувалася, оскільки не мала підстав не довіряти чи мати сумніви в законності діяльності Пенсійному фонду України, а також Президента України, як представників Української держави.

На підставі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», я маю соціальний статус «Дитини війни». Згідно із вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», всім особам, що мають статус «Дитини війни», з 01 січня 2006 року повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до Висновку Конституційного Суду України від 01.04.2010, № 1-в/2010 "У справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб) вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 80, 105, 108 Конституції України)" Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (частина друга статті 102). Зазначені положення зобов'язують главу держави захищати усіма можливими правовими засобами, зокрема, права і свободи людини і громадянина.

Крім того в Ухвалі Конституційного Суду України від 08.05.1997, № 11-з "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Романчука Миколи Павловича щодо офіційного тлумачення положення статті 102 Конституції України" зазначено, що стосовно тлумачення повноважень Президента та способів їх реалізації, частина друга статті 102 Конституції України проголошує, що Президент є "гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина". За главою держави закріплено широкі повноваження як у вирішенні загальнодержавних проблем, котрі вимагають поєднання політичних, економічних, соціальних та інших аспектів функціонування держави, так, рівнозначно, і у розгляді локальних питань, що стосуються захисту справедливості, прав, свобод та інтересів окремої людини в разі їх порушення будь-ким, в тому числі і державою. Для реалізації цих функцій Президент приймає рішення, які мають силу законодавчих актів, а в разі необхідності - безпосередньо втручається в критичну ситуацію з метою усунення будь-якої загрози для держави та її громадян.

У статті 102 Основного Закону України закріплено функції Президента України: він є главою держави і виступає від її імені; він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Конституція України містить вичерпний перелік повноважень Президента України, якими він наділений для здійснення покладених на нього функцій. В Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2008, № 23-рп/2008 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положення пункту 6 частини першої статті 106 Конституції України (справа про проголошення Президентом України всеукраїнського референдуму за народною ініціативою)" встановлено, що згідно з Конституцією України Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (частина друга статті 102), він зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Відповідно до ст. 93, 106 Конституції України Президент України, зокрема, має наступні повноваження:
- право законодавчої ініціативи. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.
- припинення повноважень Прем'єр-міністра України та прийняття рішення про його відставку;
- припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій;
- скасовування актів Кабінету Міністрів України;
- накладення вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;
Як зазначено в Рішенні від 11 жовтня 2005 року Конституційного Суду України у справі N 1-21/2005 за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів"
(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010 р. у справі № К-56181/09 було встановлено, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії дітей війни, передбаченої ст. 6 Закон України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.2010 р. у справі № К-617/10 було встановлено, що правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закон України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 N 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 за N 6-рп/2007 року та від 22.05.2008 за N 10-рп/2008 року, визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та пп. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії у розмірах, передбачених Законом.
За таких обставин Пенсійний фонд України (його територіальні управління) повинен здійснити перерахунок пенсії дітям війни з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.11.2010 р. у справі № К-48666/09 було встановлено, що відповідно до ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії "дитина війни".
Таким чином, є всі підстави для зобов'язання Пенсійного фонду України (його територіальних управлінь) здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року.
Щодо доводів Пенсійного фонду України (його територіального управління) про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни" відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010 р. у справі № К-44616/09 визначено, що свій висновок апеляційний суд обґрунтовував тим, що статтею 71 Закону України від 26.12.2008 року N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою, на думку апеляційного суду, надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами та положення якої до теперішнього часу не визнані неконституційними.
Такий висновок апеляційного суду не відповідає нормам матеріального права.
Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу (базу) її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком, а не виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Крім того, у 2009 році дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не обмежена Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік". Що ж стосується зазначеної постанови Кабінету Міністрів України в частині зменшення розміру підвищення пенсії, то вона не відповідає приписам указаного Закону. Тому в даному випадку необхідно застосовувати положення Закону, який має вищу юридичну силу. За таких обставин суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права. З огляду на викладене, обґрунтованим та законним є висновок суду першої інстанції про здійснення нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 1 січня 2009 року до 31 березня 2009 року.
Такий самий висновок стосується і виплат доплати до пенсії дітей війни до кінця 2009 року, а також за 2010-2011 р., оскільки ані редакція ані дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не змінювалася і не припинялася, однак виплати у розмірі, передбаченому цим Законом здійснювалися лише особам, що зверталися за захистом своїх прав до суду з метою зобов’язання Пенсійного фонду України зробити перерахунок пенсій.
Згідно ст. 20 Цивільного кодексу України нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом. Виявляється, що мене дискриміновано на тій підставі, що я не зверталася до суду, оскільки і тому що з 01 січня 2007 р. по дату подання цієї позовної заяви мені не здійснювалися виплати, передбачені 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що є порушенням ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. Така дискримінація виникла внаслідок бездіяльності Президента України.
Ще однією обставиною, на яку слід звернути увагу, це постійні зміни в 2010 р. в законодавстві, що регулює судочинство. Все почалося зі вступу в силу 10.03.2010 р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, від 18.02.2010 року №1691- IV, однак Конституційний Суд України 9 вересня 2010 року у справі 1-40/2010 за конституційним поданням Верховного Суду України, визнав неконституційним положення цього Закону. Цим Законом була змінена підсудність та інші умови звернення до суду у справах щодо захисту прав дітей війни та соціальних виплат. Зокрема, Положеннями пунктів 1, 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають Конституції України, норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1691-IV та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов’язані із соціальними виплатами, що підлягали розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 3 резолютивної частини названого Рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року № 1691-IV та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як роз’яснив в своєму інформаційному листі Вищий адміністративний суд України від 13.10.2010 № 1425/11/13-10 за таких обставин із 9 вересня 2010 року відновлено дію положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), що діяло до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, зокрема, положення пункту 3 частини першої статті 18, якими встановлювалося, що всі адміністративні справи у спорах фізичних осіб із суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Виходячи з викладеного, з 9 вересня 2010 року розгляд справ, пов’язаних із соціальними виплатами, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
У зв’язку з внесенням Законом України “Про судоустрій і статус суддів” змін до КАС адміністративним судам під час розгляду справ, пов’язаних із соціальними виплатами, необхідно враховувати таке.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дуже цікавою обставиною виявилося те, що 07.07.2010 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", чим внесла зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими дітей війни знову обмежили в строках позовної давності при зобов'язанні управлінь Пенсійного фонду України через судове рішення нарахувати та виплатити надбавку до пенсії лише за шість місяців. Тобто, згідно з ч.2 ст. 99 КАСУ, для звернення до адміністративного суду по захист прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав.
Таким чином, було звужено обсяг моїх прав на звернення до суду, оскільки ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України до 10 березня 2010 року, тобто до вступу в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, від 18.02.2010 року №1691- IV, передбачала строк звернення до суду у один рік.
Після 10 березня 2010 р. і до 9 вересня 2010 року, дня коли Конституційний Суд України прийняв рішення про неконституційність положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, від 18.02.2010 року №1691- IV, при цьому вже діяли зміни до ст. 99 КАСУ, запроваджені Законом України 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", тобто завдяки діям, схожим на змову суддів Конституційного Суду України та інших невстановлених осіб, а також за бездіяльності Президента України, було допущено порушення ст. 22 Конституції України і відповідно моє право, гарантоване нею про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, оскільки було звужено обсяг моїх прав на судовий захист шляхом зменшення строку на звернення до суду з одного року до шести місяців, а також порушено моє право, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, зокрема і через те що до кінця 2010 року суди самі не знали, що робити, тому справи просто не розглядалися.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі N 1-34/2010 за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 141 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) від 22 грудня 2010 року конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22).
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005). Зазначеному суперечить та обставина, що до цього часу продовжує діяти постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, на яку у своїх запереченнях в судах постійно посилаються територіальні управління Пенсійного фонду України, і яка не підлягає застосуванню, як було зазначено вище з посиланням на відповідне судове рішення.
Ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує кожному право мирно володіти своїм майном. В пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі Moskal v. Poland (N 10373/05) від 15.09.2009 р. визначено, що якщо особа має визначене національним законодавством право на соціальну допомогу, важливість цього інтересу має також бути відображена із застосуванням ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Мене довгий строк позбавлено власності в розумінні ст. 1 Протоколу І, оскільки положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо мене не виконуються, а Президент України через свою бездіяльність не забезпечив їх виконання, хоча відповідно до Конституції України є гарантом додержання цього права, зокрема в силу ст. 46 Конституції України.
Президент України Віктор Федорович Янукович приступив до виконання своїх обов’язків на посаді Президента України 25 лютого 2010 рок. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує держави, їхніх посадових осіб діяти за принципом належного врядування. Як зазначено в п. 51, 72 рішення Європейського суду з прав людини у справі Moskal v. Poland (N 10373/05) від 15.09.2009 р. належне врядування вимагає, щоб у питаннях загального інтересу посадові особи органів влади діяли вчасно, відповідними способами та з необхідною послідовністю, максимальною скрупульозністю, особливо розглядаючи питання, що мають життєву важливість для осіб, такі як, питання соціальної допомоги.
З 25 лютого 2010 року Президент України Віктор Федорович Янукович мав достатньо розумний строк, аби на виконання свого обов’язку по гарантуванню прав громадян України в межах своїх повноважень здійснити необхідні заходи по забезпеченню належної реалізації щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак, Президент України Віктор Федорович Янукович не скористався своїми повноваженнями, а саме:
- не вносив до Верховної Ради України невідкладних законопроектів, які б передбачали забезпечення належної реалізації щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема виплати заборгованості з грошової допомоги, починаючи з 01 січня 2007 р. по день подання цієї позовної заяви до суду;
- не вносив до Верховної Ради України законопроектів, які б передбачали забезпечення належної реалізації щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема виплати заборгованості з грошової допомоги, починаючи з 01 січня 2007 р. по день подання цієї позовної заяви до суду;
- не скористався правом вето щодо Закону України 2453-VI від 07.07.2010 р., який порушив ст. 22 Конституції України і звузив обсяг моїх прав на судовий захист;
- не припинив повноваження Прем'єр-міністра України та не прийняв рішення про його відставку, не припинив повноваження членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади через неналежну реалізацію ними відносно мене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"
- не скасовував акти Кабінету Міністрів України, зокрема постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”
Отже, своєю протиправною бездіяльністю Президент України щодо мене порушив сам і допустив порушення іншими державними установами, зокрема Пенсійним фондом України, його відповідним територіальним управлінням ст. ст. 22, 46, 102 Конституції України, ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 6, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто Президент України Віктор Федорович Янукович не діяв вчасно, відповідними способами, з належною послідовністю, максимальною скрупульозністю у справі гарантування щодо мене дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та вищезазначених положень законодавства України.
Прошу суд врахувати, що, згідно ч.2 ст.72 КАСУ, вищезазначені обставини, якими обґрунтований позов, є таким, що не потребують доказування, мають загальновідомий характер, а обов’язок доказувати правомірність діянь ч.2 ст. 71 КАСУ покладено на Відповідача.
На підставі викладеного вище, керуючись постановами Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.96 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та №8 від 13.06.07 «Про незалежність судової влади», положеннями Конституції України як актом прямої дії, що передбачені ч.ч. 2 ст. 3 і 6, ст. 8, 19, 22, 46, 48, 55, 56, 64, 68, 92, 95, 152 та ст. 6, 8, 9, 18, 19, 21, 71, 72, 94, 99, п.2 ст.100, 102, 104 -107, 159, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПРОШУ СУД:
1. Прийняти мій адміністративний позов та відкрити провадження по справі;
2. Визнати бездіяльність Президента України Віктора Федоровича Януковича по гарантуванню додержання відносно мене Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, зокрема ст. ст. 22, 46, 102 Конституції України, ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 6, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 25 лютого 2010 р. по теперішній час протиправною ;
3. Зобов’язати _______________________________.
4. Мої судові витрати за подання даного позову в сумі ________ грн. стягнути з Відповідача.
Додатки:
1. Копія аркушів паспорта позивача;
2. Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду позивача;
3. Копія пенсійного посвідчення з відміткою «Дитина війни»;
4. Копія _______________;
5. Копія листа-відповіді _____________________ ;
6. Квитанції про сплату судового збору в сумі __________ грн.;
7. Примірник адміністративного позову з додатками до нього для відповідача та третьої сторони..

.......................... 2011 р.




22/03/11 11:35  BizzОтправить письмо   Дерево
Привіт всім! До мене звернувся один чоловік за юридичною допомогою. Він хоче позиватися до Президента через ситуацію, що склалася з виплатами дітям війни, щоб рушити її якось. Його цікавлять не стільки ці гроші, скільки бажання зупинити безвідповідальність чиновників і досягнути справедливості і законності в цьому питанні. Я йому допомогаю безкоштовно. Прошу допомоги підкинути ідей та критично оцінити нижчевикладене.

Підсудність ч. 4 ст.18 КАСУ - ВАСУ

Позовні вимоги. Щось крім визання бездіяльності Президента неправомірною нічого до голови не приходить

Підстави. Як виявилося теж не багато.


Згідно з Основним Законом України Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (частина друга статті 102). Зазначені положення зобов'язують главу держави захищати усіма можливими правовими засобами, зокрема, права і свободи людини і громадянина.

Висновок, Конституційний Суд, від 01.04.2010, № 1-в/2010 "У справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб) вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 80, 105, 108 Конституції України)"


Згідно з Конституцією України Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (частина друга статті 102), він зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Рішення, Конституційний Суд, від 15.10.2008, № 23-рп/2008 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положення пункту 6 частини першої статті 106 Конституції України (справа про проголошення Президентом України всеукраїнського референдуму за народною ініціативою)"



Стосовно тлумачення повноважень Президента та способів їх реалізації, частина друга статті 102 Конституції України проголошує, що Президент є "гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина". За главою держави закріплено широкі повноваження як у вирішенні загальнодержавних проблем, котрі вимагають поєднання політичних, економічних, соціальних та інших аспектів функціонування держави, так, рівнозначно, і у розгляді локальних питань, що стосуються захисту справедливості, прав, свобод та інтересів окремої людини в разі їх порушення будь-ким, в тому числі і державою. Для реалізації цих функцій Президент приймає рішення, які мають силу законодавчих актів, а в разі необхідності - безпосередньо втручається в критичну ситуацію з метою усунення будь-якої загрози для держави та її громадян.
Ухвала, Конституційний Суд, від 08.05.1997, № 11-з "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Романчука Миколи Павловича щодо офіційного тлумачення положення статті 102 Конституції України"


Президент - гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Отже це його функція. Які ж у нього повноваження на її виконнаня?

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 106 Конституції України повноваження Президента України визначаються лише Основним Законом України. На цю обставину Конституційний Суд України неодноразово вказував у своїх рішеннях, зокрема у Рішенні від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003 (справа про гарантії діяльності народного депутата України), де сказано, що "повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, а це унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження (права та обов'язки)", та в Рішенні від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004 (справа про Координаційний комітет), в якому вказано, що повноваження Президента України визначаються Конституцією України.

Оцінивши повноваження, приходжу до першого висновку - або йому слід було накласти вето на якийсь дебільний закон, зокрема про бюджет чи про судоустрій, яким врегульовувалося питання виплат діятм війни не так, як це передбачалося законом про них, чи взагалі зроблено правосуддя і виконання судових рішень неефективним та недосяжним - із порушенням ст. 22 Конституції - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, або той закон, який взагалі не врегульовував в наступному належним чином відносини щод виплат дітям війни. Або звільнити відповідального міністра, прем*єра, скасувати якісь акти Кабміну

Підкажіть, будь-ласка, які ще факти можна навести, за який період і які повноваження Президент не використав належним чином? Думаю, щоб ще таке знайти в межах теорії "належного врядування" та "правової визначеності" реалізованої в практиці Європейського суду.

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100