RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Банки: Кредиты / Депозиты

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Украинцам официально разрешили менять кредиты на депозиты


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
25/09/15 17:36  Marlboro! > Ощадкаса    3/02/15 14:48Дерево

26/02/15 17:50  Valter_delta > Ощадкаса    20/02/15 17:17Дерево
Скажите, а не кто из присутствующих ещё в суд с таким иском не заходил? Думаю попробовать, только ситуация немного другая, вместо дипозита текщий счёт ФОП.

20/02/15 17:17  Ощадкаса > Kashporov    20/02/15 13:58Дерево
сходите в суд
о вам "теоритиески" откажет ссылаясь на этот же закон
то есть - по закону МОЖНО ВСЕ. нарушать права. не проводить взаимозачет долгов...(((
остальное - только по закону - "ч.5 ст. 36 Закона о гарантировании" (ст.52)

юридического противоречия нет... денег и зачета тоже не светит...
так и живем

20/02/15 13:58  Kashporov > Matias    13/02/15 15:40Дерево
п.4 ч.5 ст. 36 Закона о гарантировании
"в случае если такой зачет мог привести к нарушению порядка погашения требований кредиторов"

Порядок погашения (ст.52)
- вклады ФЛ свыше 200 000 - 4 очередь
- вклады ЮЛ - 7 очередь
Т.е. зачёт, как правило, теоретически приводит к нарушению требований кредиторов.

19/02/15 12:18  Rossi > Тинки    19/02/15 10:54Дерево
это другая вышка, и тут уж наверняка "занесли"

19/02/15 10:54  ТинкиОтправить письмо > Rossi    16/02/15 15:19Дерево
Вот ещё одно интересное решение (какой-то, прям, заговор в вышке)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.02.2012 р.
Справа N 33/206

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Мирошниченка С. В., суддів - Князькова В. В., Хрипуна О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора міста Києва; Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"; Національного банку України в особі Головного управління НБУ по місту Києву та Київській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2011 р. у справі N 33/206 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" до Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (треті особи - Закрите акціонерне товариство "С. В. Т. А."; приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу - ОСОБА_1; Національний банк України в особі Головного управління НБУ по місту Києву та Київській області) про визнання зобов'язання припиненим за позовом третьої особи з самостійними вимогами Закрите акціонерне товариство "С. В. Т. А." до Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" за участю прокуратури міста Києва про визнання зобов'язання припиненим, за участю представників сторін: позивача - Демидюк О. Б., відповідача - Дмитрішин Д. М., третьої особи-1: Демидюк О. Б., третьої особи-2 - не з'явилися, третьої особи-3 - Боднарчук І. В., прокуратури - Савицька О. В., встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. (суддя Мудрий С. М.) позов ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" задоволено частково. Визнано припиненим кредитний договір N 14/10-144 від 11.10.2007 р., укладений між АБ "Банк регіонального розвитку" та ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" (правонаступником якого є ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод"), зі змінами, внесеними на підставі додаткових угод до нього N 1 від 16.10.2007 р., N 2 від 23.10.2007 р., N 3 від 30.10.2007 р., N 4 від 06.11.2007 р., N 5 від 13.11.2007 р., N 6 від 14.11.2007 р., N 7 від 07.02.2008 р., N 8 від 11.02.2008 р., N 9 від 05.03.2008 р., N 10 від 06.03.2008 р., N 11 від 19.03.2008 р., N 12 від 17.04.2008 р., N 13 від 05.05.2008 р., N 14 від 06.10.2008 р., N 15 від 08.12.2008 р., N 16 від 15.12.2008 р., N 17 від 05.01.2009 р., N 18 від 26.02.2009 р., N 19 від 01.04.2009 р., N 20 від 30.06.2009 р., N 21 від 04.12.2009 р., з 03.09.2011 р. Визнано відсутнім у АБ "Банк регіонального розвитку" право на стягнення з ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" заборгованості за кредитним договором N 14/10-144 від 11.10.2007 р., зі змінами, внесеними на підставі додаткових угод до нього N 1 від 16.10.2007 р., N 2 від 23.10.2007 р., N 3 від 30.10.2007 р., N 4 від 06.11.2007 р., N 5 від 13.11.2007 р., N 6 від 14.11.2007 р., N 7 від 07.02.2008 р., N 8 від 11.02.2008 р., N 9 від 05.03.2008 р., N 10 від 06.03.2008 р., N 11 від 19.03.2008 р., N 12 від 17.04.2008 р., N 13 від 05.05.2008 р., N 14 від 06.10.2008 р., N 15 від 08.12.2008 р., N 16 від 15.12.2008 р., N 17 від 05.01.2009 р., N 18 від 26.02.2009 р., N 19 від 01.04.2009 р., N 20 від 30.06.2009 р., N 21 від 04.12.2009 р., з 03.09.2011 р. В іншій частині у позові ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" відмовлено. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ЗАТ "С. В. Т. А." задоволено повністю. Визнано припиненим договір іпотеки від 11.10.2007 р., укладений між АБ "Банк регіонального розвитку" та ЗАТ "С. В. Т. А", посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за N Д587, додатковий договір N 1 до нього від 27.11.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за N 6246, додатковий договір N 2 до нього від 13.01.2009 р., посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за N 85, додатковий договір N 3 до нього від 18.12.2009 р., посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за N 3655, з 0
3.09.2011 р. Визнано відсутнім у АБ "Банк регіонального розвитку" з 03.09.2011 р. право на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11.10.2007 р., укладеним між АБ "Банк регіонального розвитку" та ЗАТ "С. В. Т. А", посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованим в реєстрі за N Д587, додатковим договором N 1 до нього від 27.11.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованим в реєстрі за N 6246, додатковим договором N 2 до нього від 13.01.2009 р., посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованим в реєстрі за N 85, додатковим договором N 3 до нього від 18.12.2009 р., посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованим в реєстрі за N 3655, а саме: нежитлову будівлю - виробничий корпус N 3 (три), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця Євгена (вул. Дадугіна), буд. 229-г (двісті двадцять дев'ять, літера "г"), загальною площею 14930, 9 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять цілих дев'ять десятих) кв. м, позначений літерою "А" на плані земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2011 р. (судді: Авдеєв П. В., Куксов В. В., Коршун Н. М.) вказане рішення місцевого господарського суду змінено в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод", ЗАТ "С. В. Т. А" шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на припинення кредитного договору N 14/10-144 від 11.10.2007 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а зобов'язання припинено внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів попередніх інстанцій, заступник прокурора міста Києва, АБ "Банк регіонального розвитку", Національний банк України в особі Головного управління НБУ по місту Києву та Київській області звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовів ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та ЗАТ "С. В. Т. А." відмовити повністю. У касаційних скаргах заявники зазначають про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія Вищого господарського суду прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 11.10.2007 р. між АБ "Банк регіонального розвитку" та ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" укладено кредитний договір N 14/10-144, відповідно до умов якого банк відкрив відновлювальну кредитну лінію позивачу без безумовних зобов'язань щодо надання грошових коштів, з можливістю надання позичальнику в її межах кредитів в гривнях, доларах США, євро та російських рублях, а позивач зобов'язався використати кредити на цілі, визначені у кредитному договорі, своєчасно та у повному обсязі виплачувати відповідачеві проценти за користування кредитами, виконати інші умови кредитного договору і своєчасно повернути кредити. Ліміт кредитної лінії складає 12120000,00 грн. або еквівалент цієї суми в доларах США за курсом, що встановлений НБУ на день видачі кожного з кредитів.

В подальшому між сторонами по кредитному договору N 14/10-144 від 11.10.2007 р. неодноразово укладалися додаткові угоди до нього.

В порядку забезпечення виконання кредитного договору, між АБ "Банк регіонального розвитку" (іпотекодержатель за договором) та ЗАТ "С. В. Т. А" (іпотекодавець за договором) укладено договір іпотеки від 11.10.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 зареєстрований в реєстрі за N Д587, а також додаткові угоди до нього.

Відповідно до положень п. 1.1 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язався відповідати за виконання зобовязань ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" за кредитним договором N 14/10-144 від 11.10.2007 р., укладеним між АБ "Банк регіонального розвитку" та ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод", та додатковими договорами до нього, що укладатимуться в майбутньому, за яким іпотекодержатель надав боржнику кредит в розмірі 2399061,48 доларів США на умовах та в порядку, встановлених кредитним договором, а боржник зобов'язався в строк не пізніше 04.01.2010 р. повернути заборгованість за кредитом та сплатити проценти в порядку та розмірі, встановленому к кредитному договорі та додаткових угодах до нього.

Згідно п. 1.2 договору іпотеки в іпотеку передавалося наступне нерухоме майно: нежитлова будівля - виробничий корпус N 3 (три), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця Євгена (вул. Дадугіна), буд. 229-г, загальною площею 14930,9 кв. м, позначений літерою "А" на плані земельної ділянки.

Положеннями п. 3.2 договору іпотеки встановлено, що право іпотеки припиняється виконанням забезпечених іпотекою зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що протягом червня - вересня 2011 року ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" набуто право вимоги, належне кредиторам АБ "Банк регіонального розвитку" відповідно до договорів про відступлення права вимоги, а саме: за договорами про відступлення права вимоги (цесії), укладеними між ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та непідприємницьким товариством "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ІФД КапіталЪ", ОСОБА_2, ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-ЛАЙФ", ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інпроект", ТОВ "Гамма-Консалтинг", ПрАТ "Мостобудівне управління 3", ПП "Еркер", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ "Комбінат "Тепличний", ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія "ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" набуло право вимоги до АБ "Банк регіонального розвитку" на загальну суму 30041252,18 грн., що повністю покриває розмір заборгованості ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" перед АБ "Банк регіонального розвитку" за кредитним договором N 14/10-144 від 11.10.2007 р.

Приймаючи рішення від 11.10.2011 р., місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки після укладення кожного з вищевказаних договорів ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" на адресу АБ "Банк регіонального розвитку" направлялися заяви про зарахування зустрічних вимог (вх. N у АБ "Банк регіонального розвитку": N 978 від 11.07.2011 р.; N 985 від 13.07.2011 р.; N 1012 від 19.07.2011 р.; N 1028 від 21.07.2011 р.; N 1180 від 11.08.2011 р.; N 1261 від 26.08.2011 р.; N 1291 від 02.09.2011 р.), то кредитний договір N 14/10-144 від 11.10.2007 р., а також похідне від нього зобов'язання іпотеки, є припиненими зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції було правильно встановлено, що такий висновок місцевого господарського суду суперечить висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах Верховного Суду України від 03.10.2011 р. та 10.10.2011 р., за якими встановлено неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність".

При цьому судом апеляційної інстанції було правильно застосовано ч. 2 ст. 82 ГПК України, за якою, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що на підставі укладених договорів про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" стало кредитором АБ "Банк регіонального розвитку" на загальну суму 30041252,18 грн. Одночасно ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" є і боржником банку за кредитним договором N 14/10-144 від 11.10.2007 р.

Тобто, в правовідносинах, що виникли між ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та АБ "Банк регіонального розвитку", відбулося поєднання (в особі ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод") боржника і кредитора банку в грошовому зобов'язанні.

На підставі ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом апеляційної інстанції, що законодавство України не ототожнює поняття правочин та зобов'язання, зокрема, один правочин може містити в собі декілька зобов'язань; в розумінні ст. 606 ЦК України припиняється саме зобов'язання, а не правочин, внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Тому посилання скаржників в касаційних скаргах на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст. 606 ЦК України, не знайшло свого підтвердження при розгляді справи у Вищому господарському суді України.

Між АБ "Банк регіонального розвитку" та ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" укладені правочини, в яких є одні і ті ж зобов'язання один щодо одного, а саме грошові зобов'язання, які підлягають припиненню у зв'язку з поєднанням в цьому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" є по відношенню до АБ "Банк регіонального розвитку" як боржником (за кредитним договором N 14/10-144 від 11.10.2007 р.), так і кредитором (за договорами відступлення права вимоги (цесії)), то кредитний договір N 14/10-144 від 11.10.2007 р. є припиненим у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого господарського суду з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевий та апеляційний господарські суди зясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання скаржників на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження скаржників про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови у даній справі не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5, 111 7, 111 9, 111 11 ГПК України, суд постановив:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління НБУ по місту Києву та Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2011 р. у справі N 33/206 залишити без змін.



Головуючий, суддя
С. В. Мирошниченко
Судді:
В. В. Князьков

О. О. Хрипун

16/02/15 15:19  Rossi > ука    16/02/15 15:14Дерево
под какой запрет? о проведении зачета? не попадает

16/02/15 15:14  ука > Rossi    16/02/15 10:04Дерево
тоесть с согласия ВА такой вариант не попадает под запрет , установленный в профильном законе?

16/02/15 10:04  Rossi > ука    14/02/15 19:39Дерево
Запрет зачета - это не единственное ограничение при временной администрации. Вы можете пойти и забрать свои деньги в банке или перевести их на свой счет в другой банк?

14/02/15 19:39  ука > ука    14/02/15 16:58Дерево
Т.е. в данной ситуации выходит не взаимозачёт , а исполнение обязательства третьим лицом , что вроде не попадает под запрет

14/02/15 16:58  ука > Rossi    13/02/15 15:51Дерево
Подскажите , как известно , взаимозачёт требований после введения ВА запрещен. Распространяется ли такой запрет на ситуацию когда кредитный долг заемщика банка погашается третьим лицом , который имеет на своем р/с денежные средства в этом же проблемном банке ?

13/02/15 15:51  Rossi > Matias    13/02/15 15:40Дерево
Давайте не путать мух с котлетами. Ст.601 и ст.606 никак между собой не связаны, это абсолютно разные основания прекращения обязательств (вы гражданское право в институте учили?)

Или мы говорим о зачете, и тогда обсуждаем действие оговорки (нарушается ли порядок погашения требований кредиторов), или мы о зачете не говорим и тогда эта оговорка не имеет никакого значения.

13/02/15 15:47  Rossi > Matias    13/02/15 15:32Дерево
Тю, ну ясно же, что рассматривается ситуация, когда оговорка "якщо немає порушення черги кредиторів, то не заборонено" не действует.

13/02/15 15:40  MatiasОтправить письмо > Rossi    13/02/15 15:30Дерево
К Rossi! не сердитесь, просто у всех на слуху благодаря СМИ - термин "запрещено", но это же не так...а у всех "глаза замылились" как говорил Шарапов в "Месте встречи"... иногда фраза, термин бывают принципиальны... филология тоже наука.... а СМИ ее дискредитируют...
Мне кажется, судьи тоже люди :), они тоже иногда не видят, а потом бац! И вся практика по банкам поменялась! Сколько раз было?
Вот и надо долбить: раз не вредит кредиторам, то однородные вимги справляються, томущо не заборонені! Банк не довів суду у справі що вимоги черги інших кредиторів порушено....Доречі. як це можна довести?
І ще ст. 601 та ст. 606 кореспондуються між собою у даному випадку....

13/02/15 15:32  MatiasОтправить письмо > Rossi    13/02/15 15:13Дерево
Тут філологічний момент, тому ще раз:

не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

Логічно дещо змінити зміст, якшо не має категаричної заборони:
здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це не порушує порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

Тобто законодавець не заборонив, а зробив "оговорку", зазвичай не здійснюється, але якщо немає порушення черги кредиторів, то не заборонено... та у контексті прав Тимчасового адміністратора - він фактично керівник банку, якій продовжує працювати з обмеженнями... він має усі повноваження керівника... отже що йому забороняє?
Наприклад у випадку: клієнт має кредит та депозит у цьому банку...у грошах... гроші, це однорідно?
Якщо глубже - це знову ст. 606 ЦК!

13/02/15 15:30  Rossi > Matias    13/02/15 15:26Дерево
А вы мои посты в этой теме внимательно прочли? Обязательство прекращается, когда и кредитором, и должником в этом обязательстве становится одно и то же лицо (очевидно, что лицо не может быть обязанным само перед собой). Здесь же разные обязательства, в каждом из которым кредитор и должник не совпадают.

13/02/15 15:26  MatiasОтправить письмо > Rossi    13/02/15 15:11Дерево
Спасибо, это по Таврике! Видела, а № не отображается, вот и не могла найти!
Так и нормальное! Разложим...
Был ДОГОВОР переуступки права требования от одного клеиента Банка "Таврика" другому клиенту - пани Х у которой был так кредит (ипотека). Еще и решение суда, которым Банк взыскал с пани Х долг по кредиту.
Значит по договору переуступки банк должен ей 52 тыс., а она банку 49 тыс. по решению суда по кредиту.
Банк= Должник, Должник = Кредитор.
Поєднання в особі Позивачки (пані Х) боржника та кредитора по відношенню до Банку! Формально - ст. 606 ЦК!
Красивенная схема!

13/02/15 15:13  Rossi > Matias    13/02/15 14:44Дерево
"Не осуществляется! А не запрещено!"

И в чем разница?


"А если не приводит!
А?"


Если не приводит, то можно осуществлять.

13/02/15 15:11  Rossi > Matias    13/02/15 14:23Дерево

13/02/15 14:44  MatiasОтправить письмо > Rossi    4/02/15 12:37Дерево
К Rossi (цитата)... случае можно было бы говорить о зачете встречных однородных требований, но в период временной администрации такой зачет как известно запрещен).
Я всех призываю прочитать это положение ст. 36 Закона "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" внимательно!
5. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється:...
4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

Не осуществляется! А не запрещено!
Если может привести к нарушению порядка погашения требований кредиторов! А если не приводит!
А?

13/02/15 14:23  MatiasОтправить письмо > V2    4/02/15 11:40Дерево
Я не можу знайті у реєстрі, проханечко тут його викласти... будемо обговорювати усі незрозумілості....ок?

4/02/15 12:37  Rossi > V2    4/02/15 11:40Дерево
Суд либо получил бабло и просто на черное сказал бело, либо суд совсем тупой и не различает разные обязательства из разных договоров: суд установил, что если лицо должно банку определенную сумму и при этом банк тоже должен лицу такую же сумму, то здесь происходит совпадение кредитора и должника (типа, в "общем обязательстве") в одном лице.

4/02/15 11:40  V2 > Rossi    3/02/15 15:45Дерево
Знайшов в реєстрі.
Незрозуміле рішення.
В З.У. "Про систему гарантування ...", який є спеціальним нормативним актом (тому й повинен застосовувтись), чітко зазначено:
5. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

Чому суд не звернув на цю норму увагу - питання.

3/02/15 15:45  Rossi > Ощадкаса    3/02/15 14:48Дерево
Это решение было еще в сентябре. Не знаю, допущено ли оно к пересмотру в ВСУ, но решение очевидно незаконное: ни о каком совпадении должника и кредитора в обязательстве не может быть речь, т.к. там разные обязательства (в крайнем случае можно было бы говорить о зачете встречных однородных требований, но в период временной администрации такой зачет как известно запрещен).

3/02/15 14:48  Ощадкаса   Дерево
Украинцам официально разрешили менять кредиты на депозиты

[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]
Высший специализированный суд Украины узаконил схему обмена кредитов на депозиты в проблемных банках. Рассматривая дело №6-17645св14 Киевская коллегия судебной палаты по гражданским делам ВССУ постановила, что вкладчик имеет полное право поменяться с заемщиком, и договор переуступки прав требований по депозиту и кредиту, который подпишут стороны должен признаваться официальными органами. В том числе и Фондом гарантирования вкладов физлиц, который сейчас активно опротестовывает по судам такие сделки.

От такого подхода Фонда страдают очень многие, поскольку схема была очень популярна в прошлом году. Главным образом, из-за того, что банкиры отказывались рассчитываться со своими вкладчиками. Как только люди понимали, что никак не смогут получить в банке свой депозит, а его размер заметно превышает гарантированные государством 200 тыс. грн, они пускались на поиски крупных заемщиков проблемного финучреждения. Находили человека, который должен их банку по ипотеке, скажем, 800 тыс. грн. и подписывали с ним сделку (обычно ее оформляли профессиональные юристы): заемщик соглашался вернуть наличными вкладчику, допустим, 500 тыс. грн. (именно ему — не банку), а вкладчик в свою очередь переписывал на заемщика (переуступал ему) свой депозит на 1 млн. грн.

В итоге вкладчик получал свои деньги, а все документы концентрировались в одних руках — заемщика: и на кредит и на депозит. Последний приходил в банк с доверенностью на вклад, и писал там заявление о том, чтобы переуступленный ему миллионный депозит засчитали в счет погашения ипотеки в 800 тыс. грн.

«Такие сделки обычно проводились с дисконтами — чаще всего в 50%. Причем, не всегда от заемщиков требовалось сразу все выплатить заемщику. Нередко выплата растягивалась и осуществлялась частями, например, на протяжении 12 месяцев — все это детально выписывалось в договоре между сторонами», — уточнил управляющий партнер юрфирмы «Можаев и Партнеры» Михаил Можаев. И подчеркнул, что такие сделки полностью укладываются в действующее законодательство: соответствуют: ст. 66 Гражданского кодекса Украины.

Тем не менее, как сообщили юристы, в Фонде гарантирования вкладов в последнее время стали все чаще оспаривать такие соглашения — признавать их ничтожными через суд. Цель: заставить заемщиков с кредитами, вроде упомянутой выше 800-тысячной ипотеки, полностью выплатить банку всю сумму до копейки, а вкладчику миллионным депозитом выдать лишь 200 тыс. грн. «Полагаю, решение Высшего специализированного суда расставит все точки над «і», и позволит вкладчикам вернуть свои средства. Я имею в виду случаи, когда представители Фонда незаконно отказывают в возврате даже гарантированной суммы. Не думаю, что это приведет к каким либо тяжелым последствиям для государства, ведь проведение подобных операций довольно незначительно: в НБУ и самом Фонде уверяют, что покрывают 98% обязательств перед вкладчиками. Основные же убытки, как показывает практика, наносятся банкам их акционерами, которые выводят активы из своих структур и переоформляют на свои компании ликвидные залоги», — заверил старший партнер адвокатской компании «Кравец и Партнеры» Ростислав Кравец.

Юристы советуют заемщикам, подписавшим договор переуступки депозита (по сути рассчитавшимся за банк с вкладчиком), которым Фонд сейчас отказывает в выплате компенсаций, приобщать к своим искам решение ВССУ №6-17645св14. Это должно помочь в получении положительного вердикта.

Тем же людям, которые сегодня собираются в группы для обменов депозитов на кредиты и подписывают договоры по переуступке, настоятельно рекомендуют подписывать еще и допсоглашения. «В нем оговаривают, что в случае оспаривания соглашения переуступки кем-либо (например, Фондом гарантирования) стороны должны вернуться к исходным вводным. То есть вкладчик должен вернуть заемщику его деньги, а заемщик вкладчику — право требования по депозиту. В этом случае не происходит ущемления прав сторон», — подытожил Михаил Можаев.

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100