RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Трудовые правоотношения

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Підміна норм трудового права нормами ЦК


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
3/06/17 19:40  ОК АКА ОлюняОтправить письмо > СергійП    24/12/15 14:53Дерево
ВСУ указал на возможность применения к трудовым правоотношениям ситуации освобождения от ответственности в связи с форс-мажором.
Постанова від 12 квітня 2017 року №6-1185цс16

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2017 року
м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,
Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за заявою публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (надалі – ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз») з відповідним позовом, посилаючись на те, що після зміни виконавчої влади в Автономній Республіці Крим (далі - АР Крим) відбулось захоплення ПАТ «Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», був призначений новий керівний склад підприємства, і позивач під тиском нового керівництва, а саме призначеного новою владою АР Крим голови правління ОСОБА_2, був змушений написати заяву про звільнення за власним бажанням. Під час звільнення йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано наказ від ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення позивача за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління з економіки і інвестицій апарату управління; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати за березень 2014 року в розмірі 10897,83 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 392128,91 грн та у відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць; у решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу відхилено, рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

У травні 2016 року до Верховного Суду України надійшла заява ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України, а саме: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статей 116, 235 КЗпП України, статей 1, 3 та 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», статей 263, 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

На підтвердження зазначених підстав заявник надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року та постанову Верховного Суду України від 23 березня 2016 року.


Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У справі, що переглядається, суди встановили, що відповідно до наказу від ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача звільнено з посади заступника голови правління з економіки і інвестицій апарату управління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін з 20 березня 2014 року та видано трудову книжку з відповідним записом. Наказ про звільнення був підписаний головою правління ОСОБА_2. Розрахунок із заробітної плати з позивачем не проведено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодилися і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що наказ про покладення обов'язків голови правління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на ОСОБА_2 у встановленому законодавством України порядку та уповноваженою особою призначеною на посаду, відповідно до законодавства України не видавався; останній не мав права видавати наказ про звільнення позивача, тому наказ про звільнення позивача із займаної посади є незаконним, а незаконне звільнення та невиплата заробітної плати є порушенням законних прав працівника.

У наданій заявником для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року, яка постановлена у справі за аналогічним позовом до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що наказ про звільнення позивача був виданий неуповноваженною особою, а тому він не може бути визнаний дійсним або недійсним з моменту його підписання, оскільки цей наказ не породжує правових наслідків і трудові відносини з працівником фактично не припинені.

У постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року, наданій заявником для порівняння, міститься висновок про те, що настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що встановлено висновком Донецької торгово-промислової палати, свідчить про відсутність вини в затримці виплати позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом зазначених у заяві одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

27 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який визначає статус Автономної республіки Крим та міста Севастополя, як території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації; встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Пунктом 3 цієї статі визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та посадовими або службовими особами на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже висновок суду, що видання не уповноваженою відповідно до українського законодавства особою наказу про звільнення є підставою для припинення трудових відносин між публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та позивачем не відповідає законодавству України про статус тимчасово окупованих територій та нормативно-правовим актам щодо діяльності підприємств та установ на цих територіях.

Крім того, згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що в разi звiльнення без законної пiдстави або незаконного переведення на iншу роботу працiвник повинен бути поновлений на попереднiй роботi органом, який розглядає трудовий спiр. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, за положеннями статтей 117 та 235 КЗпП України обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за незаконне звільнення та за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства, у тому числі в результаті дій особи відповідальної за звільнення.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина перша статті 9 ЦК України передбачає застосування цього Кодексу до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо їх не врегульовано іншими актами законодавства.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовано за яких обставин сторони трудових правовідносин звільняються від виконання обов’язків, положення цивільного законодавства щодо урахування при вирішення спорів про майнову відповідальність обставин непереборної сили можуть застосовуватись й до цих правовідносин.

Під час розгляду справи суди визнали, що події, які відбулися у березні 2014 року, а саме зміна влади у АР Крим, його окупація та захоплення Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» озброєними людьми, є загальновідомими обставинами. Також, суди зазначили, що вказані обставини підтверджуються, зокрема, сертифікатом про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України від 03 грудня 2014 року № 2018.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути, і ця подія завдала збитків.

Установивши у справі, яка переглядається, що позивач був звільнений із займаної посади 20 березня 2014 року на підставі наказу, винесеного особою уповноваженою самопроголошеною владою Криму під час проведення незаконної націоналізації майна ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», яке знаходиться на території, яка законами України визнана як тимчасово окупована, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що наказ породжує правові наслідки для відповідача, тим самим застосувавши визначені законодавством України санкції за дії, які відповідач не здійснював.

Неправильне застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу від ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління з економіки і інвестицій апарату управління; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.; тому відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині позову.

Питання про неоднакове застосування інших норм трудового законодавства заявником не ставилось, доводи не наводились, а тому оцінка застосування інших норм матеріального права при розгляді інших позовних вимог (стягнення невиплаченої заробітної плати за березень 2014 року, стягнення компенсації за невикористану відпустку) не надавалась й судові рішення у цій частині не переглядались.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, частиною першою статті 3602, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року та рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 квітня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу від ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення, поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління з економіки і інвестицій апарату управління; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування моральної шкоди скасувати.

Прийняти в цій частині позовних вимог нове рішення.

В позові ОСОБА_1 про скасування наказу від 19 березня 2014 року про звільнення, поновлення на посаді заступника голови правління з економіки і інвестицій апарату управління; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування моральної відмовити.


В іншій частині ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року та рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В.М. Сімоненко
Судді:
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк

Постанова від 12 квітня 2017 року №6-1185цс16 [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

19/01/16 15:46  ОК АКА ОлюняОтправить письмо > Трудпроект    19/01/16 15:05Дерево
Вы название ЭТОЙ темы видите? Там что-то есть о проекте Трудового кодекса?
тема, посвященная проекту ТК, по ссылке [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

19/01/16 15:05  Трудпроект > Marlboro!    30/12/15 09:16Дерево

30/12/15 09:16  Marlboro! > Igor law    30/12/15 09:13Дерево
Як ви вчасно в кінці дописали слово "многое", а то з самого початку здалось, що напишете "все тупо переписано". А воно таки не все, непрактичної отсєбятіни там вагон і ще один вагон.
Ну то таке, оціночні судження, хай депутато-тушки вирішують.

30/12/15 09:13  Igor lawОтправить письмо > Marlboro!    30/12/15 09:07Дерево
Еще раз повторюсь: Либерализации требует лишь часть кзота в части прекращения трудового договора по желанию работодателя, в частности необходимо добавление права безусловно разорвать трудовой договор без пояснений причин. За такое право работодатель должен заплатить, это разумно и справедливо, компенсацию работнику.
Потому не уволилась - работодатель сам ее увольняет.
По ФОПам это мелкие улучшения, ради этого принимать новый КЗОТ точно не стоило и не стоит. Еще раз повторюсь: статья 3 Конституции, Конвенции, Международная организация труда. В КЗОТе тупо чуть ли не дословно из международных документов/договоров переписано многое.

30/12/15 09:07  Marlboro! > Igor law    30/12/15 09:00Дерево
А захотіла - завагінтріла, пішла в декрет, і не звільнилась. І починається потім возня. І так взагалі багато в чому, не тільки мамочки.
Там багато моментів які провокують суттєве порушення прав працівника. Наприклад, з 2015 року нарешті скасували норму про реєстрацію договору ФОПом в центрі зайнятості. Це ж просто шик - раніше ФОПу треба було з працівником панькатись і за руку його водити в той центр, а зараз можна по-нормальному приймати-звільняти. Скасування цієї "якоби" гарантії навпаки покращує рівень дотримання законодавства ФОПом так як зменшує провокацію неофіційного працевлаштування.

30/12/15 09:02  Igor lawОтправить письмо > Marlboro!    30/12/15 08:52Дерево
Черчилль - герцог Мальборо это не моя фантазия а реальный факт.

30/12/15 09:00  Igor lawОтправить письмо > Marlboro!    30/12/15 08:50Дерево
Трудовые гарантии не могут быть низкими, иначе нам придется выкидывать из Конституции если не всю статью 3 то уж вторую ее часть 100%. При этом выходить из многих международных конвенций, Международной организации труда и т.д.. Либерализации требует лишь часть кзота в части прекращения трудового договора по желанию работодателя, в частности необходимо добавление права безусловно разорвать трудовой договор без пояснений причин. За такое право работодатель должен заплатить, это разумно и справедливо, компенсацию работнику. Весь и все.
А минимизацию и схемы надо убирать снижением налогов, вот где самый критичный вопрос.
А по ситуациям с молодыми мамочками тоже не кзот надо менять а социальные гарантии давать мамочкам от государства, чтобы те же мамочки не держались за работу до последнего, а забеременела, пошла в декрет, уволилась.
У вас все время тянет с больных голов на более-менее здоровую перекладывать.

30/12/15 08:52  Marlboro! > Igor law    30/12/15 08:42Дерево
Про Мальборо - це все, на що спромоглась ваша фантазія?)

30/12/15 08:50  Marlboro! > Igor law    30/12/15 08:42Дерево
Я написав, що занадто високі трудові гаранті, а ТАКОЖ високе навантаження тягнуть за собою намагання роботодавця ухилятись від оформлення трудових відносин. Так як одна по-правилам оформлена тушка вимагає постійного оформлення всякого роду документації, своєчасної виплати зп та надання різного роду відпусток. Для чого вступати в це лайно, якщо можна оформити тушку неофіційно? Показовим є те, з якими проблемами стикаються молоді жінки і дівчата через статтю 184 КЗПП - нікому не потрібна потенційна мамочка яку потім "топором не вирубати" з підприємства, тому дають перевагу хлопцям і чоловікам. Дуже прекрасна трудова гарантія, просто блиск.

30/12/15 08:42  Igor lawОтправить письмо > Marlboro!    30/12/15 08:38Дерево
А шо, вы герцог Мальборо як Черчиль?))
Яким чином трудове законодавство регулює податкове навантаження на фонд оплати праці, поясніть, може я чогось не знаю?

30/12/15 08:38  Marlboro! > Igor law    30/12/15 08:35Дерево
Не здатності, а здібності, і не податкове, а трудове.
П.С. у вас діри в черепній чи память погана? Я ж вам вже писав, що мій нікнейм ніяк не стосується сигарет. Придумайте щось оригінальніше)

30/12/15 08:35  Igor lawОтправить письмо > Marlboro!    30/12/15 08:17Дерево
Ви що, з глузду з'їхали, зарплати в конвертах, фикористання ФОПів, неофіційне працевлашутвання провокує НЕ ТРУДОВЕ А ПОДАТКОВЕ законодавство, тобто не Кодекс законів України про працю а Податковий кодекс України. Не куріть більше Мальборо, це погіршує розумові здабності, здатість робити логічні висновки та обгрунтовані судження.

30/12/15 08:17  Marlboro! > Igor law    29/12/15 23:21Дерево
Мабуть ви далі Києва нічого в своєму житті не бачили. Поїдьте в регіони і подивіться на ці "сильні сторони" десь в "смт." чи селах - там, де позов однієї такої особи як по посиланню може залишити без роботи пів міста чи все село.
Абсолютно будь-які відносини повинні бути збалансовані з дотриманням розумної пропорції обовязків і прав. КЗПП в нинішніх умовах провокує дике порушення прав працівників (зарплати в конвертах, робота через ФОП чи взагалі неофіційне працевлаштування).
На щастя, схоже автори нового ТКУ нарешті зрозуміли, що подальше закручування гайок приводить тільки до ще більшого порушення прав. А чим більш помірні будуть у роботодавця трудові обовязки і рівень оподаткування зарплат, тим більше все це в цілому буде дотримуватись і виконуватись.
В ЄС просто на відміну від України достатньо багаті кадри, щоб те все виконувати.

29/12/15 23:21  Igor lawОтправить письмо > Marlboro!    29/12/15 23:14Дерево
Я б еще жестче прописал. Работодатель - сильная сторона трудовых отношений, а потому надо лучше ТД готовить, там можно многие моменты урегулировать. И юристов работодатель может себе позволить.
Так что нефиг плакать, без защиты работника у нас будет рабство. А еще надо дать экономике развиваться, чтобы спрос на рабочую силу рос и росла зарплата, тогда многие гарантии и будут выполняться. А так нечего нищебродский кодекс вводить, в ЕС соцгарантии на порядок выше и все ок, все довольны.

29/12/15 23:14  Marlboro! > Igor law    29/12/15 23:03Дерево
А "более-менее" - в КЗПП багато невиконуваних і непрактичних норм, гарантій. Які тягнуть за собою тільки ще більші порушення прав працівників, тому-що роботодавець, якщо він не дебіл і не хоче піти голим-босим через якусь тушку, просто не працевлаштовує офіційно людей, щоб тих гарантій не дотримуватись. Це мабуть тільки в нашій країні (та інших осколках совка) можна за 3 тисячі боргу попасти на третину мільйона гривень як тут [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

29/12/15 23:11  Marlboro! > Igor law    29/12/15 23:03Дерево
Стосовно дописати - скопіювати туди кусок ЦК?

29/12/15 23:03  Igor lawОтправить письмо > Marlboro!    29/12/15 22:57Дерево
Ну так недостающее можно и дописать, зато все остальное более-менее. Я б только дописал право безусловного разрыва ТД работодателем с выплатой зп за 4-5 месяцев и уведомления центра занятости. Все остальное это фактически переписывание протоколов Международной организации труда, ратифицированных СССР, а потому обязательных для нас. Нечего в КЗОТе особо переделывать, только чуть дополнить.

29/12/15 22:57  Marlboro! > Igor law    29/12/15 22:48Дерево
Дуже багато чого не врегульовано, та ж таки матеріальна чи моральна шкода взагалі ніяк не регулюється (декілька спеціальних статей про матеріальну відповідальність можна й не рахувати). КЗПП писався коли ще піонери Леніну зігували, кодекс абсолютно не відповідає вимогам і реаліям часу. Викручують його хто як захоче.
І так дивно, що він так довго проіснував при незалежній, його давно треба було перепиляти на манер ЦК.

29/12/15 22:48  Igor lawОтправить письмо > Marlboro!    29/12/15 22:43Дерево
29/12/15 22:44 , вы первее успели написать. Как по мне это крайне критично правильно и корректно обосновывать, так как бред ВСУ усиливает энтропию в итак уже полоумных мозгах судей низших инстанций.
И какие моменты, простите, не урегулированы КЗОТом что вы предлагаете ГК использовать???

29/12/15 22:44  Igor lawОтправить письмо > СергійП    29/12/15 22:36Дерево
Читал как в Верховном суде США дело обстоит. Там каждый судья имеет лимит средств, в пределах которых сам набирает себе помощников, секретарей, которые много черновой работы делают.
А у нас во всех судах кого дадут тот черновой и занимается. Я не верю что судьи сами пишут решения, говорят типа "отказать" или "удовлетворить" а помощники что-то ваяют. А эти престарелые мудаки даже не читают. Вот гавно с ВСУ так и льется. У меня было в этом году дело, все ОК, в мою пользу, но мотивировка такая, что хоть стой хоть падай. Твари, хоть бы мои тексты переписали/переделали, мне ж не жалко, так нет, написали дурню. Потом и получается что ВСУ это кладезь взаимоисключающих пунктов и явной ахинеи.

29/12/15 22:43  Marlboro! > СергійП    29/12/15 22:36Дерево
Про договір там нічого немає.
Виходить з висновком ВСУ згодні, але не згодні зі згадкою ЦК та обгрунтування за допомогою ЦК. Ну мені здається це не практичний спір, адже по суті він таки ні на що не вплине)
Навіть якщо суди з таким "небезпечним прецедентом" почнуть ширше застосовувати ЦК до трудових відносин, то я не думаю, що це погано. ЦК багато в чому є або однопредметним, або дуже близьким з КЗПП. В той час як останній дуже багато в чому є неврегульованим, і я думаю було б навіть чудово, якби всі прогалини можна було заповнити обїждженим і передбачуваним ЦК.
Ну якось так.

29/12/15 22:36  СергійПОтправить письмо > Marlboro!    29/12/15 20:30Дерево
Питання ж не в ступіні вини, а тому, в якій галузі чи сфері правовідносин ця вина мала місце. В даному випадку це не була сфера цив.пр.відносин. Це була сфера трудових правовідносин, які достатньо і повно врегульовані для того, щоб визначити наявність або відсутність вини саме нормами тр.права, а не цивільного. Тому застосування і притягування до справи норм ЦК і є невиправданим. І в даній справі суд як-раз і відмовив через пряме застосування норм ЦК. ПРямо ж пишуть: "Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства." Тобто компенсацію по ст.117 КЗпПУ ( розділ 7"Оплата праці) визначають чомусь як компенсацію майнової шкоди у сфері цив.пр.відносин при невиконанні цив.пр.дог-ру! Та ще й прямо вказуть, що застосувнню підлягають норми ЦК! Абсурд!

29/12/15 20:30  Marlboro! > СергійП    29/12/15 20:09Дерево
ВСУ відмовив не на підставі застосування ЦКУ. Якби суд не звертався до ЦК, то на результат це скоріш за все не вплинуло - Ви самі ж підтверджуєте, що оцінка ступеня вини не залежить від того, який кодекс застосовувати.

29/12/15 20:15  СергійПОтправить письмо > Igor law    29/12/15 20:11Дерево
Иногда старость - не радость.

29/12/15 20:11  Igor lawОтправить письмо > СергійП    29/12/15 17:24Дерево
Капец, уровень брака просто феноменальный. Там, наверное, уже деменционные идиоты сидят.

29/12/15 20:09  СергійПОтправить письмо > Marlboro!    29/12/15 19:57Дерево
Да ничем, но для доказывание как ее наличия, так и отсутствия достаточно норм той отрасли, в которой возик спор - норм трудвого права и теории. Почему то при применении 117 и взыскании по ней никто ж не применяет нормы ЦК, а исиходит из того, что вина доказывается в рамках 117. Так почему для отказа во взыскании по 117 нужно применять ЦК?!

29/12/15 19:57  Marlboro! > СергійП    29/12/15 17:24Дерево
А чим відрізняється цивільна вина від так званої "трудової вини"?

29/12/15 17:24  СергійПОтправить письмо > Marlboro!    29/12/15 16:59Дерево
Так і я не заперечую, що обов"язковим елементом трудо-правової відповідальності, як і будь-якої ( цивільної, кримінальної, адміністративної) - є такий обов"язковий елемент, як вина. Так, в розумінні 117 - вина обов"язковий елемент. Але це трудо-правова вина. Не треба її підміняти цивільно-правовою, натягувати на спеціальні правові відносини іншу галузь права. Наявність або відсутність вини в даному випадку можливо було встановити в межах трудових правовідносини і норм трудового права. В тому числі встановити, що вина відсутня в наслідок фактичного військового стану ( хоча ст.64 КУ не передбачає "фактичного", а вимагає саме реального війського або надзвичайного стану і суд в такому разі має діяти згідно ч.2 ст.19 КУ, керуватись саме юридичними нормами, а не фактичними обставинами. В решті решт, роботодавець теж має дивитись, що робиться за вікном і планувати діяльність). Але - все в межах трудового законодавства. Його було достатньо. Не треба було за вуха тягнути ст.9 ЦК і ЦК, прирівнювати відповідальність за КЗПпПУ до відповідальності за ЦК.

Такою постановою і позицією ВСУ створив прецедент, який вкрай небезпечний для захисту прав працівника. Не кажучи вже про те, що такий прецедент суперечить іншим постановам ВСУ. Тепер будь-який недобросовісний роботодавець буде бігти в місцеву ТПП, купувати за 100 дол. довідку про якісь форс-мажорні обставини і таким чином уникати відповідальності за порушення трудового законодавства.

29/12/15 16:59  Marlboro! > СергійП    29/12/15 16:44Дерево
Оця [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] ?
Ну там взагалі справа досить таки очевидна і без застосування норм ЦК. Стаття 117 КЗПП таки дійсно повязує наслідки невиплати грошей із виною роботодавця. Я все ж таки прихильник тієї думки, що фактичний військовий конфлікт, якщо він безпосередньо впливає на можливість функціонування підприємства-роботодавця, виключає вину.

29/12/15 16:44  СергійПОтправить письмо > Marlboro!    24/12/15 22:38Дерево
В постанові від 11.11.15 застосування ЦК абсолютно "висмоктане" з пальця і невиправдане. В першу чергу навіть з тих формально-юридичних міркувань: що в країні немає військового або надзвичайного стану. АТО не рахується, оскільки про нього в ст.64 КУ не йдеться, а тому ніякі довідки ТПП про форс-мажорні обставини не можуть свідчити про настання обставин, передбачених ст.64 КУ. Розуміючи це, ВСУ і зробив невиправдене поширювання на трудові відносини норм ЦК та фактично прирівняв тр.договір в цій справі до цивільно-правового.

24/12/15 22:38  Marlboro! > СергійП    24/12/15 15:24Дерево
Стаття 9 ЦК встановлює субсидіарне застосування норм ЦКУ до КЗПП. Тому все там нормально, норми ЦК не підміняють в цьому разі трудове законодавство, а збагачують і доповнюють його (від лат. subsidiarus - додатковий, допоміжний).

Інша справа, що далеко не всі норми ЦК можна застосувати до КЗПП якщо останній чогось не регулює. Наприклад, ВСУ вже висловлювався, що трудовий договір - не правочин, а отже ЦК в частині регулювання правочинів і цивільних договорів до трудових не застосовується.

В прикладах, які Ви навели, в принципі застосування (чи не застосування) ЦКУ можна назвати виправданим (воно звісно спірне, як і по суті більшість позицій ВСУ, але все рівно враховуватимемо).

24/12/15 15:24  СергійПОтправить письмо > СергійП    24/12/15 14:53Дерево
Це ж просто якийсь "підписздесь", натуральна колізія , як у Сумського міського голови [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]
Виклдаю дві деаметрально протилежні позиції ВСУ з приводу можливості застосування норм ЦК до трудових правовідносин, "підписздесь", одним словом:
Постанова ВСУ 21.05.2014р. у справі у справі № 6-43цс14
Згідно зі статтею 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», «;Про індексацію грошових доходів населення», «;Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427

Постанова ВСУ 11.05.2015р. у справі № 6-2159цс15 Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

24/12/15 14:53  СергійПОтправить письмо > СергійП    24/12/15 14:32Дерево
Право на оплату праці передбачене ст.43 КУ. Тобто, це конституційне право.Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

ВСУ взагалі забув про існування норм Конституції України. Зокрема, про ст.64 КУ, згідно якої конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Порядок введення воєнного та надзвичайного стану врегульовано Законами України від 16.03.2000, № 1550-III "Про правовий режим надзвичайного стану" та від 12.05.2015, № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану".

У спорі, який розглядався ВСУ, не було встановлено введення воєнного або надзвичайного стану. Але довідка ТПП про наявність форс-мажорних обставин у роботодавця виявлась для ВСУ біль вагомим аргументом, ніж вимоги Конституції. За логікою ВСУ, виявилось, що конституційні права можуть обмежуватись на підставі довідки ТПП, а не відповідно до порядку, встановленого Законами та нормами КУ.

24/12/15 14:32  СергійПОтправить письмо   Дерево
11.11.2015 року ВСУ "порадував" своєю постановою у справі № 6-2159цс15 та здійснив невиправдану підміну норм трудового права в трудовому спорі нормами цивільного права. Зокрема, в зазначеній постанові ВСУ здійснює наступний висновок: "З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства."

Але такими висновками ВСУ не лише повністю перекреслює норми трудового права та спеціального нормативного акту, яким вичерпно врегульовані трудові правовідносини, а й суперечить власним же постановам та висновкам, які наводяться нижче.

Зокрема, В Постанові від 21.05.2013р. у справі у справі № 6-43цс13 Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно якої цивільна відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов’язання не застосовується до трудових відносин, які виникли у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні працівника з роботи та несвоєчасною виплатою заробітної плати, оскільки такі відносини врегульовані нормами трудового права.

В Постанові від 03.10.2012р. у справі № 6-109цс12 Верховний Суд України з приводу застосування ст.117 КЗпП України висловив правову позицію згідно якої у трудових правовідносинах такі поняття як зобов’язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов’язання не застосовуються. Такі терміни використовуються у низці статей Цивільного та Господарського кодексів. Статті 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» вказаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов’язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Крім того, в Постанові від 10.10.2012р. ВСУ за наслідками аналізу норм ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та ст. 117 гл. VII «Оплата праці» КЗпП України, дійшов висновку про те, що відносини стосовно виплати заробітної плати за своєю правовою природою є трудовими, а не цивільними чи господарськими. Отже, ураховуючи, що між сторонами спір виник з приводу порушення законодавства про оплату праці з підстав, передбачених ст. ст. 116, 117 КЗпП України, дія обмежень, передбачених п.1 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не поширюється на вимоги кредиторів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В Постанові від 17.10.2012р. ВСУ також висловив правову позицію про те, що у трудових правовідносинах такі поняття як зобов'язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов'язання не застосовуються. Такі терміни використовуються в низці статей Цивільного та Господарського кодексів України.

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100