RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Бизнес-Форум

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

ВС у корені змінює правову позицію ВГСУ. Практика у справах про стягнення курсової різниці


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
27/11/18 18:01  Sven > кзпп    27/11/18 17:13Дерево
"А як же в такому випадку зміна ціни договору?" - вибачте, щось трохи не зрозумів суті питання
"Виходить, що практика ВГСУ та ВС КГС протилежна?" - звичайно, раз у Вас є таке рішення.
"Чи стикались із пратикою ВС КГС "проти"?" - аналіз судових розглядів останнього року, дає можливість стверджувати, з великою ймовірністю, що "практика ВС КГС "проти" - відсутня.
Хоча, всяке буває.

27/11/18 17:13  кзпп > Sven    27/11/18 16:40Дерево
А як же в такому випадку зміна ціни договору?
Виходить, що практика ВГСУ та ВС КГС протилежна?
Чи стикались із пратикою ВС КГС "проти"?

27/11/18 16:40  Sven > кзпп    27/11/18 15:07Дерево
При наличии КР происходит дооценка стоимости товара. Нормальная позиция ВС. Они ее всегда так позиционировали. Что не так?

27/11/18 15:07  кзпп   Дерево
Колеги, на розсуд представляю цікаву справу, а саме цікаве те, як ВС у корені змінює правову позицію ВГСУ «з ніг на голову».
У 2016 році ТОВ звернулось до Госпсуду з позовом до СФГ про стягнення 600 000 грн курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору).
В обґрунтування позову позивач послався на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного і повного проведення розрахунків за отриманий товар та рішення Госпсуду від 18.08.2011 у справі № 18/2049/11 (яким стягнуто заборгованність за договором).
Кінцевий розрахунок за договором на виконання вищевказаного рішення у було проведено СФГ у 2016 році, після чого ТОВ звернулось до СФГ з претензією щодо сплати вирахуваної гривневої різниці ціни договору, а після отримання від СФГ відповіді щодо непогодження із сплатою такої суми – ТОВ звернулось до Госпсуду із згаданим вище позовом.
Згідно з пунктом 1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, гривнева ціна товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок і термін оплати товару, нарахування відсотків, інші умови, визначено у додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором, і суму належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.
Відповідно до пункту 2.3 договору, у випадку, якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної сплати покупцем ціни договору (її несплаченої частини), буде вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який діяв на день укладення договору, постачальник має право виставити рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни договору як плату за користування товарним кредитом,
Пунктом 2.5 договору передбачено, що термін сплати вартості (ціни) частини товару та відсотків за користування кредитом, зазначено у додатку № 1 до договору, тобто до 15.10.2010року.
Пунктом 2.9 договору сторони встановили, що до відсотків застосовується порядок визначення розміру грошових зобов'язань покупця та їх оплати, встановлений пунктами 2.2, 2.3 договору.
Відповідно до пункту 2.11 договору відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, про що сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування.

Сторони пройшли вже два кола судових інстанцій, зараз заходять на третю «злітну смугу».
Перше коло: перша інстанція – у позову задоволенні відмовила, апеляційна – позов задовольнила, ВГСУ рішення судів першої та другої інстанцій скасував, направив справу до суду першої інстанції;
Друге коло: перша – відмовила, апеляційна – залишила рішення першої інстанції без змін, ВС рішення судів першої та другої інстанцій скасував, направив справу до суду першої інстанції.
Тепер найцікавіше, позиції суду вищої інстанції :
Постанова ВГСУ від 18.10.2017 року
<…Такі протилежні висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, виходячи з наступного.
Позивач, звертаючись до суду у даній справі, вимагає стягнення курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору), однак посилається при цьому на умови договору, що передбачають право постачальника виставити рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни договору, як плати за користування товарним кредитом (п. 2.3 договору).
Таким чином, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано правового змісту та підстав заявленого позову, виходячи з того, що вимоги про стягнення курсової різниці не є тотожними вимогам про стягнення плати за користування товарним кредитом, умови оплати якого встановлено договором, і в якому випадку у відповідача виникає таке зобов'язання та яка його правова природа…>.
Постанова ВС від 26.10.2018 року
<…Однак наведені висновки господарських судів слід визнати передчасними та необґрунтованими через нез'ясування судами усіх обставин справи.
Тобто сторони при укладенні договору визначили особливості формування ціни договору, погодивши можливість її коригування з урахуванням зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти (долар США) станом на момент фактичної сплати покупцем ціни товару, при цьому, як убачається із матеріалів справи, предметом спору у ній є саме стягнення курсової різниці у зв'язку зі зміною комерційного курсу гривні до долара США станом на момент фактичної сплати покупцем ціни товару.
Попередні судові інстанції достеменно не з'ясували дійсних правовідносин сторін, не дослідили змісту прав та обов'язків обох сторін, виходячи з умов укладеного між сторонами договору; не з'ясували та не визначили підстав для нарахування та стягнення у цьому випадку спірної суми курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору); не перевірили розрахунок заявленої до стягнення суми на відповідність його вимогам закону та договору; відповідних обставин, які входять до предмета доведення цього позову, суди не дослідили …>.

Тобто ВГСУ зазначає, що курсова різниця і плата за користування кредитом (відсотки) це не є однією тією ж вимогою, суди першої та другої інстанції пішли за цими вказівками, тепер же ВС каже, що це не правомірно тка необхідно вважати, що відсотки (плата за користування кредитом), це є збільшенням ціни товару на курсову різницю?
Як Вам, може якісь думки будуть? Який же шлях виберуть суди зараз?

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100