RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Бизнес-Форум

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Заява до ЄСПЛ по ст. 6 Конвенції. Нерівність сторін, відсутність мотивації, забули "описати" свідка


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
26/10/17 19:29  Marlboro! > slackseason    26/10/17 19:09Дерево
По пункту 4 - якщо така поведінка суддів фактично призвела до обмеження можливості навести свою позицію/заперечення, або вони по суті і взагалі перестали слухати та думали про теплий обід, то це також порушення. Що стосується суті порушення, то тут треба також оцінювати поведінку суду при виступі опонентів (якщо такі були).
Якщо опонентам вони не розказували про свою смертельну втому, то це нерівність сторін. Якщо опонтентам теж розказували як вони хочуть померти, або опоненти не виступали, то я б сказав, що просто порушення права на доступ до суду - по тому ж принципу як невідповідь на всі доречні аргументи. Типу сторона не мала можливості бути "почутою".

По пункту 1 в мене куча нарізок є, можете ще щось вибрати:

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.
Крім того, аналізуючи порушення апеляційним судом норм процесуального права при розгляді апеляційної скарги судова колегія вважає за необхідним також звернутися до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04 відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
237. Гарантії статті 6 § 1 включають зобов’язання судів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (H. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їх справа була ретельно розглянута.
238. Хоча національний суд користується певним право розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов’язаний орбгрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суоминен проти Фінляндії), § 36).
238. Надані підстави повинні давати змогу сторонам використати право на апеляцію (Hirvisaari v. Finland (Хірвісаарі проти Фінляндії), § 30 наприкінці).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (див. «Дюлоранс проти Франції» (Dulaurans v. France), заява № 34553/97, п. 33, від 21 березня 2000 р.; «Донадзе проти Грузії» заява № 74644/01, пп. 32 та 35, від 7 березня 2006 р.).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти
України, no. 5231/04, від 07.10.2010).

У ВСУ - 3-194гс16 і 3-271гс16

Петриченко проти України
13. Суд зазначає, що аналогічну скаргу було розглянуто у згаданій справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine) та у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine) (заява № 5231/04, від 7 жовтня 2010 року). Суд зазначає, що у цій справі заявник також вимагав у національних судах розрахунку розміру його пенсії у відповідності до вимог статті 46 Конституції України. Проте, як і у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine) та «Богатова проти України» ( Bogatova v. Ukraine), національні суди не зробили жодної спроби проаналізувати вимогу заявника з цієї точки зору, незважаючи на пряме посилання на неї у кожній судовій інстанції. До завдань Суду не входить вирішення того, яким би був найбільш належний спосіб розгляд цього доводу для національних судів. Проте, цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та
важливими, національні суди не дотримались свого зобов?язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

26/10/17 19:09  slackseasonОтправить письмо > Marlboro!    26/10/17 18:48Дерево
по 5. - суть не в оцінці. Скоріш за все, так це підходить під нерівність сторін, оскільки нам не дозволили задати питання посилаючись на те що цього не було в доводах апеляційної скарги, при цьому самі ж беруться оцінювати цей доказ. При тому що оцінювали вони його тільки "в нарадчій".

По 4 пункту вважаєте що доречним буде зазначення його в заяві? Говорити про нерівність сторін чи упереджене ставлення?

Щодо 1 пункту, нічого аналогічно не зустрічалося?

Дякую за відповідь



26/10/17 18:48  Marlboro! > slackseason    26/10/17 18:23Дерево
По 5 - оцінка доказів не входить в компетенцію ЄСПЛ, там традиційно всі такі питання віддають на розсуд національних інстанцій. Я б ужав цей пункт і приєднав до рівності сторін (по суті суд прийняв активну участь в справі і знайшов підставу для скасування рішення навіть якщо його про це не просили).


26/10/17 18:45  Marlboro! > slackseason    26/10/17 18:23Дерево
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, no. 5231/04, від 07.10.2010).

В деле Wynen and Centre Hospitalier Interregional Edith-Cavell v Belgium (2002 г.), кассационный суд не позволил заявителям дополнительное выступление, поскольку они исчерпали свое время. Суд, однако, отметил, что другая сторона судебного разбирательства не была каким-либо образом ограничена по времени для изложения своих доводов. Таким образом, в нарушение ст. 6(1), заявители были явно поставлены в более невыгодные условия, чем другая сторона.

26/10/17 18:23  slackseasonОтправить письмо > slackseason    26/10/17 18:23Дерево

4. Суд апеляційної інстанції в суді дозволяв собі висловлювання типу "закругляйтеся будь ласка", "не читайте нам пленум", "я вже дуже втомився". Чи можна такі висловлювання стати підставами для порушення 6 статті?

5. В апеляційній скарзі жодного слова не вказано про не неналежну оцінку доказу – висновку експерта. Позивач запитував відповідача в апеляції питання по експертизі, однак, суд зняв ці питання. А у рішенні суду апеляції зазначено про те що висновок експерта не підтверджує твердження позивача. Чи міг суд вийти за межі апеляційної скарги, не вказавши про такий вихід і не давши задати питання позивачу на тій підставі що апелянт (відповідач) не посилався у своїй апеляційній скарзі на висновок експерта?

26/10/17 18:23  slackseasonОтправить письмо   Дерево
Суд перший інстанції задоволив позов. Визнав недійсним договір. Апеляція скасувала. Касація залишила в силі рішення апеляції.

Пишу заяву в ЄСПЛ. Буду вдячний вашим порадам.
1. Відповідач оплатив збір за апеляційну скаргу не в повному обсязі, про що вказав позивач. Реакції суду - 0 (нерівність сторін)
2. На основні доводи сторін - відсутня аргументації щодо відхилення. А касація взагалі послалася на закон на який не посилався позивач як на підставу своїх вимог ( складається враження, що ВССУ не читав навіть справи, хочу послатися на рішення ЄСПЛ «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»)

3. Окремо зазначу по свідку, суд 1 інстанції взяв за основу свідчення позивача у якості свідка, яка пояснила про обман з боку відповідача, її внутрішнє ставлення до укладеного договору і про ненадання інформації про договір (а суд встановив що інформація була надана позивачу). Апеляція скасовуючи рішення жодного слова не вказала про те що, наприклад, критично ставиться до показань свідка. Хочу послатися по цьому аргументу на рішення Бочан проти України і Бендерській проти України.

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100