RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Бизнес-Форум

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Включение в налоговый кредит налоговой накладной выданой неплательщиком НДС


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
3/09/09 11:03  Игорь ЗабутаОтправить письмо > Безнадега?    14/08/07 09:53Дерево
К сожалению в приват не получается, регистрироваться надо.


ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 9 вересня 2008 року N 08/158
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого: Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі - ДПІ) про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2007 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегро-Сервіс" (далі - ТОВ) до ДПІ (за участю третьої особи - Відділення державного казначейства у Солом'янському районі міста Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання надати органу державного казначейства висновку про відшкодування з бюджету податку на додану вартість (далі - ПДВ), встановила:
У грудні 2005 року ТОВ звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що позивач за договором купівлі-продажу товару сплатив ПДВ. Оскільки контрагент звільнений від сплати ПДВ і надав належним чином оформлені податкові накладні, ТОВ має право на відшкодування з бюджету сум ПДВ.
Господарський суд міста Києва постановою від 3 березня 2006 року, яку Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 16 травня 2006 року залишив без змін, позовні вимоги задовольнив.
Суди обґрунтовували свої рішення тим, що податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару, що і було зроблено позивачем. Водночас у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 жовтня 2007 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
У скарзі ДПІ порушено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2007 року, здійснено посилання на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, а саме підпунктами 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР).
Дослідивши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі N 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
Як убачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної N 23/01/3/1 від 23 січня 2004 року, виданої йому продавцем - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Північне Полісся".
Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.
За викладених обставин суди, застосувавши норми матеріального права, спір у справі вирішили правильно, а тому рішення, ухвалене судом касаційної інстанції, підлягає залишенню в силі.
Керуючись статтями 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
У задоволенні скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва відмовити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2007 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.


3/09/09 11:02  Игорь ЗабутаОтправить письмо > Безнадега?    14/08/07 09:53Дерево
Посмотрите Постанову ВСУ від 9 вересня 2008 року N 08/158
Кидаю в приват. Может поможет.

"Применения штрафных санкций за нарушения налогового законодательства не зависит от наличия вины СПД" - это откуда? Это Вы факт констатируете, или где-то кто-то так сказал?

3/09/09 10:53  ppsОтправить письмо > Безнадега?    3/09/07 16:09Дерево
Как уже указывалось "ФОСТ":
"Достаньте копию акта ГНИ , по которому аннуллировано Св-во плательщика НДС у вашего котрагента. Там может быть ошибка.Несовпадение даты составления Акта и даты, с которого св-во аннуллировано.Я с такой ситуацией встречался."

У меня такое было - акт аннулирования плательщиком НДС был составлен в ноябре 2007 году, а анулировалось свидетельство с декабря 2005 ;). Налоговые выписывались с апреля 2005 по август 2007. Дело в первой и аппеляционной инстанциях мы выиграли. Аргументация по Конституции, ЗУ НДС и доказывание первого события (просто первичкой зашвыряли).
Так что думаю поднять вопрос о предоставлении Акта ануллирования в судебном заседании будет интересно - может выгореть.
Конечно неплохо было бы иметь копию свидетельства Поставщика - хотя бы факсовую.

3/09/09 09:45  4etvertmakartni > Дмитрий С    3/09/07 16:27Дерево
Сейчас судебная практика понемногу отходит от форрмулы ничтожности по ст. 208 ХКУ. Налоговая слишком мудренно выкрутила - противоречит моральным устоям по Хозяйственному кодексу, а ничтожным признается по гражданскому (потому как в той же статье 208 ХКУ говорится о недействительности, признаной судом.)
Сейчас "модно" признавать сделки недействительными как такими, которые нарушают публичный порядок (ст. 228 ГКУ). в частности - постановление ВСУ от 28 июня 2007.
на самом деле в инете есть навалом практики касательно возмещения НДС и т.д. [Только зарегистрированные пользователи могут видеть ссылки. Нажмите здесь для регистрации]
Просто налоговая и админсуды не всегда обращают на практику высших органов судебной власти

4/06/08 12:43  А_А > Безнадега?    14/08/07 10:25Дерево
"а сайт не гарантирует полноту достоверность предоставленной информации (предупреждение висит прямо на сайте)."

Что-то я не нашел такого предупреждения

3/09/07 21:39  Del.FinОтправить письмо > Безнадега?    3/09/07 16:09Дерево
Пожалуйста.
Желаю успехов! Главное не сдаваться.

3/09/07 19:16  Del.FinОтправить письмо > sanuch    3/09/07 15:44Дерево
Пока что у меня не работает база судебных решений.
Восстановлю и скину на форум решения по таким делам.

3/09/07 16:44  sanuchОтправить письмо > sanuch    3/09/07 16:36Дерево
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 1 лютого 2007 року

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є. А., суддів: Голубєвої Г. К., Костенка М. І., Рибченка А. О., Федорова М. О., при секретарі Павлушку Р. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 у справі N 29/532 господарського суду міста Києва за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) до: 1. Закритого акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" (далі - ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський"); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Екселентекс" (далі - ТОВ "Екселентекс") про визнання угоди недійсною та стягнення в доход держави 2100000,00 грн., встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2005 в задоволенні позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський" та ТОВ "Екселентекс" про визнання недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР договору від 08.01.2003, укладеного між відповідачами, відмовлено з підстав недоведеності в судовому процесі факту укладення ТОВ "Екселентекс" спірного договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 рішення суду першої інстанції скасоване, позов задоволено: визнано недійсним вказаний договір та стягнуто з ТОВ "Екселентекс" на користь ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" 2100000,00 грн., а з ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" на користь держави 2100000,00 грн. Висновок суду апеляційної інстанції вмотивований тим, що спірний договір від імені ТОВ "Екселентекс" укладений директором цього товариства гр. Д., тоді як згідно з довідкою Головного управління статистики м. Києва від 24.12.2004 керівником вказаного підприємства є гр. В., а доказів надання відповідних повноважень гр. Д. відповідачами не надано; рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2004, яке вступило в законну силу, встановлено, що гр. В., який підписав статутні документи ТОВ "Екселентекс", не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність через дане товариство.

В касаційній скарзі ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом ст. ст. 48, 49 ЦК УРСР, ч. 5 ст. 111 ЦК України, ч. 7 ст. 59 ГК України, ст. ст. 33, 34, ч. 5 ст. 35 ГПК України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08.01.2003 між відповідачами був укладений договір, згідно з умовами якого ТОВ "Екселентекс" виконавець зобов'язувався надати ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" замовнику послуги із здійснення маркетингових досліджень ринку збуту хлібобулочної продукції, а замовник - оплатити надані послуги.

На виконання вказаного договору відповідачі підписали акти про надання послуг від 31.01.2003, від 28.02.2003, від 31.03.2003 на загальну суму 2100000,00 грн., в тому числі ПДВ 349999,00 грн. На ці ж суми поставки та ПДВ ТОВ "Екселентекс" видав ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" податкові накладні N 63 від 31.01.2003 N 92 від 28.02.2003, N 109 від 31.03.2003.

Розрахунок за договором замовник здійснив на всю суму поставки векселями власної емісії, переданими згідно з актами прийому-передачі векселів від 03.04.2003, від 30.05.2003, від 02.06.2003, від 16.06.2003, від 18.06.2003 та від 23.06.2003.

Вказані податкові накладні, акти так само, як і спірний договір від імені ТОВ "Екселентекс", підписані гр. Д. як директором товариства.

В декларації з податку на прибуток підприємства за I квартал 2003 року, в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2003 року, поданих ТОВ "Екселентекс" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, вказаним товариством задекларовано валовий доход в сумі 33,1 тис. грн., валові витрати в сумі 31,1 тис. грн., податкові зобов'язання з ПДВ в сумах 0,00 грн., 12536,00 грн. та 18753,00 грн. відповідно за зазначені податкові звітні періоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним вказаного договору з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва посилалась на те, що задекларовані ТОВ "Екселентекс" податкові зобов'язання значно менші тих, які в дійсності виникли у цього підприємства, податки відповідачем до бюджету не сплачені, а протиправність його діяльності встановлена рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2004, що полягало в тому, що гр. Г. та гр. В., вказані як засновники підприємства, не мали відношення до формування його статутного фонду та фінансово-господарської діяльності. Вказаним рішенням визнано недійсними державну реєстрацію ТОВ "Екселентекс", свідоцтво платника ПДВ, видане цьому товариству, первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, видані від імені товариства та підписані гр. В. як директором останнього.

Інших доводів щодо укладення ТОВ "Екселентекс" спірного договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а також доказів на підтвердження таких доводів позивач не навів.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з невідповідності спірного договору ст. ст. 48, 49 ЦК УРСР. При цьому суд послався на відсутність у гр. Д. повноважень на укладення спірного договору від імені ТОВ "Екселентекс" з огляду на дані довідки Головного управління статистики м. Києва щодо керівника товариства гр. В., а також на вказане рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2004 та зробив висновок про помилковість висновку суду першої інстанції про недоведеність факту укладення спірного договору ТОВ "Екселентекс" з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить обставинам справи та принципу диспозитивності судового процесу, оскільки договір був визнаний недійсним з посиланням судом на обставину та правову норму, які не були вказані позивачем як фактична та правова підстави позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Екселентекс" включено до ЄДРПОУ 02.12.2002.

Згідно із ст. 49 ЦК УРСР, який втратив чинність з 01.01.2004, якщо угода укладена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, то вона є недійсною. За наявності умислу на укладення такої угоди у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності 01.01.2004, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР.

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 207 цього Кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України. З огляду на це такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.

При укладенні спірного договору 08.01.2003 позовна заява була подана до суду 23.11.2004, тобто вимога про застосування санкцій, встановлених ст. 208 Господарського кодексу України, була заявлена за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст. 250 цього Кодексу.

Зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору. Не посилається на такі обставини і позивач.

Відтак висновок суду апеляційної інстанції про укладення спірного договору ТОВ "Екселентекс" з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, та про наявність законних підстав для стягнення з ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" в доход держави 2100000,00 грн. вартості наданих ТОВ "Екселентекс" послуг, не відповідає обставинам справи та ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України.

Рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до встановлених обставин справи та закону і скасоване апеляційною інстанцією помилково, а тому згідно із ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив:

Касаційну скаргу ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2005 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

3/09/07 16:36  sanuchОтправить письмо > Дмитрий С    3/09/07 16:27Дерево
Текст можно сбросить или на форуме разместить. В едином реестре судебных решений такой бардак.

3/09/07 16:35  sanuchОтправить письмо > Дмитрий С    3/09/07 15:59Дерево
Спасибо за постанову

3/09/07 16:27  Дмитрий СОтправить письмо > Безнадега?    3/09/07 16:09Дерево
Есть очень много решений судов по ст.49 ГК УССР, ст.207-208 ХК. Многие из этих решений очень оригинальные и глубокие. Вот некоторые (почитайте, почти в каждом есть что-то новое в защиту налогоплательщиков): Ухвала ВАСУ від 1 лютого 2007 року, Постанова ВГСУ від 29.06.2005 року № 33/422.


3/09/07 16:09  Безнадега? > Del.Fin    18/08/07 02:06Дерево
Спасибо Вам Дмитрий за постановление. К сожалению, у меня ситуация сложнее, т.к. свидетельство было аннулировано до (а не после) выдачи налоговых накладных. Фактически было явное мошенничество – предприятие выдало накладные после его исключения из реестра плательщиков НДС.
Будем сражаться…

3/09/07 15:59  Дмитрий СОтправить письмо > sanuch    3/09/07 15:44Дерево


ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 14 лютого 2006 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: Кривенка В. В. (головуючого), Гусака М. Б., Житкова В. В., Маринченка В. Л., Мушинського М. М., Самсіна І. Л., Терлецького О. О. (суддів), розглянувши скаргу ТОВ "В.Э.В." про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 21 липня 2005 р. у справі за позовом ДПА у Дніпропетровській області (далі - ДПА) до ТОВ "В.Э.В.", ПП "Арго" про визнання угоди недійсною, встановила:

У вересні 2004 р. ДПА звернулась до суду з позовом про визнання недійсною усної угоди купівлі-продажу паперових мішків, укладеної між ТОВ "В.Э.В." (продавцем) та ПП "Арго" (покупцем) на суму 29430 грн. (про що свідчать рахунок-фактура від 29 листопада 2002 р. N 166/02, накладна від 19 грудня 2002 р. N 207, податкова накладна від 2 грудня 2002 р. N 220, платіжне доручення від 2 грудня 2002 р.), оскільки вона укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

ТОВ "В.Э.В." проти позову заперечувало, посилаючись на відсутність у діях відповідачів мети, яка б суперечила інтересам держави і суспільства, а також вказуючи на те, що зазначену ДПА угоду не можна взагалі визнати укладеною.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2005 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 березня 2005 р., позов задоволено: визнано недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР усну угоду купівлі-продажу паперових мішків на суму 29430 грн., укладену між ТОВ "В.Э.В." та ПП "Арго", та застосовано до сторін встановлені ст. 49 ЦК УРСР наслідки недійсності угоди.

На обґрунтування судових рішень зроблено посилання на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 грудня 2003 р. у справі N 2-3925, яким визнано недійсними установчі документи ПП "Арго" та первинні бухгалтерські документи за підписом Довженка Ю. А. Судові інстанції також посилаються на здійснення господарської діяльності від імені ПП "Арго" невстановленими особами, приховування доходів підприємства від оподаткування.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 липня 2005 р. постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 березня 2005 р. залишена без змін на тих самих підставах.

У скарзі ТОВ "В.Э.В." до Верховного Суду України порушується питання про скасування наведених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм матеріального права, неоднакове застосування судами касаційної інстанції тієї самої норми права та наведено постанови касаційного суду, в яких по-іншому застосована та сама норма права.

Скарга ТОВ "В.Э.В." підлягає задоволенню на таких підставах.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає доведеним скаржником неоднакове застосування судом касаційної інстанції, зокрема, ст. 49 ЦК УРСР, та доходить висновку про помилкове її застосування у цій справі.

В іншій справі за аналогічних обставин у позові ДПА про визнання недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР угоди та застосування наслідків її укладення з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, було відмовлено. Постанова Вищого господарського суду України у справі залишена без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України. Стороною аналогічної угоди як покупець виступала та сама, що і в цій справі, особа - ПП "Арго".

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду про задоволення позову на підставі ст. 49 ЦК УРСР, у цій справі виходив із того, що судові акти є законними.

Разом з тим з таким обґрунтуванням погодитись не можна.

За змістом ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - в обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на протиправність умислу лише у ПП "Арго". Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, і мало бути предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Судження, висновки суду, викладені в рішенні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, яким були визнані недійсними установчі документи ПП "Арго" та первинні бухгалтерські документи за підписом Довженка Ю. А. (що зареєстрував підприємство на прохання інших осіб, за плату), а також неправомірною вся комерційна діяльність підприємства, починаючи з моменту реєстрації, не були обов'язковими для господарських судів. Рішення суду в цивільній справі, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України щодо фактів (обставин), які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішення районного суду не звільняло господарський суд від встановлення наявності умислу підприємства на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не спричиняв недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. N 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У рішенні суду відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що, укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що ПП "Арго" сплатило продавцю в ціні товару ПДВ.

Отже, висновок судів про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи. Він є наслідком порушення судами, зокрема, вимог процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Сама по собі угода про продаж паперових мішків не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Крім того, господарські суди не мали правових підстав для застосування ст. 49 ЦК УРСР на момент ухвалення рішень у справі.

1 січня 2004 р. згідно з пунктами 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. втратив чинність.

ЦК України, який набув чинності, не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. Цим Кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в ЦК України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Отже, постанова Вищого господарського суду України, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене, звернути увагу на те, що свої вимоги позивач мотивував і статтями 207, 208 ГК України, однак неможливість застосування санкцій на підставі ст. 208 судом не обґрунтована.

ЦК України не має норми, яка була б аналогічною, зокрема за наслідками, ст. 49 ЦК УРСР. Разом з тим, ГК України, який набув чинності 1 січня 2004 р., містить норми, що за предметом регулювання та встановленими наслідками збігаються зі ст. 49 ЦК УРСР.

Крім того, судом має бути з'ясовано, чи не ліквідоване ПП "Арго", оскільки ліквідація сторони виключає провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241 - 244 КАСУ, колегія суддів Судової палати постановила:

Скаргу ТОВ "В.Э.В." задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 21 липня 2005 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 березня 2005 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2005 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ст. 237 КАСУ.

3/09/07 15:44  sanuchОтправить письмо > Del.Fin    18/08/07 02:06Дерево
По аналогичному делу выиграли суд, так потом налоговая подала иск о признании договора недействительным на основании ст 49 ГК УССР, есть ли какие либо решения судов по таким делам?

19/08/07 08:40  Фост > Безнадега?    14/08/07 10:21Дерево
Достаньте копию акта ГНИ , по которому аннуллировано Св-во плательщика НДС у вашего котрагента. Там может быть ошибка.Несовпадение даты составления Акта и даты, с которого св-во аннуллировано.Я с такой ситуацией встречался.

18/08/07 02:06  Del.FinОтправить письмо > Безнадега?    17/08/07 12:35Дерево
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого: Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Житкова В.В., Маринченка В.Л.,
Терлецького О.О., Самсіна І.Л.,
при секретарі судового засідання Журіній О.О.,
за участю представників:
Приватного підприємства “Енерго Інвест” – Деледивки С.Г.,
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва – Гончар С.В.,
розглянувши скаргу Приватного підприємства “Енерго Інвест” (далі – ПП “Енерго Інвест”) про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2006 року у справі за позовом ПП “Енерго Інвест” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а :
У березні 2005 року ПП “Енерго Інвест” звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 15 жовтня 2004 року № 0003182610/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 16 031 грн.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оспорюване повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 21 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року, у позові відмовлено з тих мотивів, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми за податковими накладними контрагента, установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнані в судовому порядку недійсними.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2006 року зазначені судові рішення залишені без змін.
У скарзі ПП “Енерго Інвест” до Верховного Суду України поставлено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування вищенаведених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм матеріального та процесуального права, неоднакове застосування судами касаційної інстанції п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та додано постанову касаційного суду, в якій по-іншому застосована вказана норма права.
Скарга ПП “Енерго Інвест” підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду у справі, виходив із того, що ці судові акти є законними.
З обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суди не звернули уваги на те, що приймаючи податкове повідомлення рішення, відповідач порушив наведене конституційне положення. Його рішення не ґрунтується на законі. Воно є наслідком помилкового висновку про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ПП “Мідос-Універсал” за результатами господарських операцій у листопаді – грудні 2003 року, у зв’язку з тим, що прийнятим у 2004 році рішенням районного суду були визнані недійсними установчі документи підприємства та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до ч.2 згаданої статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суди не встановили, а відповідач і не посилався та не доводив обізнаність позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагента, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків.
Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні на 3500, 00 грн. та 7186, 67грн. продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.
Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень п.п.7.4.1. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та вимог п.п.7.4.5 ст.7 Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Приймаючи до уваги те, що фактичні обставини встановлено судовими інстанціями повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а колегія суддів постановляє нове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати
п о с т а н о в и л а :
Скаргу Приватного підприємства “Енерго Інвест” задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2006 року, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року та рішення Господарського суду м.Києва від 21 липня 2005 року скасувати.
Позовні вимоги задовольнити. Визнати неправомірним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 15 жовтня 2004 року № 0003182610/0.
Повернути Приватному підприємству “Енерго Інвест” 43 (сорок три) грн. державного мита, сплаченого за подання скарги.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко

Судді

М.Б. Гусак
В.В. Житков
В.Л. Маринченко
О.О.Терлецький
І.Л. Самсін

17/08/07 12:35  Безнадега? > Del.Fin    14/08/07 23:28Дерево
Уже судимся. Если у Вас есть возможность пожалуйста скинте ссылку на подобные решения или выложите их на форум. Хотелось бы почитать обоснование, да и судью легче убедить, если он предворительно увидит позицию "вишки" в похожем случае.

14/08/07 23:28  Del.FinОтправить письмо > Безнадега?    14/08/07 09:53Дерево
Благоприятные для плательщиков решения ВАСУ сейчас
появились, ссылаются на ст.ст.61,67 Конституции.
Не так всё у Вас страшно, как кажется. Надо судиться.

14/08/07 15:45  Безнадега? > Налогоплательщик    14/08/07 11:48Дерево
А можно попросить Вас скинуть копию постановления ВАСУ?

14/08/07 15:42  Безнадега? > калатея    14/08/07 11:46Дерево
Появилась интересная идея:
Дело в том, что плательщик, в момент принятия НУР о доначислении НДС был уже исключен из реестра НДС. Разве правомерно доначисление НДСа лицо, которое не имеет статуса его плательщика?

14/08/07 11:49  Sven > Безнадега?    14/08/07 11:25Дерево
Помнится мне, года два назад подобная ситуация уже рассматривалась вышкой. Только там с уставными документами не всё в порядке было. Так вышка приняла сторону налоговиков. Впрочем, судьи ведь тоже люди.

14/08/07 11:48  Налогоплательщик > Безнадега?    14/08/07 11:25Дерево
Согласно Закона № 2181 1.5) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку З ПОРУШЕННЯМ НИМ правил оподаткування, визначених відповідними законами;
У меня была похожая ситуация в плане отсутствия вины при доначислении налоговой службой налоговых обязательств. Поскольку я тоже не нашел нормы о том, что штраф санкции применятся только при наличии вины, то ссылался на указанный пункт, т.е. говорил о том, что плательщик ничего не нарушал. Дело выиграл в том числе и в ВАСУ

14/08/07 11:46  калатея > Безнадега?    14/08/07 11:20Дерево
А, что если попробывать "отмести" акт по формальным признакам?

14/08/07 11:25  Безнадега? > Безнадега?    14/08/07 11:20Дерево
Вспоминаю истории про Плевако, которые рассказывали нам в университете. Ну и что бы здесь смог сделать г-н Плевако?

14/08/07 11:20  Безнадега? > Безнадега?    14/08/07 11:12Дерево
Спасибо всем, кто попытался помочь, но, похоже, ситуация все-таки безнадежная.
Если появятся идеи, с радость их выслушаю, т.к. админ. иск я уже подал и он в процессе рассмотрения.

14/08/07 11:12  Безнадега? > Sven    14/08/07 10:58Дерево
В нашем случае однозначно нарушен п. 2 и, по мнению налоговой, п. 3 так, как налоговая накладная не может быть правильно оформлена, если ее выдал неплательщик НДС (использованы недостоверные данные относительно лица выдавшего НН).

Вот, ничего не идет в голову, кроме аргументации того, что плательщик предпринял все действия предписанные законом и в нарушении отсутствует его вина. Но по-моему это не спасет :(

14/08/07 10:58  Sven > Безнадега?    14/08/07 10:49Дерево
Сейчас речь идёт не о том, как тот или иной человек поступает в той или иной ситуации. Вопрос о наличие свидетельства был задан не впустую. В связи с несовершенством существующего законодательства, мы, к сожалению, для безопасности своих тылов вынуждены обкладывать себя всевозможными бумажками, чтобы в дальнейшем, размахивать ими в свою пользу. В духе Закона об НДС думаю следущее: право на налоговый кредит возникает при существовании трёх условий - 1. Операции должны подпадать под такие, которые облагаются НДС; 2. Продавец должен быть плательщиком НДС (именно поэтому я и спрашивал о свидетельстве); 3. Существование надлежащим образом оформленой налоговой накладной. Если все три условия в Вашем случае соблюдены, то можете смело ввязываться в драку.

14/08/07 10:56  Безнадега? > Безнадега?    14/08/07 10:25Дерево
Понимаю, что это противоречит принципам налогового права, но может кто-то встречал решение суда в котором, суд мотивировал отмену доначислений отсутствием вины у налогоплательщика?????

14/08/07 10:49  Безнадега? > калатея    14/08/07 10:38Дерево
Уточняю проверка прошла, доначисления сделаны, обжалование в апелляционном порядке результатов (кроме затягивания)не дало. Сейчас предстоит админ суд.

14/08/07 10:46  Безнадега? > Sven    14/08/07 10:26Дерево
Я не являюсь штатным юрисконсультом пострадавшего предприятия и не немел возможности проверить данные контрагента. Но и там, где я работаю, пробивать контрагентов по налоговым базам не входит в мои обязанности, я делаю это в исключительных случаях. Скажите, Вы делаете иначе? Вам за это платят или хотя бы возмещают расходы? :(
Нет ничего проще, чем подсунуть копию уже анулированого свидетельства, от этого защищены очень редкие фирмы.
А по поводу положительных решений по НДС, когда изучал свой вопрос натыкался на несколько (существенная разница с моим случаем – свидетельства аннулировали уже после выдачи налоговой накладной). Знакомый юрист налоговой жалуется, что проиграл 50 млн. по этим основаниям.

14/08/07 10:42  ФинансистОтправить письмо > калатея    14/08/07 10:38Дерево
:о))))

14/08/07 10:38  калатея > Безнадега?    14/08/07 10:34Дерево
Может попробовать договориться с инспектором ( я имею ввиду, инспектора который принимает отчеты), подать ему «уточненку» задним числом (т.е до начало проверки)?

14/08/07 10:34  Безнадега? > Apollo    14/08/07 10:11Дерево
Свидетельство было аннулировано (по другим данным сам плательщик написал заявление об исключении из реестра) за пол года до выдачи налоговой накладной. Явный фиктив и кидалаво, обожглась несколько контрагентов, на существенные суммы.
А вот, что теперь делать? Я тоже понимаю, что присутствие в ЕГРПОУ никак не влияет на реестр НДС. Но необходимы доводы, хоть какие-то, хоть спорные! Блин, может все-таки отсутствие вины хоть что-то даст?
Люди!!!!! Не вижу выхода!!! Дайте креатив!!!

14/08/07 10:26  Sven > Безнадега?    14/08/07 10:21Дерево
Где Вы видели "хорошие" решения относительно НДС?! Интересно, свидетельство плательщика НДС Вашего продавца Вы получали от него?

14/08/07 10:25  Безнадега? > калатея    14/08/07 10:14Дерево
Про данный ресурс я знаю, сам неоднократно пользовался, но, насколько я знаю, законодательно предоставление свободного доступа к реестру плательщиков НДС не урегулировано, а сайт не гарантирует полноту достоверность предоставленной информации (предупреждение висит прямо на сайте).

14/08/07 10:22  ФинансистОтправить письмо > Безнадега?    14/08/07 10:12Дерево
Ст.9 - что Вы подали в налоговую ведомости согласно требований закона.
Ст.10 - как основание для обжалования.
Далее смотрите аргументацию судов о том, что плательщик налогов не может требовать от другого плательщика каких-либо сведений о регистрации и уплате налогов. Соответственно не может отвечать за другого на этом основании.

14/08/07 10:21  Безнадега? > Sven    14/08/07 10:01Дерево
В том, то и дело, что налоговая накладная выдана уже после аннулирования свидетельства. В противном случае, проблемы бы не было – уже некоторое время существует однозначная положительная практика ВАСУ.
А вот в моем случае, я не встречал ни одного "хорошего" решения. Но проблема есть, ее надо как-то решать. Вот хватаюсь за соломинку.

14/08/07 10:14  калатея > Безнадега?    14/08/07 09:53Дерево
Согласна с Sven, но официальный доступ к плательщикам НДС существует на сайте sta.gov.ua (Розділ "дані про платників ПДВ")

14/08/07 10:12  Безнадега? > Финансист    14/08/07 10:00Дерево
Спасибо за то, что откликнулись.
1. Каким образом мне может помочь ст. ст. 9, 10 ЗУ "О системе…"?
2. Где найти указанные Вами решения? в лиге нет :(

14/08/07 10:11  Apollo > Безнадега?    14/08/07 09:53Дерево
В принципе, Вам правильно уже ответили на Ваш вопрос...но вот только - уточните- когда было аннулировано свидетельство? Был акт?


Мне кажется ЕГРПОУ и реестр плательщиков НДС - нельзя будет увязать...можно быть в ЕГРПОУ и не быть плательщиком НДСа и значит не быть в реестре...

14/08/07 10:01  Sven > Безнадега?    14/08/07 09:53Дерево
Если на момент выдачи налоговой накладной Ваш контрагент не потерял ещё статуса плательщика НДС, то можете бодаться. Если таковой статус был им утерян - шансов ноль. А об официальном доступе к реестру плательщиков НДС никому не говорите - засмеют.

14/08/07 10:00  ФинансистОтправить письмо > Безнадега?    14/08/07 09:53Дерево
Только судиться. См. ст.9 и ст.10 ЗУ "О системе налогообложения".
Постановление ВХСУ от 27.04.05 по делу №6/351.
Постановление ВСУ от 26.09.06.

14/08/07 09:53  Безнадега?   Дерево
Уважаемые коллеги, прошу Вашего совета.
Ситуация следующая: налоговая накладная включенная нами в состав налогового кредита выдана контрагентом после аннулирования у него свидетельства плательщика НДС.
ГНИ исключает данные налоговые накладные из состава нашего налогового кредита, как следствие - доначисление НДС и финсанкции.
Есть ли шанс отменить данное НУР, хотя бы частично (финсанкции)?
По-моему, положительных вариантов нет. Применения штрафных санкций за нарушения налогового законодательства не зависит от наличия вины СПД.
Буду очень рад услышать обоснованное противоположенное мнение. Может быть, в последнее время появились какие-то благоприятные для плательщиков мнения в ВАСУ?
Нельзя ли как-то использовать то, что контрагент на момент выдачи налоговых накладных и включения их в налоговый кредит не был исключен из ЕГРПОУ (в контексте заведомо достоверных данных), а у плательщиков нет официального доступа к реестру НДС?

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100