RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Финансы

Финансы и Ценные Бумаги

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

ВСУ и ВХСУ. Хочу услышать мнения.


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы: << 1 2 3 4 5 [6] >>    Всего: 6


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
18/05/05 18:16  Закоренелый практик > jack    18/05/05 18:09Дерево
Ну вот и расхлебывайте теперь. :))))

18/05/05 18:15  Закоренелый практик > Тёма    18/05/05 18:08Дерево
Обжаловала решение луганского и донецкого судов между прочим налоговая.

18/05/05 18:13  Тёма > jack    18/05/05 18:11Дерево
Где - в решении ВСУ? Не заметил. Хотя там ему и место, ибо в серьезность приведенного текста просто не хочется верить.

18/05/05 18:11  jack > Тёма    18/05/05 18:08Дерево
Тема, там же смайлик в конце стоит :-))

18/05/05 18:09  jack > Закоренелый практик    18/05/05 18:03Дерево
я не отсиживался. я конечно на майдане не мерз, но моя позиция была однозначная, и я эту власть как раз и выбирал. :-)) меня даже тут преследовали за мою позицию. :-))

18/05/05 18:08  Тёма > Закоренелый практик    18/05/05 18:03Дерево
Так вот она где логика-то! "Ах Вы не мерзли на майдане? Да ещё и оспаривается решение луганского и донецкого судов? Дык святое дело эти решения порезать!" А обосновывать-то ВСУ свою позицию может чем угодно - всё равно последняя кассация.

18/05/05 18:03  Закоренелый практик > jack    18/05/05 17:59Дерево
Вам легко теперь стебаться.
Пока Вы в поясе ненависти отсиживались, многие на майдане мерзли. :)))

18/05/05 18:01  jack > Закоренелый практик    18/05/05 17:58Дерево
согласен однако свою постанову они мотивировали совершенно не тем, что указано в резолютивеке ВСУ. Основная мотивация - это не то что сертификат расчетный документ.

18/05/05 17:59  jack > Анжей    18/05/05 17:30Дерево
Однако новая власть пропагандировала торжество закона. Исходя из этих двух решений никакого торжества закона не наблюдается, кроме того на директоре "висит" уголовное дело, которому сейчас наверняка дадут ход...

18/05/05 17:58  Закоренелый практик > jack    18/05/05 17:26Дерево
Постанова ВГСУ тоже внятностью позиции не отличается.

18/05/05 17:42  Тёма > jack    18/05/05 17:26Дерево
Понять логику ВСУ действительно сложно. Трудно искать черную кошку в темной комнате, особенно если ее там нет (с).
А может, просто устали люди, засиделись на мелкой работе, вот и не стали читать оспариваемое постановление, а сыграли в орлянку - налоговой повезло.

18/05/05 17:30  Анжей > jack    18/05/05 17:26Дерево
А почему вы думаете, что судьи ВСУ читают то, что пишут и подписывают? :-)

18/05/05 17:26  jack   Дерево
У меня лично какое то двойственное чувсто. С одной стороны конечно ВСУ это окончательная инстнанция, но с другой стороны, вед ВХСУ ссылался совсем не на то о чем пишет ВСУ.
ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2004р. Справа № 3/10-н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів 'Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2003р.
у справі № 3/1 Он Господарського суду Луганської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрант"
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Квадрант" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.08.2002р. №0000163600/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 232536,25 грн., у т.ч. 186029,00 грн. -- основний платіж, 46507,25 грн. - штрафна санкція.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.04.2003р. (суддя Л.І.Журавльова), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2003р. (судді: І.В.Алєєва, О.Л.Агапов, Н.Л.Величко) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрант" задоволене, визнано недійсним податкове

повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 20.08.2002р. №0000163600/0.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 18.04.2003р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2003р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. Свою вимогу Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме ч. 1 ст. 43 ГПК України та п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".
~ Сторони не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України та в
господарське засідання суду касаційної інстанції не з'явились. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Ленінської міжрайонної державної, податкової інспекції у м. Луганську задоволенню не підлягає.
Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у
м. Луганську проведено тематичну документальну перевірку позивача з
питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану
вартість за період з 01.01.2001р. по 30.06.2002р., за результатами якої було
складено акт від 15.08.2003р. №300/Т/2-26. На підставі зазначеного акту
''"^ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 20.08.2002р.
№0000163600/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 232536,25 грн., в т.ч. 186029,00 грн. -основний платіж, 46507,25 грн. - штрафна санкція.
Господарським судом встановлено:
-позивачем було укладено: з ГШ "Альянс" договір постачання обладнання промислово-технічного призначення від 05.02.2001р. № 3/02; з МПП "Промжилстрой" договір доручення від 27.07.2001р. № 16/01; з кооперативом "Ветеран" договори комісії від 26.02.2001р. №3/01, від 05.01.2001р. № 2/01, від 07.03.2001р. № 5/01, від 20.03.2001р. № 7/01, від 27.03.2001р. № 9/01; з МПП "Технотраст" договори комісії від 27.03.2001р. № 9/01 та від 10.02.2001р.; договори на реалізацію товарів (робіт, послуг) від 28.03.2001р. № 12/01 з ТОВ "Агропромзаказ", від 02.01.2001р. б/н, від 26.02.2001р. № 4/01, від 07.03.2001р. № 6/01, від 20.03.2001р. № 8/01, від 27.03.2001р. № 10/01 з ТОВ "Колос", від 10.02.2001р. № 3/2 з ТОВ "Екос".

-оплата за вищезгаданими договорами за наданий товар та виконані роботи була здійснена ощадними депозитними сертифікатами на пред'явника.
Згідно п.п 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість", у редакції, що існувала на день виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
Значення терміну "продаж товарів" визначено у п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого продаж товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Проте, відповідно до ч. 2 вищезазначеної норми Закону не належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.
Як вже зазначалось, позивачем було укладено з МІДІ "Промжилстрой" договір доручення. Оскільки операції з передачі товарів в межах даного договору, відповідно до вищенаведеної правової норми, не належать до продажу, то нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу за цією операцією є помилковим.
Як встановлено господарським судом попередніх інстанцій, позивачем укладено договори комісії з кооперативом "Ветеран" та МІ 111 "Технотраст", за якими позивачу було передано на реалізацію товари. Оскільки операції з передачі товарів в межах договору комісії не належать до продажу товарів, то операції позивача (комісіонера) та кооперативу "Ветеран" та МІДІ "Технотраст" (комітентів) щодо передачі комісіонеру товарів для реалізації та надання комітенту компенсації вартості цих товарів не є продажем товарів, а отже і об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Як випливає з судових рішень, на виконання договорів комісії позивачем було укладено договори на реалізацію товарів з ТОВ "Агропромзаказ", ТОВ "Колос", ТОВ "Екос", які розрахувались за реалізований позивачем товар ощадними депозитними сертифікатами на пред'явника.
Згідно п.1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" термін "валютні цінності" має таке значення: валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів,

казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, ощадний депозитний сертифікат є валютною цінністю.
Згідно п.п. 3.2.4 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей, базою оподаткування яких є продажна вартість; випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей, запроваджених за ліцензією Міністерства фінансів України; виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород; прийняття ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінники гривні, призначені для використання в гральних автоматах та іншому гральному устаткуванні, поставки негашених поштових марок України, конвертів або листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, конвертів чи листівок для філателістичних потреб, базою оподаткування яких є продажна вартість. Отже, як випливає з приписів даної правової норми, операції з обігу ощадних депозитних сертифікатів не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Як вже було зазначено, позивачем було укладено договір постачання з ПП "Альянс", за яким позивач розрахувався з ПП "Альянс" ощадним депозитним сертифікатом. Оскільки, як вже зазначалось, ощадний депозитний сертифікат є валютною цінністю, то операція позивача з передачі цього сертифікату ПП "Альянс", відповідно до п.п. 3.2.4 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування.
За таких обставин, здійснивши нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідач порушив п. 1. 4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п.п. 3.2.4 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість", отже господарський суд правомірно визнав недійсним оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норми

матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2003р. у справі № 3/10-н - без змін.

Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді ЖаботинаГ.В.
Уліцький А.М.





ВЕРХОВНИ СУД УКРАНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2005 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого: суддів:

Шицького І.Б.
Барбари В.П., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф.

за участю представників
відповідача: Миронової Л.Ф., Іванченко С.О.
розглянувши касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Вищого господарського суду України від 13.11.2004 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрант" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,
встановила:
У січні 2001 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квадрант" звернулося в господарський суд Луганської області із позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 20.08.2002 року № 000016300/0, яким донараховане позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 232536 грн. 25 коп., у т.ч. 186029 грн. -основний платіж, 46507 грн. 25 коп. - штрафна санкція.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане повідомлення-рішення
/ протирічить діючому законодавству.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що податкове повідомлення-рішення винесено законно і обґрунтовано і номінальна вартість ощадних сертифікатів, якими здійснена оплата за поставлений товар повинна бути зарахована до бази оподаткування.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2003 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського - суду від 16.12.2003 р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрант" задоволене.
Судові рішення обґрунтовані тим, що операції, пов'язані з обігом ощадних (депозитних) сертифікатів як валютних цінностей, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Зазначені судові рішення оскаржуваною постановою Вищий господарський суд України залишив без змін.
Верховним Судом України 23 червня 2004 року порушено провадження за касаційною скаргою Ленінської міжрайонної державної податкової,інспекції у м. Луганську.
ї
Відповідач, посилаючись на різне застосування Вищим господарським судом України одного і того ж положення закону в аналогічних справах, невідповідність оспорюваної постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2004 р. та направлення справи на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача,розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Залишаючи без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України виходив з того, що передача позивачем в рахунок оплати за придбані товари сертифікатів на пред'явлення є розрахунковою операцією щодо оплати товарів за укладеними договорами, а тому операції з обігу ощадних депозитних сертифікатів не с об'єктом оподаткування па додану вартість.

З такими висновками погодитись не можна, оскільки ощадний депозитний сертифікат на пред'явлення в податкових відносинах має інший юридичний характер ніж розрахунковий документ .
Ощадні сертифікати згідно ст. З Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" є цінними паперами.
Відповідно до пункту 1 в ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ощадний сертифікат, цінний папір, що використовується у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, є товаром.
Господарськими судами встановлено передачу ощадних сертифікатів в рахунок оплати придбаних товарів.
Проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій ніж грошова, згідно п. 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є бартером (товарним обміном).
Продажем товарів відповідно до п. 1.31 ст. 1 вказаного Закону є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Передача ощадних сертифікатів в рахунок оплати за придбані товари, виконані роботи або одержані послуги передбачає перехід права власності на них до продавця, а тому має ознаки операції з продажу товарів.
4
Відповідно до п.п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" вказані операції є об'єктом оподаткування.
За таких обставин прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до Закону.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. НІ17 - НІ20 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 3 листопада 2004 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16 грудня 2003 року та рішення господарського суду Луганської області від 18 квітня 2003 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.


І.Б. Шицький
В.П. Барбара
. Карпечкін Д.Д. Лилак Т.О. Новікова . Черногуз
Головуючий
Судді

Страницы: << 1 2 3 4 5 [6] >>    Всего: 6

Реклама

bigmir)net TOP 100