RSS-экспорт
Связь с модератором
Популярные теги
директордоговордоговор арендыжилищное законодательствозаработная платаземельный участокземляискКЗОТконтролирующие органыкупля продажаналогообложениенаследствоОООответственностьправо собственностипроверкипрогулпроцессработниксокращениестроительствосудтрудовая книжкатрудовое правоувольнение


Бизнес-Форум

Логин:    Пароль:      Регистрация | Восстановить пароль

Штраф по РРО и применение ст. 250 ХКУ


Сообщение:

Ваше имя:    EMail: 
 

Страницы:    Всего: 1


Сортировать по времени сообщений  по возрастанию [по убыванию]
 
25/06/08 20:36  PapaОтправить письмо > Доктор Шнапс    13/06/08 10:41Дерево
если еще актуально:

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 13 лютого 2007 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Терлецького О. О., Маринченка В. Л., Тітова Ю. Г., Самсіна І. Л., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Черкаси" до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; зустрічним позовом Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Черкаси" (далі - ТОВ "Альфа Черкаси") про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20411 грн., встановила:

У квітні 2005 року ТОВ "Альфа Черкаси" звернулося до суду з позовом до ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N * від 14.04.2005, прийнятого на підставі акта перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, яким до нього було застосовано штрафні санкції в розмірі 20411 грн. за порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Заперечуючи проти позову, ОДПІ звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій в сумі 20411 грн., зазначаючи, що оспорюване повідомлення-рішення є правомірним, оскільки відпуск нафтопродуктів за електронними смарт-картками та картками багаторазового використання є розрахунковою операцією, а тому повинен проводитися через реєстратор розрахункових операцій.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.06.2005 позов ТОВ "Альфа Черкаси" визнано недійсним податкове повідомлення-рішення N * від 14.04.2005, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивачем було проведено відпуск нафтопродуктів за електронними пластиковими смарт-картками та картками багаторазового використання після попереднього розрахунку в готівковій або безготівковій формі за окремими договорами купівлі-продажу. Суд дійшов висновку, що вказані операції не є розрахунковими в розумінні ст. 2 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", так як такі картки не є засобом валютно-фінансових відносин та не належать до платіжних документів, виражених у валюті України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного суду від 07.11.2005 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Альфа Черкаси" відмовлено, зустрічний позов ОДПІ задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 14.06.2006 постанову суду апеляційної інстанції залишено без зміни.

Рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій мотивовані тим, що Закон "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не містить обмежувальний перелік засобів проведення безготівкових операцій, та в той же час не звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку проведення операцій з відпуску товару за талонами та смарт-картками через реєстратор розрахункових операцій. Крім цього, талони та смарт-картки при здійсненні господарських операцій з продажу паливно-мастильних матеріалів не можуть використовуватись виключно як акти прийому-передачі, оскільки право власності на товарно-матеріальні цінності (нафтопродукти) покупець набуває при переданні пального. Факт переходу права власності на товар від позивача до контрагентів підтверджується поверненням талонів та пред'явленням смарт-картки продавцю.

У скарзі ТОВ "Альфа Черкаси" ставить питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали ВАС від 14.06.2006 та постанови Київського міжобласного апеляційного суду від 07.11.2005 у зв'язку з порушенням судами норм матеріального права та неоднаковим застосуванням однієї й тієї самої норми права, зокрема ст. 61 Конституції та ст. 250 ГК в аналогічних справах.

Скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОДПІ визначило суму податкового зобов'язання ТОВ "Альфа Черкаси" у вигляді штрафу за порушення п. 1 ст. 3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Статтею 239 ГК передбачено, що однією з адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується з господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення N * від 14.04.2005 прийняте на підставі акта перевірки від 24.09.2004. Тобто факт порушення норм Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" було встановлено податковим органом 24.04.2004.

Відповідно до ст. 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте суди попередніх інстанцій не встановили, чи були дотримані строки, протягом яких до господарюючого суб'єкта може бути застосована адміністративно-господарська санкція.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Оскільки суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення ст. 250 Господарського кодексу, то прийняті в справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті із порушенням норм матеріального права, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів Судової палати постановила:

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Черкаси" задовольнити частково.

Ухвалу ВАС від 14.06.2006 та постанову Київського міжобласного апеляційного суду від 07.11.2005 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ст. 237 КАС.

____________

13/06/08 10:41  Доктор ШнапсОтправить письмо > Papa    11/06/08 22:38Дерево
Хм... Чувствую себя как лиса возле винограда:( т.к. доступа к Лиге в данный момент не имею...

11/06/08 22:38  PapaОтправить письмо > легенда    11/06/08 21:28Дерево
тю, так в Лиге ж есть:

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 04.02.2008 р. N 187/9/1/13-08

Головам апеляційних адміністративних судів України 

З метою забезпечення однакового і правильного застосування положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" доводимо до відома постанови Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, в яких викладено правові позиції з відповідного питання.

Пропонуємо цей лист довести до відома місцевих адміністративних судів відповідного апеляційного округу.

Додаток: копії постанов Верховного Суду України (див. окремо в базі):

1. від 20.06.2006 N 06/41;

2. від 13.02.2007 N 07/04;

3. від 25.09.2007 N 07/107.

11/06/08 21:47  Idaves > легенда    11/06/08 21:28Дерево
тю. так то спорное решение. единого подхода счас нету. или вам просто фабулку скатать ?)

11/06/08 21:28  легенда > Доктор Шнапс    9/06/08 11:12Дерево
тоже очень надо))и срочно)) не могли бы выслать на saivena@svitonline.com
сенкс))

9/06/08 11:12  Доктор ШнапсОтправить письмо > Alex7    3/06/08 16:51Дерево
Да есть у меня этот журнал и я читал 63 стоаницу... Просто хотел в суде не журнал показывать, а практику...
Кстати есть у меня уже эти докуметы... Спасибо, помогли добрые люди :)

3/06/08 16:51  Alex7 > Доктор Шнапс    3/06/08 16:10Дерево
Полный текст постановы ВСУ от 13.02.07 в том же журнале, только дальше на стр. 63

Извлечение
" …
В соответствии со статьей 250 ХК административно-хозяйственные санкции могут быть применены к субъекту хозяйствования в течение 6 месяцев со дня выявления нарушения, но не позже чем через один год со дня нарушения этим субъектом установленных законодательными актами правил осуществления хозяйственной деятельности, кроме случаев, предусмотренных законом.
Но суды предыдущих инстанций не установили, были ли соблюдены сроки, в течение которых к хозяйствующему субъекту может быть применена административно-хозяйственная санкция.

Поскольку суды предыдущих инстанций не применили к спорным правоотношениям положения ст. 250 Хозяйственного кодекса, то принятые по делу судебные решения подлежат отмене как принятые с нарушением норм материального права, а дело – направлению на новое рассмотрение в суд первой инстанции.»

3/06/08 16:10  Доктор ШнапсОтправить письмо > Saper59    3/06/08 15:39Дерево
Спасибо, однако это, к сожалению, не те документы.

Я имел в виду:

- постанову ВСУ від 13.02.07 р. про скасування ухвали ВАСУ и постанови некоего міжобласного апеляційного суду по РРО (направлення справи на новий розгляд в 1-шу інстанцію з мотивів порушення цими судами ст. 159 КАС - тобто не застосування ними ст. 250 ГКУ);

- постанову ВАСУ від 01.03.07 р. про санкции за порушення ч.3 Закону про РРО

Дело в том, что я видел описание этих документов в газете «Все про бухгалтерський облік» № 90 (1367) от 27.09.07 р.(статья имеет громкое название "Сенсація! Штрафи щодо РРО лише за поорушення останніх 12 місяців!", но полностью текстов не нашел (а надо просто-таки очень...)

3/06/08 15:43  Saper59Отправить письмо > Доктор Шнапс    22/05/08 10:40Дерево
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 13 лютого 2007 року
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого Голубєвої Г. К., суддів: Брайко А. І., Карася О. В., Рибченка А. О., Федорова М. О., секретаря судового засідання Сорокіної Л. В., за участю представників: позивача: гр. К., відповідача: гр. Ш., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 та постанову господарського суду Сумської області від 21.07.2006 у справі N АС 8/381-06 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Сумиобленерго" (далі - ВАТ "Сумиобленерго") в липні 2006 року звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - ДПІ в м. Суми) від 03.07.2006 N 0000992303/0/42952. Позивач уточнив позовні вимоги 21.07.2006 в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Сумської області від 21.07.2006 позов задоволено та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 03.07.2006 N 0000992303/0/42952; стягнуто з ДПІ в м. Суми на користь ВАТ "Сумиобленерго" 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 постанову господарського суду Сумської області від 21.07.2006 у справі N АС 8/381-06 залишено без змін.
Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу про скасування постанови господарського суду Сумської області від 21.07.2006 та ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006, та просив прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, вказуючи на порушення вищезгаданими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: неповідомлення відповідача про його права та обов'язки; прийняття усних уточнень позовних вимог та ненадання строку для підготовки відповідача до справи; неповідомлення належним чином сторін про дату, час і місце судового засідання, неповне з'ясування обставин у справі.
В запереченнях на касаційну скаргу ВАТ "Сумиобленерго" просило залишити в силі оскаржувані рішення, а касаційну скаргу без задоволення, обґрунтовуючи правильним застосуванням судами норм процесуального та матеріального права.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України ВАТ "Сумиобленерго" за період з 01.01.2005 по 31.12.2005 ДПІ в м. Суми винесла податкове повідомлення-рішення N 0000992303/0/42952 від 03.07.2006, яким визначила позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: частина прибутку від частки, яка належала державі у статутному фонді в розмірі 911087,37 грн.
Судами попередніх інстанцій донарахування вказаних податкових зобов'язань визнано неправомірним з посиланням на Закон України "Про господарські товариства" та на відсутність у позивача в статутному фонді частки акцій, що належить державі.
Вищий адміністративний суд України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи скаржника та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційна скарга ДПІ в м. Суми підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" визначено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу), а акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акцій, паїв), та їх дочірніх підприємствах зазначені відрахування проводяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Порядок розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) відповідно до ст. ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" і п. 3 ч. 2 ст. 159 Цивільного кодексу України є компетенцією загальних зборів учасників. У разі, якщо більшістю голосів загальні збори акціонерів ухвалять рішення про порядок виплати частки прибутку (дивідендів) за 2005 рік: строки, суми, відсотки, тільки тоді необхідно нараховувати до державного бюджету частину прибутку від частки, яка належить державі у статутному фонді підприємства. Також рішення про виплату дивідендів може прийматися лише у випадках, якщо вищим органом акціонерного товариства затверджені річні результаті діяльності акціонерного товариства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 N 794 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" утворено НАК "Енергетична компанія" у формі акціонерного товариства і пп. 2, 4 постанови передбачено передачу в статутний фонд цієї Компанії пакета акцій, що належить державі в статутному фонді ВАТ "Сумиобленерго".
З огляду на викладене, касаційна інстанція погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно сплати господарюючими суб'єктами частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України за умови наявності в статутному фонді господарських організацій, державної частки (акцій, паїв), а не наявності у статутному фонді їх засновників державної частки (акцій, паїв). Вказані обставини досліджуються з урахуванням положень п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про господарські товариства".
Однак, застосування зазначених норм матеріального права не ґрунтуються на належних доказах, встановлених судами обставинах та належній оцінці таких доказів чи обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зокрема, в матеріалах справи відсутні повний текст статуту ВАТ "Сумиобленерго" та наказ Фонду державного майна України N 1073 від 18.06.2002 з додатком податкових декларацій платника податків.
При перевірці правильності застосування норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій суд касаційної інстанції по даній справі встановив наступне.
Ухвалою від 12.07.2006 господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі N АС 8/381-06 та призначив її до розгляду на 21.07.2006, пропустивши стадію підготовчого провадження.
17.07.2006 вказана ухвала направлена сторонам, а 20.07.2006 вони її отримали.
Повістки про виклик сторонам не направлялись.
21.07.2006 суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника податкової інспекції.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями; повістки надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.
Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме ст. ст. 33, 35, 110, 121 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом апеляційної інстанції вказане порушення норм процесуального права залишено поза увагою.
З огляду на вищевикладене та з врахуванням меж повноважень, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що постановлені у справі судові рішення відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного й об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із законом вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу ДПІ в м. Суми задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 та постанову господарського суду Сумської області від 21.07.2006 по справі N АС 8/381-06 - скасувати.
Справу N АС 8/381-06 передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених ст. ст. 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
____________


3/06/08 15:39  Saper59Отправить письмо > Доктор Шнапс    22/05/08 10:40Дерево
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 14 березня 2007 року
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого судді Пилипчук Н. Г., суддів Рибченка А. О., Ланченко Л. В., Нечитайла О. М., Степашка О. І., при секретарі: Ільченко О. М., за участю представників позивача: гр. З., гр. К.; відповідача: гр. Ц., гр. Є., гр. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 у справі N 38/209 (37/141) за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" (далі - ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського") до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі - ДПІ у м. Дніпродзержинську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2006, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2006, у позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що підприємство неправомірно у IV кварталі 2002 року зменшило суму валового доходу на суму, визначену рішенням суду, оскільки така операція не передбачена податковим законодавством. Позивач з огляду на рішення суду про стягнення з нього суми мало можливість подати нову декларацію з відповідними виправленнями за період, в якому відображено цю заборгованість як безоплатно отриманий доход.
ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи залишили поза увагою вказівки, які містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі N 38/209 (37/141). Заперечуючи проти висновку судів про те, що коригування податкових зобов'язань у спірний період можливо лише за той податковий звітний період, в якому задекларовані спірні операції, позивач зазначає, що податкова декларація подається лише у тому податковому періоді, коли платник податку довідався про помилки, що містяться у раніше поданих деклараціях. Судом першої інстанції порушено ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, а судом апеляційної інстанції - ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України. Також посилається на неправильне застосування судом першої інстанції п. 7.8 ст. 7, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 та ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.
ДПІ у м. Дніпродзержинську у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та її представники в судовому засіданні просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено наступне:
ДПІ у м. Дніпродзержинську складено акт N 426/23-221/05393043/ДСК "Про результати комплексної документальної перевірки ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.04.2002 по 01.04.2003", який став підставою для прийняття 18.11.2003 податкового повідомлення-рішення N 0009482301/0/22107. Цим податковим повідомленням-рішенням визначено податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток у сумі 2061900 грн. основного платежу і штрафні (фінансові) санкції у сумі 1888030 грн. за порушення пп. 4.1.1, пп. 4.1.2, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Нарахування спірного податку на прибуток зроблено податковим органом за III квартал 2002 року в сумі 323200,00 грн. та за IV квартал 2002 року в сумі 1738700,00 грн.
Позивач оспорює нарахування податку на прибуток в сумі 1738700 грн., який пов'язаний із зменшенням суми валового доходу у IV кварталі 2002 року, в розмірі 13912335 грн. у зв'язку з прийняттям рішення Міжнародного Комерційного Арбітражного Суду при Торгово-промисловій палаті України від 29.06.2000, 30.06.2000, 10.07.2000 у справі АС N 98у/2000, відповідно до якого позивач зобов'язаний сплатити фірмі "International Transit S.A.L." вартість давальницької сировини (коксу) в розмірі 6199891,44 доларів США, яка залишилася не переробленою позивачем.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з умовами контракту N 062-4/12 від 22.01.97 на переробку давальницької сировини, укладеного між позивачем та фірмою "International Transit S.A.L.", останній зобов'язався поставити позивачу на умовах СРТ - станція "Правда" давальницьку сировину - кокс доменний у кількості, за якісними характеристиками і по ціні згідно із специфікаціями N 2 і N 4 прийняти вироблену позивачем продукцію і оплатити вартість переробки. Вказаний кокс було використано позивачем у власній господарській діяльності, а вартість вказаної давальницької сировини на суму 13912335 грн. включено до складу валових доходів підприємства у IV кварталі 1997 року шляхом оприбуткування вартості використаної сировини з позабалансового рахунка підприємства на баланс матеріального рахунка (Дт 06 - Кт 80).
Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій про неправомірність зменшення позивачем у 2002 році суми валового доходу у розмірі, зазначеному у рішенні Міжнародного комерційного арбітражного суду.
Кокс доменний є власністю фірми "International Transit S.A.L.", що було встановлено рішенням Комерційного Арбітражного Суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС N 98у/2000, а тому суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що використання позивачем коксу у власній господарській діяльності призводить до виникнення заборгованості перед нерезидентом, яка згідно із вимогами податкового законодавства має бути включена до складу валових витрат з урахуванням вимог пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
У 2002 році позивач зменшив суму валового доходу шляхом проведення коригування в уточненій декларації про прибуток за III квартал 2002 року, тоді коли зменшення суми валового доходу у зв'язку із стягненням суми за рішенням суду податковим законодавством не передбачено.
Як було правильно зазначено судами попередніх інстанцій, коригування податкових зобов'язань у спірний період можливо лише за той звітний період, в якому задекларовані спірні операції. Оприбуткування коксу позивачем здійснено у 1997 році. Позивач не був позбавлений можливості у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III (в редакції, чинній у 2002 році) подати нову декларацію з виправленими показниками за період, в якому відображено заборгованість як безоплатно отриманий доход.
Доводи позивача стосовно того, що податкова декларація подається лише у тому податковому періоді, коли платник податку довідався про помилки, що містяться у раніше поданих деклараціях, жодним чином не спростовують висновку щодо можливості виправлення помилкових показників лише за той звітний період, в якому була вперше допущена помилка.
Суд касаційної інстанції відхиляє доводи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 7, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Обмеження щодо нарахування штрафних санкцій, встановлені п. 3, п. 4 ст. 12 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розповсюджуються лише на санкції, застосовані за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), і не поширюються на санкції, застосовані у порядку, передбаченому пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України N 2181.
Порушень судами норм процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції не вбачає. Судові рішення є такими, що ухвалені на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції ухвалив:
Касаційну скаргу ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
____________


22/05/08 10:40  Доктор ШнапсОтправить письмо   Дерево
Нужен совет.

Налоговая по СПДФЛ вынесла решение про применение штрафных (финансовых) санкций за нарушение по РРО. Штраф не платили ни на протяжении 10 дней, ни позднее. ГНИ обратилась в суд за взысканием задолженности (т.е. этого штрафа) через 12,5 месяцев от даты своего решения.

Ст. 250 ХКУ: «Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом»

Как правильно трактовать понятие «ЗАСТОСУВАННЯ» административно-хозяйственной санкции (штрафа по РРО) – это вынесение решения про применение штрафных (финансовых) санкций НАЛОГОВОЙ или вступление в законную силу решения СУДА о взыскании штрафа?

Кто-нибудь сталкивался с толкованием слова «ЗАСТОСУВАННЯ» в суде, в свете ст. 250 ХКУ, т.е. когда прошло более 6 месяцев со дня вынесения решения о применении штрафных (финансовых) санкций?

В ЗУ «Про ГНС», и в ЗУ «Про РРО», и в приказе ГНАУ № 110 от 17.03.01 г. нет ни слова о том, что органы налоговой ПРИМЕНЯЮТ штрафные санкции по РРО (там санкции применяются не налоговой службой напрямую, а «ЗА РІШЕННЯМ» налоговой службы,что тоже достаточно не конкретно).


В газете «Все про бухгалтерський облік» № 90 (1367) от 27.09.07 р. есть ссылки на постановление ВСУ от 13.02.07 г. и постановление ВАСУ от 14.03.07 р., (в позитивном смысле), правда их полный текст найти не смог… Может есть у кого?

Страницы:    Всего: 1

Реклама

bigmir)net TOP 100