RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Бизнес-Форум

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Позовна давність


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы: << [1] 2 3 >>    Всего: 3


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
24/03/17 17:02  novak1Отправить письмо > Rossi    24/03/17 16:50Дерево
Таку позицію, щодо "простих юр.осіб" і "простого правонаступництва" ВСУ висловлював позиції ( [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] а щодо ось такого розпорядження землями державними органами не зустрічалося...

24/03/17 16:50  Rossi > novak1    24/03/17 16:45Дерево
Если она является правопреемником райадминистрации в этих отношениях, то в том числе получает и право на иск, который был у райадминистрации, но течение исковой давности не меняется.

24/03/17 16:45  novak1Отправить письмо > Rossi    24/03/17 16:30Дерево
Думаю, що обладміністрації. Суд присудив віддати землю обладміністрації

24/03/17 16:30  Rossi > novak1    24/03/17 16:26Дерево
А кому вы бы возвращали землю после окончания договора?

24/03/17 16:26  novak1Отправить письмо > Rossi    24/03/17 16:22Дерево
Вважаю, що ПРИ УКЛАДЕННІ не було порушено право обладміністрації, на момент укладення розпорядником землі була райадміністрація.

Як писав, до 2013 року згідно Земельного кодексу розпорядником була райадміністрація, після 2013 обладміністрація.

А чи прокуратура могла подати позов від райадміністрації якщо на момент подачі позову вона вже не являється розпорядником землі?
Прокуратура поставила райадміністрацію відповідачем

24/03/17 16:22  Rossi > novak1    23/03/17 18:19Дерево
Исковая давность определяется для того, кто обращается в суд (от чьего имени обращаются, если речь, например, об иске прокурора). Другое дело, что исковая давность возможно лишь в случае нарушения права соответствующего лица. Разве при заключении договора имело место нарушение права обладминистрации?

24/03/17 09:46  novak1Отправить письмо > Єхидний    23/03/17 22:39Дерево
Тут пише про сторону правочину . Обладміністрація не була стороною договору

23/03/17 22:39  ЄхиднийОтправить письмо > novak1    23/03/17 18:19Дерево
07 лютого 2017 року Справа № 5011-25/17984-2012 Вищий господарський суд України
«…встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування ним матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Для сторони правочину днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і прокурором, який звертається до суду із заявою про захист державних інтересів. Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, в особі якого він звернувся з позовом (у даному разі Головного управління, яке виступало й стороною оспорюваного правочину), то й перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів дізнався саме цей орган, а не Прокурор.
Аналогічні правові висновки неодноразово викладалися й Верховним Судом України в його постановах (зокрема, від 08.06.2016 №5011-7/1603-2012, від 01.07.2015 №6-178цс15, від 16.12.2015 №910/3723/14, від 30.09.2015 №910/4626/14, від 13.04.2016 №907/238/15, від 20.04.2016 №907/584/14 та низці інших); такі висновки, за приписами частини третьої статті 82 та частини першої статті 11128 ГПК України, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при виборі і застосуванні правової норми до спірних відносин».

23/03/17 18:19  novak1Отправить письмо > Rossi    23/03/17 13:37Дерево
А щодо цього, яка Ваша думка:
Є позов прокурора в особі обладміністрації (бо з 2013 року вона є розпорядником землі). Сам договір оренди укладений з райадміністрацією в 2004 р.

Обчислення строку позовної давності повинно відраховуватись з дня, коли дізналась про порушення прав обладміністрація чи райадміністрація?

23/03/17 13:37  Rossi > novak1    23/03/17 13:14Дерево
Достаточно подать заявление о применении срока. Обоснование не принципиально.

23/03/17 13:14  novak1Отправить письмо > Rossi    10/03/17 17:46Дерево
Підніму.
Перефразую. Позов поданий прокурор в інтересах обладміністрації. Відповідач подав заяву по строкам. Але обгрунтував її не тим що юр.особа мала дізнатися про порушення в момоент укладення договору (2004),а тим що прокуратура проводила перевірку в 2010 році.
Чи можна в апеляції відповідачу говорити про строки в ракурсі юр.особи, а не прокуратури?

22/03/17 16:55  novak1Отправить письмо > Marlboro!    19/03/17 15:07Дерево
Інше питання по строках позовної давності. Якщо особа подала заяву про застосування строків але підставою зазначила що строк пройшов, наприклад, в 2010 році, а в дійсності він пройшов в 2004 році. Суддя задоволив позов. Чи можна в апеляції говорити про правильні дати.
Суть в тому, що відповідач говорив про прокурора) він подавав позов в інтересах адміністрації), який дізнався про порушення права адміністрації, а не про саму адміністрацію, яка уклала договір.

19/03/17 15:07  Marlboro!Отправить письмо > neoone    19/03/17 13:57Дерево
Я думаю краще разом з наданням доказів початку перебігу строку в межах 3 років - також надати обгрунтування затримки в зверненні до суду (не обовязково це називати саме як поновлення пропущеного строку).
Суд однієї інстанції може погодитись з тим, що строк почав обраховуватись коли Ви дізнались про порушника/порушення, а інший потім може не погодитись - і Ваші обгрунтування можуть стати в нагоді.

19/03/17 13:57  neooneОтправить письмо > Marlboro!    11/03/17 11:03Дерево
Відповідно до ст. 261 ЦКУ, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Звідси питання.
Чи потрібно заявляти про поновлення строку, навіть після заяви відповідача про застосування строку, якщо у позивача є докази про те, що він довідався про порушення свого права та про особу яка його порушила в межах строку позовної давності?
Чи може достатньо надати докази про те, коли він дізнався про порушення свого права та про особу яка його порушила?
Які думки з цього приводу?

12/03/17 08:12  lentar > Евгений Осычнюк    12/03/17 07:37Дерево
Тобто справу до перегляду недопустять. Зрозуміло. Дякую за розуміння.

12/03/17 07:37  Евгений ОсычнюкОтправить письмо > lentar    11/03/17 22:00Дерево
Ви ще не втомились? Краще б по реєстру пошукали, бо це питання ВСУ давно вже вирішено. "Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності". [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

11/03/17 22:00  lentar > Евгений Осычнюк    11/03/17 17:45Дерево
У моїй справі суд зробив висновок, шо подання заяви про видачу судового наказу перериває позовну давність. Є інше судові рішення ВССУ, наприклад,
[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] апеляційна інстанція
[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] касаційна інстанція,
Якщо звернутися до Верховного Суду України за переглядом судових рішень у моїй справі, посилаючись на неоднакове застосування норм матеріального права, а саме ч2. ст.264 ЦК, посилаючись на судові рішення [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] у інших справах, враховуючи дві правові позиції ВСУ з цього питання та ЦПК України Верховний Суд України має право чи обовязок допустити справу до провадження по перегляду?
Тобто допустить чи відмовить у допуску?

11/03/17 17:45  Евгений ОсычнюкОтправить письмо > Marlboro!    11/03/17 15:16Дерево
Та вже облишив, мабуть. В таких випадках хотілось би запропонувати самому звернутися до ЄСПЛ і спробувати "на зуб", що це за установа - лоб розіб"єш, щоб довести, що 2+2=4, якщо на цю тему не було прецедента.

11/03/17 15:16  Marlboro!Отправить письмо > Евгений Осычнюк    11/03/17 08:11Дерево
Облиште, автор вже давно перестав шукати відповідь на питання - зараз він вже шукає підтвердження своєї правоти, т.е. хоче почути "суддя дурак, а я розумний". Будь-які аргументи які не імпонують його позиції проходять мимо його свідомості.

11/03/17 14:55  lentar > Евгений Осычнюк    11/03/17 08:11Дерево
Питання позовної давності є у практиці Європейського суду
- «строки давності» полягають в законному праві правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення (п. 570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

" А з огляду на це - наказне провадження з точки зору Конвенції є таким же судовим розглядом, як і позовне. "
Ваша позиція не узгоджується з [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28-36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені

В наказному провадженні спір остаточно не вирішено. Тому Конвенція на наказне провадження в даному випадку не може бути поширена.

11/03/17 12:13  psorkin > Marlboro!    11/03/17 11:03Дерево
Дякую.
Ваша думка співпала з моєю.

11/03/17 11:03  Marlboro!Отправить письмо > psorkin    11/03/17 10:29Дерево
Позовна давність застосовується тільки якщо інша сторона заявляє про це. Без такої заяви суд, в т.ч., по власній ініціативі, застосувати її не може. Відповідно і без такої заяви у суду немає підстав не/поновлювати строк (визнавати не/поважним пропуск).
Тому подавати заяву Вам потрібно тільки якщо інша сторона посилається на позовну давність.

11/03/17 10:29  psorkin > Евгений Осычнюк    11/03/17 08:11Дерево
Щоб не плодити теми спитаю тут.
Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Чи потрібно окремо заявляти клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом, якщо особа пропустила цей строк, але довідалась про порушення своїх прав в межах строку?
Дивлячись на судову практику бачу, що суди в одних випадках поновлюють строк а в інших питання пропуску строку в своїх рішеннях замовчують.

11/03/17 08:11  Евгений ОсычнюкОтправить письмо > lentar    10/03/17 20:25Дерево
Я Вам нагадую, може Ви забули - ЄСПЛ захищае лише порушення Конвенції. Ні в Конвенції, ні в практиці ЄСПЛ немає жодної згадки про питання позовної давності, або особливості застосування процесуальних норм у національному праві. Єдина вимога - виконання Конвенції. От якби наказне провадження здійснювалось взагалі таємно (як винесення ухвали на обшук), і Ви взагалі не мали права на його оскарження\скасування - тоді це порушення Конвенції. У Вашому випадку був винесений судовий наказ, про що Вам було повідомлено, у Вас було право на його скасування, а крім того, на апеляцію та касацію - то про які порушення Ваших прав взагалі йдеться? А з огляду на це - наказне провадження з точки зору Конвенції є таким же судовим розглядом, як і позовне. Їм цікаві не терміни, а суть процедури.

10/03/17 20:25  lentar > Евгений Осычнюк    10/03/17 18:42Дерево
Позиція приблизно така
Пред’явлення позивачем вимог у порядку наказного провадження, відповідно до законодавства жодним чином не впливає на подальший розгляд його вимог (позову) у порядку позовного провадження: ухвалою суду судовий наказ скасовано у зв’язку з наявністю спору про право, роз’яснено позивачу, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні.Відбувся перехід від наказного до позовного провадження.

З огляду на звернення позивача у суд з позовом про стягнення заборгованості та враховуючи заяву про застосування строків позовної давності, суд був вправі лише задовольнити заявлені вимоги за три останні роки з моменту звернення позивача з позовом до суду. Решта вимог знаходяться поза межами позовної давності

10/03/17 18:42  Евгений ОсычнюкОтправить письмо > lentar    10/03/17 16:54Дерево
За Вашою логікою, суд був зобов"язаний застосувати норми ЦКУ щодо терміну "подання позову" як норму прямої дії в ЦПК, тобто взагалі виключивши наказне провадження із спопобів захисту порушенного права.

10/03/17 17:46  Rossi > lentar    10/03/17 17:33Дерево
Если исковая давность истекла, то и прерываться нечему. И тут что заявление о выдаче приказа, что исковое заявление - без разницы, прерывания не будет.

10/03/17 17:33  lentar > Rossi    10/03/17 17:01Дерево
Як можна перервати позовну давність(наказне провадження), якщо вона закінчилася (принаймі за частинами вимог)?
[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] "Поза увагою судів залишилось те, що відповідно до ст. 264 ЦК України переривання позовної давності можливе лише в межах позовної давності, а не за її межами."
Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю, які в наказному провадженні реалізувати не можна.
Тобто боржник не може "в наказних правовідносинах" зробити те що "в звичайних", так як наказ видано.

10/03/17 17:01  Rossi > lentar    10/03/17 16:54Дерево
А где именно противоречие?
И при чем тут вообще пропуск исковой давности, если мы обсуждаем ситуацию с ее прерыванием (т.е. когда она еще не пропущена)?

10/03/17 16:54  lentar > Rossi    10/03/17 15:40Дерево
"Но это лишь терминология и не она изменяет сути: кредитор в "приказных правоотношениях" делает то же самое, что и "обычный" кредитор, т.е. обращается в суд для того, чтобы получить защиту своих прав в виде принудительного взыскания долга с должника. "
А як Ваші доводи узгоджуються з цим( правами боржника), цитую:
"Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії")"

10/03/17 15:40  Rossi > lentar    10/03/17 15:20Дерево
Вопрос в толковании приведенного текста. Когда формулировалось правило, законодательство Украины знало только один способ обращения в суд за защитой - иск. И поэтому правило о том, что исковая давность прерывается в случае, когда кредитор обращается в суд за защитой своего права, было сформулировано с употреблением именно этого термина ("иск"). В дальнейшем в процессуальное законодательство ввели институт "упрощенной судебной защиты", в рамках которого обращение в суд именуется не иском, а заявлением о выдаче приказа. Но это лишь терминология и не она изменяет сути: кредитор в "приказных правоотношениях" делает то же самое, что и "обычный" кредитор, т.е. обращается в суд для того, чтобы получить защиту своих прав в виде принудительного взыскания долга с должника. А правило о прерывании исковой давности устанавливалось именно для таких ситуаций.

10/03/17 15:20  lentar > Rossi    10/03/17 15:01Дерево
Але ж...згідно ст.264 ЦК України "Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач".
Тобто матеріальне право чітко виписано, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги.

Норми матеріального права щодо переривання строку позовної давності врегульовані ст 264 ЦК. І немає підстав застосовувати аналогію закону щодо переривання строку позовної давності зверненням до суду з заявою про видачу судового наказу, як роблять деякі суди...наприклад [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]
"Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону)."

10/03/17 15:01  Rossi > lentar    10/03/17 14:46Дерево
Почему вы не вчитываетесь и/или не обдумываете то, что вам здесь указывают? Нормы Конвенции не определяют правила прерывания течения исковой давности, это определяют нормы национального права. Обратился в суд за защитой нарушенного права в установленном порядке - давность прервалась. А что там было потом в суде - было ли рассмотрение дело публичным, оперативным, справедливым, получено ли окончательное решение, - это уже совсем другой вопрос и не влияет на исковую давность.

10/03/17 14:46  lentar > Евгений Осычнюк    7/03/17 07:23Дерево
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені

У наказному провадженні спір остаточно не вирішено, тому звернення стягувача до суду з заявою про видачу судового наказу не можна вважати "зверненням до суду з вимогою про захист" у розумінні ст.256 ЦК України. Таке звернення до суду є лише намір стягнути заборгованість, якшо вона є, у позовному порядку, предявивши відповідний позов

7/03/17 07:23  Евгений ОсычнюкОтправить письмо > lentar    6/03/17 22:31Дерево
Вам уже 151 раз пояснювали, що Конвенція не підміняє, і не регламентує національне законодавство країни. Де ви таке побачили, що "Конвенція гарантує право звернення до суду лише з позовом" (С), і де тлумачення цього поняття "позов" в практиці ЄСПЛ?

6/03/17 22:31  lentar > Евгений Осычнюк    27/02/17 07:38Дерево
[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ).

Конвенція гарантує право звернення до суду лише з позовом.

27/02/17 18:35  Евгений ОсычнюкОтправить письмо > lentar    27/02/17 18:29Дерево
Подавайте заяву про скасування наказу та\або апеляцію - і буде Вам публічний розгляд за тими ж вимогами. Якщо йти за Вашою логікою, то право на публічний розгляд справи вже порушується на етапі відкриття провадження за позовом, яке теж не носить відкритий характер.

27/02/17 18:29  lentar > Rossi    27/02/17 10:19Дерево
Кожен має право на ....публічний розгляд його справи..Судове рішення
проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду.

Чи можна стверджувати що у наказному провадженні при видачі судового наказу не було публічного розгляду справи?

27/02/17 10:19  Rossi > lentar    26/02/17 22:42Дерево
Здесь нарушение не очевидно. Все же речь о норме материального права, она не обязано текстуально совпадать с формулировками из соответствующих процессуальных норм. Смысл нормы - установить правило о последствиях обращение в суд за защитой нарушенного права. В какой именно форме осуществляется это обращение - материальной норме не особо принципиально.

27/02/17 07:38  Евгений ОсычнюкОтправить письмо > lentar    26/02/17 22:42Дерево
А що саме порушується? Згідно ст.95 ЦПК,"Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу". Тобто заява про видачу судового наказу - це теж саме "пред'явлення позову", тільки в профіль, а не анфас. Де тут невизначеність?

26/02/17 22:42  lentar > Rossi    22/02/17 10:15Дерево
Дякую, за розуміння. Але є ще питання щодо принципу юридичної визначеності:
Європейським судом було встановлено важливість того, щоб сам закон був передбачуваним у своєму застосуванні за для дотримання стандарту «законності», що встановлений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі -Конвенція) та вимагає, щоб всі закони були досить точними, дозволяли людині в розумній мірі та за певних обставин передбачити наслідки, які можуть бути результатом конкретних дій (рішення у справах «Креанге проти Румунії» та «Медведев та інші проти Франції»).

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що:
«Надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону», у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції, означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.»

Тобто, ст. 264 ЦК України, чітко передбачає, що "позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач".

Чи можна вважати, що у разі встановленням судом висновку, що подання до суду заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги на підставі положення ч. 2 ст. 264 ЦК України перериває позовну давність відбудеться порушення принципу юридичної визначеності?

Тобто ст. 264 ясно каже що перериває позовну давність зверненням до суду з позовом. І я як відповідач маю право на це розраховувати і передбачати, що саме перериває строк позовної давності саме зверненням до суду з позовною заявою?

22/02/17 10:15  Rossi > lentar    21/02/17 14:21Дерево
да, об этом я вам и говорил

21/02/17 17:15  Marlboro!Отправить письмо > lentar    21/02/17 17:06Дерево
"Результат" - це власне саме по собі рішення. Інакше кажучи, коли Ви звертаєтесь в суд з позовом/заявою, то Конвенція гарантує вам право отримати документ за результатом такого звернення.
Якщо Ви подали позов/заяву, а вони "потонули" в суді і не було прийнято ніяких актів по них - конвенцію порушено.
Якщо рішення було - порушення не було.

Наказ і судове рішення по позовній процедурі - це "результати" незалежно від того, чи вступили вони в силу. За умови, що вони в принципі по законам країни МОЖУТЬ вступити в юридичну силу - в нас вони МОЖУТЬ це зробити за спливом строку їх оскарження.

"Res judicata" застосовується в двох контекстах:
1) як вже написав Россі в питанні чи відповідає заява скаржника проти країни вимогам регламенту ЄСПЛ (чи використала особа юридичні способи захисту, чи є рішення остаточним);
2) чи було остаточне рішення скасоване з порушенням принципу п.визначеності. В посиланні яке я дав зокрема описано, що "Res judicata" може бути порушено при перегляді рішення апеляційної інстанції касаційним судом.

"Res judicata" до Вашої ситуації не застосовується ні практично, ні гіпотетично взагалі не може мати ніякого відношення.
Ваші намагання виривати одне-два речення з рішень ЄСПЛ говорять про те, що Ви трохи не в темі.
Я б Вам радив спочатку ознайомитись із сабжем ([Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] і [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] ) - можливо тоді у Вас відпаде бажання сунути ЄСПЛ в кожну дірку.

21/02/17 17:06  lentar > Marlboro!    21/02/17 16:26Дерево
"Ваш наказ не вступив, але МІГ вступити в законну силу. Тому судове провадження і "результат" були."
Якщо "були", то чого не стягули заборгованість? Адже по відомій правовій позиції кредитор може отримати судовий захист у наказному та в позовному провадженні. Евгений Осычнюк каже, стягнуто можна вважати лише тоді коли наказ вступив в силу. Навіщо ж кредитору тоді лізти у позовне провадження?
По такій логіці, можна дійти що і був розгляд у справі у позовному провадженні...Наприклад заочне рішення, скасування заочного рішення, і залишення позову без розгляду.Результат розгляду є рішення, яке могло вступити у силу, але чомусь невступило, та й ще позов без розгляду.
Те що "результати були", не означає шо спір розглянутий.

21/02/17 16:26  Marlboro!Отправить письмо > lentar    21/02/17 14:29Дерево
А якщо рішення суду першої інстанції за результатами позовного провадження не вступило - то теж не можна говорити про "кінцевий результат"?

Ваш наказ не вступив, але МІГ вступити в законну силу. Тому судове провадження і "результат" були.

Стосовно "Стягувач захисту не отримав" - так Ви ж від відповідача?

21/02/17 14:29  lentar > Marlboro!    20/02/17 20:19Дерево
"У Вас наказ в силу не вступав, тому скасування наказу, повторне звернення за наказом і т.п. не є порушенням цього принципу."

Якщо судовий наказ не вступав у силу, тот не можна говорити про кінцевий результат судового розгляду, який "повинен мати безпосереднє значення для встановлення цього права". Стягувач захисту не отримав. То який це справделивий суд в розумінні ст 6 Конвенції??

21/02/17 14:21  lentar > Rossi    21/02/17 12:18Дерево
Поза увагою судів залишилось те, що відповідно до ст. 264 ЦК України переривання позовної давності можливе лише в межах позовної давності, а не за її межами. Переривання передбачає наявність двох строків позовної давності ‒ до переривання та після нього, після переривання позовна давність починає перебіг заново. Отже, новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Суди, вказуючи про те, що звернення із заявою про видачу судового наказу є також перериванням строку позовної давності, не звернули уваги на те, коли саме підприємство звернулося із такою заявою, і що такий строк може бути перервано в межах трьох років перед зверненням заявника з вимогою щодо видачі судового наказу. [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

21/02/17 12:18  Rossi > lentar    21/02/17 12:06Дерево
Снова вы "не в ту степь". О чем вообще обсуждение - помните? Оно о прерывании течения исковой давности вследствие подачи заявления о выдачи приказа. Если к этому моменту исковая давность уже истекла, то и прерываться нечему.

21/02/17 12:06  lentar > Rossi    21/02/17 11:23Дерево
Добре. я Вашу думку зрозумів.
Але ж не всі заявлені особами вимоги підлягають судовому захисту. Наприклад невчасно заявлені.
[Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, висвітленої в рішеннях "Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства"від 13 липня 1995 року, "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року, "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12 березня 2009 року, "право на суд", гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не є абсолютним, воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки позовної давності.

21/02/17 11:23  Rossi > lentar    21/02/17 11:09Дерево
Повторяю еще раз: то, что вы указали о обязательности и окончательности судебного решения, имеет значение для определения возможности пересмотра решения в Европейском Суде. Но мы ведь не это выясняем. Мы выясняем, произошло ли судебное рассмотрение дела. А для этого уже не обязательно, чтобы решение было окончательным.

Страницы: << [1] 2 3 >>    Всего: 3

Реклама

bigmir)net TOP 100