З точки зору незворотності закону в часі - ні, тому що це буде обмеженням права на касаційне оскарження у учасника справи, який таке право вже мав до 15.12.2017 р. На практиці я особисто виключень з цього правила не бачив.

Так це все було ще до 15.12.2017 р.? Тоді незрозуміло, що вони взагалі можуть пояснити - крім того, що нічого не пам"ятають. Хоча гіпотетично можна їх допитати як свідків з приводу обставин складання документів (реультат з вірогідністю 99,9% - див. вище).

Щось я не розумію - а звідки вони можуть знати, які саме особи були присутні під час огляду транспортного засобу? Це має відношення до їх професійної діяльності? І чому Ви вважаєте, що п.2 - не висновок експерта?

Цікаво, суди і до сих пір продовжуют практику: заочне рішення набирає сили лише після його отримання відповідачем або після повернення поштою у зв"язку із закінченням строку зберігання?

13.12.2018 заочне рішення. 30 днів минуло 13.01.2019, а суддя чекає повернення листа з рішенням від відповідача.

Нагадайте будь ласка заява про ухвалення додаткового рішення подається в 2-х примірниках чи можна в одному для слухання без повідомлення та виклику сторін? Дякую

Подана заява про забезпечення позову в окружний адмінсуд. Розглянута вже наступного дня (з відмовою). В першій інстанції строк розгляду таких заяв - 2 дні. А в які терміни часу повинна бути преглянутою такая заява в апеляційній інстнації (за скаргою на ухвалу про відмову), як вважаєте?
Вдячний за відповіді.

Рішення у спрощеному без повідомлення та виклику сторін - це заочне? Цікавить яка процедура оскарження для відповідача?

На общие нормы о распределении судебных расходов.

Дякую, як думаєте теоретично, встигну в разі чого, подати клопотання про відмову у відкритті касації якщо буде подана кас. скарга (там же не все так швидко і раді здихаться) до відкриття кас. пр. В реєстрі знаходила, що навіть після відкриття скасовували, як помилково відкрите провадження, бо справа не перевишувала 500 прожит. мінімумів?

Нічого виправляти не треба, ВС буде приймати ухвалу про відкриття провадження, чи відмову, без жодного огляду на позицію попередніх інсатнццій.

Пока не закрыли а приняли в производство. Но там не все однозначно. Оно скасовано не полностью а частично, в связи с неправильным подсчетом сроков перерасчета.

Обычное пенсионное дело о перерасчете пенсии держслужбовцю.

Пенсионное дело. Кассация скасувала. Дело вернули в районный суд первой инстанции общей юрисдикции и распределили на нового судью. В окружной не передали. Это правильно? Есть у кого практика по таким делам/случаям?

Думаю, проблемой станет то, что истец при подаче доказательств в местом суде с пропуском установленного срока не указал суду причины пропуска срока. Если и были уважительные причины, но о них не сообщено суду, то суд вполне правомерно отклонил поданные доказательства, а значит у апелляционного суда нет оснований их принимать.
С другой стороны, в практику судов, с подачи ВС, сейчас вводится понятие "излишний формализм", и данная ситуация может под него попасть.

Подати нові докази (які не прийняті судом 1 інстанції) можна і в апеляцію, але треба обгрунтувати поважні причини чому вони не були подані в першу інстанцію. От примірно на цій стадії у Вас і є можливість навести свої міркування про незначний пропуск строку та прохати вже апеляційний суд прийняти ці докази.

Ситуація дивна така склалась (цивільний процес):
Позивач звільнений від сплати судового збору і у лютому 2018 року його позов було частково задоволено.
Відповідач подав апеляцію,виграв її, рішення суду першої інстанції було частково скасовано, у позові було відмовлено у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції також прийняв рішення про повернення відповідачу суми судового збору - "компенсувати ОСОБА_3 за рахунок держави суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги". Після цього, суд апеляційної інстанції направив на адресу відповідача постанову і... успішно ліквідувався.
Відповідач, отримавши постанову суду апеляційної інстанції, звернувся до суду першої інстанції в порядку ст. 431 ЦПК із заявою про видачу виконавчого документа.
Суд першої інстанції відмовив у видачі виконавчого документа, зазначивши про те, що постанова апеляції не містить реквізитів, з яких необхідно здійснити стягнення (по простому - апеляція зазначила про компенсацію СЗ за рахунок держави, але не зазначила з якого саме суб'єкта необхідно стгнути ці кошти та його реквізиті). Суд першої інстанції запропонував звернутись до апеляційного суду із заявою про роз'яснення судового рішення (а за подачу такої заяви відповідач, знов ж таки, має сплатити судовий збір).
Не бажаючи знову платити судовий збір, відповідач звернувся до новоствореного апеляційного суду (який був утворений замість ліквідованого)із заявою про видачу виконавчого документу, мотивуючи вказану заяву тим, що відповідно до п. 17.1 Перехідних положень ЦПК України, оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Новостворений апеляційний суд відмовив у видачі виконавчого документа, мотивуючи це тим, що він не є правонаступником старого суду, а відтак не володіє інформацією щодо справ, які розглядались ліквідованим апеляційним судом, а також зазначив, що вказана справа не передавалась старим судом у провадження новому. І запропонував звернутись із заявою про видачу виконавчого документа до суду першої інстанції у порядку ст. 431 ЦПК (та-дам!).

Відтак ми маємо:
1. Виконавчий лист не виданий, постанова апеляції не містить рекзитів з яких необхідно здійснити стягнення суми СЗ з держави.
2. Суд першої інстанції відмовляє у видачі виконавчого документа з підстави відсутності реквізитів і пропонує звернутись до суду який ухвалив рішення із заявою про роз'яснення судового рішення.
2. ЄДРВД ще не функціонує, мають застососуватись перехідні положення ЦПК (п. 17), котрі кажуть, що до до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення.
3. Суд, який ухвалив відповідне рішення - всьо (ліквідовано).
4. Новосторений апеляційний суд каже що він жодного відношення до старого апеляційного не має, і провадження цього він не приймав, виконавчих листів по провадженням ліквідованого суду видавати не має права. Рекомендує звернутись до суду першої інстанції. А там, очікувано, див. п. 2.

Я тепер не розумію, яким чином взагалі можливо отримати виконавчий документ у цій справі і повернути відповідачу сплачений судовий збір. Варіянт із заявою про роз'яснення судового рішення, як це пропонував суд першої інстанції, не дуже приємний для відповідача через необхідність сплати судового збору (та чи можливо буде його повернути разом із сбором за подання апел. скарги???). Крім того, є тепер сумніви, що новосторений апеляційний суд прийме таку заяву до провадження, а не знов скаже, що він не правонаступник і не має повноважень для роз'яснення рішення, ухваленого іншим (ліквідованим) судом.
Може є у когось якісь думки з цього приводу?

То есть, если рассматривают в загальном - то уже не малозначна
- з кодексів це не слідує. Форма розгляду справи не впливає на її не/малозначимість.
Більше того, на даний час є діаметрально протилежні позиції КЦС і КГС щодо того, в який момент справа набуває статусу малозначної:
1) КЦС вважає, що справа є малозначною автоматично за вказівкою закону незалежно від будь-яких обставин:

"Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною."
Наприклад: [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]
Таку ж позицію займають окремі судді КАС.

2) КГС:
12.07.2018 від ФОП надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Криворізької міської ради на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №904/6160/17, в якій відповідач просить відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч.2 ст.293 ГПК України, оскільки вважає, що даний спір є немайновим та сума позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дані заперечення не приймаються судом, оскільки чинним Господарським процесуальним кодексом не передбачено право касаційного суду самостійно визнавати малозначними справи саме за немайновими вимогами, якщо такі справи не визнані малозначними судом першої інстанції.
Наприклад: [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации] і [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]
А також КГС отут [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]

Тобто з точки зору закону там все не ясно. Я, до речі, писав з цього приводу в суд і просив видати узагальнення. Ще в вересні з суду за підписом Данішевської мені відповідали, що в суді уже йдуть роботи по напрацюванню єдиного узагальнення з цього питання. Але як ми бачимо віз і нині там. А все тому-що в ВС чомусь вважають, що практика розяснюючих постанов пленумів була порочною (про що там неодноразово підкреслювали в інтервю).

Не заперечую. Я лише вказав на наявність нечітко прописаної норми, і відсутність єдиної позиції судів в окремих випадках.

А ка с этим быть?
Стаття 19. Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів
4. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду:
1) малозначних справ;

То есть, если рассматривают в загальном - то уже не малозначна. Налицо неявная коллизия, которую суды разрешают по "внутреннему убеждению", отказывая представителям, или не отказывая. Кто как "внутренне убедится".

Это Вы зря. Я читал интервью с судьей ВЦС, так он сказал, что даже в кассации они могут "с нуля" рассмотреть вопрос о малозначительности. К сожалению, ЦПК коряво прописан в этой части - непонятно, как на "малозначительность" влияет рассмотрение в загальному провадженні.

По сумме дело является малозначительным в силу лишь указания закона.

Тут також дискусійне питання: чи має бути окреме процесуальне рішення суду про віднесення справи до малозначних за критерієм ціни позову до 100 НМ?
Чи це прямо випливає із самого визначення ч.6 ст. 19 ЦПК і окремого рішення немає необхідності виносити?

Мабуть, справу не визнали малозначною, оскільки вона розглянута за правилами загального позовного провадження. Хоча у моєї клієнтки апеляція відкрила провадження на підставі повноважень представника "Приват", хоча справа також була розглянута за правилами загального позовного провадження (ф також сума менше 100 мінімумів).

Не вижу логики в упомянутой вами позиции. Почему адвокат может подписать, а представитель по доверенности не может?

ну да