RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Судебный сбор

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Розмір судового збору як обмеження права на доступ до суду


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
7/03/17 14:35  ARMОтправить письмо > ОК АКА Олюня    7/03/17 10:21Дерево
суд, без проведения судебной экспертизы, не в состоянии, (т.е. не имеет права) определить "майновий стан сторони", т.е. наличие или отсутствие у такой стороны активов, которые могут быть использованы для уплаты судебного сбора, даже в том случае, если сторона находится в состоянии банкротства...имхо

7/03/17 10:21  ОК АКА ОлюняОтправить письмо   Дерево
В цій справі ВГСУ дійшов висновку, що заявник зазнав надмірного обмеження його права на доступ до суду, і конкретно в цьому випадку суд апеляційної інстанції мав підстави для відстрочення сплати судового збору. Мабуть, вперше зустрів таке судове рішення. А, взагалі, грунтовна інформація по темі звільнення від судового збору, розстрочення сплати його.

28 лютого 2017 року Справа № 911/2604/16 Вищий господарський суд України

«Конституційний Суд України у рішенні від 28.11.2013 N 12-рп/2013 звертав увагу на те, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (пп. 12 п. D).»

«Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ в деяких справах, особливо в тих, де обмеження, про які йдеться, стосувалися умов прийнятності апеляції, або в тих, де інтереси правосуддя вимагали, щоб заявник у зв'язку зі своєю апеляцією надавав гарантію сплати судових витрат, понесених іншою стороною, на "доступ особи до суду" можуть бути накладені різноманітні обмеження, включно з фінансовими (див., наприклад, рішення від 19.12.1997 у справі "Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії", 1997-VIII, с. 2955, п. 33; та рішення суду від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства", серія A, N 316-B, с. 80-81, п. 61 і наступні).

У справі "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)", заява N 28249/95, п. 59). Більше того, ЄСПЛ вважає, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п.п. 25-26).

Отже, за практикою ЄСПЛ, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)", заява N 28249/95, п. 60).
Однак, ЄСПЛ підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72). При цьому, ЄСПЛ в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).

У ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати. Однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вагомі підстави відмови у задоволенні відповідних заяв (клопотань), оскільки відсутність обґрунтування, так само як і безпідставна відмова, може стати перешкодою в реалізації права на доступ до суду, гарантованого у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Розглядаючи клопотання третьої особи про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржник не навів обґрунтованих підстав та не надав відповідних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору та вчинення останнім всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання третьої особи про відстрочення сплати судового збору.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, надаючи оцінку поважності підстав для відстрочення сплати судового збору, не визначив розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, та, відповідно, не врахував його при розгляді відповідного клопотання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції надто формально розглянув клопотання третьої особи та безпідставно не взяв до уваги той факт, що розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, - 227 370,00 грн., був дуже значним та надто обтяжливим для ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що є неплатоспроможним та перебуває у процедурі ліквідації.
За цих обставин, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційна інстанція належним чином не дослідила доводи заявника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі.

Беручи до уваги викладені обставини, зважаючи на те, що ця справа має важливе значення для ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", оскільки стосується погашення заборгованості Банку перед позивачем у значному розмірі, та враховуючи доводи третьої особи, яка перебуває у процедурі ліквідації, щодо обставин відсутності коштів для сплати судового збору, Вищий господарський суд України вважає, що заявник зазнав надмірного обмеження його права на доступ до суду, і конкретно в цьому випадку суд апеляційної інстанції мав підстави для відстрочення сплати судового збору.»

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2017 року Справа № 911/2604/16 [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100