RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Адвокатский экзамен

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Екзамен у м. Дніпро


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы: << 1 2 3 4 5 6 7 [8] 9 10 ... >>    Всего: 13


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
8/05/18 09:57  Ksusha-Prime > Yura0101    8/05/18 08:51Дерево
Огромное Вам человеческое спасибо!!!

8/05/18 09:45  NovaPro > Yura0101    8/05/18 08:51Дерево
Да, точно! у меня была 8 фабула

8/05/18 08:53  Yura0101 > ОК АКА Олюня    7/05/18 18:40Дерево
По моим наблюдениям не совпадают только фамилии и названия судов/адреса и др. личные данные. В любом случае, кто сдавал-могут поправить.

8/05/18 08:51  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:51Дерево
Фактичні обставини.
В період з 10 вересня 2005 року по 10 липня 2008 року між Міністерством оборони України та дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» – Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» було укладено договори комісії про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку України (далі – договори комісії); загальна сума сплачених позивачем Міністерству оборони України - відповідачеві грошових коштів за цими договорами становить 97 344 133,68 грн.
За умовами договорів комісії дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» – Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» взяло на себе обов’язок вчинити за комісійну плату певні дії з реалізації та відчуження надлишкового військового майна.
Під час проведення розрахунків за реалізоване майно внаслідок помилкового застосування курсу Національного банку України замість курсу Української міжбанківської валютної біржі при конвертації коштів, які надійшли від покупця, дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» – Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» перерахувало відповідачеві на 826 186,65 грн більше.
За результатами проведених перевірок на Міністерство оборони України було покладено обов’язок повернення позивачеві надмірно сплачених ним коштів відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 і зареєстрованого у Міністерством юстиції України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288.
Внаслідок помилкового застосування курсу Національного банку України замість курсу Української міжбанківської валютної біржі при конвертації коштів, які надійшли від покупця, позивач перерахував відповідачеві на 826 186,65 грн більше, ніж повинен був, а отже, відповідач утримує зазначені грошові кошти безпідставно і має повернути їх позивачеві на підставі статті 1212 ЦК України.
Запитання:
Чи може до вище наведених правовідносин застосовуватись стаття 1212 ЦК України?
Яка буде Ваша правова позиція?

8/05/18 08:51  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:51Дерево
. Фактичні обставини.
У серпні 2012 р. товариство з додатковою відповідальністю «Полтаваавтотранс» (далі – Товариство) звернулося до господарського суду Полтавської області із позовом до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі – відділення АМК України) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК України від 03.07.2012 р. № 02/86-рш.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що воно не допустило у своїй діяльності порушень законодавства про захист економічної конкуренції, про які зазначено у рішенні № 02/86-рш.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого протоколом установчих зборів учасників від 14.06.2011 р. № 1.
До складу Товариства на правах виробничих цехів входять 39 автобусних станцій, які знаходяться по всій території Полтавської області та відповідно до укладених Товариством договорів із суб’єктами господарювання – перевізниками здійснюють продаж квитків пасажирам на приміські маршрути.
03.07.2012 р. відділенням АМК України у справі № 02-02-50/46-2012 було прийнято рішення № 02/86-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким визнано, що за підсумками роботи за 2011 р. Товариство займає монопольне (домінуюче) становище на ринку автостанційних послуг, які надаються автомобільним перевізникам у межах Полтавської області. Також визнано, що дії Товариства з продажу квитків автомобільних перевізників пасажирам на приміських маршрутах за вартістю з урахуванням додаткових 20 %, а також обрахування винагороди автостанції за обов’язкові автостанційні послуги при розрахунках з перевізниками, які здійснюють приміські пасажирські перевезення, як 10 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків з урахуванням додаткових 20 %, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Зобов’язано Товариство у двомісячний термін із дня одержання рішення відділення АМК України здійснити перерахунок отриманої автостанцією винагороди за обов’язкові автостанційні послуги та перерахувати автомобільним перевізникам кошти, отримані автостанцією понад 10 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків. За такі порушення на позивача було накладено штраф у загальному розмірі 136 000,00 грн.

Запитання:
Яка правова позиція повинна бути у позивача?

8/05/18 08:51  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:51Дерево
Фактичні обставини
30 грудня 2013 року ТДВ«СК«Провіта» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТДВ«СК«Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10 726,89 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що виплативши страхувальнику страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту (КАСКО) від 27 жовтня 2010 року № 57002-2011530 (далі – Договір), він набув права зворотної вимоги до відповідача у порядку регресу.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що право регресної вимоги до відповідача не підлягає задоволенню з підстав пропуску загального строку позовної давності, передбаченого статтею 257 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), перебіг якого розпочався з дня виникнення страхового випадку 3 грудня 2010 року.
3 грудня 2010 року в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю автомобіля HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ЗАЗ TF698P, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого транспортному засобу ЗАЗ TF698P було завдано технічних пошкоджень, що підтверджується довідкою ВДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві № 8734758.
Страховим актом від 25 січня 2011 року № 02-7908-10 та платіжним дорученням від 1 лютого 2011 року № 32912 підтверджується перерахування ТДВ «СК «Провіта» на користь страхувальника страхового відшкодування за наслідками зазначеної ДТП у розмірі 10 726,89 грн.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Запитання:
Чи підлягає у даному випадку застосування строків позовної давності?
Яка правова позиція повинна у позивача ?

8/05/18 08:51  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:50Дерево
Фактичні обставини
У квітні 2014 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1) звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод» (далі – ТОВ «Кузьминецький цегляний завод») про отримання інформації щодо діяльності товариства.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем статті 10 Закону України «Про господарські товариства», а саме, г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу
учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення
річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи
зборів;
статті 116 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) - одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом, а також, учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом, та статті 88 Господарського кодексу України (далі – ГК України) - одержувати інформацію про товариство, а також на вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо; в частині надання учаснику інформації про діяльність ТОВ «Кузьминецький цегляний завод».
Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на безпідставність вимог ОСОБА_1, посилаючись на пункт 6.1.6 Статуту ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» у редакції 2008 року встановлено лише право учасника товариства отримувати інформацію про діяльність товариства, а саме на вимогу учасника товариство зобов'язано надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.
Отже, згідно зі статтею 88 ГК України, яка кореспондує із пунктом 6.1.6 Статуту ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» господарське товариство зобов'язано надавати учаснику (акціонеру) на його вимогу лише документи звітного характеру.
Проте Статутом ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» не визначено порядку надання інформації у вигляді ксерокопій, як не передбачено і процедури ознайомлення його учасника з документами фінансової звітності та інформацією про діяльність товариства.

Запитання:
Яка ваша правова позиція в інтересах позивача?
Чи зобов'язаний відповідач виконувати вимоги позивача?

8/05/18 08:50  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:50Дерево
Фактичні обставини
У січні 2015 року ТОВ «Вест Ойл Груп» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 березня 2013 року між ним і ПАТ «Банк Форум» укладено договір поруки № 1-0099/13/38-Р (далі – договір поруки) на забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Золотий Екватор» (позичальник) за кредитним договором № 1-0020/13/30-KL, укладеним 29 березня 2013 року між позичальником і ПАТ «Банк Форум» (далі – кредитний договір). У подальшому між ТОВ «Золотий Екватор» і ПАТ «Банк Форум» було укладено додаткові договори до кредитного договору, зокрема додатковий договір № 4, яким зафіксовано фактичний розмір заборгованості позичальника, встановлено новий графік і визначено суми періодичних платежів. Оскільки такі зміни призвели до збільшення відповідальності поручителя, згоди на яку ТОВ «Вест Ойл Груп» не надавало, позивач просив визнати припиненою поруку за договором поруки (зі змінами, внесеними додатковим договором про внесення змін від 23 травня 2013 року № 1) на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК). Крім того, оскільки кінцевим терміном повернення кредиту визначено 31 грудня 2013 року, а з вимогою до поручителя банк звернувся 19 листопада 2014 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК, то порука за договором між ТОВ «Вест Ойл Груп» і ПАТ «Банк Форум» є припиненою.
27 грудня 2013 року між ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «Золотий Екватор» укладено договір про внесення змін № 4, згідно з яким:
– позичальник отримав від кредитора кредит у рамках Субліміту-1 в сумі 7 185 457,34 доларів США та здійснив його погашення в цій сумі;
Згоди на укладення договору про внесення змін № 4 поручитель ТОВ «Вест Ойл Груп» не надавав.
19 листопада 2014 року ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Н.А. Соловйова звернулося до ТОВ «Вест Ойл Груп» з письмовою вимогою про дострокове виконання порушених зобов’язань за кредитним договором і договором поруки шляхом перерахування на користь банку заборгованості ТОВ «Золотий екватор» протягом семи робочих днів від дати отримання цієї вимоги.
Ураховуючи, що суми чергових платежів і залишки за кредитом, встановлені графіками 1–7 за договором про внесення змін № 4, є меншими за суми чергових платежів і залишки за кредитом, встановлені графіками 8–14 за додатковим договором № 1, збільшення обсягу відповідальності поручителя не відбулося.

Запитання:
Чи є підстава для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК?
Яке має прийняти рішення суд?

8/05/18 08:50  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:50Дерево
Фактичні обставини

У лютому 2015 року заступник прокурора м. Рівного звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Рівненської міськради, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди, укладеного з УКВ виконкому Рівненської міськради, передано приміщення, розташоване у закладі освіти, що є порушенням вимог законодавства. Після уточнення позовних вимог просив визнати недійсним цей договір оренди та зобов’язати ФОП ОСОБА_1 повернути приміщення управлінню освіти виконкому Рівненської міськради.
10 березня 2015 року УКВ виконкому Рівненської міськради звернулося до суду із клопотанням про припинення провадження у справі у зв’язку із тим, що 04 березня 2015 року між ним і ФОП ОСОБА_1 укладено угоду про розірвання оспорюваного договору оренди та підписано акт приймання-передачі (повернення) приміщення, тобто предмет спору відсутній.
Під час судового засідання прокурор підтримав клопотання про припинення провадження у справі в частині повернення приміщення. У частині визнання договору недійсним просив розглянути по суті.
За змістом ст.ст. 651, 653 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК).
Із правової природи такого зобов’язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання майна – «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.
У справі, що розглядається, позовні вимоги прокурора зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, тобто зобов’язання за спірним договором є припиненими.

Запитання:
Чи підлягає розгляду справа у господарському суді?
Яке має прийняти рішення суд по даній справі?

8/05/18 08:50  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:49Дерево
4. Фактичні обставини
У березні 2015 року ФГ «Сніжинка» звернулося до суду з позовом до ПАТ «ВБР» в особі Запорізької обласної дирекції, посилаючись на те, що відповідач не виконав наданих позивачем платіжних доручень на переведення коштів з поточного рахунку ФГ «Сніжинка», відкритому в ПАТ «ВБР», на інший рахунок у цьому ж банку з призначенням платежу – погашення кредиту за кредитним договором. Просило зобов’язати ПАТ «ВБР» переказати грошові кошти у розмірі 218 710,93 грн із поточного рахунку ФГ «Сніжинка» в ПАТ «ВБР» № 26002019543805 на рахунок в ПАТ «ВБР» № 37392081650317, зазначивши призначення платежу – погашення кредиту за кредитним договором від 31 січня 2013 року № MKLVU2.92105.002.
Позивач в обґрунтування вимог, посилався до п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.
Позивач зазначає, що кошти у розмірі 221 718,63 грн надійшли на рахунок позивача після запровадження в ПАТ «ВБР» процедури тимчасової адміністрації, а тому обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на них не поширюються з огляду на норми п. 5 ч. 6 ст. 36 цього Закону.
Заперечуючи проти позову, ПАТ «ВБР» посилалося на безпідставність вимог позивача з огляду на запровадження у банку тимчасової адміністрації.
Листами від 26 грудня 2014 року №№ 1456, 1465 відповідач повідомив позивачеві про введення в Банку з 28 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та про відмову у виконанні платіжних доручень позивача згідно зі ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1068 ЦК встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 ЦК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до вимог ст. 1089 ЦК за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
При цьому переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Спеціальним законом, яким унормовано процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація – це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується ФГВФО стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а ліквідація банку – процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 2 цього Закону).
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. При цьому під кредиторами банку маються на увазі юридичні або фізичні особи, які мають документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Запитання:
Яке повинен прийняти рішення суд?

8/05/18 08:49  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:49Дерево
Фактичні обставини

Приватне підприємство «Сандра-Ч» (далі – ПП «Сандра-Ч») звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі –
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі Черкаської обласної дирекції про визнання припиненим договору іпотеки від 05.06.2008 р.
НОМЕР_1.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.06.2008 р. між ПП «Сандра-Ч» і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір іпотеки
НОМЕР_1 у забезпечення виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 кредитного договору від 03.06.2008 р. НОМЕР_2, за яким ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було передано в іпотеку нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1.
У процесі виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 24.10.2011 р. у справі № 08/5026/186/2011 про звернення стягнення на предмет іпотеки двічі проведено прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки, які не відбулися. Виконавча служба звернулася до банку із пропозицією залишити за собою предмет іпотеки, однак відповідач відмовився отримати предмет іпотеки в рахунок погашення боргу.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати припиненим договір іпотеки на підставі ч. 3 ст. 49 Закону України від 05.06.2003 р. № 898-ІV «Про іпотеку» згідно з якою у випадку, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч. 1 цієї статті, за результатами других прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду, яка набрала чинності з 16.10.2011 р..
Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» у редакції до внесення змін якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч. 1 цієї статті, за результатами других прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.
З огляду на те, що підставою виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі є безпосередньо не кредитний договір, а настання певних подій, передбачених договором іпотеки – невиконання забезпечених зобов'язань, наслідком чого було звернення стягнення на предмет іпотеки і його примусове здійснення шляхом проведення прилюдних торгів, слід дійти висновку, що на ці правовідносини як такі, що виникли після 16.10.2011 р., поширюється дія Закону № 3795-VI з урахуванням змісту п. 2 Прикінцевих положень Закону № 3795-VI повинні були керуватися нормами попереднього закону при визначенні правових наслідків всіх юридичних фактів, які виникають при розвитку у часі правовідносин сторін за кредитним договором від 03.06.2008 р. і укладеним на забезпечення його виконання іпотечним договором від 05.06.2008 р.
Відповідач заперечував посилаючись не те, що виконавче провадження відкрито 28.11.2011 р., перші торги проводилися 30 травня, а другі – 13.07.2012 р., і банк відмовився прийняти у власність нереалізований з других торгів предмет іпотеки. На цей час була чинною нова редакція ст. 49 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою за наявності інших законних умов іпотека могла бути припиненою тільки за наслідками третіх прилюдних торгів, які у спірному випадку не проводилися.
Статтею 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Пункт 2 зазначених Прикінцевих положень, яким встановлено, що дія Закону № 3795-VI не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, не містить положень, які би вносили зміни до встановлених ст. 5 ЦК України правил про дію актів цивільного законодавства у часі.
Факт виникнення цивільних відносин на підставі кредитного договору і пов’язаного з ним договору іпотеки не обмежує, а навпаки, передбачає їх розвиток у часі на основі того, щоб у силу юридичних фактів, визначених договорами і законодавством, виникали нові права та обов’язки учасників.
Юридична можливість іпотекодавця як суб’єктивне цивільне право звернутися до суду з вимогою про визнання іпотеки припиненою на підставі ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» у процесі розвитку встановлених договором іпотеки відносин послідовно залежить у виникненні від реалізації іпотекодержателем права придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна.
Це право іпотекодержателя безпосередньо обумовлено настанням події оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, і десятиденним строком його здійснення, до закінчення якого в іпотекодавця не виникає підстав вимагати припинення іпотеки, а у суду – можливості припинити іпотеку.
Відповідно до положень ст. 5 ЦК України оцінка такої події як юридичного факту і встановлення правових наслідків визначається змістом норми цивільного законодавства, яка є чи була чинною на момент її настання.
На момент оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися, була чинною норма, яка не передбачала можливості припинення іпотеки у цьому випадку.
Із такого розуміння положень ст. 49 Закону України «Про іпотеку» та
п. 2 Прикінцевих положень Закону № 3795-VI виходив суд касаційної інстанції у справі, яка розглядається.

Запитання:
Чи підлягає застосуванню положення ч. 2 та ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» у редакції Закону № 3795-VI для припинення іпотеки за наслідками оголошення такими, що не відбулися, других прилюдних торгів з примусової реалізації предмета іпотеки ?

8/05/18 08:49  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:49Дерево
Фактичні обставини

ТОВ “Европласт” завернулось з позовом про стягнення зі Страхової компанії 24 290 522,40 грн., з яких 16 835 049,00 грн. – вартість страхового відшкодування за договором добровільного страхування, 4 607 268,00 грн. – пеня, 321 019,01 грн. – 3 % річних, 6 784 524,75 грн. – інфляційні втрати, 10 000,00 грн. – витрати на оплату послуг експерта та 73 080,00 грн. – судовий збір. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем (страховиком) договору добровільного страхування майна підприємств та підприємців від 06 червня 2014 року № 1565ип/14д/цп (далі – Договір).
За умовами Договору було застраховано інженерне, виробничо-технологічне і торгівельне обладнання, у тому числі екструзійна установка для виробництва поліпропіленових труб та екструзійна установка для виробництва полівінілхлоридних труб, яке розташоване за адресою: Донецька обл., с. Піски, вул. Леніна, 14б.
Підпунктами 13.1, 13.3 і 13.4 пункту 13 Договору сторони передбачили страхові ризики, страхові випадки та винятки зі страхових випадків відповідно. Так, підпунктами 13.1.1–13.1.6 пункту 13 Договору до страхових ризиків віднесено пожежі, вибухи, удари блискавки, стихійні лиха, дію води або протиправні дії третіх осіб.
Позивач зазначив, що Договір було укладено після видання Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” щодо проведення антитерористичної операції, у тому числі на території с. Піски Донецької обл., де розташовано застраховане майно, а тому Страхова компанія мала усвідомлювати, що ризики, включені до переліку страхових випадків, передбачених Договором, можуть настати.
Позивач в обґрунтування позову надав акт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – Нацкомфінпослуг) від 30 квітня 2015 року № 312/13-15/13/6, в якому відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування визнано неправомірною.
Позивач зазначив, що відповідача було повідомлено про настання події, яку може бути кваліфіковано як страховий випадок телефоном гарячої лінії та оформлено відповідне звернення до правоохоронних органів, у зв’язку з чим порушено кримінальну справу, про що свідчить витяг із кримінального провадження № 12014050380001234.
24 вересня 2014 року ТОВ “Европласт” направило на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку.
Листом від 05 листопада 2014 року № 9610/26 Страхова компанія з посиланням на підпункти 13.4.2 та 13.4.3 пункту 13 Договору повідомила страхувальника про відсутність підстав для кваліфікації зазначених подій як страхового випадку і, відповідно, відсутність підстав для виникнення зобов’язань страховика за Договором.
Відповідач заперечував посилаючись до підпунктів 13.4.1–13.4.14 пункту 13 Договору не визнаються страховими випадками події, що сталися внаслідок, зокрема, військових дій, а також маневрів або інших військових заходів, громадянської війни, терористичних актів, народних хвилювань будь-якого роду або страйків. За таких обставин ця подія не може бути підставою для виникнення зобов’язання з виплати страхового відшкодування, що об’єктивно усуває можливість розгляду питання про наявність підстав для звільнення від відповідальності за його порушення в аспекті застосування положень статті 617 ЦК України.
Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Положення цієї статті кореспондується з частиною першою статті 16 Закону України “Про страхування” (далі – Закон), за змістом якої договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 8 Закону страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За змістом положень статті 988 ЦК України і статті 20 Закону обов’язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.
Тобто згідно з приписами наведених норм момент виникнення обов’язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми та настання страхового випадку нерозривно пов’язані. Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є винятком зі страхових випадків, не породжує обов’язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.
Відповідно до приписів чинного законодавства с. Піски Донецької області, на території якого розташовано застраховане майно, є частиною території України, тимчасово окупованої незаконними терористичними збройними формуваннями, де триває антитерористична операція. Ці фактичні дані доказами не спростовано і визнано такими, що відповідають дійсності.
Відповідно до Положення “Про застосування Національною комісією заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги”, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг 20 листопада 2011 року № 2319, до її повноважень не віднесено вирішення питань про стягнення виплат за зобов’язаннями сторін.
Також відповідач посилався на обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, що згідно зі статтею 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” протягом терміну дії цього Закону єдиним належним і достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Запитання:
Чи підлягає застосуванню до наведених обставин факт непереборної сили (форс-мажору), та чому?
Чи підлягає задоволенню позов з наведених вище обставин, та чому?

8/05/18 08:49  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:48Дерево
V. ФАБУЛИ З ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ

1. Фактичні обставини

30 жовтня 2007 року відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк»; іпотекодержатель) і ТОВ «Сілікон» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки (далі – Договір іпотеки), відповідно до умов якого на забезпечення виконання кредитного договору від 26 жовтня 2007 року № 55 ВД іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно – єдиний майновий комплекс ТОВ «Сілікон» за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Заводська, 3-а (пункт 2.1 Договору іпотеки).
22 липня 2011 року ПАТ «ВТБ Банк» і ТОВ «Альфа Солар» уклали Договір про відступлення, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує належні йому права іпотекодержателя у зобов’язанні за Договором іпотеки. Із моменту укладення цього договору новий кредитор набуває у ньому статусу іпотекодержателя.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22 квітня 2010 року у справі № 11/84 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого, зокрема, включено вимоги ПАТ «ВТБ Банк» у сумі 21 400 000,00 дол. США, забезпечені іпотекою. Грошові вимоги ТОВ «Спецстройенерго» у розмірі 10 151 124,97 грн зазначеною ухвалою віднесено до четвертої черги.
25 січня 2012 року ТОВ «Альфа Солар» звернулося до керуючого санацією боржника (ТОВ «Сілікон») із заявою про внесення змін до реєстру вимог кредиторів на підставі Договору про відступлення.
У квітні 2014 року ТОВ «Спецстройенерго» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» і ТОВ «Альфа Солар» договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22 липня 2011 року № 976 (далі – Договір про відступлення).
Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю згоди іпотекодавця (боржника) на укладення оспорюваного договору, який порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки унеможливлює задоволення його кредиторських вимог у процедурі банкрутства боржника – товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон» (далі – ТОВ «Сілікон»).
Відповідно до пункту 4.2.12 Договору іпотеки іпотекодержатель має право відступити права за цим договором за письмовою згодою іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за договором кредиту, повідомивши про це іпотекодавця письмово у п’ятиденний строк.
У матеріалах справи відсутні докази належного узгодження з іпотекодавцем відступлення права вимоги, обов’язковість якого передбачено Договором іпотеки.

Запитання:
Чи має право на звернення із позовом у цій справі ТОВ «Спецстройенерго», та в чому відображається порушення права позивача?
Чи не суперечить вимогам чинного законодавства обраний позивачем спосіб захисту своїх прав конкурсного кредитора?
Яке рішення може прийняти суд?

8/05/18 08:48  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:48Дерево
10. Фактичні обставини
Відділом реклами Департаменту контролю Харківської міської ради проведено (далі – ДП ХМР) перевірку дотримання порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові.
За результатами перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «М» приписів ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», у зв'язку з чим відповідачем винесено припис № 7/340 від 20.11.2014 року про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові. На думку ДП ХМР розміщення зовнішньої реклами ТОВ «М» потребує отримання спеціального дозволу.
Так, ТОВ «М» на приміщенні пункту розповсюдження білетів державних лотерей, який розташований за адресою: Інформація_1, розміщено вивіску із текстом «Лото».
Слід зазначити, що вказане позначення зареєстроване відповідно до вимог чинного законодавства України в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, що підтверджується копією свідоцтва на знак для товарів та послуг: «Лото» - Свідоцтво на знак для товарів та послуг № 1348, зареєстрований у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг від 10 лютого 2011 року; «Лото» - Свідоцтво на знак для товарів та послуг № 1348, зареєстрований у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг від 10 лютого 2011 року.
При цьому, щити «Лото» не містять закликів до придбання товару/послуги, або іншої інформації, яка призначена сформувати або підтримати інтерес споживачів щодо даного товару/послуги.

Запитання:
Якою має бути правова позиція та подальші дії представника ТОВ «М»?

8/05/18 08:48  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:48Дерево
9. Фактичні обставини
ОСОБА_1 працював на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 7 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_2.
Наказом Волинської митниці ДФС від 03.08.2015 р. № 801-о «Про звільнення» Особу_1 звільнено з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 7 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС з 04.08.2015 р. за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.
Як встановлено з наказу Волинської митниці ДФС від 03.08.2015 р. № 801-о «Про звільнення», позивача звільнено з роботи саме за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Підставою звільнення з роботи став акт тематичної перевірки від 28.07.2015 р. № 2366/99-908-03-02-21-1, проведеної робочою групою Державної фіскальної служби України відповідно до розпорядження ДФС від 26.06.2015 р. № 174-р «Про проведення тематичної перевірки».
З акта тематичної перевірки вбачається, що проведена перевірка правомірності дій службових осіб Волинської митниці ДФС при здійсненні митного оформлення товару «яблука свіжі…», країна походження Республіка Польща, за рівнем митної вартості 0, 35 доларів США за 1 кг товариствам з обмеженою відповідальністю «Лампочка», «Максвел торг», «Марчело Фрукт», «Фішкомпані», «Альтернатива АРТ», «Марі Груп», «Імперія Фруктів». Було здійснено аналіз митних оформлень (всього 494 митних декларацій) за період з 01 квітня по 06 червня 2015 року, проведених відділом митного оформлення № 7 митного поста «Ягодин», і виявлено ряд порушень з боку службових осіб митниці, а саме: в частині неналежного виконання службових обов'язків під час здійснення контролю визначення митної вартості товарів. Митне оформлення проводилося службовими особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які проігнорували наявну цінову інформацію на такий товар, що має становити 0,45 доларів США за 1 кг, в результаті чого ймовірний недобір обов'язкових платежів до бюджету може складати близько 8 400 000 грн..
Митне оформлення по 6 митних деклараціях товару «яблука свіжі…», країна походження Республіка Польща, за рівнем митної вартості 0,35 доларів США за 1 кг здійснювалось саме ОСОБА_1. Позивачем було проігноровано наявну у митного органу цінову інформацію на товар 0,45 доларів США за 1 кг, рішення про коригування митної вартості від 22.05.2015р. № 205000011/2015/000034/2, прийняте відповідачем, за рівнем митної вартості 0,45 доларів США за 1 кг..
Таким чином, керівництво Волинської митниці ДФС дійшло до висновку, що Особою_1 при здійсненні митного оформлення товарів порушено вимоги статей 54, 336 Митного кодексу України (МК України); не враховано лист Міністерства доходів і зборів України від 31.12.2013р. № 28799/7/99-99-24-02-04-17 «Щодо взаємодії підрозділів митниць»; неналежно виконано свої службові обов'язки в частині аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, що є порушенням вимог статті 361 МК України, наказу Держмитслужби України від 13.07.2012р. № 362 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; не враховано лист ДФС від 07.04.2015р. № 12211/7/99-99-26-02-02-17 «Щодо розміщення цінової інформації».
Отже, в наказі є посилання на тривале, системне порушення позивачем службових обов'язків протягом квітня - червня 2015 року.
За результатами тематичної перевірки керівнику Волинської митниці ДФС запропоновано застосувати до позивача стягнення у вигляді звільнення. Жодних письмових пояснень від Особи_1 не вимагалось, та відповідно надано ним не було.

Запитання:
Якою має бути правова позиція та подальші дії представника Особи_1?

8/05/18 08:48  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:47Дерево
8. Фактичні обставини
03.02.2015 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області сформована вимога № Ф-66-25, згідно якої ОСОБА_1 зобов'язана сплатити борг (недоїмку) по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9872,56 грн., оскільки на неї мають розповсюджуватись вимоги п.4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", особи які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Проте, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, то на думку ДПІ у м. Івано-франківського ГУ ДФС в Івано-Франківській області, на Особу_1 не поширюються пільги щодо сплати такого внеску.
ОСОБА_1, з 23.07.1993 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.
Також, вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 26.03.2010 року - довічно.
Крім того, ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для сімей загиблих ветеранів війни, що підтверджується копією посвідчення серії Г № 057216 від 18.01.2000 року.
На час звернення до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську ОСОБА_1 досягнула 50-ти річного віку, а її стаж роботи становив більше 20 років. Даний факт підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1.

Запитання:
Чи правомірно сформована зазначена вимога? Якою має бути правова позиція та подальші дії представника ОСОБИ_1?

8/05/18 08:47  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:47Дерево
7. Фактичні обставини
У червні 2015 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Позивач, Київське міське відділення ФСЗІ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до комунального підприємства «Київтранс» (далі - Відповідач, КП «Київтранс») про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 121 419,15 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6 070,50 грн.
Так, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік (за формою № 10-ПІ) (а.с. 7) Відповідачем визначена: середньооблікова кількість штатних працівників - 464 осіб; кількість штатних працівників інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, - 19 особа; кількість працюючих інвалідів - 14 осіб. Підприємством (Відповідач) було створено робочі місця для інвалідів.
Але, у зв'язку з тим, що Відповідачем не було працевлаштовано 5 інвалідів протягом 2014 року, останній, на переконання Позивача, зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати за кожну непрацевлаштровану особу - 121 419,20 грн. (24 283,83 грн. х 5) та пеню за несвоєчасну їх сплату в розмірі 6 070,50 грн.

Запитання:
Якою має бути правова позиція представника підприємства Відповідача у даній справі?

8/05/18 08:47  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:47Дерево
6. Фактичні обставини
Між ПрАТ «Колос» та ТОВ «Боржомі Тбілісі» (Грузія) був укладений контракт № СТ20-888 від 13.01.2015 року на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті.
02 березня 2015 року між сторонами контракту було укладено додаткову угоду до нього № 1, якою змінено ціну товару у бік зменшення.
29 квітня 2015 року було поставлено партію товару на умовах СІР-Одеса та з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару уповноваженим декларантом до митного органу подана вантажна митна декларація за № 500040403/2015/001888 від 29.04.2015 року.
До митної декларації декларантом ПрАТ «Колос» було додано наступні документи: 1. Картка обліку особи, що здійснює операції з товарами № 100/2012/0003888 від 16.11.2012 р. 2. Некласифікований транспортний (перевізний) документ - Вагонна відомість № 62888 від 24.04.2015 р. 3. Накладна ЦІМ № 002888 від 22.04.2015 р. 4. Накладна ЦІМ № 002888 від 22.04.2015 р. 5. Накладна ЦІМ № 002888 від 22.04.2015 р. 6. Накладна ЦІМ № 002888 від 22.04.2015 р. 7. Передатна відомість (документ, який засвідчує факт передання товару (вантажу) однією залізницею іншій і складений за формою згідно з додатком 36 № 2 від 24.04.2015 р. 8. Рахунок-фактура № СЕ20150888 від 21.04.2015 р. 9. Пакувальний лист № б/н від 21.04.2015 р. 10. Додаткова угода № 1 від 02.03.2015 р. до Контракту № СТ20-888 від 13.01.2015 р. на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті. 11. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № СТ20-888 від 13.01.2015 р. 12. Внутрішній договір (контракт) доручення № ІІС888 від 01.06.2014 р. 13. Інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2888 від 22.04.2015 р. 14. Інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю № 2888 від 22.04.2015 р. 15. Сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GЕО 2015 01/001888 від 21.04.2015 р. 16. Копія митної декларації країни відправлення № С888 від 22.04.2015 р.
За результатами перевірки поданих документів, Одеською Митницею ДФС України встановлено, що умовами зовнішньоекономічного контракту визначено умови поставки СІР - Одеса Західна, але страхові документи до органів ДФС не були надані, у зв'язку із чим у ПрАТ «Колос» витребувано додаткові документи.
На вимогу Одеської митниці ДФС України декларантом 30.04.2015 р. додатково були надані: платіжне доручення в іноземній валюті № 888 від 14.05.2015 р., SWIFT-повідомлення б/н від 14.05.2015 р., лист від виробника № LT 32-591/1888 від 30.03.2015 р., довіреність № 888 від 13.01.2015 р., страховий поліс № 00888 від 28.01.2015 р., лист від виробника № LT 32-591/1888 від 27.03.2015 р.
Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000008/2 від 30.04.2015 р., відповідно до якого митну вартість товару було зазначено в сумі 156562,55 дол. США та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00008 від 30.04.2015 р.

Запитання:
Якою має бути правова позиція представника Товариства?

8/05/18 08:47  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:46Дерево
5. Фактичні обставини
16 червня 2014 року митним брокером ОСОБА_1 для митного оформлення товару «Килими…», що надійшов на виконання умов договору, укладеного між приватним підприємством «Дора» та компанією «TAT» (Республіка Туреччина) 02 червня 2014 року, надано митну декларацію №400010000/2014/001999, а також інвойс від 11 червня 2014 року №184799 та експортну декларацію від 11 червня 2014 року №14270100ЕХ041199 (GI058999), вартість визначено в сумі 45790,64 доларів США.
Також 07 липня 2014 року митним брокером ОСОБА_1 для митного оформлення товару «Килими…», що надійшов на виконання умов договору, укладеного між приватним підприємством «Дора» та компанією «AKMAN» 01 липня 2014 року, надано митну декларацію №400010000/2014/000099 разом з інвойсом від 02 липня 2014 року №78199 та експортною декларацією від 02 липня 2014 року №14060600ЕХО19899 (61439284101459599), задекларовано вартість товару 39175,02 доларів США.
27 жовтня 2014 року за результатами перевірки законності ввезення на митну територію України товарів приватним підприємством «Дора» Хмельницькою митницею Міндоходів отримано лист Міністерства митної справи та торгівлі Республіки Туреччина, яким направлено копії експортних турецьких декларацій:
- від 11 червня 2014 року №14270100ЕХ041199, якою підтверджувалась поставка на адресу приватного підприємства «Ельдора» товару по інвойсу від 11 червня 2014 року №184799, проте його вартість складає 76630,56 доларів США, а умови поставки - FCA;
- від 02 липня 2014 року №14060600ЕХ019899, якою підтверджувалась поставка на адресу приватного підприємства «Ельдора» товару по інвойсу від 02 липня 2014 року №78199, проте його вартість складає 121270,74 доларів США, а умови поставки - ЕХW;
Митним органом розраховано суми зменшення розміру митних платежів: за митною декларацією №400010000/2014/001999 120632,25 грн.; за митною декларацією №400010000/2014/000099 293178,89 грн.
За результатами розгляду матеріалів адміністративних справ про порушення митних правил №0050/40000/14-0052/40099/14, розпочатих 20 листопада 2014 року митним органом.
27 березня 2015 року винесено постанову №0050/40000/14-0052/40000/14, якою ОСОБА_3 – власника підприємства «Дора», визнано винним у порушенні митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України (встановлено заявлення неправдивих відомостей у митних деклараціях №400010000/2014/001999, № 400010000/2014/000099 з метою ухилення від сплати митних платежів, що призвело до несплати митних платежів, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
При цьому, декларування товару за митними деклараціями від 16 червня 2014 року №400010000/2014/001999, від 07 липня 2014 року №400010000/2014/000099 здійснювалось митним брокером ОСОБА_1 на підставі договору про надання послуг по декларуванню товарів від 06 червня 2014 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Брок Імпекс» в особі директора ОСОБА_1 та приватним підприємством «Дора» в особі директора ОСОБА_2.
Крім того, 01 жовтня 2012 року між приватним підприємством «Дора» та ОСОБА_2 укладено контракт (трудовий договір), відповідно до умов якого останній призначений на посаду директора з обов'язками щодо здійснення керівництва поточною діяльністю підприємства, зокрема, щодо діяльності від імені підприємства, представництва інтересів підприємства у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями, укладення господарських та інших договорів. Відтак, укладення договорів і декларування ввезеного товару здійснювалось від імені та за дорученням посадової особи підприємства – директора Особи_2.

Запитання:
Якою має бути правова позиція представника власника ПП «Дора»?

8/05/18 08:46  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:46Дерево
4. Фактичні обставини
Державною податковою інспекцією проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства «Оберіг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Елеком», їх реальності та повноти відображення в обліку за період 2014 рік, ТОВ «Дженерал», їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий - грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 18.04.2014 №1576/8888/31633037.
Заперечення позивача на Акт перевірки були залишені відповідачем без розгляду. Після чого, останнім були винесені податкові повідомлення-рішення.
У травні 2015 року Товариством «Оберіг» (Позивач) до Харківського окружного адміністративного суду заявлений позов про скасування податкових повідомлень - рішень від 14.05.2014 № 0001652210, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 959 187,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 479 593,50 грн. та № 0001662210, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 913 512,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 456 756,00 грн.

Запитання:
Якою має бути аргументація представника Товариства «Оберіг» в обґрунтування позовних вимог у справі?

8/05/18 08:46  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:46Дерево
3. Фактичні обставини
09.02.2016 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Зазначена особа є Інвалідом ІІ групи.
Разом з тим, до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Запитання:
Якою має бути правова позиція представника Особи_1 з вирішення питання по несплаті судового збору Особою _1?
Який процесуальний документ має бути ним складено?

8/05/18 08:46  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:46Дерево
2. Фактичні обставини
На підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та Наказу від 15.04.2015 року №435 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві було проведено перевірку ТОВ «ФАЕТОН», за результатами якої складено акт від 19.05.2015 року № 32/26-55-22-08/6666666 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ФАЕТОН" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при придбанні горіхів волоських у фізичних осіб: ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1), ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2), ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_3), ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_4), ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_5), ОСОБА_6 (і.н. НОМЕР_6), ОСОБА_7 (і.н. НОМЕР_7), ОСОБА_8 (і.н. НОМЕР_8), ОСОБА_9 (і.н. НОМЕР_9), ОСОБА_10 (і.н. НОМЕР_10), ОСОБА_11 (і.н. НОМЕР_11), ОСОБА_12 (і.н. НОМЕР_12 ) та подальшої їх реалізації за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року» ( далі - Акт перевірки).
Актом було встановлено порушення позивачем п. 138.2, 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що потягло за собою заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 44820грн.
На підставі зазначеного порушення податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення № 19999999 від 05.06.2015р., яким визначено податкові зобов'язання ТОВ «ФАЕТОН» зі сплати податку на прибуток в сумі 44820 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 22410грн.
Прийняття зазначеного рішення мотивовано наступними обставинами, встановленими актом перевірки.
В акті перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ «ФАЕТОН» не підтверджено витрати на придбання та перевезення товарів (ядро горіха волоського), відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами від ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1), ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2), ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_3), ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_4), ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_5), ОСОБА_6 (і.н. НОМЕР_6), ОСОБА_7 (і.н. НОМЕР_7), ОСОБА_8 (і.н. НОМЕР_8), ОСОБА_9 (і.н. НОМЕР_9), ОСОБА_10 (і.н. НОМЕР_10), ОСОБА_11 (і.н. НОМЕР_11), ОСОБА_13 (і.н. НОМЕР_12) за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014 року на загальну суму - 249 000 грн., в тому числі по періодам: з 01.02.2014-28.02.2014рр.-249 000 грн., що призвело до порушення п.138.2, п. 138.8 п. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України.
При цьому в акті зазначалось, що перевіркою не підтверджено факт реалізації товарів (ядро горіха волоського) фізичними особами, оскільки згідно довідки за формою №3-ДФ фізичні особи фактично не мали землю для садівництва, що в свою чергу унеможливлює вирощення та реалізацію горіхів у великому обсягу.
Слід зазначити, що ТОВ «ФАЕТОН» було вчинено ряд правочинів з фізичними особами. Зокрема, передача товару була проведена на підставі складених та підписаних закупівельних актів від 15.02.2014 року за №94, 95, 96, 97; від 16.02.2014 року за №98, 99, 100; від 26.02.2014 року за № 104, 105, 106, 107; ві 27.02.2014 року за № 108.
В свою чергу використання готівкових коштів для розрахунку із фізичними особами було оформлене звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 7 від 17.02.2014 року, № 8 від 28.02.2014 року.
До перевірки надавався договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 1 від 02.04.2013 року та товарно-транспортні накладні № 151602 від 16.02.2014 року, №272802 від 28.02.2014 року, а також акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за № 068 та № 091.

Запитання:
Якою має бути правова позиція та аргументація представника ТОВ «ФАЕТОН»?

8/05/18 08:46  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:45Дерево
ІV. ФАБУЛИ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ

1. Фактичні обставини
Відповідно до направлень від 27.01.2015р. №55 та №60 посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку Особи _1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт від 06.03.2015 (далі - Акт перевірки).
У висновках Акта перевірки викладені наступні порушення:
- п.п. 3.3, п.п. 3.4, п.п. 3.5, п.п. 3.6, п.п. 3.10 п. З Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1025 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1425/18720 та п.п. „а" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в частині неповного відображення в графі 1 - період обліку, в графі 2 - залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на початок звітного періоду, в графі 3 - розмір отриманих доходів від здійснення діяльності, в графі 4 - реквізитів документів, що підтверджують понесені витрати, графі 5 - загальну вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, в графі 6 - товарів, що реалізовані, товарно-матеріальні цінності, в графі 9 - понесені витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, в графі 10 - понесені інші витрати, пов'язані з одержанням доходу, в графі 11 - залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець звітного періоду, в графі 12 - чистий дохід що призвело до неналежного ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р.;
- п. 2.6 "Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ 15.12.2004р. №637 (із змінами та доповненнями);
- п.11 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами та доповненнями).
Заперечення Особи _1 на Акт перевірки були залишені відповідачем без розгляду.
На підставі Акта перевірки податковим органом 27.03.2015р. було винесено податкові повідомлення-рішення.
Разом з тим, як вбачається з одного з повідомлень-рішень, штрафну (фінансову) санкцію в сумі 299391,05 грн. застосовано податковим органом до Особи _1 на підставі п.п.54.3.3.п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України за порушення ст.17 п.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Проте, Актом перевірки такого порушення взагалі не зафіксовано.

Запитання:
Якою має бути правова позиція представника Особи_1?

8/05/18 08:45  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:45Дерево
10. Фактичні обставини

Працівниками патрульної поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого 16 січня 2016 року о 02 год. 15 хв. водій Тарасенко А.І. рухаючись в м. Києві вул. Милославська, 35, керував автомобілем «Scoda Octavia TOUR» з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації руху та мови.
Причому від проходження медичного огляду Тарасенко А.І. не відмовлявся, а зазначив, що згоден пройти медичний огляд на місці зупинки його транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів для цього. На це працівники поліції відповіли, що в них такий технічний засіб відсутній та наполягали на проходженні медичного огляду в закладі охорони здоров’я, на що Тарасенко А.І. відмовився.
До протоколу працівниками поліції було занесено відомості, що від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку на стан сп'яніння Тарасенко А.І. відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Запитання:
Якою має бути правова позиція захисника Тарасенко А.І.?

8/05/18 08:45  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:45Дерево
9. Фактичні обставини

01 жовтня 2015 року Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя , розглянувши матеріали, що надійшли з Хортицького РВ ЗДУ УМВД України в Запорізької області про притягнення до адміністративної відповідальності гр. Бушуєва Р.Х. за ст. 160 ч. 1 КпАП України постановив направити адміністративний матеріал відносно Бушуєва Р.Х.про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 160 ч.1 КУпАП до Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області на доопрацювання, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що Протокол ЗП № 021394 від 22.06.2015 року відносно Бушуєва Р.Х. складено з порушенням вимог зі ст.. 256 КУпАП, а саме: в протоколі не зазначено у якому само місті вчинено дане правопорушення та протокол містить виправлення.

Запитання:
Якою має бути правова позиція захисника Бушуєва Р.Х.?
Який процесуальний документ необхідно скласти захисникові Бушуєва Р.Х.?

8/05/18 08:45  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:45Дерево
8. Фактичні обставини

В листопаді 2015 року Пилипчук Ю.М. звернувся до Жовтневого ВДВС Запорізького УЮ з інформаційним запитом в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Станом на січень 2016 року вищезазначений інформаційний запит Пилипчука Ю.М. Жовтневим ВДВС Запорізького УЮ розглянутий не був та відповідно запитувана інформація надана також не була.

Запитання:
Які тактику необхідно обрати представнику Пилипчука Ю.М. для надання Жовтневим ВДВС Запорізького УЮ його клієнтові відповіді на інформаційний запит?

8/05/18 08:45  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:44Дерево
7. Фактичні обставини

Працівниками поліції було зафіксовано, що 30.12.2015 о 16:00 год. в с. Городківка по вул. Миру, Крижопільського району, Вінницької області, Беспалов М.О. вчинив дрібне хуліганство відносно свого брата Беспалова В.О., в ході якої виражався в його адресу нецензурною лайкою та словесно погрожував фізичною розправою .
Крім цього 30.12.2015 року о 16:00 год. в с. Городківка по вул. Миру, Крижопільського району, Вінницької області, гр. Беспалов М.О. перебував в громадському місці в п’яному вигляді, хитався, мав нечітку ходу, чим ображав людську гідність та громадську мораль.
Крижопільський районний суд Вінницької області 23.02.2016 постановив притягнути Беспалова М.О. до адміністративної відповідальності у виді громадських робіт строком на 40 (сорок) годин за ст. 173, ст. 178ч. 3 КУпАП.

Запитання:
Якою має бути правова позиція захисника Беспалова М.О.?

8/05/18 08:44  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:44Дерево
6. Фактичні обставини

09.01.2016 р. приблизно о 07 год.00хв. Махно І.В. рухався на своєму транспортному засобі KIA CEED держ. номер АХ 1646 ЕЕ по вул. Героїв праці у м. Києві та в районі кафе “Ля ноте”(вул. Героїв праці 2б) був зупинений екіпажем патрульної поліції . До автомобілю Махно І.В. підійшов патрульний поліцейський та звинуватив його у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.122 КУпАП ,а саме у перевищенні максимально дозволеної швидкості руху на 25 км/год. На місці зупинки відносно Махно І.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 №361244 та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №223917, за якою вирішено застосувати до Махно І.В. адміністративне стягнення у вигляді штрафу в 300( триста ) гривень.

Запитання:
Яких порушень законодавства припустився патрульний поліцейський при притягненні Махно І.В. до адміністративної відповідальності?

8/05/18 08:44  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:44Дерево
5. Фактичні обставини

12.01.2016 року близько 10 години 30 хвилин Сидорова І.А. перебуваючи на території Перещепинського професійного ліцею палила тютюнові вироби, чим порушила законодавство України про заборону паління в громадських місцях, відносно чого працівниками патрульної поліції було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
В подальшому даний адміністративний матеріал було направлено до суду. В суді громадянка Сидорова І.А. пояснила, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, вона не визнає, того дня вона не курила і взагалі на території ліцею ніколи не курила. Також пояснила, що протокол про адміністративне правопорушення і письмові пояснення підписала добровільно, але вину свою не визнає.
Не зважаючи на не визнання Сидорової І.А. своєї вини та відсутністю інших фактичних доказів по справі , суд встановив вину Сидорової І.А. у вчиненні нею адміністративного правопорушення встановленою та доведеною та встановив, що її дії підлягають правовій кваліфікації за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП як куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом. За наслідками розгляду справи в суді першої інстанції була винесена постанова про притягнення Сидорової І.А. до адміністративної відповідальності, яка згідно визначення суда першої інстанції оскарженню не підлягає.

Запитання:
Якою має бути правова позиція захисника Сидорової І.А.?
Чи має право Сидорова І.А. оскаржувати постанову суду першої інстанції?

8/05/18 08:44  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:44Дерево
4. Фактичні обставини

25 квітня 2014 року відділом оподаткування та контролю обєктів і операцій ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області при перевірці ТОВ «Південна будівельна компанія», код за ЄДРПОУ 32497323, юридична адреса: Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, вул. Морська 45-А було виявлено нібито факт несвоєчасного подання керівником Сухоруковим В.М., платіжного доручення на перерахування коштів з ПДВ до бюджету у лютому 2014 року, що призвело до виникнення податкового боргу в сумі 250, 00 гривень.
За порушення вимог п. 57.1 ст. 57 розділу II Податкового кодексу України ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області у відношенні Сухорукова В.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення, серії АА № 370642 від 25 квітня 2014 року.

Запитання:
Якою має бути правова позиція захисника Сухорукова В.М.?

8/05/18 08:44  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:43Дерево
3. Фактичні обставини

13.02.2016 року Сидорчук В.І. попросив Петрова В.В. підвезти його з м. Харкова до м. Куп'янська та поклав йому гроші в сумі 35 грн. на передню панель його транспортного засобу.
По дорозі в м.Куп’янськ транспортний засіб Петрова В.В. був зупинений працівниками поліції. У Сидорчука В.І. та у Петрова В.В. працівниками поліції були відібрані письмові пояснення за фактом перевезення пасажирів без наявної ліцензії та у відношенні Петрова В.В. працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 164 ч.1 КУпАП.
Пізніше до Куп’янського міськрайонного суду надійшли матеріали від Куп'янського ВП ГУ НП в Харківській області про притягнення Петрова В.В. до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч. 1 КпАП України.

Запитання:
Якою має бути правова позиція захисника Петрова В.В.?

8/05/18 08:43  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:43Дерево
2. Фактичні обставини

На територію ТОВ ”Вікторія”, директором якого є Іванов І.І., у відкриті ворота підприємства 11.06.2015 заїхав транспортний засіб на громадянських державних номерних знаках, з якого вийшло троє людей. В цей час директор знаходився в адміністративній будівлі на території ТОВ ”Вікторія” та направився на зустріч цим людям. Із громадянами, що приїхали він зустрівся на ганку біля адмінбудівлі безпосередньо на території ТОВ “Вікторія”. Троє молодих людей не представилися, проте зауважили, що деякі з них є нібито працівниками Красноградського військкомату та почали вести мову про транспортний засіб “КАМАЗ”, право власності на який за їхніми даними є нібито зареєстрованим за ТО”³кторія”. На це директор їм відповів, що такого транспортного засобу ТОВ” Вікторія” немає. Після цього всі троє сіли в автомобіль та виїхали з території ТОВ “Вікторія”.
Приблизно в липні місяці 2015 року поштою Іванов І.І. отримав протокол про адміністративне правопорушення , згідно якого він нібито відмовився допустити на територію ТОВ “Вікторія” комісію для проведення заходів щодо інвентаризації та технічного огляду транспортних засобів чим порушив ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та ст.16 Закону України “Про оборону України”, відповідальність за що передбачена ст.210-1 КупАП.
18.08.2015 поштою на домашню адресу директора ТОВ «Вікторія» Іванова І.І. прийшов лист із ВДВС про відкриття виконавчого провадження за постановою №54, винесеною 07.07.2015 військовим комісаром Красноградського ОМВК В.М.Ковальовим. Із вищезазначеної постанови Красноградського ОМВК вбачається, що до Іванова І.І. вирішено застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.

Запитання:
Якою має бути правова позиція захисника Іванова І.І.?

8/05/18 08:43  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:43Дерево
ІІІ. ФАБУЛИ ЩОДО АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

1. Фактичні обставини

02.032015 року до приміщення продовольчого магазину ТОВ «Світанок» за адресою: м. Харків, вул. Малишева, буд. 8 зайшли працівники правоохоронних органів та почали звинувачувати продавця ТОВ «Світанок» Шевченко Наталію Сергіївну в продажі алкогольних напоїв, особі яка не досягла повноліття. Звинувачення працівників поліції ґрунтувалися лише на їх візуальних спостереженнях, а саме на тому, що вони нібито бачили, як до приміщення даного продовольчого магазину заходила неповнолітня особа без пляшки пива, а виходила, вже тримаючи у руках пляшку пива. Причому працівники поліції навіть не показали тієї неповнолітньої особи, яка на їх думку здійснила покупку алкогольного пива, відповідно не показали й самої пляшки алкогольного пива, а також не надали будь-які інші докази підтвердження факту здійснення продажу Шевченко Н.С. алкогольного напою неповнолітньому.
В приміщенні продовольчого магазину ТОВ «Світанок» оперативним співробітником поліції Комінтернівського ВП ГУ НП в Харківській області Купріяновим Р.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч 1 ст.156 КУпАП. До даного протоколу продавець Шевченко Н.С. особисто внесла свої пояснення, в яких заперечувала факт продажу алкогольного пива неповнолітній особі та факт знаходження найближчого часу в приміщенні продовольчого магазину особи, щодо повноліття якої в неї могли виникнути сумніви.
Як стало відомо продавцю Шевченко Н.С. адміністративною комісією Комінтернівського району при виконавчому комітеті Харківської міської ради призначено розгляд складеного протоколу про адміністративне правопорушення на 14.05.2015.

Запитання:
Якою має бути правова позиція захисника Шевченко Н.С.? Який процесуальний документ необхідно скласти захисникові Шевченко Н.С.?

8/05/18 08:43  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:42Дерево
10. Фактичні обставини

Яковенко Анна Іванівна являється єдиною власницею квартири АДРЕСА_1.
З 20 лютого 2010 року перебувала у шлюбі з Яковенко Петром Андрійовичем.
09 січня 2014 року рішенням Московського районного суду м. Харкова по справі шлюб між розірвано.
Однак, вже колишній чоловік продовжує проживати з Яковенко Анною Іванівною та своєю поведінкою створює ненормальний психологічний клімат: поводить себе агресивно, ображає Яковенко Анну Іванівну і вчиняє щодо неї протиправні діяння за що притягувався і до адміністративної, і до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України.

Запитання:
Якою має бути правова позиція представника позивача Яковенко Анни Іванівни щодо виселення Яковенка Петра Андрійовича з квартири?

8/05/18 08:42  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:42Дерево
Фактичні обставини

23 вересня 2000 року між Кононенко Анастасією Валеріївною та Кононенко Андрієм Васильовичем було укладено шлюб.
Від шлюбу у подружжя народився син Кононенко Василь Андрійович, 04.11.2004 року народження.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.12.2015 року шлюб між вказаними особами було розірвано.
Дитина залишилася проживати з матір'ю. Кононенко Андрій Васильович перестав приймати участь в матеріальному утриманні дитини.
Згідно довідки про доходи з місця роботи на ТОВ “Пролісок” Кононенко Андрій Васильович стабільно отримує заробітну плату у розмірі 5000 грн. на місяць.
Окрім того, Кононенко Андрій Васильович є засновником ТОВ “Веселка”, з діяльності якого також отримує дохід.

Запитання:
Якою має бути правова позиція представника Кононенко Анастасії Валеріївни щодо розміру стягнення аліментів?

8/05/18 08:42  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:42Дерево
Фактичні обставини

01.06.2014 року приблизно о 01:00 год. відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля CHERVOLET, належного відповідачу Паньків В.А.
Того дня був дощ, і автомобіль Паньків В.А. у вказаний час проїжджав міст. Раптово з лівої сторони автомобіля на лобове скло щось упало, як виявилося пізніше, це був потерпілий Луганський Ю.В., який в нетверезому стані намагався перебігти дорогу у непристосованому для цього місці.
Відповідач, як свідомий громадянин, зупинив автомобіль і вийшов до потерпілого. Пізніше, до місця ДТП прибула “швидка допомога” та потерпілого доставили до лікарні.
За фактом ДТП 01.06.2014 року було розпочато досудове розлідування у кримінальному провадженні № 000000000000001111.
В ході досудового розслідування була призначена судово-автотехнічна експертиза, згідно з висновком якої, в діях автомобіля CHERVOLET не вбачаються невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходились б в причинному зв’язку з виникненням вказаної ДТП.
У серпні 2014 року Луганський Ю.В. подав до суду позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП до Паньків В.А.

Запитання:
Якою має бути правова позиція представника Паньків В.А.?

8/05/18 08:42  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:42Дерево
Фактичні обставини

Товариству з обмеженою відповідальністю «Василіса» належить на правах приватної власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
На даний час у будинку зареєстровані двоє осіб: Короленко А.В. та Короленко О.В.
Попереднім власником вказаного житлового будинку був Короленко В.В., який приходиться колишнім чоловіком Короленко А.В. та батьком Короленко О.В.
Станом на сьогоднішній день, ТОВ «Василіса» є власником вищевказаного житлового будинку, а з боку Короленко А.В. та Короленко О.В. постійно здійснюються перешкоди в доступі до помешкання. Потрапити на територію будинку, належного Товариству на правах приватної власності, не виявляється можливим, оскільки Короленко А.В. та Короленко О.В. по справі поміняли замки і не бажають виходити на зв'язок.

Запитання:
Чи має право ТОВ «Василіса» виселити Короленко А.В. та Короленко О.В.?
Складіть відповідний документ на захист інтересів ТОВ “Василіса”.

8/05/18 08:42  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:41Дерево
Фактичні обставини

4 серпня 2014 року рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків частково задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк»: стягнуто з Пономаренко А.М. на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 млн. 202 тис. 87 грн. 64 коп. та третейський збір у розмірі 12 тис. 420 грн. 88 коп.
Запитання:

Чи мав право Постійно діючий Третейський суд розглядати справу?
Як оскаржити Пономаренко А.М. вказане рішення?
Складіть відповідний документ.

8/05/18 08:41  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:41Дерево
Фактичні обставини

14 жовтня 1989 року Петров Андрій Вікторович та Симонова Анна Іванівна уклали шлюб, який розірвано рішенням Дніпропетровського районного суду від 17 червня 2013 року.
Рішенням виконкому Підгородненської міської ради від 23 жовтня 1996 року передано в приватну власність Петрову Андрію Вікторовичу земельну ділянку площею S_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА 1.
Будівництво спірного будинку розпочато в 1990 році. Ступінь готовності будинку становить 100 %, однак у встановленому законом порядку він до експлуатації не прийнятий і його державна реєстрація не здійснена.

Запитання:
Яким чином можна відстояти права Симонової Анни Іванівни на земельну ділянку та будинок?
Складіть відповідний документ.

8/05/18 08:41  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:41Дерево
Фактичні обставини

16 вересня 2009 року між банком ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Сидоровим П.П. укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Позичальник з дня укладення кредитного договору свої зобов'язання по сплаті коштів взагалі не виконував.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору 11 червня 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направило Сидорову П.П. претензію про сплату протягом 30 днів заборгованості за кредитним договором.
Ця претензія була отримана позивачем 6 липня 2010 року.

Запитання:
Яким чином можна відстояти права Сидорова П.П.?
Складіть відповідний документ.

8/05/18 08:41  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:41Дерево
Фактичні обставини

7 травня 2014 року старшим державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа НОМЕР_2, виданого Марганецьким міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь Петренко І.І. 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди від 24 квітня 2014 року та надано строк в добровільному порядку виконати постанову до 13 травня 2014 року. ДП «Придніпровська залізниця» 13 травня 2014 року на виконання виконавчого листа платіжним дорученням перерахувало на користь Петренка І.І. 82 243 грн. 60 коп. та на користь держави, у вигляді обов’язкового платежу у відповідності до статті 168 ПК України, 16 756 грн. 40 коп.
6 лютого 2014 року старший державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції виніс постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 675 грн. 64 коп., яка на думку ДП «Придніпровська залізниця» не відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір» та є неправомірною, оскільки виконавче провадження повинно бути закінчено у зв’язку з фактичним виконанням виконавчого листа.

Запитання:
Яким чином можна оскаржити постанову державного виконавця?
Складіть відповідний документ.

8/05/18 08:41  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:40Дерево
Фактичні обставини

Іванов Іван Іванович разом із Сидоровим Павлом Валентиновичем та Петровою Анною Іванівною є співвласником двокімнатної квартири АДРЕСА_1. На праві спільної часткової власності, кожному належить по 1/3 частки.
Іванов Іван Іванович, посилаючись на те, що виділити в натурі належну йому частку квартири технічно неможливо, сам він в квартирі не проживає і потреби в цьому не має, а квартирою повністю користуються Сидоров Павло Валентинович та Петрова Анна Іванівна, бажає припинити його право на частку в квартирі, зобов’язати відповідачів сплатити йому ринкову вартість його частки, визнавши право власності на всю квартиру за Сидоровим Павлом Валентиновичем та Петровою Анною Іванівною.

Запитання:
Яким чином можна відстояти права Іванова Івана Івановича? Складіть відповідний документ.

8/05/18 08:40  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:40Дерево
ФАБУЛИ З ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1. Фактичні обставини

У квітні 2013 року Петренко Наталія Іванівна, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього Петренко Максима Петровича звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Петренко Івана Петровича, третя особа – служба у справах дітей Южненської міської ради, приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області, про визнання іпотечних договорів недійсними, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 березня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі ТОВ «Український промисловий банк») та Петренко Іваном Петровичем було укладено строковий кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 16 000 доларів США зі сплатою 15 % річних до 10 березня 2011 року. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору в той же день між банком та Петренком Іваном Петровичем було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого останній передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
1 серпня 2007 року між банком та Петренком Іваном Петровичем було укладено ще один кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 14,6 % річних до 31 липня 2022 року. З метою забезпечення виконання зобов’язань за цим договором 1 серпня 2007 року між банком та Петренком Іваном Петровичем було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого останній знов передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Укладаючи іпотечний договір від 1 серпня 2007 року Петренко Іван Петрович подав нотаріусу довідку від 1 серпня 2007 року номер 111, яка видана ЖЕД – 3 м. Южне, з якої вбачається, що окрім нього інших зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_1 немає. Позивачка стверджує про порушення норм законодавства при укладенні оспорюваних договорів іпотеки, оскільки в переданій Петренком Іваном Петровичем в іпотеку квартирі зареєстровані та проживають крім Петренка Івана Петровича також і вона - Петренко Наталія Іванівна, та їх з відповідачем неповнолітній син Петренко Максим Петрович, (дата реєстрації 31 жовтня 2003 року). Враховуючи викладене, позивач просила визнати вказані іпотечні договори недійсними.
Квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить відповідачу Петренку Івану Івановичу із 2003 року на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2003 року.

Запитання:
Якою має бути правова позиція представника банку?

8/05/18 08:40  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:40Дерево
10. Фактичні обставини
За вироком суду Повєріна М.М. засуджено за те, що він, будучи зобов'язаним, згідно з рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 16 грудня 2009 року сплачувати аліменти на користь Повєріної А.А. на утримання свого неповнолітнього сина Повєріна О.М., починаючи з 23 листопада 2005 року і до повноліття дитини щомісяця і частину від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та будучи засудженим вироком того ж суду від 20 липня 2012 року за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дитини за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн., починаючи з 01 червня 2013 року по 10 квітня 2015 року, умисно не виконував рішення суду, злісно ухилявся від сплати встановлених судом коштів на утримання неповнолітньої дитини, ніяких заходів до працевлаштування не вживав, у зв'язку з чим допустив виникнення заборгованості по аліментах за 22 місяці 10 днів, що становить 15292 грн.

Запитання:
Якими можуть бути дії представника потерпілого (неповнолітнього Повєріна О.М.) у цій правовій ситуації?

8/05/18 08:40  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:39Дерево
9. Фактичні обставини:

25 листопада 2015 року Липчанський С.М. звернувся із заявою про скоєне кримінальне правопорушення до Київського РВ ГУ НП в Харківській області, в якій ставив питання про початок досудового розслідування за фактом реалізації автомобілю на підставі завідомо недостовірної довіреності, тобто за ознаками складів правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 358 КК України. Його заяву було зареєстровано в черговій частині районного відділу поліції за № 1537.
30 листопада 2015 року за підписом начальника Київського РВ ГУ НП в Харківській області Рожненка А.В. на адресу заявника надійшов лист, про те, що відомості за таким фактом не можуть бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, хоча за висновками попередньої перевірки є факт видачі недостовірного документу.

Запитання:
Якими можуть бути дії адвоката, який діє в інтересах заявника, в цій правовій ситуації?

8/05/18 08:39  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:39Дерево
8. Фактичні обставини:

Кримінальне провадження № 12013220000095
П О С Т А Н О В А
про закриття кримінального провадження
17.12.2015 р. м. Новомосковськ

Слідчий СВ Новомосковського РВ ГУ НП в Дніпропетровській області …, розглянувши матеріали кримінального провадження № 12013220000095 про вчинення Самсонюком В.М. кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2013 року приблизно о 09:30 годині Самсонюк В.М., на підставі раніше сформованих неприязних стосунків із громадянкою Григоренко Г.В., не маючи об’єктивних підстав задля спричинення сварки, спричинив її і без будь-яких підстав наніс декілька ударів в обличчя Григоренко Г.В. Від отриманих ударів Григоренко Г.В. втратила свідомість, а прийшовши до тями, побачила навколо себе калюжу крові і відчула сильний біль в області носу. Після того Григоренко Г.В. викликала працівників бригади «швидкої медичної допомоги», які відправили Григоренко Г.В. до лікарні. Після надання первинної медичної допомоги Григоренко Г.В. деякий час продовжувала перебувати на лікуванні.
Того ж дня від імені Григоренко Г.В. у районному відділі внутрішніх справ було зареєстровано повідомлення про скоєння Самсонюком В.М. кримінального правопорушенні відносно неї, а саме спричинення тілесних ушкоджень.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи Григоренко Г.В. вналсідок завданих ударів отримала легкі тілесні ушкодження. Отримання таких ушкоджень самостійно, в тому числі після падіння з висоти власного зросту, виключається.
Захисник підозрюваного Самсонюка В.М. адвокат Ковальонок С.О. заявив клопотання про закриття кримінального провадження відносно підозрюваного, мотивуючи це відсутністю прямих доказів факту спричинення його підзахисним тілесних ушкоджень потерпілій Григоренко Г.В. До моменту цієї події і після неї Самсонюк В.М. ніяких протиправних дій не вчиняв, має постійне місце мешкання та роботи, у побуті поводиться позитивно.
Підозрюваний Самсонюк В.М. підтримав клопотання захисника.
Потерпіла заперечує проти задоволення клопотання, оскільки між нею і підозрюваним встановились неприязні стосунки, а також є свідки, які можуть підтвердити факт цих стосунків, але їх під час розслідування ніхто не допитував.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, -

Постановляю:
Закрити кримінальне провадження відносно Самсонюка В.М. у зв'язку із відсутністю в його діях ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України.

Слідчий СВ Новомосковського РВ
ГУ НП в Дніпропетровській області …..

Запитання:
Якими можуть бути дії представника потерпілої в цій правовій ситуації?

8/05/18 08:39  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:39Дерево
7. Фактичні обставини

Підозрюваний Капустін Р.А. 10 червня 2015 року близько 23.00 год перебував у стані алкогольного сп'яніння на території цілодобово відкритої для відвідувачів ділянці автозаправної станції «WOG», яка знаходиться за адресою…, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті правила та норми поведінки, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, під час спілкування зі знайомим Денисенком Б.В., раптово, ударом по голові ззаду збив останнього з ніг та почав наносити йому численні удари по голові та різних частинах тулуба, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.
Підозрюваний Капустін Р.А. продовжував наносити удари руками та ногами по голові та тулубу потерпілого Денисенко Б.В. та припинив їх лише після появи оператора АЗС.
В подальшому, підозрюваний Капустін Р.А., продовжуючи власні хуліганські дії, 10 червня 2015 року близько 23.45 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, демонструючи грубу силу та зневагу до оточуючих, знаходячись біля будинку культури, що розташований за адресою…., зустрівши потерпілого Денисенка Б.В., знову розпочав конфлікт, та наніс удар правою рукою в обличчя потерпілому, внаслідок якого Денисенко Б. В. упав на кафельне покриття, вдарився головою та покотився вниз по сходах, зазнавши численних ушкоджень.
Дії підозрюваного Капустіна Р.А. були кваліфіковані за ст.ст. 296 ч. 1, 128 КК України. Але в даному випадку потерпілий зазначає на тому, що при кваліфікації дій підозрюваного за ст. 128 КК України також треба врахувати те, що при нанесенні удару підозрюваний Капустін Р.А мав умисел нанести тяжкі тілесні ушкодження і завдати значну шкоду його здоров’ю, оскільки Капустін Р.А. бачив, що потерпілий стояв на краю сходів, і падаючи міг вдаритись та отримати тілесні ушкодження, в тому числі і тяжкі, оскільки сходи були досить круті та довгі.

Запитання:
Якими мають бути дії представника потерпілого в цій правовій ситуації?

8/05/18 08:39  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:38Дерево
6. Фактичні обставини:

Луженко О.П. підозрюється у скоєнні розбійного нападу на літню жінку, яка мешкала в приватному будинку в сільській місцевості, під час якого Луженком О.П. було забрано грошові кошти у сумі 100 тис. грн.
Під час надання свідчень підозрюваний, який на той момент не користувався правовою допомогою захисника, пояснив, що потрапив до домоволодіння через одне з вікон, витягнувши скло за допомогою викрутки.
Призначений за дорученням регіонального центру з питань надання безоплатної правової допомоги захисник під час конфіденційного спілкування із підзахисним побачив, що останній має кремезну статуру, а за матеріалами протоколу огляду місця події вікно має невеликі розміри, що ставить під сумнів свідчення підзахисного в частині саме такого потрапляння до домоволодіння. До того ж, підозрюваний Луженко О.П. повідомив захисникові про скоєння на нього психологічного тиску працівниками правоохоронних органів.
Захисник підозрюваного заявив клопотання про проведення слідчого експерименту, однак слідчий виніс постанову, якою відмовив у задоволенні даного клопотання, оскільки немає згоди потерпілого на проведення такої слідчої дії у його житлі.

Запитання:
Якою має бути правова позиція захисника за цих обставин?
Які процесуальні дії повинен здійснити захисник, в тому числі за фактом вчинення психологічного тиску на підзахисного з боку працівників правоохоронного органу?

8/05/18 08:38  Yura0101 > Yura0101    8/05/18 08:38Дерево
5. Фактичні обставини

У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2016 року Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва …..
при секретарі - ….,
за участю:
прокурора - …..
підозрюваного – Іваненко І.І.
захисника - …..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві клопотання слідчого Солом'янського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві -….., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 м. Києва ….., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного Іваненка Ігоря Івановича, уродженця Кіровоградської області, м. Олександрія, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, а саме: 01.04.2009 року Олександрійським міським судом Кіровоградської області за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України до 6 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у кримінальному провадженні №12016100090001410 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
До суду надійшло зазначене клопотання слідчого Солом'янського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві …. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного Іваненка І.І., з якого вбачається, що в провадженні слідчого відділу управління поліції у Солом'янському районі Головного управління Національної поліції в місті Києві знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100090001410 від 09.02.2016 року.
Клопотання обґрунтовується тим, що Іваненко І.І., 08.02.2016 приблизно о 22.55 годині, перебуваючи за адресою: м. Київ,вул. Стадіонна, 6 помітивши раніше не знайомого Петренка П.О., який в цей час проходив по тротуару біля вказаного вище будинку, з метою повторного відкритого викрадення чужого майна, вступив в злочинну змову з Савченком В.В.
Реалізуючи свій злочинний умисел, Савченко В.В., діючи спільно з Іваненком І.І., згідно відведеної йому ролі підбіг ззаду з правої сторони до Петренка П.О., та бризнув йому в обличчя в область правого ока невідомою речовиною, від чого Петренко П.О. відчув фізичний біль. В цей час Іваненко І.І., перебуваючи поряд, згідно відведеної ролі , підбіг ззаду до Петренка П.О. та штовхнув його руками в правий бік, тобто застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. Від поштовху Петренко П.О. впав в на землю на лівий бік, а Іваненко І.І. згідно відведеної йому ролі, в цей час відкрито повторно викрав у останнього з правої руки портфель, вартістю 2000 гривень, в якому знаходився швейцарський ніж, вартістю 350 гривень, який знаходився у шкіряному чохлі, вартістю 150 гривень, шматок свіжого ялового м'яса вагою 700 грам, вартістю 48 гривень, який знаходився в поліетиленовому пакеті, який матеріальної цінності не представляє, рулетка, вартістю 5 гривень, дві матерчаті сумки, вартістю 10 гривень кожна, загальною вартістю 20 гривень, зарядний пристрій до мобільного телефону, вартістю 50 гривень та майно, яке матеріальної цінності не представляє, а саме : два шматки хліба в поліетиленовому пакеті, шматок марлі, лейкопластир, папка робочих пакетів та журналів. Відкрито повторно викравши вказане вище чуже майно, Савченко В.В. спільно з Іваненком І.І. з місця вчинення злочину втекли, завдавши потерпілому Петренку П.О. майнову шкоду на загальну суму 2,623 гривень.
Вина Іваненка І.І. повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: рапортом інспектора батальйону № 1 роти № 9 УПП у м. Києві ДПП Волик С. Г.; протоколом заяви Петренка П.О. про вчинене відносно нього кримінального правопорушення; протоколом допиту потерпілого Петренка П.О.; протоколом пред'явлення особи для впізнання.
В діях Іваненка І.І. вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст.186 КК України.
10.02.2016 о 10:30 годині Іваненко І.І. повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.
В ході досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатні підстави вважати, що існують ризики, що підозрюваний Іваненко І.І., може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від органів слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив задовольнити, оскільки Іваненко І.І. вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, не має стабільних соціальних зв'язків, не має постійного місця проживання в м. Києві, що свідчить про те, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити інший злочин.
В судовому засіданні підозрюваний щодо клопотання прокурора заперечував.
Таким чином, беручи до уваги, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні Іваненком І.І. кримінального правопорушення, яке є тяжким та відповідно до ч.2 ст.186 КК України карається позбавленням волі на строк до 6 років, а також під час досудового слідства встановлена відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України наявність ризиків, які, враховуючи репутацію підозрюваного, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1ст.177 КПК України, оскільки не працює, не має постійного місця роботи, тобто стабільного джерела доходу, тому може вчиняти інші протиправні дії, зокрема здобувати собі, як ніде не працююча особа матеріальні засобі для існування, через що застосування більш м'яких запобіжних заходів вбачається недостатніми для запобігання цим ризикам, то в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Отже, прокурором під час розгляду даного клопотання було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, та не встановлено будь-яких підстав для застосування до підозрюваної іншого запобіжного заходу, зокрема, не було надано відповідних доказів щодо наявності у підозрюваного захворювань, які виключають і унеможливлюють його перебування під вартою, а також можливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, тому слідчий суддя дійшов до висновку про застосування відносно підозрюваного Іваненка І.І. запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначав розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється Іваненко І.І. вчинений із застосуванням насильства.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192-194, 196, 197, 395 КПК України слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного Іваненка Ігоря Івановича, уродженця Кіровоградської області, м. Олександрія, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, а саме: 01.04.2009 року Олександрійським міським судом Кіровоградської області за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України до 6 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: …., проживаючого за адресою: …., запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою Іваненка Ігоря Івановича рахувати з 17:00 години 10.02.2016 року.
Дата закінчення дії ухвали про обрання відносно Іваненка Ігоря Івановича, запобіжного заходу у виді тримання під вартою - 17:00 години 09.04.2016 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення. Взяти підозрюваного Іваненка Ігоря Івановича під варту негайно в залі суду і утримувати його у Київському слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити уповноваженій особі до Київського слідчого ізолятора Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя …….

Запитання:
Як має діяти захисник при незгоді з викладеною вище ухвалою про обрання запобіжного заходу?

8/05/18 08:38  Yura0101 > ОК АКА Олюня    7/05/18 18:40Дерево
4. Фактичні обставини

24 вересня 2015 року у провадження Недригайлівського районного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060320000018 від 07.08.2015 відносно Астахова А.А. та Барановського Л.Д. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
По вищевказаному кримінальному провадженню ухвалою суду Недригайлівського районного суду Сумської області від 02.10.2015 призначено підготовче судове засідання на 12 жовтня 2015 року. Астахов А.А. та Барановський Л.Д. обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а це передбачає здійснення кримінального провадження колегіально у складі трьох професійних суддів, що неможливо здійснити у даному суді.

Запитання:
Як мають діяти в такій ситуації захисники обвинувачених Астахова А. А. та Барановського Л.Д.?

Страницы: << 1 2 3 4 5 6 7 [8] 9 10 ... >>    Всего: 13

Реклама

bigmir)net TOP 100