RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Недвижимость

Земля и Недвижимость

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Прохання поради (допомоги) виходу із зачарованого кола ЗК України


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
12/12/18 21:37  VelianОтправить письмо   Дерево
Усі назви державних органів відповідають їх назвам у той час який указаний у хронології подій.
Хронологічний опис подій
14.01.2005 року я звернулась до Київського міського Голови з проханням виділити мені земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Київський міський Голова погодив моє прохання і дав доручення Головному управлінню земельних ресурсів м. Києва розробити кадастрову справу.
На підставі погоджень та експертиз компетентних органів було виготовлено проект відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель по вул. Бориславська 55 у Солом‘янському р-н м. Києва площею у дев‘ять сотих.
Київським міським центром земельного кадастру та приватизації землі було виготовлено кадастрову справу № А-6224 від 12.05.2005 року про відведення Пстрак В.Є. земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Бориславській 55 у Солом‘янському районі міста Києва.
Розробка проекту відведення та виділення земельної ділянки провадилось за положеннями законодавства чинного на той час та рішення КМР №313/1747 від 14.03.2002 року «Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві».
Відповідно до вище сказаного, кадастрова справа та проект відведення пройшли ряд юридичних експертиз та отримано ряд позитивних висновків компетентних органів, ряд топографічних геодезичних планів відведення земельної ділянки, та були затверджені відповідно до чинного на той час законодавства.

Листом Головного управління земельних ресурсів КМДА №03-16/7343 від 16.03.2007 року мене повідомлено про існування незаконно побудованих гаражів на земельній ділянці, що мені відводиться, та необхідність вирішення майново-правових питань з володільцями гаражів, як умови подальшого відведення земельної ділянки.
Проте, як стало відомо в процесі відведення земельної ділянки, на відведеній мені земельній ділянці незаконно, самозахопленням були побудовані сім гаражів. Одним із володільців гаражів була Льовочкіна М.Т. (родичка (тітка) глави Адміністрації Президента України Януковича - Льовочкіна С.В.).
За доручення КМР Прокуратурою міста Києва було подано позов про знесення гаражів до Солом’янського районного суду м. Києва, проте судом відмовлено у задоволення позовних вимог із посиланням на те, що дана земельна ділянка у процесі відведення, а тому право на звернення до суду має замовник проекту відведення. Тобто я.
У задоволенні мої прохань щодо розробки проекту іншої земельної ділянки (без гаражів) мені було відмовлено.
Володільці гаражів, довідавшись про те, що я намагаюсь отримати земельну ділянку у приватну власність, в вечорі 28 серпня 2005 року гуртом вчинили напад на мене та мою родину, нас пограбували, жорстоко побили. Вони вимагали від мене відмови від даної земельної ділянки.
Вранці 29 серпня 2005 року я звернулась до Солом’янської районної міліції із заявою про порушення кримінальної справи на фактом нападу на мене та членів моєї сім‘ї. У цей же день, володільці гаражів разом з Форумом порятунку м. Києва, приїхали на земельну ділянку на вул. Бориславській, 55, що відводилась мені, де я із сім‘єю приводили все до порядку після вечірнього погрому та грабежу. Володільці гаражів, Форум порятунку м. Києва (чоловік 10) увірвались на земельну ділянку та почали бити мене та членів моєї сім‘ї, погрожувати фізичною розправою та знищенням моєї сім’ї, якщо я не відмовлюсь від отримання земельної ділянки. Мені зламали носа, ребра, пальці на руках. Мене та мою сім’ю забрала швидка з тілесними ушкодженнями. Я неодноразово зверталась до правоохоронних органів із скаргами із цього приводу, проте за вказівками Льовочкіна С.В. скарги не розглядались, не зважаючи на відео та фото докази.
Проте, незважаючи на погрози та побої, я продовжувала реалізовувати своє Конституційне право на отримання земельної ділянки згідно закону, адже у нас немає іншого житла.
Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації був погоджений висновок № 19-3860 від 16 травня 2005 року «Щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватися при затвердженні проекту відведення земельної ділянки». Відповідно до висновку Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації встановило наступну умову відведення земельної ділянки: "до затвердження проекту відведення земельної ділянки, зобов‘язати замовника (мене), вирішити в установленому порядку згідно діючого законодавства з урахуванням ст. 42 Земельного кодексу України питання перенесення на іншу ділянку гаражів та гостьової автостоянки мешканців будинку по вул. Бориславській, 54 за погодженням Солом'янської РДА ".
Не погоджуючись із незаконним зобов‘язанням Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації переносити незаконно побудовані гаражі, я звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації про скасування незаконного зобов‘язання щодо перенесення гаражів у висновку № 19-3860 від 16 травня 2005 року.
Умови щодо перенесення самовільно побудованих гаражів по вул. Бориславська, 55 у даному висновку були визнані перевищенням повноважень та скасовані постановою Шевченківського районного суду м. Києва №196/2007 від 25 січня 2007 року, в іншій частині висновок залишено в силі.
Після скасування незаконних вимог, проект відведення земельної ділянки був погоджений Головним управлінням земельних ресурсів КМДА висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до справи А-6224 №05-3428 від 28.07.2008 року.
Листом Головного управління земельних ресурсів №05-49/43505 від 28.10.2008 року повідомлено, що проект землеустрою передано на розгляд до Київської міської ради.
Відповідно до листа Головного управління земельних ресурсів від 05.12.2005 № 0316/34057 «за матеріалами проведеної інвентаризації, земельна ділянка по вул. Бориславська 55 у м. Києві Солом‘янського району, обліковується як землі, що не надані у приватну власність чи користування і є суміжною ділянкою по відношенню до інших будинків»
На підставі отриманих усіх погоджень та експертиз від компетентних органів, погодженого проекту землевідводу, кадастрової справи та спростування умов у висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації я отримала Рішення Київської міської ради № 842/842 від 11.12.2008 «Про передачу громадянці Пстрак Вірі Євгенівні у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, та господарських будівель і споруд на вул. Бориславській, 55 у Солом‘янському районі м. Києва». Дод№ 17
19.02.2009 року я отримала Державний Акт Серія ЯЖ №006801 на право приватної власності на земельну ділянку по вул. Бориславська, 55. Дод № 18
Таким чином, процес відведення земельної ділянки на вул. Бориславська, 55 в м. Києві у приватну власність тривав чотири роки. Мною витрачено грошові кошти для сплати усіх необхідних витрат на оформлення проекту відведення земельної ділянки. Окрім того, земельна ділянка була відведена мені разом з незаконно побудованими гаражами у якості доповнення, з якими я самотужки мала боротись.
Листом Головного управління земельних ресурсів №03-16/7343 від 16.03.07.2007 року адресованого на моє ім‘я повідомлено, що спеціалістами Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до ст.ст. 187, 189 Земельного кодексу України та рішення Київради від 25.09.2003 №16/890 «Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель в м. Києві» проведена перевірка дотримання вимог Земельного законодавства відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та встановлено, що гаражі, в тому числі гараж, Льовочкіної М.Т. на вул. Бориславська 55 встановлені без дозвільних документів на право користування чи власності на землю.
У березні 2009 року я була вимушена звернулась до Солом‘янського районного суду міста Києва із позовом до володільців гаражів про усунення перешкод у здійсненні права приватної власності та знесення незаконно побудованих гаражів, які займали 4-и сотих із 9-ти площі відведеної земельної ділянки.
Рішенням Солом‘янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2009 року № 2-1760-1/09 встановлено незаконність самовільно побудованих гаражів та зобов‘язано Льовочкіну М.Т. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що по вул. Бориславській, 55 у Солом‘янському районі міста Києва, та власними силами і засобами знести самовільно споруджені ними гаражі з земельної ділянки по вул. Бориславській, 55 у Солом‘янському районі міста Києва.
Таким чином, Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2010 № 22-11086 відмовлено у задоволенні апеляційних скарг Льовочкіної М.Т, а рішення Солом‘янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2009 року № 2-1760-1/09 – залишено без змін.
Касаційну скаргу не подавали, відтак Рішення Солом‘янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2009 року № 2-1760-1/09 та Ухвала Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2010 № 22-11086 набрали законної сили та діють до сьогодні. Відділом ДВС Солом’янського району міста Києва (головним виконавцем Штойка Л.Р.), вище вказане рішення було виконано.
Після знесення гаражів ВДВСУ за рішенням суду, я розпочала будівництво власного житлового будинку.
Я звернулась до відповідної Інспекції державного архітектурного будівельного контролю в місті Києві із заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку, що знаходиться на моїй приватній земельній ділянці, що розташована на вул. Бориславська, 55 у Солом‘янському районі міста Києва.
Було виготовлено технічний паспорт № 126871 виданий КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 21.01.2011 року, належним чином завірений та прошитий, звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації, від 23.03.2012 року, який виконаного ТОВ «Науково-дослідне і технологічне бюро» у відповідності із п.п.2.3-2.6 Порядку та додатку №1 до нього, а також сплачено державі п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят гривень відповідно до квитанції від 02.04.2012. Сплачено мною гроші за виготовлення в БТЇ відповідних документів, та технічного звіту.
Льовочкіна М.Т, звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської Ради, Головного управління Земельних ресурсів ВОКМР КМДА, вказавши мене як третю особу, про скасування рішення КМР № 842/842 від 11.12.2008 та визнання недійсним Державного акту Серія ЯЖ №006801 від 19.02.2009 на право приватної власності на земельну ділянку по вул. Бориславська, 55 у Солом‘янському р-н м. Києва з підстав захисту інтересу на дану земельну ділянку. Обґрунтуванням позовних вимог було те, що Льовочкіна М.Т. також має право на отримання вказаної земельної ділянки у власність.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-2623/09/2670 від 07.04.2009 року відмовлено у відкритті провадження з підстав непідсудності справи, у порядку визначеному положеннями ст. 18 КАС України, Окружному адміністративному суду м. Києва та повернено позов Льовочкіній М.Т.
Після чого, Льовочкіна М.Т звернулась до Солом‘янського районного суду м. Києва з позовом до КМР, ГУ Земельних ресурсів (ВОКМР) КМДА, вказуючи мене у якості третьої особи по справі, про скасування рішення КМР № 842/842 від 11.12.2008 та Державного акту Серія ЯЖ №006801від 19.02.2009 на право власності на відведену мені земельну ділянку.
Постановою Солом‘янського районного суду м. Києва №2-а-489-1/10 від 05.10.2010 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
До провадження в Апеляційному суді міста Києва, за заявою Льовочкіної Т.М. була залучена Прокуратура міста Києва на стороні володільців незаконно збудованих гаражів, не зважаючи на те, що Прокуратура міста Києва, неодноразово надавала відповіді щодо незаконності побудови вище вказаних гаражів. Проте, станом на сьогодні досі не відомо які саме інтереси держави представляла прокуратура м. Києва у даному процесі, та яким чином Прокуратура міста Києва прийняла сторону тих до кого подавала позов про знесення гаражів.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду №2-а-489-1/10 від 24.02.2011 апеляційну скаргу Льовочкіної М.Т. та Прокуратури міста Києва було залишено без задоволення, а постанову Солом‘янського районного суду м. Києва №2-а-489-1/10 від 05.10.2010 – без змін.
Льовочкіна М.Т. звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою та вимогами скасування моєї власності на землю, позбавити мою сім‘ю єдиного житла, а земельну ділянку площею у дев‘ять сотих надати їй.
До участі у судовому процесі Льовочкіна М.Т. залучила Прокуратуру міста Києва у якості свого представника. Прокуратура міста Києва, яка раніше вимагала знесення цих гаражів та визнавала їх незаконними. Тепер Прокуратура м. Києва лобіює інтереси Льовочкіної М.Т. в судах, а не закону України.
Судове засідання вів головуючий суддя Харченко В.В. і це було повне ігнорування прав людських на справедливий та неупереджений розгляд справи судом.
Суддя не приймав заперечень та клопотань від представника відповідача по справі – Київської міської ради, відхиляв мої заперечення та не приймав їх до розгляду, відмовляв у приєднанні поданих мною доказів, клопотань та пояснень. Суддя принижував честь та гідність мою, постійно перебивав не давав можливості довести свою правоту та переконливість доказів. Льовочкіна М.Т. звернулась із «чистою позовною заявою» без додатків, яку підтримала Прокуратуру міста Києва, письмових чи інших доказів позивачем не надавалось. Тільки, голослівно посилалась на порушення її інтересу на земельну ділянку. Суд не вимагав у Льовочкіної М.Т. та прокуратури жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Суд відмовлявся брати до уваги попередні рішення судів всіх ланок, якими встановлено незаконність побудови гаражів та безпідставність посилань на право користування земельною ділянкою, що була відведена мені згідно чинного законодавства України.
Проте, суддя Харченко В.В. відверто говорив, що попередні документи та рішення судів не можуть братись судом до уваги, оскільки вони отримані після надання права власності на земельну ділянку та суд критично до них ставиться, оскільки порушені права Льовочкіної М.Т., яка теж намагається отримати вказану земельну ділянки та у зв‘язку з чим остання зверталась із заявою до Київської міської ради, проте їй було відмовлено оскільки дана земельна ділянка була уже надана мені відповідно до вимог закону та рішення КМР і Державного Акту.
Суддя Вищого адміністративного суду України Харченко В.В. послався на те, що без з‘ясування і дослідження судами залишилося твердження Льовочкіної М.Т. про те, що Київська міська рада не мала права, повноважень і компетенції приймати рішення про затвердження вказаного проекту відведення і про надання земельної ділянки у власність відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
Прокуратура міста Києва, в якості представника Льовочкіної М.Т. на протязі усього судового засідання посилалась на те, що Льовочкіна М.Т. зверталась до Київської ради із заявою про виділення земельної ділянки, проте їй відмовили оскільки земельна ділянка уже була передана у приватну власність мені, а від так моє право власності на землю є незаконним оскільки порушує інтереси Льовочкіної М.Т. на отримання даної земельної ділянки.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України В.В. Харченка № К/9991/13842/11, К/9991/14333/11 від 29.06.2011 касаційну скаргу Льоовчкіної М.Т. та Прокуратури м. Києва задоволено - постанову Солом‘янського районного суду м. Києва №2-а-489-1/10 від 05.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду №2-а-489-1/10 від 24.02.2011 - скасовано, справу у супереч положенням ст. 18 КАС України та у супереч ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-2623/09/2670 від 07.04.2009 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Клопотання про відвід судді не задовольнялись.
Постановою судді Санін Б.В. Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-10337/11/2670 від 21.11.2011 адміністративний позов Льовочкіної М.Т., Прокуратури міста Києва, та інших володільців гаражів задоволено в повному обсязі.
Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 842/842 від 11.12.2008 про передачу мені у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, та господарських будівель і споруд на вул. Бориславській, 55 у Солом‘янському районі м. Києва. Визнано нечинним Державний акт Серія ЯЖ №006801 від 19.02.2009 на право приватної власності на земельну ділянку по вул. Бориславська, 55, із метою захисту інтересу Льовочкіної М.Т.
Окружний адміністративний суд міста Києва, а саме суддя Санін Б.В., який від справу, був упередженим та відверто лобіював інтереси Льовочкіної М.Т. не скриваючи своє негативне та упереджене ставлення до мене та до представників КМР. Суд не приймав подані мною та КМР докази та відмовлявся їх досліджувати з посиланням на те, що суд критично до них ставиться, не зважаючи на те, що критичне ставлення суду до поданих доказів не передбачено нормами законодавства. Судом проігнорувано мої клопотання про витребування оригіналу кадастрової справи та проекту землевідводу №А-6224, яким спростовуються позовні вимоги позивачів.
Листом Головного управління земельних ресурсів №03-16/18534 від 29.06.2005 року, за заявою Льовочкіної М.Т. повідомлено, що проект відведення земельної ділянки був погоджених відповідно до чинного законодавства із відповідними органами, зокрема Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 16.05.2005 №19-3860, Головним державним санітарним лікарем м. Києва від 04.04.2005 №2298, Управлінням охорони навколишнього природного середовища КМДА від 08.08.2005 №071-04-4-19/1639, Солом’янською районною в місті Києві державною адміністрацією від 25.04.2005 року №3487/01, Головним управлінням культури, мистецтв та охорони культурної спадщини від 05.04.2005 року №001-09/1825, та Головним управлінням земельних ресурсів КМДА в м. Києві.
Вказане підтверджується і самим Окружним адміністративним судом м. Києва у своїй постанові (абз.1 стор.5), де суд вказує, що критично ставиться до відповідей та доказів, оскільки вони отримані та подані до суду мною.
Клопотання про відвід судді не задовольнялись.
У якості підстави для задоволення позовних вимог та винесення незаконного рішення суд послався на висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, та зокрема, що у ньому встановлено наступну умову відведення земельної ділянки яка не виконана, а саме: "до затвердження проекту відведення земельної ділянки, зобов‘язати замовника (мене), вирішити в установленому порядку згідно діючого законодавства з урахуванням ст. 42 Земельного кодексу України питання перенесення на іншу ділянку гаражів та гостьової автостоянки мешканців будинку по вул. Бориславській, 54 за погодженням Солом'янської РДА ".
Суд послався на те, що мною не перенесено гаражі на іншу земельну ділянку згідно вище вказаного висновку, проте, суд відверто проігнорував Постанову Шевченківського районного суду м. Києва №196/2007 від 25 січня 2007 року, якою умови щодо перенесення самовільно побудованих гаражів та облаштування гостьової автостоянки у даному висновку були скасовані, висновок у частині погодження залишено в силі.
Окружний адміністративний суду м. Києва окрім ухвали Вищого адміністративного суду України № К/9991/13842/11, К/9991/14333/11 від 29.06.2011, нічого поданого відповідачами, та мною не враховував, не досліджував та не приймав.
Окрім того суд послався на те, що моє звернення до Київського міського Голови не є належним зверненням, а отже я не маю права на земельну ділянку.
Однак суд в постанові закріплює право за Льовочкіної М.Т. на користування частиною земельної ділянки що належить мені на праві власності і саме тому скасоване рішення КМР №842/842 від 11.12.2008 порушує право стосується прав та інтересів Льовочкіної М.Т.
Я та Київська міська рада звернулись із апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-10337/11/2670 від 21.11.2011
Під головуванням судді Лічевецького І.О. Ухвалою Апеляційного адміністративного суду м. Києва № 2а-10337/11/2670 від 12.04.2011 мою апеляційну скаргу та скаргу представника Київської міської ради залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-10337/11/2670 від 21.11.2011 – без змін. Прошу звернути увагу, на те, що ухвала датована 12.04.2011 проте судовий процес відбувався у 2012 році. Повного тексту мені на мої заяви не надали.
В процесі розгляду даної справи в апеляційній інстанції відбувалось теж саме, що і в першій інстанції – ігнорування, відмова у прийнятті доказів, ненадання можливості надати свої заперечення та доводи чи пояснення
Я та представники Київської міської ради звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на Ухвалу Апеляційного адміністративного суду м. Києва № 2а-10337/11/2637 від 12.04.2012.
Мою касаційну скаргу та скаргу представника відповідача – Київської міської ради узяв до себе на розгляд у супереч закону той самий суддя Вищого адміністративного суд України, що виніс вище вказану Ухвалу Вищого адміністративного суду України № К/9991/13842/11, К/9991/14333/11 від 29.06.2011 - суддя Харченко В.В.
Суддя Вищого адміністративного суду України Харченко В.В своєю Ухвалою ім’ям України від 25.09.2012 № К/9991/30663/12 відмовив у задоволенні моєї касаційної скарги.
Вищий адміністративний суд України, під чітким контролем з боку Глави адміністрації Президента України вдруге довів лобіювання приватних інтересів родини Льовочкіних, забравши у мене та моєї сім’ї останнє, на благо Льовочкіної М.Т.
Проте вплив Глави Адміністрації Президента України на розгляд судових справ на цьому не завершився!
З 19.02.2009 року по 12.04.2012 рік (три роки) я була законною власницею земельної ділянки на вулиці Бориславська, 55 у Солом‘янському районі міста Києва, та використовувала земельну ділянку відповідно до цільового призначення у порядку визначеному законодавством та сплачувала за неї земельний податок, доки у мене її не відібрали.
За цей час я встигла побудувати житловий будинок та розпочати процес введення його в експлуатацію. Мною було укладено договори на підключення електропостачання, підключення до мереж центральної каналізації, до мереж центрального водопостачання, проведено та підключено телефонну лінію. Вжито усіх заходів, щодо створення належних умов проживання на сказаній земельній ділянці, вкладено три роки важкої праці та масу коштів для приведення земельної ділянки та будинку у належний для проживання стан.
У порядку визначеному Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 року за № 91, яким було затверджено Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, я звернулась до інспекції державного архітектурного будівельного контролю міста Києва із заявою про прийняття в експлуатацію будинку, що побудований мною на своїй землі.
Мною було сплачено на користь держави шість тисяч гривень, сплачено грошові кошти за вироблення звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об‘єкта, надано усі необхідні документи згідно закону для отримання правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Ще до скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, я двічі зверталась до інспекції державного архітектурного будівельного контролю міста Києва із заявою про прийняття в експлуатацію будинку, що побудований мною на своїй землі. Проте, через вплив Глави Адміністрації Президента України мені двічі безпідставно відмовляли у реєстрації декларації (введенні будинку в експлуатацію). Дод №50
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва № 2а-13851/122670 від 28 листопада 2012 року мої позовні вимоги задоволено, визнано незаконними відмови ДАБІ у реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації. Дод №51
Проте, за цей час у мене було забрано право власності на земельну ділянку, а подальше введення житлового будинку в експлуатацію не можливе без державного акту на право власності на земельну ділянку, який був скасований вище вказаними рушеннями судів за позовами родини Льовочкіних.
За скаргою Льовочкіної М.Т. Прокуратура міста Києва надала доручення Інспекції державного архітектурного будівельного контролю міста Києва вирішити питання щодо знесення побудованого мною будинку.
25.01.2012 Інспекція державного архітектурного будівельного контролю міста Києва звертається до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до мене про знесення мого будинку та просить суд задовольнити позовні вимоги та постановити рішення яким знести моє єдине житло. Проте, постановами трьох інстанцій адмін суду – у задоволенні позовних вимог відмовлено.
.
Після скасування рішення КМР № 842/842 від 11.12.2008 та Державного Акту Серія ЯЖ №006801 від 19.02.2009 року на право приватної власності на земельну ділянку по вул. Бориславська, 55, я зверталась до Київської міської ради із скаргами та заявами з приводу відновлення мого права на земельну ділянку згідно чинного законодавства.
Проте, не зважаючи на неодноразові мої звернення повернути забрану у мене земельну ділянку, яку я шляхом та порядком визначеними законодавством добивалась чотири роки, не надавали відповіді.
Я звернулась до Київської міської ради із заявою про повторне погодження проекту відведення земельної ділянки. Проте, висновком Комісії Київської міської ради з розгляду питань пов‘язаних з погодженням документації із землеустрою №0986 від 13.06.2012 року у погодженні проекту відведення вище вказаної земельної ділянки комісією відмовлено через відсутність ДПТ – Детального плану території, Який не розроблявся в не буде розроблений на приватний сектор, оскільки не має інвестиційної привабливості.
У зв’язку з чим 01.08.2012 року я звернулась до Солом’янського районного суду міста Києва із позовом про визнання права власності на протиправно забрану у мене земельну ділянку. Я сплатила 3322,53 (три тисячі триста двадцять дві) гривен 53 коп. судового збору.
Проте мені було відмовлено у задоволення позовних вимог рішенням Солом’янського районного суду №2-5210/12 від 04 жовтня 2012.
Я звернулась до Окружного адміністративного суду із позовом до Київської міської ради про зобов’язання винести рішення про надання мені земельної ділянки.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-12593/12/2670 від 16 листопада 2012 року мені відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Проект був погоджений та приведений у відповідність із чинним законодавством станом на 2014, 2016 та 2018 роки.

Підсумовуючи вище викладене, станом на сьогодні склалась ситуація за якою землю не можливо відвести без детального плану зонування – будинок ввести в експлуатацію не можливо без землі. Теоретичною умовою повернення землі зі слів юристів КМР – виключити із проекту слова «будівництво і» з проекту - проте, це можливо тільки тоді, коли будинок введений в експлуатацію.
Ось і зачароване коло, без будинку не можемо отримати землю, а землю не можемо отримати без будинку.

Шановні юристи, порадьте вихід із ситуації.

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100