Мабуть, що буду заявляти - виходячи з принципу, "краще хай буде".
Тільки питання процесу:
Ч.3 ст.237 ГПКУ - подавати заяву має право тільки позивач і до закінчення підготовчого провадження.
Хоча у той же час ч.3 ст.46 ГПКУ - до закінчення підготовчого засідання можна змінити предмет та підставу позову.
Ч.2 ст.177 ГПКУ - підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Тобто строки для подання заяви за ч.3 ст.237 ГПКУ і для зміни предмету та підстави позову однакові. Але різниця у сплаті судового збору.

Тобто я б виділив дві категорії справ:
1) справа про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування - зокрема, на підставі спірності вимог. Такі вимоги задовольняють і визнають недійсним.
2) справи про стягнення заборгованості, де (як правило відповідач) заявляє, що у нього боргу немає, оскільки він направив заяву про зарахування (до або після відкриття провадження у справі).
У таких справах, як правило, ВС вказує, що за обгрунтованого доведення спірності зарахованих вимог, зарахування не відбулося. АЛЕ є випадки, коли ВС вказував, що потрібно окремо оскаржити (окремим/зустрічним позовом або заявою в порядку ч.3 ст.237 ГПКУ).

Так і не зрозуміла окремі варіанти.
1.Якщо позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку, а відповідач подав йому заяву про зарахування однорідних вимог, яка не визнається, то в позові слід заявляти вимогу про недійсність цієї заяви?
2.Якщо зразу подано позов і у відповідь на це отримано заяву про зарахування однорідних вимог (наприклад долучено до відзиву), то теж потрібно заявляти позовну вимогу про недійсність?
3. А якщо нікчемний? 4. Чи зарахування однорідних вимог слід все ж оформляти як зустрічний позов?

Для зарахування підстави заборгованості не маєть значення, головна ознака - безспірність.

Думаю, можно по аналогии применить ч.11 ст.238 ГПК, посмотрите практику.

Спасибо!

Могу я в одном заявлении объединить требование вернуть деньги если не вернут то я про вожу взаимозачет?

Ну, хорошо если встречній иск. То в каком процессе, где мы ответчики и считаем есть переплата? Или в том иске где мы считаем что должны, но у нас есть переплата по другому договору? Но опять же как через встречный иск провести взаимозачет если договора то разные хотя и называются одинаково купля продажа?

Спасибо за Ваше мнение! Но тут ситуация двоякая: переплата по договору есть предметом рассмотрения в другом споре в котором мы ответчики и хотим доказать что у нас фактически, переплата. Т.Е. я вижу выход в обьеденении этих двух исков или приостанавливать один до вынесения решения в другом. Что скажете?

Касательно возражения истца, я рассчитываю на вот это практику? [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]
Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях неодноразово використовували цивільно-правовий принцип презумпції правомірності правочину щодо договорів уступки права вимоги, додаткових договорів до договорів банківського вкладу тощо.

Однак, зазначаючи, що залік вимог не відбувся, суди необґрунтовано не взяли до уваги односторонні заяви відповідача про залік зустрічних вимог (які є правочином за ст. 202 ЦК України) як такі, що не визнані судом недійсними, не є нікчемними в силу закону і тому - презюмуються правомірними.

Між тим Верховний Суд неодноразово (постанова від 16.05.2018р. у справі №910/17770/17, постанова від 18.06.2019р. у справі №914/8912/16) зазначав, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних вимог породжує правові наслідки. Згідно з ч.4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Слід також зауважити, що позивач мав можливість оскаржити вказані правочини як в окремому позові, так і звернутися до суду із заявою в порядку ч.3 ст.237 ГПК України, однак, самостійно обираючи спосіб захисту своїх прав та інтересів, даним правом не скористався.

Вам надо было это раньше делать, до суда, и подавать встречный иск (если Кодекс допускает). Теперь, если истец будет возражать против зачета, суд может не принять зачет во внимание, поскольку это отношения по другому требованию, и они не являются предметом данного спора.

Еще вопрос возник. Встречное требование у меня переплата по другому договору. Т.Е. фактически безосновательно полученніе средства ст. 1212 ЦК. Значит мне нужно сначала подать заявление о возврате безосновательніх средств, чтоб настал срок возврата средств. Могу ли я объединить в одном заявлении требование о возврате средств и если не будут возращены то взаимозачесление однородных требований?

Ответчик тот кто подает заявление про зачисление однородных требований. Все касается договоров купли продажи.

Спасибо! Если я подам такое заявление истцу во время судебного разбирательства, а потом копию заявления в суд. То суд обязан будет зачесть однородные требования?

Добрый день! Я правильно понимаю? Что если я посылаю контрагенту заявление о зачеслении однородных требований. То, 1. он обязан это сделать, если не оспаривает само мое встречное требование. 2. Я сам могу выбирать за каким обязательством это сделать. Заранее спасибо!