RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Бизнес-Форум

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Визнання недійсним договору з туроператором (ТОВ"Вояж-Київ" - ТМ "Галопом по Європах")


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
19/08/11 17:33  Дмитрий СОтправить письмо > MiKiev    18/08/11 10:45Дерево
Эта норма Лицензионных условий "мертвая". Вероятно, когда её прописывали, имели ввиду туристические группы с большим количеством людей (раньше в Законе "О туризме" было определение группы туристов), а не для 2-3 членов семьи или друзей. Скажите, кто мне запрещает заказать и оплатить услуги для себя и для моего спутника? Чем вообще запрещено заказывать и оплачивать товары, работы, услуги не для себя, а для третьих лиц? Есть понятие договора в пользу третьего лица. Так что норма Лицензионных условий создана из благих намерений (защита прав потребителей), но не продумана...

18/08/11 10:45  MiKievОтправить письмо > СергійП    15/08/11 20:25Дерево
"Як зазначає позивач в позовній заяві, він попередив ФОП Рибальченко О.П.. про кількість осіб, яким мають бути надані послуги, але окремий договір із кожною особою укладений не був. Між тим, згідно із пп.6.1.2, 6.1.4 Ліцензійних умов туроператор (турагент) повинен укласти договір окремо з кожним туристом." - Очень умно, ничего не скажешь, особенно учитывая тот факт, что стоимость тура обычно идет сразу на двоих человек (или троих, в зависимости от пакета), и это не зависит от желания турагента - ему такую цену сразу дает туроператор, и что - турагент должен заключать с каждым туристом договор и разбивать стоимость тура на каждого из них? а если там еще ребенок - как на него можно вычленить сумму из общей стоимости, если лет до 12-13 на него действуют скидки?:)

15/08/11 20:25  СергійПОтправить письмо   Дерево
Чисельними є випадки, коли Туроператори-турагенти беруть у туристів-споживачів документи, які заздалегідь не відповідають умовам виїзду за кордон. А чому б і не взяти? Адже такому недобросовісному туроператору-турагенту наперед відмов, що посольство відмовить. А в разі відмови гроші можливо не повертати.
Як не попаситися на такий гачок показує нижченаведене рішення суду, яке набрало законної сили ( в частині відшкодування м.ш. рішення було скасоване - в решті - без змін).

[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]
Справа № 2-5262/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"21" березня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого: судді –Притули Н.Г.
при секретарі: Поляковій Б.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Київ», фізичної особи-підприємця Рибальченко О.П., треті особи –Головне управління з питань захисту прав споживачів, Управління у справах захисту прав споживачів у м.Києві, ОСОБА_3 про захист прав споживачів
В С Т А Н О В И В:
01 грудня 2010 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить визнати недійсним договір про надання туристичних послуг від 29.11.2007 року, укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем Рибальченко О.П.; визнати недійсним п.5.3 договору про надання туристичних послуг від 29.11.2007 року, укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем Рибальченко О.П. ; стягнути з ТОВ «Вояж-Київ»на користь позивача сплачені за договором про надання туристичних послуг від 29.11.2007 року кошти в сумі 14 765,00 грн.; стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 8 000,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем Рибальченко О.П. (далі –ФОП Рибальченко О.П.) був укладений договір про надання туристичних послуг від 29.11.2007 року. ФОП Рибальченко О.П., діючи в інтересах ТОВ «Вояж-Київ»на підставі агентської угоди №Г-11 від 01.06.2007 року зобов’язалась надати позивачу за плату туристичні послуги щодо відпочинку на гірськолижному курорті Сальдеу (Андорра, Іспанія) в період з 29.12.2007 року по 05.01.2008 року.
Як зазначає позивач в позовній заяві, він попередив ФОП Рибальченко О.П.. про кількість осіб, яким мають бути надані послуги, але окремий договір із кожною особою укладений не був. Між тим, згідно із пп.6.1.2, 6.1.4 Ліцензійних умов туроператор (турагент) повинен укласти договір окремо з кожним туристом.
Позивачем були передані Рибальченко О.П. паспортні документи для оформлення візи у посольстві Іспанії, а 04.12.2007 року сплачено 100% вартості туристичних послуг в сумі 16 701,00 грн. за двох осіб згідно листка бронювання. Але позивач не зміг отримати туристичні послуги і лише 04.01.2008 року дізнався, що 28.12.2007 року посольство відмовило у видачі туристичної візи. Як з’ясувалось, віза не була видана на підставі невідповідності документів позивача статті 5 Кодексу Шен ген. Як зазначає позивач у позовній заяві, ОСОБА_2. не повідомила позивача про невідповідність його документів вимогам ст.5 Кодексу Шенген, не перевірила його документи на відповідність вимогам приймаючої країни та не надала відповідної інформації про такі вимоги.
Позивач звернувся до Рибальченко О.П.. про повернення коштів чи їх частини у зв’язку з тим, що послуги надані не були, але кошти повернуто не було з посиланням на п.5.3, 5.4, 5.5 Договору.
Позивач зазначає, що договір на туристичне обслуговування від 29.11.2007 року, укладений між позивачем, як із споживачем є недійсним та таким, що містить несправедливі умови, порушує вимоги Законів України «Про захист прав споживачів»та «Про туризм».
Зокрема позивач зазначає, що Рибальченко О.П. в порушення вимог п.3.1.4 Договору не надано необхідну інформацію, передбачену ст.20, 25 Закону України «Про туризм»щодо термінів, порядку та умов оформлення посольством Іспанії в»їзної візи ні до укладення договору на туристичне обслуговування, ні до моменту сплати грошей, ні в подальшому. А ненадання такої інформації вказує на здійснення Рибальченко О.П. недобросовісної підприємницької практики на шкоду позивачу. Викладене вище також підтверджується тим, як зазначається в позовній заяві, що позивачем не проставлено підпису в розділі договору, де позивач мав бути ознайомлений з інформацією, передбаченою ст.20 Закону України «Про туризм».
З посиланням на п.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»позивач зазначає, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними, а тому оскільки Рибальченко О.П. уклала договір від 29.11.2007 року з порушенням ст.20 Закону України «Про туризм»та ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»тому він є недійсним на підставі ст.203,215 ЦК України.
Крім того, перевірками державних органів по захисту прав споживачів було встановлено, що Рибальченко О.П. не надала позивачеві доступну, необхідну, достовірну та своєчасну інформацію, чим були порушені права позивача як туриста та як споживача, а також порушені вимоги Законів України «Про захист прав споживачів»та «Про туризм».
Крім того позивач зазначає, що положення п.5.3 договору, як і договір в цілому, є несправедливими, оскільки на туриста покладається відповідальність (сплата штрафних санкцій) за відсутності вини з боку туриста та за відсутності будь-яких порушень договірних зобов’язань з боку туриста, також вони встановлюють непропорційно велику суму «понесених турагентом витрат»в порівнянні з реальними витратами турагента, а тому відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» такі положення мають бути визнані недійсними. А відповідач ТОВ «Вояж-Київ»повинен повернути позивачу сплачену суму в розмірі 14 765,00 грн. оскільки ОСОБА_1 сплатив за тур 16701,00 грн., а з боку Рибальченко О.П.. були повернуті 816,00 грн (агентська винагорода) та 1120,00 грн. (трансфер від аеропорту до готелю).
Також позивач зазначає, що внаслідок порушення його прав як споживача йому спричинена моральна шкода, яку він обґрунтовує тим, що його відпустка та відпочинок за кордоном яку він давно планував була зіпсована та не відбулась. Крім того, в період з 28.12.2007 року по 04.01.2008 року з боку відповідачів позивача ніхто не повідомив де знаходяться його документи. Тому всі ці дні він хвилювався, нервував, настрій був зовсім не святковий. Як зазначає позивач, вже впродовж тривалого часу він мусить вживати заздалегідь не передбачуваних зусиль щодо поновлення та захисту своїх прав. Вимушений був звертатись із скаргами до органів захисту прав споживачів, органів, які регулюють туристичну діяльність. Всі вони визнали обґрунтованість доводів позивача про порушення його прав, як туриста та як споживача. А тому з урахуванням наведеного позивач просить відшкодувати моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ФОП Рибальченко О.П. позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що положення оскаржуваного договору скопійовані з агентського договору, тому вони не можуть бути визнані недійсними, кошти Рибальченко О.П, в сумі агентської винагороди повернула позивачу, а в зв’язку з тим, що відсутня вина Рибальченко О.П., тому не може бути стягнута моральна шкода.
Відповідач ТОВ «Вояж Київ»в судове засідання представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Третя особа - Головне управління з питань захисту прав споживачів представника в судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи.
Третя особа - Управління у справах захисту прав споживачів у м.Києві направили до суду заяву в якій просять слухати справу у відсутність їх представника.
Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов’язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши думки представника позивача, представника відповідача, третьої особи ОСОБА_3., вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 29.11.2007 року між ФОП Рибальченко О.П. та ОСОБА_1 був укладений договір №294 про надання туристичних послуг.
Як вбачається, договір підписаний обома сторонами, що свідчить про те, що сторони погодились з умовами, викладеними в договорі.
Предметом договору (п.2.1 Договору) визначено, що відповідно до цього договору турагент на підставі агентської угоди №Г-11 від 01.06.2007 року з туроператором ТОВ «Вояж-Київ»за встановлену даним договором плату зобов’язується надати туристу замовлений ним комплекс туристичних послуг, погоджений сторонами в листі бронювання.
Пунктом 3.1.4 Договору від 29.112007 року визначено, що турагент зобов’язаний інформувати туристів з якими уклав договори на туристичне обслуговування, про їх права та обов’язки, надавати повну інформацію про організацію туру, умови страхування, правила перетинання державного кордону, про порядок і умови перебування за кордоном, а також надавати туристу всю необхідну інформацію згідно ст.20 Закону України «Про туризм».
Турист зобов’язується вчасно зробити оплату замовлених ним послуг у відповідності з вимогами п.4.7 Договору (у високий сезон – 24 грудня –10 січня –100% оплата вартості за замовлений ним туристичний продукт у випадку укладення договору менш ніж за 14 днів до початку замовленого туру (п.3.2.5, 4.7 Договору).
На виконання умов договору позивачем 04.12.2007 року було сплачено 16 701,00 грн. за тур в Андорру, як вбачається з квитанції.
Як вбачається із договору, у графі, де має бути позивач ознайомлений з програмою туристичної подорожі та погоджується з нею. Інформацію по організації туристичної подорожі, своїх прав, зобов’язань, правил безпеки та умов страхування, порядку відшкодування завданих збитків, умов відмови від послуг, правилах перетину державного кордону, а також об’єктивну інформацію про країну перебування, звичаї місцевого населення, поведінку в громадських місцях та місцях, пов’язаних з проведенням релігійних обрядів, іншу інформацію згідно Закону України «Про туризм»відсутній його підпис.
Як пояснив представник позивача, оскільки йому не було надано достовірної і доступної інформації для отримання в»їзної візи, тому і не проставлено підпис в даній графі.
Представник ОСОБА_2. в судовому засіданні пояснив, що підпис в даній графі ставиться вже в тому випадку, коли отримані візи і перед вилітом турист отримує зазначену в графі інформацію і на прохання туриста, тобто це не є обов’язком турагента надати зазначену інформацію.
В листі бронювання, як додатку до договору №294 від 29.11.2007 року зазначено дві особи, які мали здійснити туристичну подорож а саме: ОСОБА_1 та Рибальченко О.П. також в даному листі зазначено країну в яку мали виїхати, готель, термін перебування за кордоном, зазначена додаткова інформація (додаткові послуги).
Як вбачається з повідомлення посольства Іспанії в Україні, позивачу відмовлено у видачі туристичної візи з причини невиконання умов вїзду визначених в статті 5 Кодексу кордонів Шенген.
Актом перевірки додержання суб’єктом туристичної діяльності ліцензійних умов державної служби туризму і курортів від 02.04.2009 року №17 (перевірка проводилась за скаргою ОСОБА_1.) було встановлено відсутність надання необхідної та достовірної інформації для туристів про туристичні послуги, умови обслуговування, права та обов’язки, правила поведінки туристів, правила візового та митного режиму тощо, що є порушенням ст.20 Закону України «Про туризм», пп.8.4, 11.2 Ліцензійних умов.
07.04.2009 року Державна служба туризму та курортів видала розпорядження №12 «Про усунення порушень ліцензійних умов»в якому зокрема зазначено - зобов’язати Рибальченко О.П.. привести договір з туристом про туристичне обслуговування у відповідність до вимог Закону України «Про туризм»та Ліцензійних умов.
Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів постановою від 20.03.2009 року притягло ОСОБА_2. до відповідальності, передбаченої ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про правила та умови придбання продукції, а саме: щодо основних вимог пропонованих до оформлення виїзних/в»їзних документів (пасторту, візи), щодо термінів, порядку та умов оформлення посольством Іспанії документів, що дозволяють туристу перебувати на території іноземної країни, а також щодо груп осіб, зазначених в ст.5 Кодексу Шенген.
ОСОБА_2. оскаржила зазначену постанову до Окружного адміністративного суду міста Києва, який своєю постановою від 01.10.2010 року відмовив в задоволенні скарги Рибальченко О.П..
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 року постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.10.2009 року залишено без змін.
Зокрема в ухвалі встановлено, що саме позивач (в даному випадку ОСОБА_2.), як особа, яка пропонує туристам –споживача, договір для укладення, має виконувати обов’язок надання передбаченої Законом про туризм інформації до укладення договору, що позивачем зроблено не було.
Статтею 61 ч.3 ЦПК України визначено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки судом встановлено, що дійсно Рибальченко О.П.. не надала достовірної, доступної та своєчасної інформації, що призвело до відмови в наданні візи посольством Іспанії, тому дану обставину встановлювати при розгляді зазначеної справи суд не вбачає підстав.
Як пояснив представник позивача нечесна практика з боку відповідача Рибальченко О.П.. полягає в тому, що вона не надала інформацію про правила в»їзду в Іспанію.
Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною (абз.2 ч.1 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Частиною 2 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Суд, вислухавши представника позивача, приходить до висновку, що в даному випадку, позивач зробив свій свідомий вибір щодо продукції (в даному випадку мається на увазі тур, країна та ін.), що стосується не надання інформації ФОП Рибальченко О.П. щодо оформлення вїзних документів до Іспанії, то це неє інформацією, яка могла вплинути на свідомий вибір позивача, тому суд приходить до висновку, що підстав для визнання договору №294 про надання туристичних послуг від 29.11.2007 року немає.
У випадку відмови туриста від заброньованих послуг або відмови посольства та імміграційної служби у видачі вїзних віз, туристу повертається сплачена ним вартість замовлених послуг, за винятком суми понесених тур агентом витрат на момент відмови в розмірі –менш ніж за три дні –100 % вартості туру (п.5.3 Договору).
Незалежно від терміну відмови туриста від заброньованих ним туристичних послуг або відмови посольства у видачі вїзних віз, турист несе збитки за повернення авіа (з/д) квитків і страхової суми відповідно до протоколу про тарифи і правила оформлення авіа (з/д) перевезень і страхового поліса (п.5.4 Договору)
Статтею 3 ЦК України визначено, що одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.3 ст.509 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 18 ч.1 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»)
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (ч.4 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).
Оскільки пунктом 5.3 Договору визначено не справедливий розмір штрафу (100% вартості Туру) за дії, які не вчиняв (чи утримався від вчинення) турист, тому суд приходить до висновку, що зазначені умови є несправедливими, тому вони мають бути визнані недійсними.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 ЦК України).
Пунктом 4.3 Агентського договору №Г-11 від 01.06.2007 року, укладеного між ТОВ «Вояж-Київ»та ФОП ОСОБА_2., передбачено, що за реалізацію туру турагент отримує агентську винагороду, розмір якої сторонами встановлюється додатково. Турагент здійснює оплату замовлених їм турів шляхом перерахування транзитних грошових коштів на поточний рахунок туроператора або готівкою у касу туроператора (п.4.4 Агентського договору).
Оскільки судом визнано недійсним п.5.3 Договору, тому суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Вояж-Київ»(який отримав суму сплачену позивачем за мінусом агентської винагороди) сплачену суму в розмірі 14 465,00 грн. (сплачено за тур 16701,00 грн. –816,00 грн. (повернула ОСОБА_2.) –1 120,00 грн. (повернуто трансфер від аеропорту до готелю).
При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
01.06.2007 року між ТОВ «Вояж-Київ»та ФОП Рибальченко О.П.. було укладено ліцензійний договір №14 про передачу права користування торговельної марки «Галопом по Європах». Отже, фактично між сторонами був укладений договір комерційної концесії.
Статтею 1123 ЦК України передбачено, що за вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.
Отже, оскільки були порушені права позивача як споживача, йому була зіпсована (не з його вини) відпустка та новорічні свята, впродовж декількох років позивач займається поновленням своїх порушених прав, вимушений був звертатись із скаргами до різних державних органів, а тому суд приходить до висновку, що позивачу спричинена моральна шкода діями відповідачів та підлягає до стягнення моральна шкода в розмірі 3 000,00 грн. солідарно з відповідачів.
Крім того, на підставі статті 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача –ТОВ «Вояж-Київ»судові витрати на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення на користь позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.18,19,22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.3,509,627,203,215,1123 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 159, 212, 214,215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Київ», фізичної особи-підприємця Рибальченко О.П. треті особи –Головне управління з питань захисту прав споживачів, Управління у справах захисту прав споживачів у м.Києві, ОСОБА_3 про захист прав споживачів –задовольнити частково.
Визнати недійсним пункт 5.3 Договору про надання туристичних послуг від 29.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем Рибальченко О.П..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Київ»на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 14 765 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят п’ять) гривень 00 копійок.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Київ»та фізичної особи-підприємця Рибальченко О.П. моральну шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Київ»на користь держави судовий збір в розмірі 147 (сто сорок сім) гривень 65 копійок та витрати на інфоормаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва.

Суддя:





Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100