RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Недвижимость

Земля и Недвижимость

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Який правильний спосіб захисту права забудовників на нерухоме майно в наведеній ситуації?


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
21/09/17 17:51  amator2 > Marlboro!    21/09/17 17:42Дерево
Захист майнового права на об'єкт інвестування
шляхом визнання права (ст. 3 ЦКУ ч. 5,6, ст. 15 ЦКУ, ст 16 ЦКУ ч. 2, п. 1).

Чи постанова ВСУ № 6-290цс16 це забороняє?

21/09/17 17:42  amator2 > Евгений Осычнюк    21/09/17 17:06Дерево
Спасибо.
Значит в этом случае все зависит от позиции суда низшей инстанции.
Лотерея. На какого судью попадет.

Какой-то судья может посчитать формулировку
"підстав для визнання за ним права на майнові права на об’єкт інвестування на підставі статей 331, 392 ЦК України немає."
как категоричный запрет на защиту майнового права в суде.

А другой судья может сделать поправку на некорректность формулировки и обойти это.

21/09/17 17:42  Marlboro! > amator2    21/09/17 17:38Дерево
Залежить від того, про захист якого права і в який спосіб річ

21/09/17 17:38  amator2 > Marlboro!    21/09/17 16:33Дерево
"- коли квартира (дім) буде добудована позивач матиме право подавати позов про зобовязання передати квартиру"

Значит, до завершения строительства и в случае, если строительство вообще заморожено, обращаться в суд у инвестора нет права.
И защитить право инвестора невозможно.
Такова трактовка этой правовой позиции ВСУ?

21/09/17 17:06  Евгений ОсычнюкОтправить письмо > amator2    21/09/17 14:27Дерево
А же написал - нужно делать поправку на некорректность формулировок. А вообще решения ВСУ имеют цену только тогда, когда они изложены в категорической форме. В остальных случаях суды их успешно "обходят".

21/09/17 16:33  Marlboro! > amator2    21/09/17 14:14Дерево
Визнав недійсним іпотеку тому-що на той момент майнові права не могли бути передані в іпотеку.

почему реализация и признание этого права в Вашей трактовке поставлена в зависимость от воли ответчика? А если ответчик не признает это право истца?

- коли квартира (дім) буде добудована позивач матиме право подавати позов про зобовязання передати квартиру

21/09/17 14:27  amator2 > Евгений Осычнюк    21/09/17 07:52Дерево
Читая правовую позицию ВСУ № 6-290цс16 буквально, я понимаю так, что ВСУ говорит, что ст. 392 нельзя применять для защиты майнового права, так как она предназначена для защиты права собственности, в случе, если истец является фактическим собственником. А истец собственником еще не является, хотя майнове право у него возникло.

У Marlboro! понимание совсем другое, он говорит, что истец просил признать "не то" майновое право, которое у него реально возникло.
Неясно, какое "то" майновое право он должен был просить, если право вимоги на получение квартиры это и есть суть майнового права.

Вы писали про варианты применения статьи 392 для защиты права собственности. Опять таки, истец не просил признать право собственности. Только майнове право он просил.

Суть этой правовой позиции ВСУ остается неоднозначной. Трактовок много разных.

21/09/17 14:14  amator2 > Marlboro!    21/09/17 08:44Дерево
Какая-то игра слов получается.
Позивач просил "визнання за позивачем права на майнові права на об'єкт інвестування".
ВСУ признал, что истец набув "право вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або право на майнові права на цей об'єкт". То есть в формулировке ВСУ "право вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва" и "право на майнові права на цей об'єкт" - это суть одно и то же.

Оформить квартиру было на момент иска невозможно, так как дом не был достроен.
Истец хотел признать за собой именно майновое право, то есть право на получение квартиры в будущем, после завершения строительства.
Кстати, договор ипотеки был отменен тем же ВСУ, поэтому истец по факту единственный владелец майновых прав.

Вы пишете: "Истец хотел реализовать свое право в обход воли ответчика" и что он просил какое-то "не то" майновое право.
Но если истец полностью оплатил пай и майнове право у него возникло, и это признал ВСУ, то почему реализация и признание этого права в Вашей трактовке поставлена в зависимость от воли ответчика?
А если ответчик не признает это право истца?
Зачем тогда суд? В суд для того и подают, чтобы защитить свое право независимо от воли ответчика.

Что неправильно в позовных требованиях истца, и какое "правильное" майновое право он должен был просить признать за ним, чтобы суд удовлетворил иск?

21/09/17 08:44  Marlboro! > amator2    20/09/17 23:54Дерево
Уважніше подивіться що просив позивач.
Цитата: "апеляційний суд, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права на майнові права на об'єкт інвестування"

Перед цим ВСУ пише: "позивач виконав свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва, установлену цим договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або для набуття права на майнові права на цей об'єкт."

Інакше кажучи, позивач просив визнати за ним право не на ті майнові права. По суті він вимагав визнати за ним майнові права на квартиру - тоді як в нього виникли права вимоги до відповідача щодо вимоги передати йому квартиру.
Короче, я цю ситуацію бачу як раз так, що позивач хотів схитрити і оформити квартиру в обхід іпотеки та волі відповідача. Можу припустити, що саме цього хочете і Ви.

21/09/17 07:52  Евгений ОсычнюкОтправить письмо > amator2    20/09/17 23:54Дерево
Во втором случае надо дело смотреть, кто там и что просил по сути. В постановах ВСУ судьи иногда проявляют некоторое косноязычие, и у них получается "ориентируешься ты правильно, но Долгов - там" (С).

20/09/17 23:54  amator2 > Marlboro!    19/09/17 11:56Дерево
Спасибо за разъяснения.
Момент возникновения майнового права на квартиру - полная оплата паевого взноса согласно договора паевого участия в строительстве.
Момент возникновения права собственности на квартиру - государственная регистрация в реестре прав собственности.

На момент подачи иска майновое право истца на квартиру уже возникло, а право собственности на квартиру еще не возникло, так как дом еще не достроен и сам объект недвижимости еще не создан.

Во втором деле истец просил просил признать за ним именно майновое право на квартиру, а не право собственности на нее.
В порядке защиты уже возникшего и имеющегося у истца майнового права от непризнания, а не в порядке создания права в судебном порядке.

Получается, что истец просит защитить имеющееся у него майновое право на квартиру от непризнания, а ВСУ отказывает, мотивируя тем, что у него еще не возникло право собственности на объект недвижимости.

Но ведь истец и не просил признать возникновение права собственности на объект недвижимости.

19/09/17 11:56  Marlboro! > amator2    19/09/17 11:52Дерево
Майнове право - це такий самий обєкт права власності і право власності на нього може захищатись згідно статті 392 ЦК.

В другій справі позивач подавав позов про визнання права власності на обєкт, який він ще НЕ отримав, але мав отримати за договором. Тобто позивач хотів оформити право власності на майно через суд в обхід продавця. А ВСУ написав що ні - треба щоб право власності на цю квартиру передав продавець.

19/09/17 11:52  amator2 > Евгений Осычнюк    19/09/17 07:35Дерево
Но ведь в правовых заключениях ВСУ не про признание права собственности идет речь, а про признание имущественного права. А в ст. 392 идет речь про защиту права собственности.
Имущественное право отлично от права собственности.

В первой правовой позиции ВСУ говорит, что ст. 392 в некоторых случаях (если право собственности уже оформлено на другого) можно применять и для защиты имущественного права, несмотря на то, что эта статья сама по себе говорит о праве собственности.

А вторая позиция запрещает применение ст. 392 для защиты имущественного права, так как суть самой статьи заключается в защите права собственности, а не имущественного права.

19/09/17 08:13  Marlboro! > amator2    18/09/17 23:47Дерево
Протиріччя немає. В першій постанові річ про захист вже оформленого права власності. А в другій постанові річ про оформлення за статтею 392 права власності на ще не переданий забудовником замовнику обєкт.

19/09/17 07:35  Евгений ОсычнюкОтправить письмо > amator2    18/09/17 23:47Дерево
Все просто: применение ст. 392 ЦКУ зависит от того, является ли истец собственником по закону фактически, а не титульно. Если еще не является - то суд не вправе признавать за ним право собственности. Например, владелец "самостроя" до введения в эксплуатацию не является собственником недвижимости, и суд не может подменять своим решением действия других органов. Если уже является, но не может другим способом получить титул - то вправе. Например, наследник является собственником недвижимости с момента открытия наследства, но нотарь не выдает свидетельство из-за спора.

18/09/17 23:47  amator2 > Marlboro!    30/08/17 19:48Дерево
Есть ли противоречие в этих двух правовых позициях ВСУ?

В первой говорится, что по ст. 392 ЦК можно в суде защитить и признать майнове право.
Во второй говорится, что по ст. 392 ЦК признать майнове право нельзя.

Правова позиція
(постанова Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року № 6-129цс14)
Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України.
При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
у справі № 6-290цс16
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
У справі, яка переглядається, за змістом договору купівлі-продажу майнових прав позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Отже, підстав для визнання за ним права на майнові права на об’єкт інвестування на підставі статей 331, 392 ЦК України немає.

30/08/17 19:48  Marlboro! > Ликвидатор    29/08/17 08:30Дерево
Особливу увагу в цьому рішенні ВСУ треба звернути на позовні вимоги ТОВ "Сідвін", які звучать отак: "...просило визнати за ним право власності на нерухоме майно бази відпочинку..."
Тобто в людей був недострой, а вони в судовому порядку хотіли оформити його як вже нерухомість. Недострой це просто конструкція з матеріалів, яка нерухомістю стане тільки в разі введення в експлуатацію. До цього моменту особа є власником матеріалів, а не нерухомого майна, що вимагало ТОВ "Сідвін".
Відповідно висновок ВСУ в цій постанові говорить про те, що недострой не можна "трансформувати" в нерухомість за допомогою рішення суду.

У вказаній постанові ВСУ цей висновок сформульований трошки не очевидно, але в згаданій там же ранішій постанові ВСУ в справі 3-82гс11 це вже написано недвозначно [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] :

Отже, до прийняття обєкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК України).
Абзацем 2 частини 3 статті 331 ЦК України встановлено право особи, що створила обєкт нерухомого майна зі своїх матеріалів, або набуває на нього право власності на підставі договору або закону, укладати договори щодо зазначеного обєкта незавершеного будівництва (про відчуження або іпотечні).
При цьому для реєстрації права власності набувача на обєкт незавершеного будівництва, надаються документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення обєкта нерухомого майна, проектно-кошторисна документація, а також документи, що містять опис обєкта незавершеного будівництва.
Таким чином, статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.


Обидві постанови ВСУ узгоджені і відповідають закону.

Я вважаю, що у Вашому випадку належним способом захисту буде:
- визнання права власності на матеріали які складають недобудований обєкт за такою-то адресою;
- скасування в реєстрі речових прав запису про існування об'єкту нерухомого майна який рахується за Б, В, Г.

30/08/17 11:04  Сэнатор > Ликвидатор    30/08/17 10:17Дерево
Конкретно Ваша ситуація зрозуміла, а от не думаю, що хтось буде сидіти з олівцем і малювати схеми по рішенню ВСУ. Але є коротка Правова Позиція: * * *ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
(у справі N 6-159цс15)
Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Суддя
Верховного Суду України Л. І. Григор'єва"

Чим Вас не влаштовує спосіб захисту: визнання права ( ст.16 ЦК) ...забудови земельної ділянки ( ст.395 ч.1 п.4 ЦК) та витребування майна, на яке існує речове право ( ст.396 ЦК), із чужого незаконного володіння ( ст.396 + ст.387,388).

Я б ще добавив/розбавив вимогами: про визнання недійсним/незаконним ( ст.16 п.10) свідоцтва + договорів як похідних ( хоча є віндикація) + визнання права власності.

Мета: щоб спрацювала якась вимога.

Все з Вас 200 $ я пішов:-)

30/08/17 10:17  ЛиквидаторОтправить письмо > Сэнатор    29/08/17 20:51Дерево
То взагалі, а я писав в контексті конкретної ситуації.

29/08/17 20:51  Сэнатор > Ликвидатор    29/08/17 18:45Дерево
"...А хто має право на віндикацію? - Власник майна" (с)
Не тільки, ст.ст.395,п.4 ст.396 +413 ЦК

29/08/17 18:45  ЛиквидаторОтправить письмо > Сэнатор    29/08/17 11:33Дерево
Не все так просто.
1. Незаконність набуття права власності першим "власником" з ланцюга визнана рішенням суду.
2. Оскільки майно кілька разів перепродане, то належний спосіб захисту - віндикація, витребування майна від теперішнього власника.
Проблема лише в тому, щоб довести суду, що саме юрособа А має право на віндикацію, тобто, що права саме юрособи А порушені і вона є належним позивачем.
А хто має право на віндикацію? - Власник майна.
Чим підтверджується право власності? - Правовстановлюючими документами, а їх юрособа А не встигла отримати.
Рішення суду не може створити право власності, рішенням суду можна лише визнати право власності, яке особа вже мала (тобто мала правовстановлюючі документи), але це право власності не визнається або оспорюється, а правовстановлюючі документи втрачені.
Право власності на новостворене майно в загальному випадку можна зареєструвати на підставі акту державної комісії.
Проте в даному випадку реєстратор відмовить у реєстрації з тих підстав, що право власності на це майно вже зареєстроване за іншою особою.
Тому й створив цю тему, щоб вислухати думки колег.

29/08/17 11:33  Сэнатор > Ликвидатор    29/08/17 08:57Дерево
Як по мені, то це все викрутаси. Продати незакінчене будівництво можна, а от захистити право власності в судовому порядку не можна. Абсурд. Вихід мабуть такий. Спосіб захисту- визнання права...( ст.16 ч.2 п.1 ЦК) після трьох крапок придумуєте "право". Наприклад визнання права на забудову. Таке право може виникати навіть на чужій землі - глава 34 - [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

29/08/17 08:57  ЛиквидаторОтправить письмо > Ликвидатор    29/08/17 08:30Дерево
Маю ситуацію, майже аналогічну описаній в цій судовій справі, тільки без підрядника, будівництво пансіонату на земельній ділянці, наданій у постійне користування для будівництва пансіонату, здійснював сам користувач земельної ділянки, назвемо його юрособа А, яка є будівельною організацією.
Кілька осіб, які до земельної ділянки та до збудованих на ній об'єктів не мають жодного відношення, отримали рішення сільради про оформлення за ними права власності на нерухоме майно, отримали свідоцтва про право власності. В подальшому за протестами прокуратури ці рішення сільради були скасовані, але майно вже було кілька разів перепродано за нотаріально посвідченими договорами.
На даний час є власники майна Б, В, Г (останні його покупці в ланцюгу продажу), є юрособа А, яка первісно збудувала це майно на земельній ділянці, наданій юрособі А у постійне користування для такого будівництва, проте не встигла здати в експлуатацію.
Відповідно, правовстановлюючих документів на право власності на нерухоме майно юрособа А ніколи не мала, бо їх, як зазначено вище, за рішенням сільради отримали інші особи.
Як же юрособі А захистити свої права на збудоване нею майно?

29/08/17 08:30  ЛиквидаторОтправить письмо   Дерево
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 27 травня 2015 року м. Київ справа № 6-159цс15

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Григор'євої Л. І., суддів - Гуменюка В. І., Лященко Н. П., Сеніна Ю. Л., Охрімчук Л. І., Сімоненко В. М., Романюка Я. М., Яреми А. Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння та за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвін" до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, за заявою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року,
встановила:
У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" (далі - ТОВ "Херсонавтотранс" або товариство) звернулося до суду із зазначеним позовом мотивуючи вимоги тим, що 3 вересня 2009 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу відповідних об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "Дружба", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею S_1. Позивач указував, що зазначений договір купівлі-продажу є недійсним на підставі частини третьої статті 91, статей 93, 202, частини першої статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки генеральний директор ТОВ "Херсонавтотранс", ОСОБА_9 не був уповноваженою особою цього товариства, вийшов за межі повноважень, наданих статутом товариства, та не мав права на укладення зазначеного договору. Крім того, цей договір не відповідає вимогам статті 209, частини третьої статті 210, статей 640, 657 ЦК України, оскільки не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації.
Посилаючись на те, що майно бази відпочинку "Дружба" вибуло з володіння товариства поза його волею, позивач просив суд на підставі статей 331, 392 ЦК України визнати за ним право власності на об'єкти нерухомого майна бази відпочину "Дружба" та на підставі статей 1212, 1213 ЦК України витребувати їх із чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в подальшому придбали їх за нотаріально посвідченими угодами купівлі-продажу, а саме кафе (літ. "С") площею 231,3 кв. м, будівлю охорони (літ. "Т") площею 39,9 кв. м, вбиральні (літ. "Ф", "Х"), будиночки відпочинку (літ. "В", "Г", "Д", "Ж", "З", "И", "К", "Л", "М", "Н", "Р"), пожежний водонакачувач N 9, огорожі N 4-8, фундамент (літ. "У"); в ОСОБА_8 витребувати їдальню (літ. "Б") площею 403,6 кв. м; у ОСОБА_7 - будиночок відпочинку (літ. "Е").
Збільшивши позовні вимоги, ТОВ "Херсонавтотранс" просило визнати недійсними всі наступні договори купівлі-продажу щодо спірного нерухомого майна.
У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сідвін" (далі - ТОВ "Сідвін") звернулося до суду з позовом до ТОВ "Херсонавтотранс", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просило визнати за ним право власності на нерухоме майно бази відпочинку "Дружба", а саме будівлю кафе (літ. "С") площею 231,3 кв. м, будівлю їдальні (літ. "Б") площею 403,6 кв. м та витребувати на підставі статей 387 - 388 ЦК України у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 будівлю кафе (літ. "С"), а в ОСОБА_8 - будівлю їдальні (літ. "Б").
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 1 липня 2014 року, позов ТОВ "Херсонавтотранс" задоволено частково. Визнано за ТОВ "Херсонавтотранс" право власності на майно, розташоване на земельній ділянці площею S_1 за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю охорони (літ. "Т"), вбиральні (літ. "Ф" та "Х"), будиночки відпочинку (літ. "В", "Г", "Д", "Ж", "З", "И", "К", "Л", "М", "Н", "Р"), пожежний водонакачувач N 9, огорожі N 4-8, фундамент (літ. "У"). Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ТОВ "Херсонавтотранс" зазначене нерухоме майно. Витребувано з володіння ОСОБА_7 на користь ТОВ "Херсонавтотранс" будиночок відпочинку (літ. "Е").
Позов ТОВ "Сідвін" задоволено. Визнано за ТОВ "Сідвін" право власності на майно, розташоване на земельній ділянці площею S_1, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю кафе (літ. "С") площею 231,3 кв. м та будівлю їдальні (літ. "Б") площею 403, 6 кв. м Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь ТОВ "Сідвін" зазначене нерухоме майно.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року касаційні скарги ТОВ "Херсонавтотранс", ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відхилено, рішення районного суду та ухвала апеляційного суду залишені без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 порушують питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції, ухвали апеляційної та рішення суду першої інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовів з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 387 ЦК України.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявники посилаються на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2015 року (справа N 6-48364св14), 12 лютого 2015 року (справа N 6-332св15) та 26 лютого 2015 року, в яких на їхню думку по-іншому застосована зазначена норма права.
Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 360 4 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 26 липня 1990 року Радою Міністрів УРСР згідно з розпорядженням N 301-р Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" (далі - ХТВО "Херсонавтотранс") надано земельну ділянку для будівництва пансіонату на 400 місць у с. Більшовик Голопристанського району Херсонської області. На підставі зазначеного розпорядження ХТВО "Херсонавтотранс" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею S_1 для будівництва пансіонату в оздоровчій зоні Каркініт. З дати отримання земельної ділянки в постійне користування ХТВО "Херсонавтотранс" розпочало будівництво пансіонату "Дружба".
29 липня 1996 року наказом регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області N 920 створено відкрите акціонерне товариство "Херсонавтотранс" (далі - ВАТ "Херсонавтотранс") шляхом перетворення ХТВО "Херсонавтотранс" та відповідно до акта прийому-передачі державного майна від 4 вересня 1996 року N 187 передано цілісний майновий комплекс ХТВО "Херсонавтотранс" відкритому акціонерному товариству та визнано останнього правонаступником. При перетворенні ХТВО "Херсонавтотранс" у ВАТ "Херсонавтотранс" останньому були передані в тому числі об'єкти незавершеного будівництва бази відпочинку "Дружба" в с. Більшовик.
27 травня 2008 року ВАТ "Херсонавтотранс" реорганізовано у ТОВ "Херсонавтотранс" з правом правонаступництва.
21 травня 1990 року Черкаським обласним ремонтно-будівельним трестом "Черкасрембуд" та ХТВО "Херсонавтотранс" укладено договір N 4 про спільне будівництво пансіонату на 400 місць в с. Більшовик Голопристанського району Херсонської області, якому надано назву "Дружба".
З 1997 року будівництво зазначеного пансіонату здійснюється правонаступниками зазначених підприємств, а саме ВАТ "Херсонавтотранс" та закритим акціонерним товариством "Мехрембуд" (далі - ЗАТ "Мехрембуд").
У 2000 році до будівництва зазначеного пансіонату залучено дочірнє підприємство "Сідвін" (далі - ДП "Сідвін") ЗАТ "Мехрембуд", правонаступником якого є ТОВ "Сідвін".
З метою визнання права власності на об'єкти пансіонату "Дружба" з урахуванням внесків і досягнутої домовленості сторін ЗАТ "Мехрембуд" і ВАТ "Херсонавтотранс" було укладено додаткову угоду від 1 лютого 2006 року, згідно з умовами якої прийнято рішення про розподіл бази відпочинку, а саме: ЗАТ "Мехрембуд" відведено будівлю їдальні, четвертий поверх у спальному корпусі N 2 та 50 % вартості спального корпусу N 1, а ВАТ "Херсонавтотранс" - огорожу, перші три поверхи в спальному корпусі N 2, силову мережу, дорогу, свердловину, водопровід, тротуар, туалет, літній майданчик (кафе) та 50 % вартості спального корпусу N 1.
8 листопада 2006 року ВАТ "Херсонавтотранс" і ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд уклали договір про сумісну діяльність, згідно з пунктом 2.1 якого сторони домовилися про те, що до оформлення прав власності на будівлю і споруди теплопункту, свердловину, водонапірну башту та інше майно використання і утримання всіх систем водопостачання, електропостачання та каналізаційних систем здійснюється ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" і ВАТ "Херсонавтотранс" у співвідношенні до загальних затрат: 2/3 - ВАТ "Херсонавтотранс" і 1/3 - ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд".
З урахуванням здійснених сторонами внесків у будівництво угодою від 4 березня 2009 року ВАТ "Херсонавтотранс" та ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" розподілили між собою збудовані ними об'єкти бази відпочинку, в результаті чого: ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" відведено будівлю їдальні, четвертий поверх спального корпусу, 1/3 огорожі, 1/3 силової мережі, 1/3 дороги, 1/3 водопроводу, літній майданчик (бар), свердловину, в тому числі водонапірну башту, 1/3 тротуару, а ВАТ "Херсонавтотранс" - 2/3 огорожі, перші три поверхи спального корпусу N 2, 2/3 силової мережі, 2/3 дороги, 2/3 водопроводу, вбиральню, фундамент спального корпусу N 1.
Ці обставини встановлені постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2011 року та відповідно до приписів частини третьої статті 61 ЦПК України є встановленими і доказуванню не підлягають.
Проте під час ухвалення зазначеного рішення на підставі ст. 331 ЦК України суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у зв'язку з відсутністю доказів державної реєстрації за ТОВ "Херсонавтотранс" та ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" права власності на будівлі і споруди бази відпочинку "Дружба" правові підстави для визнання за ними права власності на нерухоме майно відсутні.
Рішенням виконавчого комітету Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 26 серпня 2009 року НОМЕР_1 ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" надано дозвіл на оформлення права власності на збудовані ним об'єкти нерухомого майна, а саме: будівлі їдальні (літ. "Б"), кафе (літ. "С") бази відпочинку "Дружба" та зобов'язано Голопристанське бюро технічної інвентаризації видати ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" свідоцтво про право власності на зазначені об'єкти.
21 вересня 2009 року під час звернення до Голопристанського бюро технічної інвентаризації із заявою про реєстрацію права власності ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" отримало відмову, оскільки зазначені об'єкти нерухомості вже були зареєстровані за ВАТ "Херсонавтотранс" на підставі рішень господарського суду Херсонської області від 6 лютого 2008 року, від 2 жовтня 2008 року, які протягом 2009 - 2010 років були скасовані, а за результатами їх нового розгляду в задоволенні позовних вимог ТОВ "Херсонавтотранс" та ТОВ "Мехрембуд" відмовлено (рішення господарського суду Херсонської області від 6 серпня 2010 року та 7 липня 2010 року, які набрали законної сили).
16 березня 2010 року ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" повторно звернулося до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації із заявою про скасування реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомості за ТОВ "Херсонавтотранс", видачу свідоцтва на право власності та реєстрацію права власності за ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд", однак листом від 1 квітня 2010 року їх повідомлено про неможливість реєстрації права власності на перелічені вище об'єкти нерухомості за ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд", оскільки ТОВ "Херсонавтотранс" здійснило відчуження цих об'єктів іншим особам, на яких і зареєстровано право власності.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 20 серпня 2013 року позов ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" про визнання права власності на частину об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "Дружба" залишено без розгляду з тих підстав, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту завершення будівництва і введення в експлуатацію зазначених об'єктів.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2009 року визнано дійсним договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, укладений 3 вересня 2009 року у простій письмовій формі між ТОВ "Херсонавтотранс" та ОСОБА_2 й ОСОБА_1, визнано за останніми право власності на спірні об'єкти нерухомого майна бази відпочинку "Дружба", у тому числі й на об'єкти нерухомості, перелічені в рішенні виконкому Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 26 серпня 2009 року НОМЕР_1.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 14 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" задоволено, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2009 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Однак до ухвалення цього рішення 1 лютого 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договори купівлі-продажу зазначених об'єктів з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які у свою чергу 19 травня 2010 року продали це майно ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а останні 23 червня 2010 року та 18 серпня 2010 року продали частину зазначеного майна ОСОБА_8 та ОСОБА_7, за якими на спірне нерухоме майно на час вирішення спору і зареєстровано право власності.
Зазначене встановлено рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2013 року, яким скасовані рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 18 квітня 2012 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 серпня 2012 року та відмовлено ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" у позові до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, третя особа - ТОВ "Херсонавтотранс", про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Підставою для відмови в позові стало те, що за умовами письмової угоди від 3 вересня 2009 року, яка за висновком суду не потребує нотаріального посвідчення і в установленому законом порядку не спростована, відповідачі придбали будівельні матеріали, використані продавцем до завершення будівництва бази відпочинку.
У той самий час рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 2 грудня 2013 року, в задоволенні позовних вимог ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 3 вересня 2009 року відмовлено з тієї підстави, що оспорюваний договір не був укладений.
Зазначене рішення набрало законної сили.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21 березня 2011 року визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Херсонавтотранс" від 25 травня 2009 року та 26 червня 2009 року про продаж частки статутного капіталу товариства, яка перебуває у його володінні, а також продаж часток учасників товариства приватному підприємству "Плодове" (далі - ПП "Плодове"), вихід учасників із його складу та прийняття до складу учасників ПП "Плодове", перерозподіл часток статутного капіталу товариства, переобрання генерального директора товариства та затвердження нової редакції статуту, на підставі чого було зареєстровано зміни до статуту ТОВ "Херсонавтотранс", визнано недійсним унесення змін до установчих документів та змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Херсонавтотранс", внесених до ЄДРПОУ 7 липня 2009 року з моменту внесення змін, визнано недійсними договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства, зобов'язано виконавчий комітет Херсонської міської ради в особі державного реєстратора внести до ЄДРПОУ запис про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Херсонавтотранс", відновивши становище, яке існувало до 25 травня 2009 року.
Крім того, встановивши, що рішенням господарського суду Херсонської області від 23 липня 2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2013 року, визнано, що протягом періоду з 26 червня 2009 року до 6 березня 2012 року ТОВ "Херсонавтотранс" не мало легітимного керівника та виконавчих органів, суд дійшов висновку про незаконність відчуження 3 вересня 2009 року спірного майна керівником товариства, обраним 26 червня 2009 року рішенням нелегітимних загальних зборів учасників цього товариства.
З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції, ухвалюючи на підставі статей 331, 386, 387, 388, 392 ЦК України рішення у справі, яка переглядається, з яким погодились апеляційний та касаційний суди, дійшов таких висновків:
- на земельній ділянці, наданій у постійне користування попереднику ТОВ "Херсонавтотранс" - ХТВО "Херсонавтотранс" за рахунок спільних коштів цього товариства та ТОВ "Сідвін" створено нове нерухоме майно бази відпочинку "Дружба", а тому воно належить їм на праві власності у частках, визначених їхньою угодою;
- оскільки належна ТОВ "Херсонавтотранс" частка нерухомого майна вибула 3 вересня 2009 року з його володіння на підставі недійсної угоди поза волею товариства, а право власності за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстроване за судовим рішенням, яке згодом скасоване, то це майно підлягає витребуванню від добросовісних набувачів, за якими це майно зареєстровано на праві власності, - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8;
- належне ТОВ "Сідвін" за угодою про спільну діяльність новостворене нерухоме майно підлягає витребуванню від добросовісних набувачів, оскільки це майно вибуло із його володіння поза його волею, а товариство не мало можливості через об'єктивні причини зареєструвати це майно у зв'язку з його реєстрацією на інших осіб, які набули на нього права.
Отже, дійшовши висновку про те, що новостворене нерухоме майно вибуло з володіння власників поза їхньою волею і вони не мають можливості в інший, ніж за рішенням суду, спосіб визнати право власності на це майно та витребувати його з чужого незаконного володіння відповідачів, суд задовольнив частково вимоги ТОВ "Херсонавтотранс" та ТОВ "Сідвін", хоча в установленому порядку зазначене нерухоме майно не прийняте в експлуатацію, право власності за ними не зареєстроване, а зареєстроване за іншими особами - відповідачами у справі.
При цьому суд не врахував положення частин третьої, четвертої статті 92 ЦК України.
Разом з тим в інших справах з подібних правовідносин, на які як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилаються у своїй заяві ОСОБА_6 та ОСОБА_8, суд касаційної інстанції зазначив що:
- для застосування статті 387 ЦК України необхідною умовою є доведеність позивачами того факту, що вони є власниками нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача (ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2015 року у справах N 6-48364св14 та N 6-332св15;
- позивачем не доведено, що спірне нерухоме майно введене в експлуатацію, що позивач здійснив його державну реєстрацію і що позивач є власником спірного нерухомого майна, а тому положення статті 387 ЦК України до спірних правовідносин не можна застосовувати (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року в справі N 6-47917св14).
Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права - статті 387 ЦК України у поєднанні з нормами статей 331, 392 цього Кодексу, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177 - 179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стаття 18 Закону України від 16 листопада 1992 року N 2780-XII "Про основи містобудування" передбачає, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.
Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року N 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Однак у справі, яка переглядається, позивачами не надано доказів уведення об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "Дружба" в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права.
Визнання ж права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року у справі N 3-82гс11.
За таких обставин суд неправильно застосував норму статті 392 ЦК України та безпідставно ухвалив рішення про визнання за позивачами права власності на спірне майно.
У зв'язку із цим не можна погодитись із рішенням суду про витребування цього майна з володіння відповідачів, оскільки позови про витребування майна на підставі статті 387 ЦК України підлягають задоволенню у випадках, коли у власника (володільця) майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи, залишається право на це майно, в той час як позивачі у встановленому законом порядку право власності на новостворене майно не набули.
З огляду на викладене вимоги позивачів про визнання недійсними угод щодо купівлі-продажу зазначеного майна не підлягають задоволенню.
Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360 3, підпунктом "а" частини другої статті 360 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
постановила:
Заяву ОСОБА_6 та ОСОБА_8 задовольнити.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 лютого 2014 року, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 1 липня 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовів товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвін" відмовити.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини 1 статті 355 ЦПК України.

Головуючий Л. І. Григор'єва
Судді: В. І. Гуменюк
Н. П. Лященко
Л. І. Охрімчук
Я. М. Романюк
Ю. Л. Сенін
В. М. Сімоненко
А. Г. Ярема


* * *
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
(у справі N 6-159цс15)
Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Суддя
Верховного Суду України Л. І. Григор'єва

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100